Тема 16 Суть і структура світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин

 

1. Світове господарство його суть та структура.

2. Міжнародний поділ праці і спеціалізація.

3. Міжнародна торгівля та її економічні основи. Протекціонізм та вільна торгівля.

4. Інтернаціоналізація господарських відносин. ТНК та їх роль у світовому господарстві.

5. Міжнародна економічна інтеграція та її форми.

6. Міжнародні кредитні відносини.

 

Теми для рефератів, доповідей і дискусій

1. Основні етапи розвитку світового господарства.

2. Міжнародна спеціалізація виробництва.

3. Міжнародна кооперація виробництва.

4. Закон зростаючого залучення національної економіки у світогосподарські зв’язки.

5. Місце економіки України у світовому господарстві.

 

Понятійний апарат

Світове господарство – це сукупність національних господарств та міжнародних економічних відносин, що пов’язують їх у цілісну систему.

Інтернаціоналізація господарського життя – об’єктивний економічний процес виникнення і розвитку зв’язків між національними господарствами різних країн, що охоплює всі сфери суспільного відтворення і конкретизується в процесі інтернаціоналізації продуктивних сил і виробничих відносин.

Міжнародний поділ праці – вищий ступінь суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації країн у виробництві окремих видів товарів та послуг, якими вони обмінюються.

Економічна інтеграція – стан інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопереплетіння національних економік, проведення узгодженої державної економічної політики.

Світовий ринок – це система обміну товарами й послугами на міждержавному рівні.

Вивіз капіталу – це його експорт в інші країни як приватними корпораціями так і державою.

Валютний ринок – це розгалужена система механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют.

Конвертованість валюти – спроможність національної грошової одиниці вільно використовуватись у міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.

Міжнародна валютно-кредитна система – це сукупність правил, законів, установ, що регулюють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніх ринках.

 

Запитання для самоперевірки знань

1. Що стало причиною завершення процесу формування світового господарства саме на межі XIX – XX ст.? Які етапи пройшло світове господарство у своєму розвитку?

2. В чому проявляється інтернаціоналізація господарського життя в сучасних умовах?

3. Які основні тенденції зміни товарної та географічної структури світового товарообігу?

4. Що є основними причинами та формами вивозу капіталу?

5. В чому виявляються основні тенденції вивозу капіталу та прямих інвестицій в сучасних умовах?

6. Які основні переваги та недоліки діяльності ТНК Ви знаєте?

7. Проаналізуйте наслідки міжнародної торгівлі на прикладі імпорту енергоносіїв в Україну з Росії.

8. Чим викликана необхідність інтеграції економіки України у світове господарство?

 

Виконайте завдання та дайте відповіді на питання

1. Якщо продуктивність праці по виробництву експортованого товару на підприємствах однієї країни вище, ніж в країні – імпортері, то перша країні має:

а) абсолютну перевагу;

б) позитивну перевагу;

в) порівняльну перевагу;

г) від’ємний торговий баланс.

2. Активний торговий баланс являє собою:

а) всю суму річного експорту товарів;

б) країна імпортує товарів менше, ніж експортує;

в) країна експортує товарів менше, ніж імпортує;

г) країна імпортує товарів більше, ніж експортує.

3. Які заходи держави не сприяють політиці протекціонізму:

а) зниження митних платежів на імпортні товари;

б) встановлення квоти на деякі імпортні товари;

в) необхідність ліцензій на імпортні товари;

г) створення картеля, який отримує одноосібне право реалізації розчинної кави, виробленої в іншій країні.

4. В сучасних умовах курс валют визначається:

а) в залежності від ступеню участі у світовій торгівлі;

б) в залежності від стану економіки різних країн;

в) в залежності від зміни попиту і пропозиції на світових валютних ринках;

г) згідно курсам, які встановлюються урядами провідних країн для вільно конвертованих валют.

 

Література: 3, 7, 9, 12, 16.