Контроль за діяльністю страховиків.

 

Негативні явища на страховому ринку у 1994 - 1995 pp., які були пов'язані із діями окремих трастових компаній під виглядом страхових, не можуть бути допущені ані в теперішньому, ані в майбутньому. Допустити страхову компанію на ринок, видати їй ліцензію - цим контроль не вичерпується. Уважного відношення вимагає поточна діяльність страхової компанії, що в першу чергу контролюється на підставі звітності.

Вимоги щодо публікації балансу існує для будь-якої страхової організації, як і проходження аудиторської перевірки.

У зарубіжних країнах існує аналогічна практика. Для цього представники державних органів здійснюють різного роду перевірки та контроль діяльності страхових організацій за такими напрямами:

· комплексні перевірки страхових компаній;

· перевірки філій страхових компаній;

· камеральні перевірки діяльності страховиків на підставі поданих балансових та інших звітів;

· перевірки з іншими контролюючими органами.

Зазначимо, що перевірки можуть здійснюватися планово й позапланово - якщо необхідно - при наявності фактів порушення законодавства з боку страхової компанії.

Державні органи нагляду мають у своєму розпорядженні як "зовнішню", тобто призначену для публікації, так і "внутрішню" звітність страховиків. Останню страхові компанії подають тільки до Департаменту фінансових установ та ринків. У ній вони надають різного роду відомості про операції та майновий стан.

Об'ємний цифровий матеріал обробляється для того, щоб по кожній страховій компанії можна було проводити порівняльний аналіз і одержувати відомості для співставлення. Контролюючі органи повинні координувати свої перевірки (наприклад, з Державною податковою адміністрацією України) з метою усунення дублювання та відволікання фахівців страховиків).

 

У разі виникнення серйозних ускладнень у страховика державний орган контролю має право здійснювати примусову санацію, яка передбачає проведення комплексної перевірки фінансово-господар­ської діяльності страховика, заборону на вільне користування майном страховика, обов'язковий для виконання графік здійснення розрахунків із страхувальниками, прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика. Вона проводиться у випадках:

 

невиконання зобов'язань перед страхувальниками протягом більше трьох місяців

недосягнення визначеного законодавством України розміру статутного фонду та інших випадків, визначених чинним законодавством України

При ліквідації страховика він виключається з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).

Може бути здійснено реорганізацію страховика (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), яка проводиться у порядку, визначеному чинним законодавством та з урахуванням особливостей для забезпечення правонаступництва щодо укладених договорів страхування.

Виключення страховика з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності місцевими органами влади у зв'язку з його ліквідацією або реорганізацією здійснюється тільки після внесення відповідних змін у єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків).

Доцільно розглянути взаємовідносини страховика та держави, які чітко визначені в Законі України «Про страхування». Зокрема, страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика, за винятком обов'язкового державного страхування, згідно з яким держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками в разі неплатоспроможності страховика.

Не допускається (за винятком обов'язкового страхування), будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язко­вість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладення страхових договорів, взаємовідносин страховика та страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.

Держава, зі свого боку, гарантує дотримання й захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції в здійсненні страхової діяльності.

Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків. Воно не повинно бути надмірним, інакше може призвести до відсутності конкуренції страхових послуг. Державний нагляд має втручатися в управління справами стра­ховиків настільки, наскільки це вимагається для захисту інтересів страхувальників чи загальнодержавних інтересів.

Держава може контролювати зміст договору страхування, розмір внесків, порядок врегулювання спірних питань. Проте державний нагляд не позбавляє самостійності страхові компанії.

Висновки

 

Держава здійснює регулювання страхування і необхідність захисту інтересів страхувальників, враховуючи його роль і значення у ринковому господарстві.

До компетенції органів державної влади й управління щодо страхової діяльності входить створення правового середовища для страхового ринку шляхом розробки законів, постанов, інструкцій та інших нормативних актів, а також здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства.

Конкуренція недобросовісних страховиків може нашкодити навіть солідній страховій компанії, тому в регулюванні з боку держави зацікавлені не тільки страхувальники, а й самі страховики. Перевірки страхових компаній здійснюються за певним переліком питань.

Державні органи нагляду мають повноваження вживати заходів для усунення порушень чинного страхового законодавства.

Сьогодні основне завдання державного регулювання -створення цивілізованих умов для становлення та розвитку вітчизняного страхового ринку.

Оскільки страхування носить інтернаціональний характер, існує посилення тенденції до міжнародного об'єднання страхового законодавства.

Підвищенню ефективності державного нагляду за страховою діяльністю сприятиме запровадження оперативного контролю фінансової звітності страховиків, створення електронного банку даних страховиків і страхових посередників та інших заходів, що передбачені Програмою розвитку страхового ринку України.

Тема 7. Страхування життя