Тема № 23. Види співучасників злочину та особливості їх відповідальності

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Види співучасників у вчиненні злочину за кримінальним правом України.

2. Поняття та ознаки виконавця злочину.

3. Поняття та ознаки організатора злочину.

4. Поняття та ознаки пособництва та його види.

5. Поняття та ознаки підбурювача до вчинення злочину. Способи підбурювання.

6. Підстави кримінальної відповідальності та кваліфікація діянь, вчинених співучасниками злочину (виконавцем (співвиконавцями), організатором, пособником, підбурювачем).

Висновки.

Методичні вказівки:

Аналізувати перше питання теми необхідно на підставі законодавчого визначення співучасників (ст. 27 КК). Опрацьовуючи дану тему слід приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеню участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників.

У другому пункті плану варто розкрити поняття безпосереднього вчинення злочину. Тут слід визначити та показати місце виконавця серед інших співучасників, проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення цього виду співучасника. Необхідно також зазначити, що сама наявність виконавця можлива лише в тому випадку, коли має місце дія спільно з ним осіб, що виконують у вчиненні злочину інші ролі, тобто лише при наявності інших співучасників.

Поряд з виконавцем кримінальний закон використовує поняття співвиконавця. Тому необхідно визначити їх співвідношення та правове значення виділення в законі поняття співвиконавця. Потрібно підкреслити необхідність відповідності виконавця ознакам суб'єкту злочину, особливо розглянути проблематику співвиконавства і посереднього виконавства.

Третій пункт припускає формулювання поняття організатора вчинення злочину та розкриття його ознак. Тут доцільно проаналізувати об’єктивну та суб’єктивну сторону дій організатора.

Висвітлюючи це питання теми треба показати особливу актуальність розробки саме проблематики організатора з причини зростання рівня організованої злочинності та вирішальної ролі в ній саме цього виду співучасника слід визначити та показати місце організатора серед інших співучасників, його підвищену суспільну небезпечність проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення поняття організатора злочину, порівняти визначення організатора, що даються кримінологічною та кримінально-правовою наукою, торкнутися проблематики визначення організатора стосовно організації конкретного злочину та організації злочинного спільництва.

У четвертому пункті необхідно розкрити поняття схиляння до вчинення злочину, охарактеризувати дії пособника з об’єктивної та суб’єктивної сторони, висвітити види пособництва (фізичне та інтелектуальне) і розкрити їх зміст. Розглядаючи це питання теми слід визначити та показати місце пособника серед інших співучасників, проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення цього виду співучасника. Тут слід дати характеристику суспільної небезпечності пособницьких дій. Крім того потрібно приділити увагу співвідношенню пособництва та доторканості до злочину, зазначивши, що приховування, недонесення чи попуск, якщо вони були раніше обіцяні утворюють склад пособництва, а якщо вони не були обіцяні раніше, то вони повинні розглядатись як доторканість до злочину. Визначити правові наслідки доторканості до злочину і випадки кримінальної відповідальності за дані дії. Слід також приділити увагу пособництву у тривалих та продовжуваних злочинах, моменту закінчення складу діяння пособника в усічених складах злочинів.

У п’ятому пункті необхідно розкрити дії підбурювача з об’єктивної та суб’єктивної сторони. У цьому пункті необхідно визначити та висвітлити місце підбурювача серед інших співучасників, проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення цього виду співучасника, проаналізувати думки науковців щодо співвідношення понять ініціатора та підбурювача, треба визначитись також з тим, чи доцільно перераховувати при формулюванні поняття підбурювача окремі способи підбурювання, такі як підкуп, прохання, доручення, умовляння, запевнення, наказ, фізичне чи психічне насильство, обман чи треба обмежитись загальним поняттям, яке б охоплювало усі вказані дії, порівняти визначення підмовника, що давалися у різні часи у вітчизняному законодавстві, яке існує в кримінальному законодавстві України. Слід відобразити, що підбурювання може здійснюватись як словами, так і жестами, навести приклади різних способів підбурювання з судово-слідчої практики. Також необхідно вказати, що підбурювання важливе лише щодо певного, конкретного злочину, підбурювання є конкретизованим щодо всіх елементів складу злочину, вчинюваного виконавцем. Потребує уваги питання щодо наявності співучасті при насильницькому підбурюванні, яке при певних умовах виключає відповідальність виконавця. Сформулювати власні висновки.

Останній пункт плану припускає необхідність дослідження питання кримінальної відповідальності співучасників (ст. 29 КК) та особливостей кримінальної відповідальності організатора та учасників організованої групи чи злочинної організації (ст. 30 КК). При викладенні цього питання слід дати характеристику особливому юридичному складу, що є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності співучасників злочину і формується з складу злочину, що фактично вчинений у співучасті та, крім того, зі складу відповідно виконавства, організаторської діяльності, підбурювання або пособництва злочину. Поєднання цих зазначених елементів і утворюватиме склад злочину, що буде підставою для притягнення до кримінальної відповідальності співучасників.

Нормативні акти: [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Рекомендований перелік літератури до теми № 23: [27, 51, 90, 178].