Прилади не можна розбирати та розгвинчувати. 3 страница

5 Теоретичні відомості

Наявність водяної пари в повітрі визначається абсолютною та відносною вологістю.

В багатьох природних та технічних процесах дуже важливо знати, в якій мірі пара, що є в повітрі, близька до насичення. Цей стан характеризує фізична величина, яка називається відносною вологістю. Вона виражається відношенням тиску Р або густини r пари, що міститься в повітрі, до тиску Р_н або густини r_н пари, яка насичує повітря при даній температурі.

Відносну вологість виражають у відсотках: , або . (1)

Одним з методів визначення відносної вологості повітря є метод, що полягає у знаходженні точки роси t_p за гігрометром, а потім визначенні за таблицею абсолютної вологості повітря.

Пару, що знаходиться в повітрі і не насичує його, можна шляхом зниження температури перевести в стан насичення. Ознакою насичення пари є її конденсація – утворення крапельок води на центрах конденсації (роса, туман). Температура, при якій водяна пара, що є в повітрі, стає насиченою, називається точкою роси t_р.

В першому досліді за допомогою гігрометра (див. рисунок 3.1 а)) визначають температуру, при якій пара, що міститься в повітрі, стає насиченою.

Точку роси визначають в такий спосіб. Камеру гігрометра (1) заповнюють летучою рідиною і вставляють в неї термометр. Далі крізь камеру продувають повітря за допомогою груші чи насосу для більш інтенсивного випаровування. При цьому температура в камері суттєво знижується і доводиться до того значення, при якому навколишнє повітря за цієї температури стає насиченим водяними парами і на дзеркальній поверхні камери випадає роса, що означає, що дана температура є точкою роси t_р.

Це добре видно, якщо дзеркальну поверхню камери, що помутнішала, порівняти із дзеркальним кільцем (2), розташованим навколо камери. Користуючись таблицею «Тиск насичених парів та їх густина при різних температурах», визначають абсолютну вологість Р і r. Потім за формулами (1) і (2) розраховують відносну вологість повітря та її середнє значення.

Іншим способом визначення відносної вологості повітря є метод, заснований на використанні приладу, що називається психрометром (див. рисунок 3.1 б)). Він складається з двох однакових термометрів - сухого і вологого, тобто один з них знаходиться просто у повітрі, а інший обгорнутий капілярним матеріалом, змоченим у воду.

Очевидно, що покази вологого термометру будуть меншими, ніж сухого, оскільки при випаровуванні відбувається зниження температури. Різниця температур буде тим більшою, чим менша буде вологість повітря. Це пояснюється тим, що при меншій вологості випаровування відбувається інтенсивніше і температура вологого термометру буде меншою. Таким чином можна простежити залежність між різницею температур за показами психрометру і вологістю повітря, яка надається у так званій психрометричній таблиці.

В другому досліді, визначивши покази температур сухого t_с і вологого t_в термометрів, обчислюється різниця їх значень: (2), і за психрометричною таблицею знаходиться значення відносної вологості повітря.

Визначити відносну вологість повітря можна також за допомогою побутового термобарогігрометра. Дія цього гігрометра заснована на властивості кінського волосся змінювати свою довжину в залежності від вологості повітря. До волосся за допомогою спеціального механізму приєднується стрілка гігрометра, яка за градуйованою шкалою показує відносну вологість.

В третьому досліді треба лише зняти покази відносної вологості за побутовим термобарогігрометром.