Тема № 22. Поняття і ознаки співучасті

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Поняття співучасті у вчинені умисного злочину та її кримінально-правова характеристика.

2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.

3. Проблема встановлення причинного зв’язку між діяннями кожного з співучасників та скоєним злочином.

4. Характеристика інтелектуального та вольового моменту умислу співучасників.

Висновки.

Методичні вказівки:

Починаючи роботу над темою, слід ретельно проаналізувати законодавче визначення поняття співучасті, що дається в ст. 26 КК України. Доцільно розглянути точки зору А.Н.Трайніна та М.Д.Шаргородського про можливість співучасті у необережних злочинах, а також думку багатьох інших вчених, що обстоювали точку зору про те, що співучасть можлива лише в умисних злочинах, сформулювати власні висновки з цього питання. Проте висновки по даному питанню повинні базуватися не тільки на підставі теоретичних розробок, а перш за все з урахуванням визначення співучасті, яке міститься в ст. 26 КК.

При розкритті спільності як об'єктивної ознаки слід зазначити, що в об’єктивному сенсі спільність - має місце при вчиненні злочину спільними, загальними зусиллями двох або більше суб'єктів, єдності злочинного результату для всіх співучасників, знаходження його у причинному зв'язку з діями кожного співучасника. Слід також відобразити значення ознаки спільності як в об'єктивному так і у суб'єктивному сенсі.

При характеристиці суб’єктивних ознак співучасті необхідно описати структуру психологічної спільності співучасників, зазначити необхідний мінімальний психологічний зв'язок між співучасниками, його критерії. Особливу увагу слід приділити науковій дискусії про суб’єктивний зв’язок між співучасниками, ретельно проаналізувати аргументи як прибічників двостороннього суб’єктивного зв’язку, що передбачає знання організатором, підмовником та пособником про діяльність виконавця та бажання спільної з ним діяльності, а також аналогічне знання та прагнення діяти у виконавця, а також і одностороннього суб’єктивного зв’язку, прибічники якого розглядають можливість незнання виконавця про приєднану діяльність інших співучасників.

При характеристиці спільності умислу співучасників необхідно описати структуру психологічної спільності співучасників, зазначити необхідний мінімальний психологічний зв'язок між співучасниками, його критерії. Особливу увагу слід приділити науковій дискусії про суб’єктивний зв’язок між співучасниками, ретельно проаналізувати аргументи як прибічників двостороннього суб’єктивного зв’язку, що передбачає знання організатором, підмовником та пособником про діяльність виконавця та бажання спільної з ним діяльності, а також аналогічне знання та прагнення діяти у виконавця, а також і одностороннього суб’єктивного зв’язку, прибічники якого розглядають можливість незнання виконавця про приєднану діяльність інших співучасників.

Характеризуючи умисел співучасників слід вказати на усвідомлення кожним співучасником суспільно небезпечного характеру не лише своїх дій чи бездіяльності, але й суспільно небезпечний характер дій принаймі виконавця злочину та передбачення кожним співучасником злочинного результату, що настає в результаті дій виконавця, бажання чи свідоме припущення кожним співучасником саме цього злочинного результату, причому по відношенню до самого факту сприяння іншій особі умисел співучасника може бути лише прямим. Слід дати аналіз інтелектуального та вольового моментів умислу співучасників, показати співвідношення мотивів та цілей різних співучасників, розглянувши специфічну дворівневість умислу при співучасті.

Роботу слід завершити загальним висновком

Нормативні акти: [1, 2, 3, 4, 5, 6].

Рекомендований перелік літератури до теми № 22: [27, 51, 90, 178].