Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ћекц≥€ 1. ≤стор≥ограф≥€ всесв≥тньоњ ≥стор≥њ ’’ стол≥тт€: предмет, завданн€, структура ≥ джерела вивченн€ курсу.




1. “ерм≥нолог≥€ ≥стор≥ограф≥њ.

2. ќб'Їкт ≥ предмет ≥стор≥ограф≥њ.

3. ћетодолог≥чн≥ аспекти ≥стор≥ограф≥њ.

 

1. “ерм≥нолог≥€. ѕон€тт€ "≥стор≥ограф≥€" Ї багатозначним ≥ в≥≠дображаЇ еволюц≥ю терм≥на ще з час≥в середньов≥чч€. ¬оно по≠ходить з ‘ранц≥њ, де у XIV ст. "≥стор≥ографом" називали митц€, €кий у рукописах малював м≥н≥атюри ≥сторичного плану. ѕочина≠ючи з XV ст., на «аход≥ ™вропи ≥стор≥ографом вважали придворного письменника, зобов'€заного складати опис оф≥ц≥йноњ ≥стор≥њ крањни або правл€чоњ династ≥њ. « часом така практика поширилас€ на крањни ™вропи та јз≥њ, протримавшись до XIX ст. ўе 1803 р. посаду оф≥≠ц≥йного рос≥йського ≥стор≥ографа займав знаний рос≥йський ≥сторик ћикола  арамз≥н. ” середньов≥чч€ ≥ новий час пон€тт€ "≥стор≥ограф≥€" набуло значенн€ безпосереднього процесу "писанн€" ≥стор≥њ дина≠ст≥њ, крањни, знатних род≥в тощо. ѕроте невдовз≥ цей терм≥н стали застосовувати й до в≥дпов≥дних твор≥в. ѕон€тт€ "≥стор≥ограф≥€" €к писанн€ текст≥в про минул≥ под≥њ, а згодом - €к ≥сторична наука збе≠р≥гаЇ своЇ значенн€ донин≥. ѕрактично вс≥ ≥сторики вживають цей терм≥н стосовно ≥сторичних досл≥джень та ≥сторичноњ науки в ц≥лому. « к≥нц€ XVIII ст., коли ≥сторичн≥ твори, поЇднавшись з теор≥€≠ми просв≥тник≥в про ун≥версальний ≥ законом≥рний характер ≥сто≠ричного розвитку, стали претендувати на наукове, а не божественне по€сненн€ сусп≥льних зм≥н, з'€вилас€ потреба критичного осмис≠ленн€ цих твор≥в ≥ вм≥щених у них "≥сторичних прогноз≥в". Ѕуло покладено початок роздумам над продуктами ≥нтелектуальноњ твор≠чост≥ ≥сторик≥в та њх корисност≥ дл€ п≥знанн€ св≥ту в ц≥лому.

≤стор≥ограф≥чна рефлекс≥€, €к критичн≥ роздуми над ≥сторич≠ними творами, бере св≥й початок у XVIII ст. в зах≥дноЇвропейсько≠му напр€м≥, пов'€заному з критикою л≥тературних ≥ публ≥цистичних твор≥в, в €ких автори пропонували своњ погл€ди щодо розв'€занн€ тих чи ≥нших сусп≥льних проблем.  ритика намагалас€ визначити п≥дходи ≥ способи, €к≥ спонукали цих автор≥в пропонувати своњ розв'€зки. " ритичний метод" €к спос≥б розгл€ду р≥зноман≥тних л≥≠тературних твор≥в став одним ≥з засоб≥в трактуванн€ ≥сторичних знань, стимулювавши народженн€ ≥стор≥њ €к науки, а також ≥стор≥о≠граф≥њ €к окремоњ галуз≥ "критики" власне ≥сторичних праць. “аким чином пон€тт€ "≥стор≥ограф≥€" набуло додаткового значенн€, €ке прив'€зувало його до критичного осмисленн€ ≥сторичних твор≥в з погл€ду њх науковоњ переконливост≥.

–азом з ≥нституц≥ал≥зац≥Їю ≥сторичноњ науки у XIX ст. терм≥н "≥стор≥ограф≥€" пере≠несли на твори ≥сторик≥в ≥ весь комплекс ≥сторичноњ науки. ” друг≥й половин≥ XIX ст. ≥стор≥ограф≥€ стала синон≥мом ≥сторичноњ науки €к такоњ. Ќадал≥, в м≥ру збагаченн€ й поглибленн€ ≥сторичних знань й у зв'€зку з потребою њх осмисленн€ та систематизац≥њ, це пон€тт€ на≠було значенн€ спец≥альноњ дисципл≥ни, що займаЇтьс€ вивченн€м виникненн€ ≥ поширенн€ ≥сторичних знань. ” такому вигл€д≥, з пев≠ними модиф≥кац≥€ми, воно ув≥йшло у XX ст.

ћодиф≥кац≥€ заторкнула розгалуженн€ ≥стор≥ограф≥њ на проб≠лемну ≥ рефлексивну (теоретичну). ѕ≥д проблемною ≥стор≥ограф≥Їю сьогодн≥ розум≥ють анал≥з нагромаджених знань з конкретноњ ≥сто≠ричноњ проблеми або €вища ("≥стор≥ограф≥€ ‘ранцузькоњ революц≥њ XVIII ст.", "≥стор≥ограф≥€ ≥тал≥йського ренесансу"). –ефлексивна (теоретична) ≥стор≥ограф≥€ зосереджуЇ увагу на загальному розвит≠ков≥ ≥сторичних знань та ≥нституц≥й певноњ епохи чи пер≥оду в р≥чи≠щ≥ ≥стор≥њ науки ("французька ≥стор≥ограф≥€ XX ст.", "≥тал≥йська ≥стор≥ограф≥€ м≥жвоЇнного пер≥оду"). “акий п≥дх≥д до визначенн€ пон€тт€ "≥стор≥ограф≥€" ≥нод≥ (зокрема на «аход≥) окреслюють тер≠м≥ном "≥стор≥€ ≥сторичноњ науки" або, здеб≥льшого, "≥стор≥€ ≥сто≠р≥ограф≥њ". јле у традиц≥њ —х≥дноњ ™вропи та де€ких ≥нших рег≥он≥в св≥ту приживс€ також терм≥н "≥стор≥ограф≥€" дл€ позначенн€ дис≠ципл≥ни, €ка вивчаЇ процес створенн€ ≥ функц≥онуванн€ ≥сторичних знань. “ому надал≥ ми будемо вживати пон€тт€ "≥стор≥ограф≥€" у двох основних значенн€х - ≥сторичноњ науки €к п≥знавального проце≠су в ц≥лому, ≥ €к спец≥альноњ науки про зд≥йсненн€ та результати цього процесу. ќбидва значенн€, хоча й близьк≥ за зм≥стом, але р≥зн€тьс€ м≥ж собою, про це йтиметьс€ дал≥.

ѕон€тт€ "≥стор≥ограф≥€" походить з грецькоњ мови ≥ розшифро≠вуЇтьс€ €к "≥стор≥€" - розпов≥дь про минуле ≥ "графо" - писати, й нин≥ може бути ≥нтерпретоване €к "≥стор≥описанн€" або творенн€ ≥сторич≠них текст≥в. ≤ хоча така ≥нтерпретац≥€ не зовс≥м точно в≥дображаЇ зм≥ст ≥ предметну сферу п≥знанн€ виникненн€ та розвитку ≥сторичних знань, але вона м≥цно ув≥йшла до лексикону ≥сторик≥в й набула лег≥тимност≥ дл€ означенн€ окремоњ науковоњ та академ≥чноњ дисцип≠л≥ни. ѕроте в≥дбулос€ це т≥льки у середин≥ ≥ друг≥й половин≥ XX ст., коли окреслилис€ ознаки теоретичноњ та орган≥зац≥йноњ зр≥лост≥ ≥сто≠р≥ограф≥њ €к окремоњ науковоњ дисципл≥ни. ѕ≥дставою дл€ цього послу≠гували усп≥хи наукознавства та одного з напр€м≥в сучасноњ ≥сторичноњ науки - ≥нтелектуальноњ ≥стор≥њ, що запропонували ≥ застосували ре≠альн≥ модел≥ досл≥дженн€ процес≥в виникненн€ й функц≥онуванн€ наукових ≥сторичних знань у соц≥ум≥, обірунтували теор≥ю ≥ методи њх вивченн€. ѕ≥дх≥д до ≥сторичних праць €к до наукових твор≥в дав змогу визначити об'Їктну ≥ предметну сферу новоњ дисципл≥ни, вклю≠чити њњ до окремих наук соц≥ально-гуман≥тарного проф≥лю.

«м≥ни, €к≥ в≥дбулис€ в наукознавств≥ та ≥сторичн≥й науц≥ в сере≠дин≥ XX ст., з≥грали "на руку" терм≥ну "≥сто≠р≥ограф≥€". якщо ран≥ше в≥н так чи ≥накше зб≥гавс€ з пон€тт€м "≥стор≥€ ≥сторичноњ науки", то п≥сл€ удар≥в, завданих модерному св≥тобаченню зародженн€м постмодерн≥зму, ≥стор≥ограф≥чне вивченн€ остаточно на≠дало перевагу п≥знавальним (еп≥стемолог≥чним) ≥ знаннЇвим (когн≥тивним) п≥дходам до досл≥дженн€ ≥сторичноњ творчост≥, в центр≥ €коњ опинилис€ св≥дом≥сн≥ процеси - ≥сторична думка, знанн€, св≥тогл€д, ментальн≥сть. «овн≥шн≥ про€ви ≥стор≥описанн€ (твори, ≥нституц≥њ, сус≠п≥льн≥ умови тощо) не зникли з пол€ зору ≥стор≥ограф≥в, вони розгл€≠дають њх передус≥м €к передумову й тло формуванн€ ≥ндив≥дуальноњ та колективноњ ≥сторичноњ св≥домост≥. «а таких умов пон€тт€ "≥стор≥о≠граф≥€" Ї б≥льш адекватним ≥ м≥стким терм≥ном дл€ окресленн€ ц≥Їњ науковоњ дисципл≥ни, н≥ж "≥стор≥€ ≥сторичноњ науки".

ѕон€тт€ "св≥това " ≥стор≥ограф≥€ можна визначити, виход€чи з розум≥нн€ загального ≥ особливого в науковому п≥знанн≥. як ≥ в кожн≥й науц≥, ≥сторичне знанн€ створюЇтьс€ за певними модел€ми-вз≥рц€ми - парадигмами, €к≥ м≥ст€ть в соб≥ сукупн≥сть поширених ≥ прийн€тих на даний час св≥тогл€дних та наукових погл€д≥в, ≥нстру≠ментар≥й, котр≥ забезпечують виконанн€ досл≥дницькоњ програми з наступною ≥нтеграц≥Їю здобутого знанн€ у загальну наукову карти≠ну св≥ту. «а умов розвинутост≥ комун≥кац≥й у сучасному ≥нфор≠мац≥йному простор≥ науков≥ знанн€ пор≥вн€но швидко стають над≠банн€м св≥товоњ сп≥льноти, заповнюючи ≥снуюч≥ у н≥й прогалини. ¬ ≥стор≥њ, под≥бно до ≥нших наук, п≥знавальн≥ здобутки заторкують переважно св≥тогл€дн≥, методолог≥чн≥ та фактолог≥чн≥ аспекти конструюванн€ знань ≥ забезпечують €к взаЇмопроникненн€ п≥дход≥в, так ≥ нагромадженн€ чимраз б≥льшоњ фактограф≥чноњ ≥н≠формац≥њ. јле на в≥дм≥ну в≥д природничих наук, €к≥ здеб≥льшого мають справу з неживою природою, в ≥сторичних знанн€х у значно б≥льшому обс€з≥ представлен≥ соц≥ально-культурн≥, св≥дом≥сн≥ за походженн€м ≥ндив≥дуальн≥ ≥ колективн≥ особливост≥ св≥тобаченн€ та св≥тосприйн€тт€. ≤ншими словами, особливий ≥ндив≥дуально-куль≠турний шар ≥сторичних знань займаЇ в них значно б≥льше м≥сц€, н≥ж в природничих, ≥ пов'€заний з ≥деолог≥чними, психолог≥чними, акс≥олог≥чними (ц≥нн≥сними) ор≥Їнтац≥€ми њх творц€-≥сторика. —уб'Їк≠тивний характер ≥сторичних знань, попри застосуванн€ ≥сториком наукових метод≥в ≥ теор≥й, завжди залишаЇтьс€ значним.

¬одночас, €к засв≥дчуЇ досв≥д св≥тового ≥стор≥описанн€, ос≠новн≥ зм≥ни в створенн≥ ≥сторичних знань в≥дбувалис€ ран≥ше й про≠ход€ть сьогодн≥ п≥д впливом найб≥льш поширених у св≥тов≥й науц≥ ≥сторичних парадигм.  ожна з них ран≥ше чи п≥зн≥ше (залежно в≥д епохи ≥ стану сусп≥льства) здобувала соб≥ перевагу, вит≥сн€ючи ≥н≠ш≥, попередн≥ (≥стор≥ограф≥€ античного св≥ту, середн≥х в≥к≥в, нового часу, просв≥тництва, романтизму, позитив≥зму, марксизму, соц≥оло≠г≥зму, антрополог≥зму). “аким чином, можна стверджувати, що зм≥≠на парадигм ≥стор≥описанн€ демонструЇ взаЇмопроникненн€, поши≠ренн€ ≥ застосуванн€ пров≥дних моделей ≥стор≥ограф≥њ в≥дпов≥дного часу в ус≥х куточках св≥ту, включених до сучасних ≥нформац≥йних поток≥в. («розум≥ло, що процес включенн€ крањн ≥ народ≥в до св≥тових комун≥кац≥й не був таким простим та одночасним, ≥ донин≥ ≥снують значн≥ в≥дм≥нност≥ щодо участ≥ р≥зних держав у св≥тових ≥нформа≠ц≥йних потоках, зокрема у т. зв. "крањнах третього св≥ту"; але процеси глобал≥зац≥њ, попри њх суперечлив≥сть, а часом конфл≥ктн≥сть, стиму≠люють комун≥кативну ≥нтеграц≥ю).

ќтже, €кщо йдетьс€ про "св≥тову" ≥стор≥ограф≥ю, то треба ро≠зум≥ти, що дл€ розвитку ≥сторичного мисленн€ ≥ практики фахових досл≥дник≥в минулого першочергове значенн€ маЇ можлив≥сть вико≠ристанн€ методолог≥чних здобутк≥в ≥сторичноњ думки та њх застосуван≠н€ у своњх досл≥дженн€х. ”сп≥шн≥ теоретико-методолог≥чн≥ напрацюванн€ окремих ≥сторик≥в ≥ колектив≥в (шк≥л, напр€м≥в) здобувають нових посл≥довник≥в ≥ стають св≥товим надбанн€м. “од≥ можна гово≠рити про св≥тову ≥стор≥ограф≥ю €к сп≥льний феномен св≥товоњ фа≠ховоњ сп≥льноти. ÷е не означаЇ, що йдетьс€ про поширенн€ Їдиноњ всеохопноњ парадигми ≥стор≥описанн€ (хоча й не виключено такого стану в минулому чи майбутньому), здеб≥льшого говоритьс€ про сп≥в≥снуванн€ дек≥лькох поширених моделей ≥стор≥описанн€. “ак, в≥домий американський ≥сторик •. •. ≤ггерс (1997) виокремив три головн≥ стад≥њ ≥ парадигми св≥товоњ ≥стор≥ограф≥њ останн≥х двох сто≠л≥ть: "класичний ≥сторицизм" XIX ст., соц≥альну ≥стор≥ю XX ст. ≥ постмодерн≥зм. “ака класиф≥кац≥€ не вичерпуЇ р≥зноман≥тност≥ п≥д≠ход≥в до ≥стор≥њ, але узагальнюЇ найб≥льш поширен≥ методолог≥чн≥ ор≥Їнтац≥њ ≥сторик≥в, показуючи њх зв'€зок ≥ певну залежн≥сть в≥д загальносв≥тового розвитку ≥сторичноњ думки.

ќднак, €к зазначалос€ вище, нов≥ ≥дењ ≥ п≥дходи в ≥сторичному п≥знанн≥ народжуютьс€ в певних нац≥ональних (державних) середо≠вищах (сп≥льнотах) ≥ проход€ть складний шл€х адаптац≥њ, перш н≥ж перетворитис€ на авторитетну модель. «астосуванн€ поширених моделей ≥ теор≥й ≥сторичного п≥знанн€ в≥дбуваЇтьс€ не на порожньо≠му ірунт≥, а в середовищ≥ ≥сторик≥в конкретноњ крањни, сусп≥льства, культури, характеризуЇтьс€ специф≥кою ≥сторичного матер≥алу та сусп≥льно-пол≥тичних оч≥кувань. “ож нац≥онально-державн≥, тобто сусп≥льно-пол≥тичн≥ вим≥ри сучасного ≥стор≥ограф≥чного процесу залишаютьс€ суттЇвим чинником ≥сторичноњ творчост≥, без €кого не можна зрозум≥ти основних тенденц≥й св≥товоњ ≥стор≥ограф≥чноњ практики. “ому, маючи на уваз≥ св≥товий контекст розвитку сучас≠ноњ ≥сторичноњ думки ≥ науки, ми водночас збираЇмос€ простежити за еволюц≥Їю ≥ здобутками пров≥дних ≥стор≥ограф≥й св≥ту.

ќстаннЇ пон€тт€ з назви ц≥Їњ науковоњ дисципл≥ни - "сучасна" - теж вимагаЇ окремого по€сненн€. ѕереважно "сучасними" назива≠ють под≥њ або €вища, котр≥ в≥дбуваютьс€ в межах одного покол≥нн€ (15-20 рок≥в). јле дл€ ≥нтелектуальноњ д≥€льност≥ рамки "сучасно≠го" визначаютьс€, €к правило, виникненн€м, сприйн€тт€м ≥ поши≠ренн€м в≥дпов≥дних парадигм фаховоњ д≥€льност≥, що адаптуютьс€, застосовуютьс€ ≥ вдосконалюютьс€ ц≥Їю сп≥льнотою. «а такого п≥дходу зм≥на вз≥рц≥в у розвитку св≥товоњ ≥сторичноњ науки розпочи≠наЇтьс€ у 50-х роках XX ст. й дос€гаЇ "критичноњ маси" у 70-90-х ро≠ках. “ому, говор€чи про "сучасну св≥тову ≥стор≥ограф≥ю", ми будемо акцентувати увагу на такому трактуванн≥ "сучасност≥", €ке охоплюЇ пер≥од другоњ половини XX - початку XXI ст. ћеншою м≥рою це стосуватиметьс€ посткомун≥стичних крањн, де зм≥на парадигм ≥сто≠р≥описанн€ припала на к≥нець 80-початок 90-х рок≥в XX ст., ≥ там в≥дл≥к сучасноњ ≥стор≥ограф≥њ доц≥льно розпочинати з цього часу.

 

≤нш≥ важлив≥ терм≥ни €к≥ ми будемо використовувати Ї:

- ≤стор≥ограф≥чний факт - це об'Їкт ≥стор≥ограф≥чного досл≥дженн€, факт ≥сторичноњ науки, що м≥стить в соб≥ ≥нформац≥ю щодо ≥сторичного знанн€.

-  онцепц≥€ (в≥д лат. сопсерт≥о) - система доказ≥в певного положенн€, пров≥дний задум, певний спос≥б розум≥нн€, трактуванн€ будь-€кого €вища. ” ≥сторичному досл≥дженн≥ терм≥н Ђконцепц≥€ї використовуЇтьс€ також дл€ позначенн€ сукупност≥ ≥стор≥ограф≥чних факт≥в.

- Ќапр€мок в ≥сторичн≥й науц≥ - об'Їднанн€ вчених (реальне або умовне), €ке маЇ своњх л≥дер≥в, орган≥зац≥йне оформленн€ (необов'€зково) на основ≥ загальних методолог≥чних принцип≥в ≥ настанов. ” рамках того чи ≥ншого напр€мку ≥снують науков≥ школи.

- “еч≥€ - об'Їднанн€ вчених (€к правило, абстрактне, але його представники можуть ф≥ксуватис€ за парт≥йною ≥ тому под≥бною належн≥стю) в≥дпов≥дно до њхн≥х сусп≥льно-пол≥тичних погл€д≥в, п≥дтримки тих або ≥нших програм розвитку й перебудови сусп≥льства. “еч≥€ може бути вид≥лена лише при з≥ставленн≥ з ≥ншими теч≥€ми (€к м≥н≥мум, може ≥снувати дв≥ теч≥њ). ѕриналежн≥сть до т≥Їњ або ≥ншоњ теч≥њ може ≥ не усв≥домлюватис€ самим ≥сториком (в≥дкрито декларуватис€ або, навпаки, маскуватис€). ” теч≥€х розр≥зн€ють в≥дт≥нки (наприклад, пом≥рно-консервативн≥, нац≥онал-комун≥стичн≥, буржуазно-демократичн≥ тощо).

- Ўкола в науц≥ (≥сторичн≥й) Ц у широкому розум≥нн≥ означаЇ формальне чи неформальне об'Їднанн€ вчених.

 

 

2. ќб'Їкт ≥ предмет ≥стор≥ограф≥њ. як ≥ кожна наука, ≥стор≥о≠граф≥€ повинна визначити св≥й об'Їкт п≥знанн€ та його предметну сферу. ¬арто нагадати основн≥ пон€тт€ науковоњ гносеолог≥њ (теор≥њ п≥знанн€). ќб'Їктом п≥знанн€ вважаЇтьс€ та р≥ч або €вище реальноњ д≥йсност≥, на €ке спр€мован≥ п≥знавальн≥ зусилл€ досл≥дника. ѕред≠метом п≥знанн€ вважаютьс€ т≥ риси ≥ властивост≥ об'Їкта п≥знанн€, €к≥ про€вл€ютьс€ у його (њх) взаЇмод≥њ з досл≥дником або ≥ншими об'Їктами та €вищами реального св≥ту.

«важаючи на ц≥ позиц≥њ ≥ попередн≥ м≥ркуванн€, можна встано≠вити, що об'Їктом п≥знанн€ в ≥стор≥ограф≥њ Ї ≥сторичн≥ знанн€, представлен≥ в прац€х ≥ виступах (лекц≥€х, допов≥д€х) фахових до≠сл≥дник≥в минулого Ч ≥сторик≥в, €к≥ формують науковий образ мину≠лого на засадах поширених в ≥сторичн≥й науц≥ моделей ≥ схем ≥сто≠ричного п≥знанн€ (досл≥дженн€).

“реба зауважити, що в сучасн≥й св≥тов≥й та украњнськ≥й ≥сто≠ричн≥й думц≥ ≥снують значн≥ розб≥жност≥ у трактуванн≥ об'Їкта вивченн€ ≥стор≥ограф≥њ. Ќим вважають ≥ ≥сторичну науку в ц≥лому, ≥ "≥стор≥ограф≥чний процес", й ≥стор≥ю ≥сторичноњ думки тощо. “ак≥ визначенн€ завод€ть досл≥дника в ≥нш≥, неприта≠манн≥ ≥стор≥ограф≥њ галуз≥ - наукознавство, ≥нтелектуальну ≥стор≥ю, теор≥ю ≥стор≥њ. —аме ≥сторичне знанн€, здобуте в результат≥ п≥зна≠вальних зусиль досл≥дника, Ї об'Їктом вивченн€ ≥стор≥ограф≥њ €к науковоњ дисципл≥ни, а п≥дсумком п≥знавальних зусиль - одержанн€ нового - ≥стор≥ограф≥чного знанн€ - про ≥сторичне знанн€ ≥ способи його створенн€ та сприйн€тт€. «апропоноване визначенн€ об'Їкта дозвол€Ї ч≥тко окреслити його предметну область, €ка даЇ змогу одержати нове знанн€ про ≥сторичне знанн€, а також, що не менш важливо, розмежувати ≥стор≥ограф≥чне та ≥сторичне знанн€.

” зв'€зку з цим виникаЇ непросте питанн€ про сп≥вв≥дношен≠н€ ≥стор≥ограф≥њ та ≥сторичноњ науки (щодо €коњ теж часто вживаЇть≠с€ терм≥н "≥стор≥ограф≥€"). ќкресленн€ наведеного вище об'Їкта п≥знанн€ ≥стор≥ограф≥њ дозвол€Ї, задов≥льно розв'€≠зати цю суперечн≥сть. ≤сторична наука створюЇ знанн€ про минулу реальн≥сть (люди, под≥њ, €вища), в той час €к ≥стор≥ограф≥€ роз≠криваЇ процес створенн€ цих знань ≥сториком, њх парадигмальний характер, методолог≥чну ≥ соц≥ально-культурну зумовлен≥сть.

ѕредметну сферу визначеного нами об'Їкта п≥знанн€ ≥стор≥о≠граф≥њ - ≥сторичних знань - можна окреслити, зважаючи на њхню структуру:

- св≥тогл€дний складник, що включаЇ в себе ≥деолог≥чну
компоненту - систему ≥дей ≥ ц≥нностей ≥сторика, з позиц≥й €ких в≥н
сприймаЇ ≥ по€снюЇ навколишн≥й св≥т, часто неусв≥домлено перенос€чи њх на минул≥ под≥њ;

- методолог≥чний (теоретичний) складник, що передбачаЇ
на€вн≥сть у досл≥дника знань про мету, принципи ≥ засоби (методи)
зд≥йсненн€ ≥сторичного п≥знанн€, а також його приналежн≥сть до
визначеного наукового напр€му, школи, ≥нституц≥њ;

- фактолог≥чний (джерельний) складник, пов'€заний з ум≥нн€м досл≥дника працювати з ≥сторичними джерелами ≥ реконструювати на њх п≥дстав≥ минулу д≥йсн≥сть;

- соц≥ально-культурний складник, €кий забезпечуЇ присутн≥сть
у створюваних ≥сториком знанн€х вплив≥в соц≥ального (родинного)
оточенн€, його ментальних структур, зокрема ≥сторичноњ пам'€т≥;

- психолог≥чний складник, що в≥дображаЇ присутн≥сть ≥нди≠в≥дуально-емоц≥йних переживань, симпат≥й та антипат≥й ≥сторика у здобутих ним знанн€х;

- мовно-л≥нів≥стичний складник, що передбачаЇ використанн€ досл≥дником в≥дпов≥дного вербального представленн€ ≥сторичноњ
≥нформац≥њ, €ке забезпечуЇ зрозум≥лу й прийн€тну дл€ фах≥вц≥в
≥нтерпретац≥ю ≥сторичних знань.

„ерез окреслену вище предметну сферу ≥стор≥ограф≥€ прагне €комога повн≥ше реконструювати шл€х формуванн€ ≥сторичних знань та њхню значущ≥сть €к дл€ створенн€, доповненн€ або зм≥ни ≥сторичноњ картини, так ≥ дл€ обслуговуванн€ п≥знавальних потреб соц≥уму в ц≥лому. «розум≥ло, що вивченн€ ≥сторичних знань через визначену предметну сферу Ї завданн€м надзвичайно складним ≥ працем≥стким. јле вона, €к ≥деал досл≥дженн€, загострюЇ увагу ≥стор≥ографа - досл≥дника ≥стор≥њ ≥сторичних знань - на потреб≥ вра≠хуванн€ вс≥х цих складник≥в з метою глибокого наукового анал≥зу оприлюднених ≥ поширюваних ≥сторичних знань.

”€вленн€ про предмет ≥стор≥ограф≥њ складалос€ поступово, у м≥ру розвитку теор≥њ та практики ≥стор≥ограф≥чних досл≥джень. ¬изначити предмет ≥стор≥ограф≥њ намагалис€ вс≥ велик≥ ≥сторики, в тому числ≥, ≥ наш≥ в≥тчизн€н≥. “ак, —.ћ. —оловйов вважав за можливе в ≥стор≥ограф≥чних досл≥дженн€х обмежитис€ галереЇю Ђпортрет≥вї ≥сторик≥в з анал≥зом њхн≥х праць у хронолог≥чн≥й посл≥довност≥. ¬. ќ.  лючевський ≥, особливо, ј. —. Ћаппо-ƒанилевський, зробили важливий крок в усв≥домленн≥ ц≥Їњ проблеми, включивши в предмет ≥стор≥ограф≥њ процес зм≥ни ≥сторичних концепц≥й.

÷≥лком природно, що в наш≥ дн≥ у€вленн€ про предмет ≥стор≥ограф≥њ пом≥тно розширилос€, тепер у це пон€тт€ включаЇтьс€ ц≥лий р€д компонент≥в.

ѕо-перше, з'€суванн€ сусп≥льних умов розвитку ≥сторичноњ науки на р≥зних етапах. ÷≥лком зрозум≥ло, що конкретне ≥сторичне середовище, духовне, соц≥ально-економ≥чне, пол≥тичне житт€ сусп≥льства, значною м≥рою, визначають розвиток ≥сторичного знанн€.

ѕо-друге, вивченн€ процесу накопиченн€ знанн€ про людське сусп≥льство.  ожне нове покол≥нн€ ≥сторик≥в у своЇму розпор€дженн≥ мають матер≥али, що накопичилис€ в ход≥ попереднього розвитку ≥сторичноњ науки. ћова йде не т≥льки про факти, а й певн≥ ≥дењ ≥ теор≥њ, њх зв'€зок з ф≥лософськими ≥ пол≥тичними погл€дами, характерними дл€ даноњ епохи. ” ц≥й площин≥ в≥дбуваЇтьс€ перетин предмета двох дисципл≥н-≥стор≥ограф≥њ та методолог≥њ ≥стор≥њ. ¬ажливим завданн€м ≥стор≥ограф≥њ Ї ​​анал≥з теоретико-методолог≥чних принцип≥в ≥сторичного п≥знанн€, з'€суванн€ того, €к розвивалис€ теор≥њ, з позиц≥њ €ких вивчавс€ ≥сторичний процес.

ѕо-третЇ, анал≥з кола ≥ характеру джерел, залучених ≥сториком, конкретних методик њх досл≥джень, ≥стор≥€ введенн€ в науковий об≥г раннЇ нев≥домих джерел та ≥стор≥ограф≥чних пам'€ток, розвиток метод≥в ≥сторичного досл≥дженн€, вдосконаленн€ прийом≥в анал≥зу ≥сторичних джерел. як ви можете легко пом≥тити, тут стикаютьс€ також меж≥ двох дисципл≥н - ≥стор≥ограф≥њ та джерелознавства. јле предметом ≥стор≥ограф≥њ стаЇ; не кожне ≥сторичне джерело, а т≥льки те, €ке вивчене ≥сториком. ”м≥нн€ анал≥зувати джерела в≥дображаЇ профес≥йний р≥вень ≥сторика ≥ в ц≥лому розвиток ≥стор≥ограф≥њ.

ѕо-четверте, в предмет ≥стор≥ограф≥њ входить вивченн€ процесу формуванн€ проблематики ≥сторичних досл≥джень. ¬ельми важливо усв≥домити, €к≥ проблеми минулого ≥, головне, чому, ставали предметом досл≥дженн€. Ѕезперечно, в чималому ступен≥ вивченн€ тих чи ≥нших €вищ минулого диктуЇтьс€ на€вн≥стю джерел, але не можна виключити ≥ вплив на виб≥р проблематики сусп≥льно-пол≥тичного житт€. якщо в давнину та середн≥ в≥ки панувала в≥йськова та церковно-державна тематика, то в Ќовий час головною стала соц≥ально-економ≥чна проблематика, а д≥€ ≥сторичних героњв, €ким присв€чувалос€ ≥сторичне опов≥данн€, зм≥нилос€ описом д≥й народних мас. ¬ажливо враховувати, що в ц≥лому дл€ ≥сторичноњ науки характерне розширенн€ проблематики. ” наш≥ дн≥ це в≥дбуваЇтьс€ ще й за рахунок по€ви нових дл€ ≥сторичного знанн€ напр€м≥в на Ђстикуї р≥зних наук - ≥сторична соц≥олог≥€, ≥сторична психолог≥€, ≥сторична географ≥€, ≥сторична демограф≥€.

ѕо-п'€те, предметом вивченн€ Ї Ђорган≥зац≥йн≥ умовиї, в €ких в≥дбуваЇтьс€ розвиток ≥сторичного знанн€.

¬ищесказане св≥дчить про те, що ≥стор≥ограф≥€ на сьогодн≥ достатньо в≥дмежувалас€ в≥д ≥сторичноњ науки, залишаючись пов'€≠заною з нею через систему ≥сторичних знань. Ќатом≥сть, з ≥ншого боку, дл€ розв'€занн€ власних завдань вона повинна т≥сно сп≥впра≠цювати з багатьма ≥ншими соц≥ально-гуман≥тарними науками, з €ких запозичуЇ насамперед методи ≥ терм≥нолог≥ю п≥знанн€, - ф≥ло≠соф≥Їю, методолог≥Їю ≥стор≥њ, спец≥альними ≥сторичними дисципл≥нами, соц≥олог≥Їю, пол≥толог≥Їю, психолог≥Їю, культурною антро≠полог≥Їю, мовознавством, економ≥кою, наукознавством, ≥нформати≠кою та де€кими ≥ншими, без €ких неможливо розкрити вказан≥ вище складники ≥сторичних знань.

 

3. ћетодолог≥чн≥ аспекти ≥стор≥ограф≥њ. як ≥ кожна наукова дисципл≥на, ≥стор≥ограф≥€ виробила своњ теоретичн≥ п≥дстави - методолог≥ю, що м≥стить так≥ п≥знавальн≥ категор≥њ €к об'Їкт, предмет ≥ методи. ќс≠к≥льки ≥стор≥ограф≥€ творить особлив≥ ≥стор≥ограф≥чн≥ знанн€, що спираютьс€ на ≥стор≥ограф≥чн≥ факти ≥ м≥ст€ть њх теоретичн≥ узагаль≠ненн€ (концепц≥њ, теор≥њ), то њй властив≥ вс≥ головн≥ компоненти п≥знавальноњ д≥€льност≥ - творенн€ ≥стор≥ограф≥чних факт≥в, њх гене≠рал≥зац≥€ (узагальненн€) ≥ конструюванн€ теоретичних ≥стор≥огра≠ф≥чних знань. Ќа кожному з етап≥в ≥стор≥ограф≥чного п≥знанн€ - в≥д постановки ≥стор≥ограф≥чноњ г≥потези (модел≥) ≥ до одержанн€ теоре≠тичних ≥стор≥ограф≥чних знань Ч використовуютьс€ €к загальнонауков≥ (анал≥з, синтез, ≥ндукц≥€, дедукц≥€ тощо), так ≥ адекватн≥ дл€ цього предмета досл≥дженн€ методи. ќблас≠тю, в €к≥й зб≥гаютьс€ р≥зн≥ методи ≥стор≥ограф≥чного досл≥дженн€, Ї нин≥ вивченн€ ментальних структур св≥домост≥ ≥сторика(≥в), в €ких концентруютьс€ €к зовн≥шн≥ (осв≥та, наука, соц≥альне середовище, ≥нституц≥њ, державна пол≥тика тощо), так ≥ внутр≥шн≥ (≥ндив≥дуальн≥ особливост≥ досл≥дника, його культурно-ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, св≥тог≠л€д) чинники.

—учасн≥ ≥стор≥ографи виокремлюють два основн≥ р≥вн≥ метод≥в ≥стор≥ограф≥чного п≥знанн€: (1) методи конкретного ≥стор≥ограф≥чно≠го анал≥зу ≥ (2) методи ≥стор≥ограф≥чного синтезу. якщо перший р≥≠вень безпосередньо пов'€заний з особлив≥стю предмета вивченн€ (соц≥альн≥, культурн≥, психолог≥чн≥, ≥нституц≥йн≥, мовн≥ та ≥нш≥ складники ≥сторичних знань), то методи другого р≥вн€ спр€мован≥ на узагальненн€ (генерал≥зац≥ю) здобутих з допомогою попередньо≠го анал≥зу ≥стор≥ограф≥чних джерел знань.

≤стор≥ограф≥чне джерело - це текст наративного чи доку≠ментального характеру, €кий м≥стить ≥нформац≥ю про минул≥ под≥њ та €вища ≥ постаЇ €к результат св≥домоњ п≥знавальноњ д≥€льност≥ суб'Їкта у певних соц≥ально-культурних обставинах. ” такому ви≠падку кожний ≥сторичний текст Ї водночас ≥ ≥стор≥ограф≥чним, тоб≠то таким, що Ї продуктом творчост≥ (конструюванн€) особи, не≠залежно в≥д того, усв≥домлюЇ вона це чи н≥.  ожний такий текст у в≥дкрит≥й (експл≥цитн≥й) чи прихован≥й (≥мпл≥цитн≥й) форм≥ м≥стить ≥ збер≥гаЇ ≥нформац≥ю про св≥тогл€д творц€ тексту, його у€вленн€ про минуле ≥ способи його п≥знанн€, соц≥окультурн≥ ор≥Їнтац≥њ, середо≠вище тощо. ƒл€ ви€вленн€ авторських погл€д≥в, здеб≥льшого прихованих за пон€т≥йно-категор≥альним апаратом ≥ оц≥ночними судженн€ми, необх≥дно вм≥ти "розшифрувати" такий текст, а також в≥днайти у джерелах соц≥ально-культурн≥ та ≥деолог≥чн≥ ≥нсп≥рац≥њ досл≥дника.

ћетоди ≥стор≥ограф≥чного синтезу покликан≥ узагальнити р≥зноплановий ≥стор≥ограф≥чний матер≥ал з метою усв≥домленн€ ≥ визначенн€ причин, обставин ≥ чинник≥в творенн€ й поширенн€ ≥с≠торичних знань у соц≥ум≥. ƒл€ њх розум≥нн€ ключовими Ї дек≥лька важливих категор≥й. ѕерша - ≥стор≥ограф≥чний процес - це об'Їк≠тивний, ц≥л≥сний процес генезису та розвитку ≥сторичного п≥знанн€, нагромадженн€ та удосконаленн€ ≥сторичних знань. –озгл€даючи ≥сторичне п≥знанн€ €к ц≥л≥сне конкретно-часове ≥ конкретно-просторове €вище, ≥стор≥ограф≥чний процес передбачаЇ нерозривний зв'€зок його "внутр≥шн≥х" ≥ "зовн≥шн≥х" чинник≥в, котр≥ визначають предметну сферу ≥стор≥ограф≥чних студ≥й. “≥сно пов'€≠зана з першою ≥ друга категор≥€ - ≥стор≥ограф≥чна ситуац≥€. ¬она вказуЇ на те, що певному етапу ≥стор≥ограф≥чного процесу в конк≠ретному часово-просторовому вим≥р≥ в≥дпов≥даЇ його фрагмент - ≥стор≥ограф≥чна ситуац≥€ з властивими саме њй прикметами ≥сторич≠ного п≥знанн€. ћожна стверджувати, що йдетьс€ про стан ≥сторичноњ науки в результат≥ синхрон≥зац≥њ певних р≥вн≥в роз≠витку окремих (приватних) ≥стор≥ограф≥чних процес≥в, €кий даЇ змогу зд≥йснювати њх узагальненн€ на р≥вн≥ ≥стор≥ограф≥чноњ теор≥њ.

≤стор≥ограф≥чна теор≥€, €к ≥ теор≥€ в ≥нших науках, - узагаль≠нене ≥ по€снене теоретичне знанн€ про конкретний стан ≥сторичного п≥знанн€ у його найсуттЇв≥ших соц≥окультурних вим≥рах. “ака теор≥€ (концепц≥€) виконуЇ методолог≥чну функц≥ю, створюючи п≥дстави дл€ визначенн€ суперечливих елемент≥в нагромадженого знанн€, можливих шл€х≥в його збагаченн€ або трансформац≥њ, оц≥≠нюванн€ нормативних п≥дстав розвитку ≥сторичного п≥знанн€. ¬она виконуЇ допом≥жну функц≥ю щодо вивченн€ конкретних ≥сторичних проблем, а також важливу св≥тогл€дну роль, вказуючи на зм≥ну ≥сторичних картин св≥ту в залежност≥ в≥д р≥зноман≥тних соц≥окуль≠турних чинник≥в.

—трижнем будь-€коњ теор≥њ й ≥стор≥ограф≥чноњ зокрема Ї ≥де€, €ка дозвол€Ї узагальнити (генерал≥зувати) ≥стор≥ограф≥чн≥ факти, отриман≥ досл≥дником у процес≥ п≥знанн€. «розум≥ло, що ≥стор≥ограф≥чн≥ факти Ї першим п≥знавальним здобутком досл≥дника, його ≥нтерпретац≥Їю реальних под≥й чи €вищ. ” минулому в ≥стор≥огра≠ф≥чних досл≥дженн€х наголос робивс€ на пров≥дному значенн≥ соц≥≠ального чинника в ≥стор≥описанн≥ (позитив≥зм, марксизм, сц≥Їнтизм тощо), €кий вважавс€ визначальним дл€ розум≥нн€ ≥сторичного п≥знанн€. —ьогодн≥ б≥льш≥сть зах≥дних вчених, не нехтуючи соц≥аль≠ними обставинами, б≥льшого значенн€ надають "внутр≥шн≥м", св≥дом≥сним чинникам ≥стор≥описанн€ - переломленню в св≥домост≥ суб'Їкта ≥стор≥њ ≥дей, теор≥й, метод≥в, тобто когн≥тивних (знаннЇвих) чинник≥в. ўе в≥д знаного англ≥йського ≥сторика –обина ƒжорджа  олл≥нівуда (1945) в св≥тов≥й ≥стор≥ограф≥њ утверджувалос€ переконанн€ про те, що "вс€ ≥стор≥€ - це ≥стор≥€ думки". Ќаприк≥нц≥ XX ст. це переко≠нанн€ здобуло перевагу у фаховому ≥сторичному середовищ≥ ≥ зму≠сило досл≥дник≥в шукати в≥дпов≥дей на поставлен≥ запитанн€ у св≥домост≥ ≥сторик≥в. ÷е дозволило залучити до ≥стор≥ограф≥њ п≥зна≠вальн≥ здобутки сучасноњ ≥нтелектуальноњ ≥стор≥њ, ор≥Їнтованоњ на вивченн€ зародженн€ ≥ сприйн€тт€ (рецепц≥њ) ≥дей та њхньоњ рол≥ у творенн≥ ≥сторичних знань.

“аким чином, ≥стор≥ограф≥€ намагаЇтьс€ поЇднувати "зовн≥шн≥" соц≥альн≥ чинники руху ≥сторичних знань з "внутр≥шн≥ми" ≥нтелекту≠альними. ” центр≥ уваги сучасного ≥стор≥ограф≥чного дискурсу Ї не ст≥льки одержаний результат п≥знанн€ (знанн€), ск≥льки п≥дстави ≥ д≥њ, спр€мован≥ на його одержанн€.

ќтже, ≥стор≥ограф≥чна теор≥€ Ї насамперед спробою по€снен≠н€ процесу конструюванн€ ≥сторичного знанн€ в конкретних соц≥≠альних, ≥нтелектуальних ≥ культурних просторово-часових умовах.

ѕ≥дсумовуючи, можемо запропонувати визначенн€ ≥стор≥о≠граф≥њ €к науковоњ ≥ навчальноњ дисципл≥ни. ≤стор≥ограф≥€ - це спе≠ц≥альна ≥сторична дисципл≥на, €ка вивчаЇ процес виникненн€, сприй≠н€тт€ ≥ поширенн€ ≥сторичних знань, зм≥н в орган≥зац≥њ ≥ методах њх отриманн€, виконанн≥ певних соц≥альних функц≥й.

 урс "—учасна св≥това ≥стор≥ограф≥€" маЇ на мет≥ представити (у скромних межах) нин≥шн≥й стан св≥товоњ ≥сторичноњ науки в њњ ≥нтернац≥ональних вим≥рах та, виб≥рково, нац≥ональних особливост€х.

 

 

Ћ≥тература:

1. ¬ебер ћ. »збранные произведени€ / ѕер. с нем. - ћ.: ѕрогресс, 1990. 805 с.

2. ¬индельбанд ¬. »збранное: ƒух и истори€ / ѕер. с нем. - ћ.: ёрист, 1994.-719 с.

3. ¬индельбанд ¬. »стори€ философии / ѕер. с нем. -  .: Ќика-÷ентр, 1997. - 560 с.

4. «ашк≥льн€к Ћ. —учасна св≥това ≥стор≥ограф≥€. Ц Ћьв≥в, 2007.

5. »сториографи€ истории нового и новейшего времени стран ≈вропы и јмерики. Ц ћ., 2000.

6. »стори€ и историки: ∆изнь, судьба, творчество. - ћ.: ќстожье, 1998. - “. 2 - 870 с.

7.  роче Ѕ. “еори€ и истори€ историографии / ѕослесл. ѕавловой “.¬.; ѕер. с ит. «аславской ».ћ. - ћ.: Ўк. Ђяз. рус. культурыї, 1998. - 191 с.

8. –иккерт √. ‘илософи€ жизни. -  .: Ќика-÷ентр, 1998. - 512 с.

9. «верева √.». ќрганизаци€ исторической науки в ¬еликобритании в новое и новейшее врем€: ”чеб. пособие по спецкурсу / ћоск. гос. ист.-арх. ин-т. - ћ., 1986.-89 с.

10. »ванов √.ћ.  ризис позитивистской концепции исторического источника и Ѕ.  роче // ¬опросы истории. - 1974. -є 1.

11. »сториографи€ истории нового времени стран ≈вропы и јмерики: ”чеб. пособие /ј.¬. јдо, ».—. √алкин, ».¬. √ригорьева и др. /ѕод ред. ».ѕ. ƒементьева. - ћ.: ¬ысш. школа, 1990. - —. 363-498.

12. »сториографи€ новой и новейшей истории стран ≈вропы и јмерики /ѕод ред. ».—. √алкина. - ћ.: изд-во ћоск. ун-та, 1977. - —. 225-251.

13.  орноухова ».ј. »сториографические модели исторической науки конца - начала XX вв. // »стори€ мысли: »сториографи€. - ћ., 2002. - —. 53-64.

14. ћоммзен ¬. ћакс ¬ебер и историческа€ наука // Ќова€ и новейша€ истори€. - 1990. -є 4. - —. 55-64.

15. —≥нкевич ™.  рак≥вська ≥сторична школа в польськ≥й ≥стор≥ограф≥њ ’арк≥вський ≥стор≥ограф≥чний зб≥рник. - X., 2006. є 8. - —. 125-131.

16. —≥нкевич ™.√. ћ≥сце крак≥вськоњ ≥сторичноњ школи в польськ≥й ≥стор≥ограф≥њ другоњ половини XIX - XX ст. // ”крањнський ≥сторичний журнал. - 2008. -є 1.-—. 194-201.

17. “ельвак ¬.Ѕ. ѕостать ћихайла √рушевського в польськ≥й ≥стор≥ограф≥њ (к≥нець ’1’-’’ ст.) // ”крањнський ≥сторичний журнал. - 2006. - є 5. - —. 67- 83.

18. —оветска€ историческа€ энциклопеди€ (≥стор≥ограф≥чн≥ фрагменти в статт€х про в≥дпов≥дн≥ крањни).

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-12-04; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 663 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

80% успеха - это по€витьс€ в нужном месте в нужное врем€. © ¬уди јллен
==> читать все изречени€...

491 - | 489 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.05 с.