Поновлення до складу студентів

Поновлення до складу студентів здійснюється ректором (директором) вищого закладу освіти незалежно від тривалості перерви в навчанні, причини виключення, трудового стажу, форми навчання і з врахуванням здатності претендента успішно виконувати графік навчального процесу.

Заява про переведення або поновлення повинна бути розглянута у вищому закладі освіти протягом двох тижнів, і заявникові повідомлені умови зарахування на навчання або причина відмови.

Порядок ліквідації академічної різниці встановлюється ректором (директором) вищого закладу освіти. Ліквідація академічної різниці здійснюється, як правило, до початку навчальних занять.

Поновлення студентів на перший курс вищих закладів освіти забороняється. Ректор (директор) вищого закладу освіти має право поновити на другий курс студентів, які були виключені з першого курсу, за умови ліквідації ними академічної заборгованості до початку навчальних занять.

ПЕРЕЛІК НЕОБХІДНИХ ДОКУМЕНТІВ:

1) заява на ім'я ректора Університету;

2) академічна довідка;

3) оригінал документу про середню освіту перекладений на українську мову;

4) копія документа про народження перекладеного на українську мову.

Відрахування студентів

Підставами для відрахування здобувача вищої освіти є:

1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою;

2) власне бажання;

3) переведення до іншого навчального закладу;

4) невиконання навчального плану;

5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання;

6) інші випадки, передбачені законом.

Особа, відрахована з вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ECTS.

Академічна довідка — це документ, що підтверджує факт навчання в навчальному закладі. У неї вносяться відомості про вивчені предметах і кількості годин по них, успішно зданих заліках та іспитах окремо за кожний семестр у вигляді оцінок. Предмети, з яких студент отримав незадовільні оцінки, не вносяться в академічну довідку.

Особа, відрахована з вищого навчального закладу до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу вищого навчального закладу.

Право громадян України на освіту, яке забезпечується розгалуженою мережею закладів освіти різних форм власності; відкритим характером закладів освіти і різними формами навчання; надання державних стипендій та пільг.

У системі професійної підготовки юриста першорядне значення має юридична освіта.

Юридична освіта — певний освітній рівень, здобутий в результа­ті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєн­ня системи правових знань, поглядів, переконань, умінь і навичок, формування особи як громадянина, здатного до професійно-право­вої діяльності. Під здобуттям юридичної освіти слід розуміти досяг­нення визначеного освітнього цензу, засвідченого певним докумен­том.

Як явище багатогранне, юридична освіта здійснюється залежно від того, до якого профілю юридичної діяльності готуються фахівці. Відповідно до цього складається програма їх навчання, де разом з фундаментальними знаннями передбачено оволодіння спеціальни­ми знаннями з урахуванням специфіки тієї сфери, де їм прийдеть-ся працювати. Так, юрисконсультам необхідно знати цивільне, гос­подарське право, практику господарських судів; нотаріусам — цивільне право; слідчим і дізнавачам — кримінальне і кримінально-процесуальне; суддям господарського суду — господарське право, цивільне право, цивільно-процесуальне право, суддям місцевого суду — кримінальне, кримінально-процесуальне, трудове, сімейне, адміністративне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуаль­не та ін. Усі юристи, незалежно від спеціалізації, повинні знати кон­ституційне право і насамперед його основне джерело — Конститу­цію України. Курс України на європейську інтеграцію вимагає, щоб практикуючі юристи і учені-правознавці, що навіть не є фахівцями в галузях, схильних до впливу права Європейського союзу, мали ґрунтовні знання загальної структури і методів права ЄС.

У підготовці юристів виділяють такі напрямки:

І) загальна підго­товка юристів широкого профілю, так звана університетсько-акаде­мічна;

2) підготовка юристів широкого профілю, що зорієнтовані на певні галузі подальшої діяльності — сфера міжнародних відносин, управління, економіка та ін.;

3) відомча підготовка юристів, що пе­редбачає чимале здобуття загальних юридичних знань, але чітко спрямована на працю в органах внутрішніх справ, служби безпеки, інших правоохоронних органів тощо.

Юристи з підготовкою широкого профілю, не володіючи певними практичними навичками, змушені адаптуватися до практичної діяльності, але здатність працювати творчо, пропонувати нестандартні рішення дає можливість обрати галузь професійної праці, що відповідає нахилам. Юристи, що здобу­ли підготовку у визначеній сфері та володіють іноземними мовами, хоч і нелегко адаптуються в нових умовах, але можуть вільно міня­ти галузь професійної праці, здатні досягти чималих успіхів (якщо не завищують своїх очікувань). Юристи, що здобули освіту в відомчих вузах, добре підготовлені до роботи в цій системі, мають різно­манітні навички практичного характеру (самооборони, володіння зброєю та ін.), фізичне загартування, але не здатні легко змінюва­ти напрямок праці, бо слабо орієнтуються в інших сферах юриди­чної діяльності.

Юридична освіта — це двосторонній процес, що передбачає трансформацію знань про державно-правові явища, з одного боку, і сприйняття їх, з іншою.

В умовах, коли основними напрямками культурно-освітнього і науково-технічного розвитку Україна визна­чила створення передумов для отримання членства в Європейсько­му союзі, виникла необхідність у впровадженні європейських норм і стандартів в освіту, науку і техніку, в розповсюдженні досягнень ЄС. Незважаючи на певні успіхи у сфері юридичної освіти в Україні, їй бракує ще необхідної якості. Немало випускників вищих навчаль­них закладів не досягай належного рівня, конкурентоспроможність їх на європейському ринку праці є слабкою. Це зобов'язує глибше ана­лізувати тенденції в національній, європейській і світовій юридичній освіті з тим, щоб трансформувати кількісні показники освітніх по­слуг в якісні.

Система вищої освіти в Україні, що перебуває в стадії рефор­мування, потребує, щоб її нормативно-правове забезпечення відбу­валося з урахуванням вимог міжнародної і європейської систем стандартів і сертифікації.

Болонський освітній процес, до яко­го приєдналася Україна, має на меті: побудову Європейського прос­тору вищої освіти як передумову розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування; посилення міжнародної конку­рентоспроможності як національних, так і в цілому європейської систем вищої освіти; досягнення більшої сумісності і порівняності систем вищої освіти; формування і зміцнення інтелектуального, культурного, соціального і науково-технічного потенціалу окремих країн і Європи в цілому; підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних і європейських культурних цінностей; зма­гання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші і престиж. Сучасний девіз юридичної освіти: «Людське в праві і пра­вове в людині».

Види юридичної освіти:

Середня юридична освіта (бакалавр)

Вища юридична освіта (спеціаліст).

Магістратура — на базі здобутих ступенів «бакалавр» та «спеціаліст»

Післявузівська юридична освіта:

Аспірантура (ад'юнктура) — на базі здобутих ступенів «спеціаліст» та «магістр»

Докторантура

Юридична самоосвіта

Форми юридичної освіти:

1) з відривом від виробництва — денна

2) без відриву від виробництва — вечірня; заочна; дистанційна

3) шляхом поєднання цих форм, рідко — экстерном.

В Україні відбувається дещо прискорений процес розвитку вищої юридичної освіти. Функціонують юридичні вищі установи освіти: широкопрофільні і спеціалізовані. Склалася специфічна універси­тетська система підготовки юристів широкого профілю, яка реалі­зується в різних вищих освітніх установах відповідно до держав­ного стандарту вищої освіти. Існування спеціалізованих освітніх установ, головним чином в системі МВС або СБУ та деяких інших відомств, не заважає цій єдності.

Підготовка юристів здійснюється у вищих установах освіти різних видів.

Академія — вища освітня установа, яка реалізує програми про­фесійної підготовки фахівців з декількох напрямків і здійснює плідну діяльність у науковій сфері, підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації викладачів і науковців. Як провідний наукою-методичний центр вищої і післявузівської освіти академія має: аспірантуру, докто­рантуру, одну або декілька спеціалізованих (дисертаційних) рад; від­повідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.

Університет — вища освітня установа, яка реалізує програми професійної підготовки фахівців з широкого спектру напрямків. Університет має ті ж ознаки, що і академія. Від академії він відрі­зняється багатопрофільністю, наявністю багатьох факультетів різ­них професій і спеціалізацій.

Інститут — вища освітня установа, яка реалізує програми про­фесійної підготовки фахівців, як правило, по одному або декільком напрямкам. Інститут може входити до складу академії або універси­тету на правах структурного підрозділу.

Крім того, є ще один вид професійної освіти — коледж, який реалізує неповні і (або) повні освітні програми професійної підго­товки юристів.

Система юридичної освіти в Україні включає юридичні устано­ви освіти:

· державні — засновані державою; фінансуються з державного бюджету; підпорядковуються відповідному органу виконавчої влади;

· комунальні (муніципальні) — засновані місцевими органами влади; фінансуються з місцевого бюджету; підпорядковані місцевим органам влади.

· приватні — засновані на приватній власності; підпорядковані власнику (власникам).

Юридичні установи освіти розташовані, як правило, в містах адміністративно-територіальних одиниць країни — АР Крим, обла­стей.

Юристи для здійснення державно-владних функцій в право­охоронних і судових органах готуються в основному в державних вузах. Підготовка спеціалістів для сфери приватного права, пра­цівників юридичних служб комерційних організацій здійснюється в державних і приватних вузах. Установи освіти ряду міністерств і відомств готують фахівців для специфічної сфери державної слу­жби (МВС, СБУ, МЗС і ін.). Такі установи освіти називаються ві­домчими.

Державні освітні установи здійснюють навчання як на бюджет­ній, так і на платній (договірній) основі. Недержавні навчальні за­клади, що надають освітні послуги, повинні бути ліцензовані з на­вчальної спеціальності «правознавство», а також акредитовані по цій спеціальності.

Ліцензування — процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу почати освітню діяльність, по­в'язану з отриманням вищої освіти і кваліфікації.

Акредитація — процедура наділення вищого навчального за­кладу певного типу правом проводити освітню діяльність, пов'язану з отриманням вищої освіти і кваліфікації. Ліцензування і акредитація передбачають проведення освітньої діяльності вузами відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також відповідно до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного і матеріально-техніч­ного забезпечення. Акредитація дає право вузам видавати випуск­никам дипломи державного зразка, що важливо для їх подальшого працевлаштування.