Проблема розвитку особистості дошкільника засобами фізичної культури

Багато прогресивні діячі науки вважають, що физитичне і психічне знаходяться в людині в єдності і взаємо мосвязі, тому відповідна організація рухової діяльності може стати чинником формування особистості в цілому. Одним з перших дослідників, що рекомендували фізичні вправи не стільки для розвитку фізичних здібностей, скільки для зміцнення волі, характеру, був шаменітий англійський філософ і педагог Дж. Локк. У його пе дагогической системі поєднувалися три аспекти: фізичне вос харчування, виховання душі (моральне виховання) і обра-ЮВАНІЛ, тобто такий стан, який може бути виражене формулою «Здоровий дух у здоровому тілі».

Швейцарський педагог, основоположник теорії наукового вивчення Г. Песталоцці розглядав фізичне виховання і тісному зв'язку з трудовим і моральним. Він пропонував мндать систему послідовно виконуваних вправ, I мтрая не тільки розвине дитини у фізичному відношенні, ми і підготує його до життя, сформує трудові навички, ■ пнеться можливість проявити моральні якості, волю, ви-I * 1») [ску, самовладання. Цієї ж точки зору дотримувався м»іователь наукової системи фізичної освіти в Рос ці, великий вчений-педагог П.Ф. Лесгафт. На його думку, виховання має здійснювати формування нравствен них якостей людини та її волі, а освіта - поступатель ве розумове, естетичне і фізичний розвиток. Між розумовим розвитком іфізіческім існує тісний зв'язок, і всяке одностороннє розвиток неодмінно зруйнує гармо нію в освіті.

Знаменитий педагог сучасності В.А. Сухомлинський фізичну культуру відносив не тільки до культури тіла і здо ровья людини, а й до таких складних сфер особистості, як моральні і естетичні критерії, оцінка навколишнього ми ра, самооцінка.

Слідуючи ідеям педагогів-класиків, сучасні вчені до показувала, що здоров'я дітей, фізична підготовленість, гігієнічні вміння і навички визначають стан їх пси Хікі, загальний рівень культури, ступінь різнобічності раз витку. Такий тісний взаємозв'язок фізичних і психічних функцій дитини пояснюється тим, що розвиток будь-якого двига ного якості пов'язано, з одного боку, з удосконалювання ням психічної діяльності (поліпшення уваги, вос ства, пам'яті, мислення, без яких неможлива практи чна діяльність), а з іншого - розвитком центральних нервових механізмів, серед яких головну роль грає зі зреваніе коркового відділу рухового аналізатора і фор мування його зв'язків з іншими відділами мозку. Загальний хутра нізм цих взаємин представлений таким чином. Кожен руховий акт здійснюється в просторі і в часі, тому активно рухається дитина має воз можность отримати в одиницю часу більший обсяг інфор мації, що й сприяє прискореному формуванню його психіки (Г. М. Кольцова). Цієї ж точки зору притримував ся американський лікар-психолог Г. Доман, який вважав, що чим раніше дитина починає розвиватися фізично, тим швидше розвивається його мозок, що, в свою чергу, сприяє ет гармонійному вдосконалення дитини як особистості.

Дослідження розвитку рухових дій дитини, що обумовлюють його психічний розвиток, виконав А.В. Запорожець. Він виділив макроструктуру рухової де ності і розглядав предметний зміст двигун ної діяльності («схему руху»), умови, в яких приховані засоби її здійснення, цілі, мотив і результат.

1 $ рухової діяльності, як і в будь-який інший, умовам і засобам відповідають операції, а цілям - дії. Спе ного співвідношення елементів або частин рухової діяльності і становить, на думку А.В. Запорожця, макро структуру.

Ефективність рухів дитини багато в чому залежить від особливостей поставленої рухової задачі. Одні й ті ж компоненти діяльності можуть займати різні місця в раз особистих умовах реалізації рухів. Те, що в одних услови ях може бути метою завдання, в інших може стати засобом і цим змінити структурний склад діяльності. В описі рухів дошкільника наукові досягнення лабораторії, очолюваної АВ. Запорожцем, полягають у наступному:

• виділення рухової діяльності дитини як психологічного явища;

• розведення операціонально-технічного забезпечення і мотиваційно-потребностной боку рухової діяч ності;

• позначення вікових змін мотиваційно-по требностной боку рухової діяльності у дітей;

• встановлення вихідних вікових можливостей реф лексем дитиною змісту рухової діяльності.

Взаємозв'язок рухової активності та психічних про процесів (уваги, пам'яті, мислення, уяви тощо), ле бовців в основі психіки дитини, розкрито в роботах багатьох інших учених. Так, у дослідженні А.С. Дворкіна і Ю.К. Чер-пишенко мислення, увага, пам'ять, уява, воспр ємство розвивалися за допомогою фізичних вправ та ігор. Вчені встановили, що темпи приросту психічних процесів сов максимальні у двох вікових періодах: з 3 до 4 і з 4 до *> років. І тільки для розвитку здатності до сприйняття наибо леї сприятливим є вік 5-6 років.

Дослідження Н.Т. Терехової довело позитивне впли-яміе активної рухової діяльності на розумову ра-(кггоспособность дошкільнят. Вона стверджувала, що двига кові розрядка найбільш ефективна при її проведенні до накопичення розумового втоми і вимагає використання фізичних навантажень середньої інтенсивності, які обу-»іонлівают підвищення працездатності. Малі фізичні навантаження не роблять істотного впливу на підвищення рііотоспособності дитини, а великі дають навіть негативний ефект. На заняттях з різною розумової навантаженням необхідні різні форми активного відпочинку: рухові ігрові компоненти, рухливі ігри, фізкультхвилинки.

Зміст і методи розумового розвитку дошкільних ков в процесі фізичного виховання представлені в досліджуваних нання І.В. Стародубцевої і Е.А. Короткової. Вплив чинився на компоненти, що є провідними в умствен ном розвитку дітей (сприйняття, мислення, увага, па м'яти, мова). Суть використання фізичних вправ за виключають у поєднанні двох елементів: рухового дей ності і вправи, що реалізується у формі дидактичної иг ри. За основу були взяті вправи з включенням ходьби, бігу, стрибків, лазіння, метання. При їх виконанні создава лись умови для оволодіння різними видами пізнавальних орієнтовних дій, що лежать в основі розумового розвитку дошкільників. Додатково були використані завдання та вправи для вдосконалення сенсомоторних координації, розвитку мовлення, уяви, пам'яті, уваги. Проведене дослідження показало, що кошти фізично го виховання містять необмежені можливості для роз витку психічних функцій дитини, що обгрунтовує доцільно їх використання для вирішення завдань розумово го розвитку.

 

Отже, включення в освітній процес ігор та вправ для розвитку пізнавальних процесів не толь ко сприяє психічному розвитку дитини, але й перестроєна івает саму моторику, забезпечуючи швидке, осмислене запо згадка рухових дій.

Оскільки особистість - постійно розвивається система, її не можна досліджувати поза динаміки відносин, в які вона включена. У педагогіці одним з напрямів формування особистості традиційно вважається моральне виховання. Де ти приходять в дитячий сад з неоднаковими емоційними світовідчуття, неоднорідними претензіями і в той же вре мя з різними вміннями і можливостями. В результаті каж дий по-своєму відповідає вимогам вихователя і однолітків і формує ставлення до себе. Далеко не завжди взаімоотноше ня дітей складаються благополучно, а перетворення воз що виникли небажаних характеристик особистості вимагає біль ших зусиль. Тому, перш ніж вивести дитину на рівень взаємовідносин, слід навчити його ставитися до однолітків як соціально значимого суті, розвинути уяву, свя занное з передбаченням проблемних ситуацій, збагатити емоції, що виникають у відповідь на сприйняття людини.

Серед різноманітних форм і методів, використовуваних в пе дагогической процесі для формування соціального пове дення та культури дітей дошкільного віку, найважливіше зна чення надається грі, ігрової діяльності. Дошкільна пе дагогіка повинна прагнути до того, щоб всі запити, інте си, спілкування дітей були організовані і задоволені пре майново за допомогою ігор. При цьому підкреслюється важ ве значення рухливих ігор у формуванні особистості.

У дослідженні Т.С. Блощіціной представлена ​​система рухливих ігор та вправ, виконання яких ставить ре бенка перед необхідністю вступити в контакт зі сверстні ком (від ігор, де діти не залежать від інших учасників, до ігор, в яких простежувалася необхідність узгодженого вико нання ігрового завдання, і ігор, де явно видно роль кожного учасника в досягненні загального результату). Формування дружніх взаємовідносин проходить під впливом правил спільної ігрової діяльності, способів взаємодії при вирішенні рухових завдань, оцінки вихователем поведе ня гравців. Все це забезпечує високий розвиваючий ефект в моральному вдосконаленні дітей.

О.В. Козирєва розробила ігрову програму «Друзі Спартіашкі» для формування соціальної поведінки до школярів. У цій програмі передбачена певна модифікація спартіанскіх ігор, їх адаптація до особливостей фізичного і психічного розвитку дітей. Основними на правліннями модифікації та адаптації є:

• організація та проведення спартіанскіх ігор на сюжетній основі;

• обов'язкове поєднання змагальних ігор з несорев-іовательнимі, в яких немає переможців і переможених;

• заохочення дітей за поліпшення ними своїх колишніх резуль татів;

• використання ігор, забав, конкурсів, які пов'язані з національними та народними традиціями;

• адаптація всіх фізичних вправ до особливостей розвитку дітей дошкільного віку та ін

У змагальні ігри дітей включений наслідувальний іНраз - Спартіашка, який ніколи не пасує перед важко-стями, діє активно, наполегливо, мужньо, поважних тельно відноситься до суперників, не хвалиться своїми перемога ми, гідно переносить поразки, надає допомогу всім учасникам ігор. Цей образ допомагає дітям освоїти соціально-культурні норми і правила поведінки.

Особливий науковий інтерес викликала у вчених проблема розвит ку вольових якостей особистості і довільності поведінки ре бенка в процесі рухової діяльності. У дослідженні Е.А. Сагайдачний виконання рухів будь-яких видів, вклю чинних в програму з фізичної культури в дитячому садку, - гімнастичних, загальнорозвиваючих, основних рухливих і спортивних ігор - не може їх обсягом, складністю, ін інтенсивність і тривалістю. Ускладнення упражне ний здійснюється шляхом створення наступних труднощів:

• поступове підвищення кількості повторень однооб різних ациклічних фізичних вправ (підскоків, присідань, стрибків і т.п.);

• поступове збільшення тривалості цікліч ських вправ (біг, ходьба тощо);

• зміна ступеня інтенсивності виконання різних уп ражнений, частіше в сторону збільшення (присідати визначений ну кількість разів у повільному темпі, трохи швидше, швидко);

• зміна обстановки і умов виконання вправи ний (індивідуально або спільно з ким-небудь, без обтяжливих щих посібників або з ними).

Велике значення в забезпеченні успішності роботи має застосування методів і прийомів стимулювання вольових уси лий: контроль і облік ступеня розвитку вольових якостей, нагляд ва демонстрація результатів виконання фізичних упраж нений і ін

При вивченні проблеми розвитку та становлення вольових якостей дошкільнят особлива увага приділяється самостійно ності. Ця якість виступає як інтегральне особистісно ве властивість, істотною характеристикою якого являє ся взаємозв'язок рівня оволодіння всією структурою двигун ної діяльності і здатності незалежно здійснювати пе ренос рухового досвіду, проявляючи творчість у рухах. Первинні прояви самостійності в руховій де-ності (сюжетні, рухливі ігри) пов'язані із загальним прагненням дітей до рухової активності. Педагог созда ет атмосферу колективної діяльності, позитивну емо нальних обстановку, в якій діти відчувають себе спо койне, впевнено, не відчувають прикрощів з приводу невдач.

При виконанні фізичних вправ рекомендується створити ряд умов (внутрішніх і зовнішніх), що забезпечують виховання самостійності дитини:

• накопичення інформації у вигляді ідеомоторних образів фізичних вправ, рухового досвіду, що має лич ностние сенс;

• оволодіння еталонами техніки фізичних вправ;

• оволодіння різноманітними руховими моделями, які дитина може вибрати для себе в момент стаю ня «Я»;

• отримання оцінки, порівняння задуманої мети і результатів та виконання фізичної вправи;

• прогнозування, контроль своїх дій і дій то варіщей.

Таким чином, у дітей виникає своєрідний «дитячий орієнтовний руховий ідеал» (Т. Е. Токаєва), і вони можуть переносити рух в інші види діяльності, що важливо для самовизначення у власній поведінці.

Сприятливі умови для формування досвіду самосто ятельное виконання рухів розкриті в дослідженнях В.А. Шишкіної:

• організація фізкультурно-ігрового середовища;

• закріплення в розпорядку дня часу для самостоятель ної рухової діяльності (під час ранкового прийому де тей, до занять і між ними, на прогулянці, після сну, у вечір неї час в дитячому саду і сім'ї);

• володіння вихователем спеціальними (опосередкування ми) методами активізації рухової активності дітей (передбачати для кожної дитини місце для рухів, залучати дітей до розміщення фізкультурних посібників, об'єк об'єднуючим в руховій діяльності дітей різного ступеня рухливості та ін.)

Розвиток довільності поведінки за допомогою фізич-п <їх вправ та ігор пов'язано з формуванням спрямований ності дитини на власні зовнішні чи внутрішні дей-I-1 Пія, в результаті чого народжується здатність керувати со-1юй. У дослідженні Н.В. Феногеновой така робота має чет-I ую послідовність. На першому етапі діти навчаються про-дуктівному взаємодії. Цьому сприяють ігри-заба-ви «Каруселі», «Пузир», «Коровай» та ін У них грають со-гласовивают свої дії не за ролями, а за змістом діяч ності, виявляють винахідливість і винахідливість. Після освоєння ігор-забав використовуються сюжетно-рольові подвиж ні гри, в яких взаємодія дітей полягає не тільки у повторенні рухів за ведучим, а й у відповідь реакції на його слова або дії. Потім діти навчаються робо ті за власним планом, орієнтуючись на правила, узагальнено но визначають спосіб дії. Для цього використовуються спортивні ігри (баскетбол, футбол та ін.)

Окремо слід виділити роботи, в яких розкрита воз можность формування за допомогою фізичних вправ і ігор такого важливого компонента особистості, як самооцінка. У дослідженні Л.І. Бершедовой формування самооцінки дошкільника здійснювалося в процесі спортивних занять через ігрову діяльність, шляхом її цілеспрямованого ускладнення і збагачення за рахунок введення навчальних завдань і дій спортивної спрямованості. В експерименті широ ко використовувалися рухомі і спортивні ігри, в яких актуалізувалися групові форми оцінки дітей, направ лені на усвідомлення способів дій, самостійна оцінка дітьми діяльності однолітків; самооцінка дітей, що виражається в усвідомленні власної рухової актив ності, її сильних і слабких сторін.

У дослідженні Г.А. Петрушиной формування самооцен ки на фізкультурному занятті проходило успішно в умовах, що забезпечують безпосередню участь дітей в оціночному процесі. Дитина здійснює самооцінку з опорою на ана ліз своєї діяльності, її способів і результатів.

Абсолютно нове бачення і осмислення в роботах вітч ських і зарубіжних авторів набула проблема засвоєння дітьми рухового матеріалу з позиції культуротворчу-ської діяльності. Згідно з таким підходом фізична куль туру є для дитини не системою готових, застиглих, остаточно сформованих елементів, а відкритою для зраді-ния структурою. Процес культуроосвоенія вважається творче ським. Для того щоб запустити механізм творчого присв ения дитиною цінностей фізичної культури, необхідно передбачити свого роду «перекодування» різних дви готельних проблем на «мову» дитячих рухів. Це дозволить дітям підключитися до активного сприйняття і вирішення ука занних проблем на доступному їм рівні (Л. Д. Глазиріна, Є. А. Сагайдачний, Т. С. Яковлева, В. Н. Шебеко).

У роботах ЕЛ. Степаненковой застосування різноманітних комбінацій рухів у рухливих іграх активізує твор кість дітей, сприяє використанню фізичних упраж нений як засіб вирішення рухових завдань і ос новного фактора їх виразності. При ведучій ролі педа Гога діти залучаються до складання варіантів ігор, вчаться самостійно їх організовувати. Найвищим рівнем дет ського творчості є вигадування нових рухливих ігор за сюжетом знайомих художніх творів. Твор чна спрямованість ігрової діяльності дітей определя ється продуманої емоційно-образної методикою керів ництва грою. Завдання полягає в тому, щоб поступово форми ровать у дітей емоційно позитивне ставлення до иг ровим образам, почуття співпереживання і творче соуча стіе в ігровій ситуації.

В останні роки в технологію розвитку творчих спо можності дошкільника активно включаються методи психо фізичного (театрального) тренінгу - занурення в атмосфе ру, умови, середовище. Використання психофізичного тренінгу та методик занурення дозволяє безболісно для дитини створювати настрій на навчання, психологічну готовність засвоювати великі обсяги інформації.

Таким чином, у сучасному фізичному вихованні дошкільнят фізичні вправи розглядаються як засіб не тільки фізичного, а й особистісного розвитку ре бенка.

 

 

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «особистісно орієнтований під хід». Хто з учених досліджував цю проблему?

2. Назвіть основні складові та характерні риси особистісно орієнтованого підходу.

3. Продовжіть фразу: «Тісний взаємозв'язок фізичних і психи ческих функцій дитини пояснюється тим, що розвиток будь-якого двигун к'льного якості пов'язано з...».

4. Кому з відомих вчених належить таке висловлюючи ня: «Виховання повинно здійснювати формування моральних (... маєте людини та її волі, а освіта - поступальний умствен ве, естетичне і фізичний розвиток. Між розумовим і фізичним ного розвитком існує тісний зв'язок, і всяке одностороннє розвиток неодмінно зруйнує гармонію в освіті»?

5. Назвіть наукові досягнення лабораторії А.В. Запорожця у вивченні рухів дошкільника.

6. Розкрийте методи розумового розвитку дошкільників в про цесі фізичного виховання.

7. Перерахуйте умови, що сприяють формуванню досвіду самостійного виконання рухів.

8. Які умови стимулюють вольову активність дітей при виконанні фізичних вправ? Назвіть можливі шляхи услож нання вправ.