Механізм лікувальної дії фізичних вправ.

Вплив ЛФК на організм людини здійснюється шляхом взаємодії нервової та гуморальної систем, моторно – вісцеральними рефлексами. Будь-яке скорочення м’язів подразнює закладені в них нервові закінчення. Під час фізичних навантажень в м’язах, зв’язках і суглобових сумках виникають пропріцептивні імпульси. Це – початок моторно - вісцерального рефлексу. Далі такі імпульси по аферентних шляхах досягають кори головного мозку, де синтезуються (утворюються) та інтегруються (об’єднуються). Потім по еферентним шляхам імпульси надходять на периферію, до внутрішніх органів, де і впливають на їхню діяльність. Одночасно у цьому процесі бере участь і гуморальна система: продукти обміну речовин, що утворились в м’язах, попадають в кровоносне русло і далі діють на нервову систему (тобто безпосередньо на центри, хеморецептори), а також залози внутрішньої секреції, спричинюючи виділення ними гормонів.

Таким чином, інформація про роботу м’язів по нервових та гуморальних шляхах надходить в ЦНС, а потім ці системи регулюють функцію та трофіку внутрішніх органів.

Розрізняють чотири основних механізми лікувальної дії фізичних вправ на організм людини:

1. Тонічна дія фізичних вправ – це спеціально підібрані вправи, побудовані на моторно – вісцеральніх рефлексах. Вони здатні посилювати або гальмувати процеси в ЦНС і, тим самим, сприяють відновленню нормальної рухливості, врівноважують нервові процеси. А це, в свою чергу,покращує регуляторні властивості, стимулює вегетативні функції та обмін речовин.

2. Трофічна дія фізичних вправ. Пропріацептивні імпульси, які виникають в процесі рухів при фізичних навантаженнях, поступають у вищі відділи нервової системи та вегетативні центри і спричинюють до перебудови їх функціональний стан. А це сприяє покращенню трофіки у внутрішніх органах та системах. М’язева діяльність стимулює обмінні та регенеративні процеси в організмі. В працюючому м’язі відбувається розширення та збільшення кількості функціонуючих капілярів, посилюється насиченість артеріальної крові киснем, покращується відтік венозної крові. За рахунок цього швидше розсмоктуються продукти запалення, попереджується утворення спайок, розвиток атрофії.

3. Формування компенсацій. Фізичні вправи сприяють якнайшвидшому відновленню порушених хворобою функцій органа або системи, Це зумовлено рефлекторними механізмами. До роботи залучаються м’язи, які раніше не брали участі в роботі. Компенсації, залежно від характеру захворювання, можуть бути тимчасовими або постійними. Тимчасові виникають під час хвороби і зникають після одужання. Постійні формуються у разі втрати органа взагалі або різкого обмеження функції.

4. Нормалізація функції – виникає під впливом постійно зростаючого фізичного навантаження. При цьому поступово вдосконалюються регуляторні процеси, усуваються тимчасові компенсації.

Перераховані вище механізми лікувальної дії фізичних вправ дозволяють визначити ЛФК як:

- метод неспецифічної терапії, що втягує у відповідну реакцію організм на всіх рівнях;

- метод патогенетичної терапії, що впливає на загальну реактивність організму;

- метод функціональної терапії, що стимулює і відновлює функцію органу або системи;

- метод підтримуючої терапії, підтримує та зберігає функцію ураженої системи.

ЛФК – є методом активної функціональної терапії, оскільки засоби ЛФК здатні збільшувати функціональні резерви органів і систем, підвищуючи функціональну адаптацію хворого.

Існує безпосередня залежність і тісний взаємозв’язок між м’язевою роботою і діяльністю внутрішніх органів, нормальним функціонуванням ЦНС.

Лікувальну фізкультуру розглядають як метод патогенетичної терапії, оскільки у випадку застосування засобів ЛФК в загальну відповідну реакцію всього організму включаються і ті фізіологічні механізми, які беруть участь в патогенетичному процесі.

ЛФК входить до комплексного методу лікування, що застосовується в сучасній медицині: поєднання позитивного впливу на організм різних засобів та методів лікування, що доповнюють один одного. А це забезпечує найшвидше одужання.

Лекція № 3