Поняття про лікувальну фізкультуру. Загальні показання і протипоказання.

Лікувальна фізична культура - це метод лікування, який використовує засоби та принципи фізичної культури для лікування захворювань і ушкоджень, а також попередження ускладнень для більш швидкого відновлення здоров’я та працездатності хворого.

Головним засобом лікувальної фізкультури є фізичні вправи. Існує безпосередня залежність та тісний зв’язок між м’язевою роботою і діяльністю внутрішніх органів, нормальним функціонуванням ЦНС. З огляду на це, зниження рухової активності приводить до порушень функціонального стану організму, виникнення хворобливих змін з боку серцево-судинної системи, органів травлення та ін.

З умовою створення умов для одужання та попередження ускладнень, хворим призначають переважно спокій, або обмежують рухову активність. Однак тривалий спокій спричинює міни діяльності окремих систем та організму в цілому, підсилює порушення, викликані хворобою. А це може призвести до цілого ряду ускладнень і може загрожувати життю хворого. Тому в сучасній медицині слід поєднувати спокій з фізичними рухами, якщо стан хворого це дозволяє. Добираючи спеціальні вправи, дозуючи їх, в залежності від характеру і клінічного перебігу хвороби або перенесеної травми, можна цілеспрямовано впливати і переважно змінювати певні функції організму шляхом відновлення ушкоджених систем. Тому ЛФК є обов’язковим лікувальним засобом і невід’ємною складовою частиною процесу реабілітації.

ЛФК є не тільки лікувально – профілактичним засобом, але і лікувально – виховним процесом. ЛФК виховує у хворого свідоме відношення і активну участь в лікувальному та реабілітаційному процесах.

В основі участі хворого в лікуванні є навчання та опанування фізичними справами. У цьому зв’язку ЛФК є не тільки лікувальним, але і педагогічним процесом.

Показання для призначення ЛФК ідентичні при всіх захворюваннях.

Протипоказання для призначення ЛФК:

а) відсутність контакту з хворим внаслідок його важкого стану або порушення психіки;

б) гострий період захворювання або його прогресуючий перебіг;

в) наростання недостатності кровообігу – синусова тахікардія понад 100 ударів за 1 хв. Або брадикардія пульсу 50 ударів за 1 хв., приступи пароксизмальної тахікардії або миготливої аритмії, негативна динаміка ЕКГ, артеріальна гіпертензія 200-220 / 100-120 мм рт.ст. або гіпотонія 90/ 50 мм рт.ст.;

г) загроза кровотечі, збільшення ШОЕ 20-25 мм / год.;

д) злоякісні пухлини.

Особливості методів ЛФК.

В основі ЛФК лежить використання біологічної функції організму - рух. Який є основним стимулятором росту, розвитку та формуванню організму, через рух стимулюється активна діяльність всіх систем.

ЛФК – це метод неспецифічної терапії, а застосування фізичних вправ - це неспецифічні подразники, які залучають у відповідну реакцію всі ланки нервової системи.

ЛФК - метод патогенетичної терапії. Систематичне застосування фізичних вправ впливає також на реактивність організму та патогенез захворювання.

ЛФК - метод активної т функціональної терапії. Регулярне дозоване тренування фізичними вправами стимулює і пристосовує організм хворого до фізичних навантажень, що поступово збільшуються і призводять до функціональної адаптації хворого.

Враховуючи нейрон-гуморальний характер організму, ЛФК виступає як метод загальної дії на організм хворого. Крім цього, розширюється безпосередній зв’язок хворого з природними факторами, що сприяють його адаптації.

ЛФК метод відновлювальної терапії. При комплексній фізичній реабілітації поєднуються різноманітні фізичні методи, природні та преформовані чинники, медикаментозна терапія.

Однією із характерних особливостей ЛФК є процес дозованого тренування. Розрізняють загальне та спеціальне дозоване тренування. Загальне тренування застосовують для оздоровлення, зміцнення та загального розвитку організму. При цьому використовуються загально-зміцнюючі та загально-розвиваючі фізичні вправи. Мета спеціального тренування - розвиток функцій і відновлення органу, що є залученим до патологічного процесу. Застосовують ті спеціальні вправи, які безпосередньо впливають на уражену систему або хворий орган.

Використовуючи лікувальну гімнастику, необхідно зберігати фізіологічно обґрунтовані педагогічні принципи реабілітації, а саме:

- відновлення побутових рухових можливостей хворого;

- відновлення загальної працездатності;

- попередження розвитку патологічних процесів, що можуть призвести до тимчасової або стійкої втрати працездатності.