Державне регулювання страхової діяльності в Україні

1. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснює:

а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

б) Кабінет Міністрів України;

в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

 

2. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюється з метою:

а) дотримання вимог законодавства України про страхування;

б) ефективного розвитку страхових послуг;

в) запобігання неплатоспроможності страховиків і захисту інтересів страхувальників.

 

3. Ліцензування страхової діяльності здійснює:

а) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

б) Міністерство фінансів України;

в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

 

4. Ліцензії на страхову діяльність, пов’язану зі страхуванням життя видаються на такий строк:

а) 3 роки;

б) 10 років;

в) безстрокові.

 

5. Ліцензії на види страхування, інші, ніж страхування життя видаються на такий строк:

а) 3 роки;

б) 10 років;

в) безстрокові.

 

6. Системою обліку, збору, нагромадження та вилучення даних, що стосуються ліцензування страхової діяльності - є:

а) Єдиний державний реєстр страховиків;

б) Єдиний державний реєстр підприємців;

в) Єдиний державний реєстр фінансових організацій.

 

7. Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:

а) Конституцією України;

б) Цивільним кодексом України;

в) Законом України про «страхування»;

г) Господарським кодексом України.

 

8. На орган нагляду за страховою діяльністю покладено функції:

а) реєстрація страхових договорів;

б) контроль за платоспроможністю страховиків;

в) опрацювання страхових тарифів;

г) затвердження рішень про ліквідацію страхових компаній.

 

9. Методи регулювання страхової діяльності включають:

а) адміністративні;

б) економічні;

в) правові.

 

10. Заяву про видачу ліцензії залишають без розгляду, якщо:

а) вона подана невчасно;

б) заява підписана особою, яка не має на це повноважень;

в) документи оформлені з порушенням Ліцензійних вимог.

 

11. До правових методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) розробка і застосування законів та інших нормативних і методичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

 

12. У разі втрати або пошкодження ліцензії страховик зобов’язаний звернутися до Державної комісії з урегулювання ринків фінансових послуг та надати:

а) заяву про видачу дубліката ліцензії;

б) інформацію про публікацію оголошення у засобах масової інформації про втрату чи пошкодження ліцензії;

в) документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

 

13. До економічних методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) розробка і застосування законів та інших нормативних і метдичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

 

14. До адміністративних методів регулювання страхової діяльності відносяться:

а) розробка і застосування законів та інших нормативних і метдичних актів, котрі регламентують страхову діяльність;

б) стимулювання розвитку страхування через податкову систему і ціни;

в) видача ліцензій на право займатися страховою діяльністю.

 

15. Правове регулювання страхової діяльності здійснюється такими гільками влади:

а) законодавчою;

б) виконавчою;

в) судовою.

 

Особисте страхування

1. Об’єктом особистого страхування є майнові інтереси, пов’язані з:

а) життям;

б) здоров’ям;

в) працездатністю;

г) додатковою пенсією.

 

2. Предметом особистого страхування є наступні ризики:

а) смерть;

б) хвороба;

в) каліцтво;

г) травма;

д) тривалість життя.

 

3. Класифікація особистого страхування здійснюється за такими ознаками:

а) за обсягом ризику;

б) за тривалістю страхового забезпечення;

в) за кількістю осіб, що вказані в договорі страхування;

г) за формою оплати страхових премій.

 

4. Особисте страхування за формою виплати страхового забезпечення поділяється на:

а) одноразові виплати страхової суми;

б) виплати страхової суми у вигляді ренти;

в) постійні виплати.

 

5. Додаткове пенсійне страхування здійснюється на випадок:

а) виходу на пенсію;

б) повної або часткової інвалідності;

в) смерті.

 

6. За тривалістю страхового забезпечення особисте страхування поділяється на:

а) короткострокове;

б) безстрокове;

в) довгострокове.

 

7. За формою оплати страхових премій особисте страхування поділяється на:

а) щоквартальну;

б) одноразову;

в) щорічну;

г) щомісячну.

 

8. Страхові виплати з угод особистого страхування здійснюються:

а) незалежно від суми, яку отримує страхувальник з державного соціального страхування;

б) тільки в розмірі страхових виплат з угод особистого страхування;

в) виплати тільки з державного соціального страхування.

 

9. До підгалузей особистого страхування належать:

а) страхування життя (пенсій);

б) медичне страхування;

в) страхування від нещасних випадків.

 

10. У практиці страхової діяльності найпоширенішими є такі види особистого страхування:

а) страхування на випадок смерті;

б) страхування на випадок дожиття до закінчення терміну страхування або певного віку;

в) змішане страхування.

 

11. Суб’єктами страхування життя є:

а) страховик;

б) страхувальник;

в) застрахована особа;

г) вигодонабувач.

 

12. Страховими випадками зі страхування життя є:

а) дожиття до досягнення встановленого договором віку;

б) смерть застрахованої особи;

в) дожиття застрахованої особи до закінчення терміну страхування.

 

13. Договори добровільного медичного страхування не укладають з:

а) інвалідами 1 групи;

б) особами, яким понад 75 років;

в) психічно хворими.

 

14. Страховик має право відмовити в виплаті страхової суми в добровільному медичному страхуванні в випадках якщо:

а) страхувальник чи застрахований свідомо повідомив неправдиві відомості про стан здоров’я;

б) страхувальником або застрахованим вчинено умисний злочин, що призвів до страхового випадку;

в) застрахований не виконував вимог лікування, рекомендацій лікаря, порушував лікарняний режим.

 

15. Особисте страхування включає:

а) страхування професійної відповідальності;

б) страхування від нещасних випадків на транспорті;

в) довічне страхування.

Майнове страхування

 

1. Об’єктом майнового страхування є майнові інтереси, пов’язані з:

а) володінням майна;

б) користуванням майна;

в) розпорядженням майна.

 

2. Предметом майнового страхування є:

а) ризик втрати (знищення);

б) нестача або пошкодження певного майна;

в) ризик збитків у підприємницькій діяльності.

 

3. До специфічних ознак майнового страхування відносяться:

а) об’єкт страхування має вартісну оцінку;

б) страхуванню підлягає конкретна власність;

в) страхова сума не може перевищувати дійсної вартості майна на момент укладання договору;

г) наявність факту пошкодження, крадіжки, знищення.

 

4. Договори майнового страхування за видами укладення поділяються на:

а) основний;

б) первинний;

в) додатковий.

 

5. В Україні за договором страхування будівель страхова оцінка має дорівнювати:

а) будь-якій вартості;

б) первісній вартості;

в) дійсній вартості.

 

6. Поновлений договір страхування будівель набирає чинності:

а) з моменту внесення страхового платежу;

б) з наступного дня після укладання нового (поновленого) договору;

в) після закінчення дії попереднього договору.

7. У зв’язку з прибудовою страхувальником нових будівель укладається:

а) новий договір страхування;

б) додатковий договір страхування;

в) укладений договір страхування залишається без змін.

 

8. Уразі страхування будівель пільги надаються:

а) всім страхувальникам;

б) постійним страхувальникам;

в) малозабезпеченим страхувальникам.

 

9. За договором страхування домашнього майна можна застрахувати:

а) дискети до персонального комп'ютера;

б) кімнатні рослини;

в) запасні частини до автотранспортного засобу.

 

10. Договір страхування можна укласти на домашнє майно, яке розташовано:

а) у будь-якій будівлі;

б) у квартирі;

в) поряд зі страхувальником, який перебуває на відпочинку в Іспанії.

 

11. Фактор, який не впливає на розмір тарифних ставок у разі стра­хування домашнього майна є:

а) вік власника майна;

б) обсяг відповідальності страховика;

в) строк страхування.

 

12. Обов’язковому страхуванню підлягають такі тварини:

а) племінні тварини;

б) зоопаркові тварини віком від 1 року;

в) циркові тварини віком від 1 року.