Тема: Механотерапія, праце терапія у системі фізичної реабілітації.

1. Механотерапія.

2. Працетерапія.

3. Поєднання засобів фізичної реабілітації у відновному лікуванні захворювань.

1. Механотерапія – лікування фізичними вправами, виконуваними за допомогою спеціальних апаратів. Це точно спрямовані та суворо дозовані рухи, метою яких є відновлення рухливості в суглобах, зміцнення сили м’язів. А це в свою чергу підсилює лімфо і кровообіг, покращує функцію суглобів. Використовують різні типи механотерапевтичних апаратів, принцип дії яких базується на біомеханічних особливостях рухів у суглобах.

а) Апарати типу маятника (Кукенберга) основані на принципі балансуючого маятника, за рахунок якого забезпечуються коливальні рухи суглобах, що призводить до збільшення їх амплітуди. М’язові зусилля дозуються вантажем. Однак треба слідкувати за тим, щоб вправи не викликали у хворого посилення больових відчуттів.

б) Апарати блокового типу (Тіло) – основані на принципі блоку з вантажами за допомогою яких збільшується сила м’язів. Змінюючи вихідні положення пацієнта можна диференційовано зміцнювати визначені м’язові групи.

Вправи на тренажерах набувають все більше поширення при реабілітації хворих і інвалідів. Наприклад для тренування серцево - судинної системи застосовують велотренажери, лижні і веслувальні тренажери, третбани (бігова доріжка), еспандери, міні-батути. використовують також тренажери нового покоління (виробництво Росія). Наприклад:

а) Тренажер моделей М-89 (важель Архімеда) –забезпечує виконання понад 40 вправ з різних вихідних положень.

б) Тренажер моделей М-86 «Жим спиною» - забезпечує виконання вправи – жим спиною, діє на м’язи шиї, грудної клітини, черевного пресу і тазу.

а) Тренажери М-87 «розведення і зведення рук» і М-82 «жим ногами» і т.д. За допомогою тренажера «Здоров’я» розвиваються практично всі рухові якості.

Механотерапію використовують як у лікарняний період, переважно у вільному руховому режимі, так і в післялікарняний період. Основна мета - забезпечення максимально повної амплітуди у суглобах.

Показання: захворювання серцево-судинної системи без недостатності кровообігу, ІХС, хронічні неспецифічні захворювання легень, ШКТ, ОРА, жирового обміну.

Протипоказання: недостатність кровообігу, інфаркт міокарда, міокардити, кровотечі, інфекційні захворювання.

Слід відзначити, що механотерапію у системі фізичної реабілітації застосовують як самостійно так у комплексі з ЛФК, масажем, бальнеотерапією, озокеритотерапією.

2. Працетерапія – це лікування працею з метою відновлення порушених функцій і працездатності хворих. В основі праце терапії лежить систематичне тренування побутових і виробничих рухів, відновлення втрачених рухових навичок. Основні завдання праце терапії – повернути хворому самостійність у повсякденному житті, повернути його до виконання колишньої роботи, а якщо це неможливо підготувати його до виконання іншої роботи. Для проведення праце терапії необхідно добре обладнані спеціальні приміщення і кабінет повинен розміщуватися поряд з кабінетом ЛФК. Однак застосовують і такі види діяльності: робота в саду, городі, прибирання приміщень, столярні, слюсарні роботи, шиття. Реалізація цих завдань залежить від характеру захворювання або травми функціональних можливостей хворого фізичної здатності виконувати роботу чи іншу роботу.

Засобом працездатності є трудові рухи і різноманітні трудові процеси. Добирають їх з урахуванням професії і побутових дій. Але вони повинні бути відомі хворому і повинні втягувати в роботу м’язи, які пошкоджені травмою або хворобою. Результатом праце терапії є виготовлення певного продукту або виконання робочого завдання. Таким чином, праце терапія стимулює фізіологічні процеси, відновлює або збільшує рухливість у суглобах і силу м’язів, пристосовує і тренує хворого або інваліда до виконання побутових і виробничих завдань. Крім цього праце терапія стимулює психічну активність, має психотерапевтичну дію на організм людини, направляє його на результативну діяльність, що приносить користь і людині і суспільству взагалі.

Показання: травми і захворювання опорно-рухового апарату, опіки, контрактури, хірургічні втручання, захворювання ССС, системи травлення, нервової системи, обміну речовин.

Загальнозміцнююча працетерапія – направлена на відвернення уваги хворого від неприємних відчуттів і думок, підвищити нервово-психічний і життєвий тонус хворого.

Відновна працетерапія – націлена на попередження рухових порушень або відновлення тимчасово знижених функцій, адаптацію його до фізичних навантажень виробничого і побутового характеру.

Мета професійної праце терапії – відновити рухові виробничі навички і працездатність, що існували раніше і були порушені під час захворювання. Проводиться вона на заключному етапі реабілітації. При цьому оцінюється професійні можливості і професійна працездатність пацієнта. У разі втрати професійної працездатності хворого навчають іншій професії.

3. У процесі відновного лікування реабілітолог повинен і має знати як поєднується і яка послідовність застосування засобів фізичної реабілітації, щоб вони підсилювали дію один одного і поєднувались з іншими методами лікування. Слід визначити, що ЛФК застосовується в комплексі з усіма засобами фізичної реабілітації, а саме з масажем, кліматотерапією, праце терапією як у лікарняний так і після лікарняний період реабілітації.

Залежно від стадії захворювання і періоду проведення реабілітації ЛФК поєднується з тепловими процедурами і бальнеотерапією, гідрокінезотерапією.

З іншої сторони лікувальний масаж також поєднується з пасивними, активними рухами, вправами на розслаблення. Пасивні рухи виконуються масажистом. Наприклад масаж для дітей до 7 років виконується з пасивними, пасивно-активними рухами.

Фізіотерапевтичні процедури часто комбінують з масажем. Найчастіше це при відновному лікуванні захворювань і травм опорно-рухового апарату і периферичної системи. При захворюваннях органів травлення в комплекс обов’язково включають внутрішній прийом мінеральних вод, фітотерапію, бальнеотерапію. У після лікарняний період обов’язковим є включення в комплекс механотерапії, праце терапії. При цьому правильно призначена механотерапія, праце терапія потенціює дію лікувальної гімнастики. Після праце терапії для відновлення організму застосовують масаж або самомасаж. Таким чином, поєднання засобів фізичної реабілітації і їх послідовність підвищує ефективність відновного лікування.

 

Лекція № 8

Водолікування

1. Фізичні і фізіологічні основи водолікування

2. Лікування прісною водою. Техніка його проведення. Показання і протипоказання. Душі, прісні ароматичні ванни. Підводне витягування хребта.

3. Механізм дії мінеральних вод на організм людини. Дія мінеральних вод на організм людини. Загальні правила прийому і призначення мінеральних ванн.

4. Питне використання мінеральної води Закарпаття при захворюваннях органів травлення і інших системах.

 

1. Водолікування- це використання води за допомогою спеціально розроблених методичних прийомів з лікувальною метою і для медичної реабілітації хворих. Поняття «водолікування» включає власне водолікування – гідротерапію і бальнеотерапію. Основними діючими факторами водолікування є температурний, механічний і хімічний. Основу дії гідротерапевтичних процедур складає поєднання різних по силі температурного і механічного факторів, при використанні мінеральної вди приєднується ще хімічний подразник.

Залежно від температури водолікувальні процедури поділяють на холодні –нижче- 20 С, прохолодні – 20-33 С, індиферентні 34-36 С, теплі – 37-39 С, горячі -40 С. Холодна чи тепла вода викликає різні рефлекторні реакції з боку судин шкіри. Вона впливає на температуру шкіри, внутрішню температуру тіла, процеси терморегуляції і обміну речовин, діяльність серцево-судинної, дихальної, ендокринної системи, м’язової системи. Холодні ванни викликають спазм судин шкіри, підвищують збудливість нервової системи (тобто тонізуюча дія). Однак при ттривалій дії сповільнюють кровоток в капілярах і артеріях і взагалі швидкість кровоточу в організмі.

Теплі і особливо гарячі водні процедури навпаки-викликають розширення судин шкіри, різко підсилюється кровоток в капілярах і артеріях. Крім цього теплові процедури справляють анти спастичну та болезаспокійливу дію, стимулюють серцево-судинну і дихальну систему, обмінні процеси в організмі. Найчастіше використовують індиферентні і теплові процедури (34-36 С) (37-39 С). Одночасно з температурою води на тіло людини діє і механічний подразник, найбільш він виражається при дії душів, морських і річкових купань. Самий менший гідростатичний тиск у ваннах. Дослідженнями установлено, що механічна дія ванни t 37 С залежно від ступеня занурення в неї і викликє різне збільшення вмісту СО2 і зменшення О2 в альвеолярному повітрі. Зменшення рівня води у ванні обумовлює зменшення вмісту СО2 і збільшення О2 альвеолярному повітрі. Хімічний подразник водолікувальних процедур найбільше проявляється при використанні мінеральних вод. При цьому в механізмі дії мінеральних вод велике значення має прониклива здатність непошкодженої шкіри для різних компонентів, які знаходяться в мінеральній воді. Доказана можливість проникнення із води в організм людини СО2., О2 азоту, сірководню, родона, брому, йоду, і інших іонів. В результаті проникнення в кров іонів і газів посилюють обмінні процеси в різних органах і системах організму. В деяких органах утворюється вторинне депо (наприклад йод – у щитовидній залозі, бром – в структурі головного мозку). Крім цього вони є складовою частиною гормонів організму і беруть участь в шкірно- гуморальній регуляції організму.

2. Методи лікувального застосування прісної води багатоманітні. До них належать обливання, обтирання, укутування, лікувальні душі, прісні ванни, медикаментозні ванни.

а) Обливання – розрізняють загальне та місцеве обливання. Особливості дії: збуджуюча, тонізуюча, загартовуючи. Техніка проведення: обливання проводять 2-3 відрами води при температурі 33-34 С до 20-22 С, тобто з постійним пониженням з кожною наступною процедурою на 1-2 С.

б) Вологі укутування – хворого на тапчані укутують волгою ковдрою змоченою водою з температурою 25-30 С. Тривалість 30-40 хв. Особливості дії: седативна, жарознижуюча, потогінна, збуджуюча. Техніка проведення: хворого укутують простирадлом змоченим водою t 25-30 С починають спочатку на 15-20 хв. Кількість 10 сеансів, через день.

в) Вологі обтирання - хворого спочатку вкутують змоченим та добре віджатим простирадлом і розтирають поверх нього до відчуття тепла, потім розтирають грубим простирадлом змоченим у воді з темп. Від 32 С до 18-20 С після чого витирають насухо. Курс 20-30 процедур.

Лікувальні душі – це процедури при яких на тіло впливають водою у вигляді струменя певної тамп. І тиску. Механізм дії: механічне подразнення рецепторного апарату покриау шкіри. Техніка проведення: на тіло хворого спрямовуют струмені води різної температури: холодні 18-20 С, прохолодні 20-23 С, індиферентні 34-37 С, теплі 38-39 С. Тиск води: низький 0,3 – 1 атм, середній 1,5-2 атм,.Розрізняють душі: дощовий, шотландський (контрастний), голчастий, циркулярний, віялоподібний, струменевий (душ Шарко), висхідний душ, підводний душ-масаж. Тривалість процедури від 3 до 7 хв. Курс 10-15 процедур.

Прісні ванни – це ванни з водогінної води відповідної температури. Залежно від темп.: холодні ванни -20 С; діють збуджуюче, активізують діяльність ЦНС, процеси терморегуляції. Ідентиферентні- 34-36 С, теплі – 37-39 С; діють заспокійливо, знімають біль, та спазм. Гарячі -40 С- збуджують нервову та серцево-судинну системи, діють заспокійливо та спазмолітично. Техніка проведення: прісна ванна t 36-37 С 15 хв., 10-15 процедур, по через день. Лікувальний тепловий і механічний ефект прісних ван може бути посиленим при додаванні у воду ароматичних і лікувальних речовин. Такі ванни посилюють подразнення рецепторів шкіри, діють рефлекторно. А деякі речовини проникаючи через шкіру мають специфічну дію. Сюди входять:

Хвойні ванни - приготовляють шляхом розчинення у воді 50-70 гр. порошкоподібного або 100 мл. Рідкого хвойного екстракту. Аромат хвої має заспокійливу дію. Застосовують при нервових збудженнях організму, захворюваннях серцево-судинної системи. Методика застосування: t 36-37 С, тривалість 10 15 хв., на курс 10 – 15 процедур.

Шалфейнй ванни – розчиняють у воді конденсат мускатного шалфею вкількості 250 – 300 мл. Такі ванни мають заспокійливу, обезболюючу дію. Застосовують при захворюваннях і травмах кістковао- м’язової і нервової системи. Методика: t 36-37 С, через день на курс 10-12 процедур, тривалість 10-15 хв.

Горчичні ванни – на ванни використовують 150- 250 гр. сухої горчиці. Методика: t ванни 36-39 С, тривалість 5-8 хв. Після ванни хворого обливають теплою водою і укутують н 30 – 60 хв. Такі ванни викликають подразнення і почервоніння шкіри. Призначають їх при захворюванні органів дихання (ОРВУ, ОРЗ, бронхіт), у ослаблених дітей.

Скипідарні ванни – додають у прісну воду білу (або жовту) емульсію скипидару 15-20 мл. Покращують периферичний кровообіг. Застосовують при захворюваннях периферичної нервової системи і після травм.

Підводне витягнення хребтового стовпа – здійснюється у ваннах, басейнах за допомогою фіксуючих голову або тулуб пристрої у воді t 30-35 С. поперекового відділу хребта може здійснюватись власною масою тіла (вертикальне витяжіння), і можна за допомогою вантажу. Для цього у ванні або басейні поміщують пласмасовий щит з нахилом від голови до ніг і через трос виводять із ванни назовні де розміщують вантаж. Маса вантажу від 4 до 18 для жінок від 6 до 25 кг, для чоловіків. Тривалість 20 40 хв., на курс 10 – 15 процедур. Ступінь збільшення маси вантажу залежить від стану хворого, його самопочуття.

Ванни за Тауффе – це ванни з темп., що поступово підвищується. Особливість дії: спазмолітична, судиннорозширююча. Розрізняють також ванни: парові, контрасні. Медикаментозні ванни – це коли до прісної води додають лікарські препарати, трави чи інші ароматичні речовини рослинного походження. Протипоказання - важкі серцево-судинні захворювання, гіпертонічна хвороба ІІ-ІІІ ст., хвороби нирок, щитовидної залози, пухлини і тд..

 

3. Мінеральними водами слід вважати води з консистенцією солей більше 1,2 ___ на 1 л. і з підвищеним вмістом газів, мікроелементів, органічних речовин. Існують різні порогові консистенції цих речовин для вод внутрішньоьг ізовнішнього застосування. В механізмі дії мін. Вод на організм слід розрізняти слідуючі сторони: термічну, механічну, фізико-хімічну і психотерапевтичну. Особливу роль відіграє температура води із-за великої теплопровідності. Горячі водні процедури мають спазмолітину дію, розширюють судини. Прохолодні води тренують механізм терморегуляціїі мають загартовуючи дію. Індиферентні і теплі водні процедури суттєво не змінюють обмін речовині мають седативну дію. Однак в дії на організм людини велике значення має мінеральний склад води. Слід відзначити що шкіра людини виконує багато функцій: дихальну, рецепторну, видільну. Під час зовнішнього застосування в організм людини через шкіру і слизові оболонки проникають не тільки солі, кислоти, мікроелементи, гази, але і органічні речовини. В шкірі утворюється біологічно активні речовини під впливом механічних, термічних, і фізико-хімічних властивостей мінеральної води. Проникаючи через шкіру з води біологічно активні речовини включають в обмін речовин, впливають на серцесо-судинну і дихальну системи, ендокринну, і гормональний обмін, а також на центральну і вегетативну нервову системи. Викликають при цьому функціональну перебудову різних органів і систем. Одним із основних лікувальних факторів є внутрішній прийом мінеральних вод. Лікувальним ефектом питного прийому обумовлений як місцевого так і загальної дії на організм. Місцева дія мінеральних вод залежить від хімічного складу води, тому що більшою мірою всмоктується у верхні відділення ШКТ і викликає цілий каскад реакцій у системі органів травлення. Хімічні компоненти мінеральних вод активно впливають на секреторну функцію шлунку, всмоктувальну, транспортну, стимулюють ферментативні процеси у слизовій оболонці. У залежності від фізико-хімічного складу мінеральні води змінюють процеси водно- сольового і електролітичного обміну в організмі шляхом засвоєння деяких мікроелементів які навіть входять у склад гормонів Крім цього мінеральні води мають протизапальну, спазмолітину дію, нормалізують моторику кишечника. Внутрішній прийом мін. вод сприятливо впливає на травну систему і зовнішню секреторну функцію підшлункової залози. Більш ефективні сульфатні води (словянська, смирновська). Під дією мін. вод нормалізується фізико-хімічні властивості жовчі. Останнім часом реакція органів травлення пояснюється їх гормономодулюючою дією, а саме виділення гормонів гастрин, мотилін, секретин. Секретин збільшує секрецію рідкої частиниі бікарбонатів панкреатичного соку. Таким чином для фізіологічногоі терапевтичної дії мін. вод крім загальної мінералізації має значення іонний склад вод, чаще всього це – гідрокарбонати (НСОз), хлор (СІ), сульфати (SO4), а також катіони.

Найбільшу частину в комплексі санаторно-кукрортної реабілітації використовують мінеральні ванни. В основі дії мінеральних ванн на організм людини лежить нервово-рефлекторний механізм. Термічні, хімічні, механічні та інші подразники сприймаються нервовими рецепторами і обумовлюють виникненню цілого ряду фізіологічних зрушень в організмі рефлекторним шляхом. Тому велике значення має хімічний склад мінеральних вод і концентрація основних біологічна-активних речовин, супутніх газів, маючи розслаблюючу дію на гладку мускулатуру органів травлення, покращуючи стан нервової серцево-судинної і бронхо-легенової системи. Мінеральні ванни підвищують адаптаційні можливості організму і є ефективним лікувально-профілактичним засобом.

Перлисті ванни – це водо-лікувальна процедура, при якій на хворого здійснюють вплив t-фактор і повітря, що нагнітається компресором під тиском 0,5 – 1,5 атм. Механізм дії – впливає седативно на ЦНС.

Показання – вади серця, кардіосклероз, гіпертонія, І-ІІ ст.., порушення нервової системи, клімактеричний психоз. Техніка: t води 35-36 С, 10-15 ванн, 10 - 12 хв.

Вуглекислі ванни. Основною лікувальною дією є розчинений природній вуглекислий газ у воді. Механізм дії: розширюють судини шкіри, покращується гемодинаміка, посилюється систола, подовжується діастола, уповільнюється серцевий ритм, збільшується швидкість кровоточу та кількість циркулюючої крові, нормалізується артеріальний тиск. Особливості дії: стимулююча обмінні процеси, вплив на гемодинамічні судини. Показання: зах., дихальної системи, цукровий діабет, подагра, зах., нервової системи, міокарди, міокардіодистрофії. Призначення: 10-12 хв., курс 10-15 процедур, через день.

Мінеральні ванни – це ванни з природної або штучної мінеральної води з загальною мінералізаціїю не менше 2 г/л із вмістом різних газів, мікроелементів і інших біологічно активних речовин. До мінеральних ванн відносять: хлоридно-натрієві, сірководневі, йодобромні, вуглекислі, родонові, кисневі та інші.

а) хлоридно-натрієві (соляні)- ванни проводять в основному із природної хлоридно – натрієвої води. Особливості дії: протизапальна, десенсибілізуюча, протибольова, проти набрякова. Протипоказання: захворювання серцево-судинної системи, облітеруючі захворювання судин кінцівок, варикозне розширення вен, зах., опорно-рехового апарату, хвороби шкіри. Призначення: t 36-37 С, 10-20 хв, 5 процедр.

б) Йодобромні ванни- це ванни у яких міститься йод, бром у великих кількостях. Особливості дії: седативна, протизапальна, гіпотензивна дія, дія на симпатично-адренальну систему. Показання: захворювання серцево-судинної системи, кардіосклероз, гіпертонічні хвороби, ендокринно-обмінні захворювання, тиреотоксикоз, екземи, нейродерміти, запальні захворювання органів жіночої статевої системи. Призначення: t 36-37 С, 15 хв., 10-15 процедур.

в) сірководневі ванни – це ванни основним лікувальним фактором є сульфіди розчинені у воді. Особливості дії: судиннорозширююча, десенсибілізуюча, нейрогуморальна, стимулює обмінні процеси, мікроцеркулююча. Показання: захворювання серцево-судинної системи, ендортериїт, хвороба рейно, варикозне розширення вен, захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, ___________________________. Призначають: t 36-37 С, 15 хв., 12-15 процедур.

г) Родонові – це бальнеолікування з використанням ізотопів родону та продуктів його розпаду. Особливості дії: протизапальна, регенеративна, протибольова, обмінна. Показання: захворювання опорно- рухового апарату, ендокринної системи, та нервової.

д) Кисневі ванни – водолікувальна процедура в основі якої є штучно розчинений кисень у воді. Механізм дії: розчинений кисень у воді потрапляє у кров. насичує організм, нормалізує НО, покращує гемодинаміку. Показання: гіпертонічні хвороби, вади серця, кардіосклероз, ендартеріт. Готують за допомогою апарату для насичення води киснем із балона з редуктором.. Методика: t 36-37 С, 10-20 хв., на курс 12-15 процедур. Застосовують при захворюваннях серцево-судинної системи.

 

4. В Закарпатті є значні родовища вуглекислих гідрокарбонатних мінеральних вод (Поляна Квасова, Полна Купель, Лужанська), які використовуються для лікування хворих з патологією органів травлення, хворобою обміну речовин, ендокринних захворювань. Як ми вже відзначали, від хімічного складу мінеральної води залежить її фізична і лікувальна дія. Ці закарпатські мінеральні води містять аніони-гідрокарбонати. Клінічні спостереження свідчать про позитивну динаміку клінічних симптомів захворювання гепатобіліарної системи, нормалізацію біохімічних процесів печінки, функціонального стану жовчного міхура, кишечника і особливо при виразковій хворобі, а також при хворобах панкреатичних. Із катіонів найбільш часто зустрічаються калій навтрій, кальцій. В меншій мірі залізо, марганець, йод, бром. Натрій відіграє важливу роль в регуляції водного обміну і осматичного тиску в тканинах, стимулює секреторну функцію залоз травної системи.

Калій – міститься в кожній живій клітині. Іони К активізують ряд ферментів, посилюють тонус і могоричну функцію шлунку і кишок, приймають участь у синтезі глікогену печінки.

Кальцій – має анти спастичну дію, активізує ряд ферментів, знижують проникність клітинних мембран.

Тому терапевтична дія вуглекислих гідрокарбонатних вод Закарпаття обумовлена великою кількістю біологічно активних компонентів, що сприятливо діють на відновлення органів ШКТ, секреторна та інші функції травної системи. А гідрокарбонати покращують засвоєння мікро- і макро-елементів, підвищують окисно-відновні процеси і посилюють діурез. Крім цього гідрокарбонати гальмують кисло утворення в шлунку. Реагуючи з шлунковим соком (вмістом) вони утворюють двоокис вуглевод. Під впливом мінеральних вод зменшується кількість водневих іонів (Н), які разом з іонами _хлору є складовою хлористо-водневої кислоти. Нейтралізація кислого вмісту шлунка гідрокарбонатними водами сприяє більш швидкому випорожненню шлунка і зменшенню секрецій гастриту.

Крім цього реакція органів травлення на внутрішній прийом мінеральних вод пояснюється їх імуномодуляційною дією і найбільша роль в цьому належить іонам гідрокарбонату і магнію. Стимульовані мінеральною водою гостроїнтестиціальні гормони ентероінсулярної вісі в свою чергу покращують моторику і всмоктувальну функцію кишечника і трофічну функцію епітелію.

На курортах приймають мінеральну воду в бюветах, тому що деякі мінеральні води втрачають свої лікувальні властивості. Має значення частота прийому мінеральної води, дозування і температура. Разова доза мінеральної води полянського родовища (мінералізація 1-12г-л) визначається із розрахунку 3-3,3 мл/ на один кілограм маси тіла, а якшо менша мінералізація, то 4-4,5мл. Води вище 12 г/л мінералізації розводять прісною водою.

Температура. Тепла мінеральна вода має спазмолітичну і знеболюючу дію, нормалізує тонус гастродуодинальної системи, знижує секреторну функцію шлунка. Вуглекислота виділяється. Прохолодна вода має стимулюючу дію.

 

Лекція №9

Теплолікування

1.Види теплових процедур.

2.Лікування з використанням грязі.

3.Парафіно-озокеритове лікування.

4.Глинолікування. Лікування нагрітим піском.

1. Для передачі тепла (конвекційного) організму використовують фізичні фактори, які діють шляхом контактного прикладання теплової енергії. До них відносять лікувальні грязі (або пелоїди) парафін, озокерит, глина, пісок. Вони мають високу теплоємність, велику теплотримаючу здатність, погану теплопровідність. Тому їх застосування у вигляді аплікацій, які добре переносяться хворими, навіть при відносно високій температурі. Вони здатні тривало утримувати тепло і поступово у процесі процедури віддавати його організму. У тому їх вплив перед дією тепла, що забезпечує інтенсивне і рівномірне прогрівання тканин на місці їх прикладення. Крім теплової дії, вони мають також протизапальну, спазмолітину, механічну і хімічну дію.

2. Лікувальні грязі являють собою різні види мулових відкладень, які утворюються на дні водоймищ, морських лиманів, озер. Ці природні утворення складаються з води, мінеральних і органічних речовин. Залежно від походження розрізняють мулові, сапропелеві, торф’яні та сопочні грязі.

Мулова грязь утворюється: в соляних водоймищах з високою ступенню мінералізації і містить сірко водень, метан, вуглекислоту. Це грязь чорного кольору, має мазеподібну консистенцію. Органічні речовини містяться у великій кількості. Вода складає 40-60%. Курорти: Одеса, Саки, П’ятигорськ.

Сапропелі (гниючий мул) – утворюється на дні відкритих прісних водоймищ зі стоячою водою і містить значну кількість органічних речовин, небагато солей і води до 90%. Знаходяться вони у Європейській частині Росії І Заході Сибірі.

Торф’яні грязі – утворюються у процесі розпаду рослинних організмів. Вони становлять собою щільну масу, темно-коричневого кольору з великим вмістом органічних речовин. Використовуються на курортах Прибалтики, Кемери, Майори, Моршин.

Сопочні грязі – утворюються у газо- і нафтоносних областях під тиском вуглеводних газів. Основою утворення грязі є глина.

Головним лікувальним фактором грязей (пелоїдів) є тепловий. Другим важливим фактором – хімічний, зв’язаний з наявністю в складі грязей біологічно активних речовин, органічної і неорганічної кислоти, мікроелементів. Хімічні інгредієнти подразнюють термо-, хемо-, і механорецептори шкіри і слизових оболонок і рефлекторним та нейрорегулярним механізмом впливають на різні органи і системи організму. Крім цього вони впливають на терморегуляцію. Розширюють периферичні клітини, активізують процеси обміну речовини, абсорбційну і трофічну функції. Впливають на діяльність серцево-судинної, дихальної системи. Мають бактерицидну, протизапальну, проти набрякову дію, стимулюють регенерацію тканин. Однак слід пам’ятати, що грязелікування є високонавантажуючою процедурою, при цьому слід враховувати стан серцево-судинної системи.

Показання: захворювання опорно-рухового апарату, хронічні радикуліти, захворювання суглобів, незаживаючих трофічних виразок, ранах, захворюваннях і наслідків травм центральної і периферичної нервової системи (неврит), гінекологічні захворювання, захворювання ШКТ.

Протипоказання: гострі запальні процеси, новоутворення, інфекційні захворювання, захворювання серцево-судинної системи.

Призначення: Наприклад торф’яна грязь на ділянку жовчного міхура температури 42 - 45º С, тривалість 30 хв. № 10 щодня.

3. Парафін - продукт перегонки нафти, який становить собою_______високомолекулярних вуглеводів. Він володіє високою теплоємністю і малою теплопровідністю. Мала теплопровідність дозволяє застосовувати парафін без всяких неприємних відчуттів для хворого високої температури (55-60 С). В основі фізіологічного впливу парафіну на організм лежить його теплова дія. Він довго зберігає тепло, його температура повільно знижується і поступово передається тканинам. Місцеве застосування парфіну діє болезаспокійливо, має протизапальну, спазмо логічну, трофічну дію. Під впливом парафіну покращується крово- і лімфо обіг в тканинах, особливо в шкірі, покращується трофіка шкіри, відновлюється її еластичність, покращується обмін речовин, розсмоктуються набряки, запальні інфільтрати.

Показання: негострі і хронічні запалення органів суглобів, мязів, розтягнення зв'язок, вивихи, переломи, трофічні виразки, захворювання периферичних нервів (неврит), захворювання ШКТ, органів дихання.

Протипоказання: - ті ж що і при пелоїдотерапії.

Застосовують у вигляді «паляниці» t 45-50 С, тривалість 30- 40 хв, курс 12 - 15 можна і до 20 процедур. Можна використовувати і пошарове накладання просочених гарячим парафіном серветок (серветко-аплікаційний метод).

б) Озокерит - це воскоподібний продукт нефтяного походження. Тобто природня гірська порода, місце походження якого є у Прикарпатті, Туркменії. Має темно-коричневий колір і відносну щільну консистенцію. В його склад входить: церезин, парафін, мінеральні масла, нефтяні смоли, асфальтени, та лорганічні сполуки. Він має саму високу теплоємність, малу теплопровідність і найбільш велику теплоутримуючу здатність. Повільно остиваючи він на протязі тривалого часу віддає тепло організму. Хворі легко переносять озокерит, навіть при t 50-60 С. Механізм дії: в основі дії озокериту на організм лежать його унікальні фізичні властивості як теплоносій, а також хімічні і біологічні властивості. Церезін, асфальти і смоли, які містяться в озокериті діють подразнююче на шкіру. Церезін навіть проникає у поверхневий шар шкіри. Біологічні активні речовини проникають через непошкоджену шкіру в середину організму. Доказаний його вплив на вегетативну нервову систему, підвищуючи дію її парасимпатичного відділу. Особливість дії: має розсмоктуючи, протизапальну, болезаспокійливу, десенсибілізуючу дію. Стимулююче впливає на регенеративну здатність тканин. Установлено, що озокерит містить у своєму складі мікрофлору, яка виділяє речовину, що володіє біологічною активністю і антибактеріальними властивостями. Його терапевтична активність вищи чи парафінова.

Методика озокериту: нашарування, серветко-аплікаційний метод, к’юветно- аплікаційний метод.

Показання для озокериту дуже широкі, ті що і для парафіну.

Протипоказання: загальні для теплолікування.

При застосуваннях озокериту його нагрівають до потрібної t в парафінонагрівачі, а зметою стерилізації нагрівають до 80º С. Розливають у форми. Охолоджують до 42 - 45 º С і на клейонці накладають на відповідну ділянку тіла. Тривалість 30- 40 хв. На курс 10- 15 процедур. При повторному використанні озокериту його знову стерилізують і додают 25% свіжого.

4. Глина – продукт вивітрювання вулканічних порід. Вона являє собою один з видів осадкохих відкладень, поширених в природі.

Механізм дії: завдяки здатності утворювати з водою пластичну масу, глина щільно прилягає до тіла хворого і віддає йому тепло та мінеральні речовини що містяться в ній.

Особливості дії: спазмолітична, судинно розширюючи, розсмоктуюча, знеболююча, імуномодулююча,

Показання: захворювання опорно-рухового апарату, периферійної нервової системи, гінекологічні та урологічні захворювання.

Протипоказання: загальні для всіх.

Методика проведення: аплікація глини t до 45 º С на ділянку тіла, тривалість 20 - 30 хв. через день. Курс лікування 12 - 15 процедур.

Лікування піском – просіяний пісок нагрівають до 115 - 120 º С та змішують з холодним сухим піском. Механізм дії: оснований на тепловому ефекті, а також механізм подразнення шкіри рецепторів. При цьому посилюється t тіла, потовиділення, частота дихання, пульсу.

Особливості дії: спазмолітична, судиннорозширююча, розсмоктуюча.

Показання: захворювання суглобів, захворювання периферичної нервової системи, хронічні запальні захворювання органів малого тазу, ожиріння.

Протипоказання: загальні для всіх. Методика проведення: хворий лягає на гарячий пісок шаром 8-10 см, на спину, серце залишається непокритим t 40-50 º С Тривалість 30 - 40 хв. кількість процедур 15, через день, або 2 дні підряд 1 перерва- це пісочні ванни. При ожирінні загальні пісочні ванни t 40-50 º С, тривалість 20-30 хв.щодня.