Поняття та склад інформаційної безпеки

 

ЗУ «Про основи національної безпеки» – «національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки та ін.»

Об'єктами національної безпеки є:

- людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи;

- суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси;

- держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки є:

- Президент України;

- Верховна Рада України;

- Кабінет Міністрів України;

- Рада національної безпеки і оборони України;

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- Національний банк України;

- суди загальної юрисдикції;

- прокуратура України;

- місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;

- Збройні Сили України, Служба безпеки України

- громадяни України, об'єднання громадян.

 

ЗМІСТ

 

 

[1] Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. – Х.: Факт, 1998. – С. 39-45.

[2] Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. – Х.: Факт, 1998. – С. 98.

[3] Бахрах Д.Н. Административное право' Учеб. - М.: Изд-во "БЕК", 1993. - С. 97.

 

[4] Про державну службу. Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ // ВВР України. – 1993. – №. 52. – Ст. 490 (із наступними змінами і доповненнями).

[5] Манохин М.В. Советская государственная служба.-М., 1966.–С.10.

[6] Служащий советсвого государственного аппарата -/ Под ред. Ю.А. Тихомирова.–М., 1970.–С. 16-60.

[7] Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. чл-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. – 18-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1986. – С. 636.

[8] Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. / За заг. ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – С. 6.

[9] Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від від 07.06.2001 р. // ВВР.–2001.–№ 33.–Ст.175.

 

[10] Старилов Ю.Н. Государственная служба в Российской Федерации.–Воронеж,1996.–С. 78.

[11] Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций.–М., 1997.–С.186.

[12] Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні: Навчально-методичний посібник.–К., 1999., 244 с.

[13] Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Пер. з фр. В. Ховхуна. – К.: Основи, 1996. – С. 285.

[14] Административное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М.: Издательство «СПАРК», 1996. – С. 59-60.

[15] Административное право зарубежных стран: Учебное пособие. – М.: Издательство «СПАРК», 1996. – С. 139-141.

[16] Зіллер Жак. Політико-адміністративні системи країн ЄС. Порівняльний аналіз / Пер. з фр. В. Ховхуна. – К.: Основи, 1996. – С. 305.

[17] Організаціно-правові аспекти державної служби Іспанії / Переклад з іспанської Інститут державного управління і самоврядування при КМ України. – К., 1933.

[18] Административное право зарубежных стран.: Учебное пособие. – М.: Издательство «СПАРК», 1996. – С. 190-192.

[19] Правовые основы государственной службы в Германии. Баварская школа управления – орган публичного права. Федеральная академия государственного управления Министерства внутренних дел ФРГ. – Мюнхен, 2001.

[20] Реформа державної служби. Адміністративна реформа: досвід Польщі для України. – Фонд “Центр “Суспільство”. (Проект “Суспільство відкритих реформ”). – К., 2000. - С. 17-18.

[21] Об основах государственной службы в Российской Федерации. Федеральный закон РФ от 31 июля 1995 г. // СЗ РФ. – 1995. - №31. – Ст. 2990.

[22] Государственная служба в зарубежных странах. – М.: ИНИОН РАН, 1996.

[23] Правове регулювання державної служби у Франції / Пер. з фр. Інститут державного управління при Кабінеті Міністрів України. – К., 1993.

[24] Коваленко В. Яким бути новому закону України «Про державну службу»: деякі питання теорії і практики законотворення // Право України. – 2000. - № 6. – С. 85-90.

[25] Про державну службу. Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ // ВВР України. – 1993. - №52. – Ст. 490 (із наступними змінами і доповненнями).

[26] Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Издательство «БЕК», 1997. – С. 21-23.

[27] Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М.: Издательство «БЕК», 1996. – С. 159.

[28] Авер‘янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – С. 43.

[29] Битяк Ю.П., Петришин О.В. Проект Закону «Про службу в органах виконавчої влади та їх апараті» // Вісник АпрН України. – Харків, 1998. - № 1. – С. 150-159.

[30] Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник. – М.: Изд-во «БЕК», 1996.

[31] Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Изд-во «БЕК», 1997.

[32] Овсянко Д.М. Администартивное право: Учебное пособие / Под ред. проф. Г.А. Туманова. – М.: «Юристъ», 1997.

[33] Коваль Л.В. Адміністративне право: курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998.

[34] Служебная карьера / Гусева А.С., Иглин В.А., Лытов Б.В. и др.; Под общ. ред. Е.О. Охотского. – М.: ОАО «Изд-во «Экономика», 1998.

[35] Старилов Ю.Н. Зазначена праця.

[36] Манохин В.М. Советская государственная служба. – М.: Юрид. лит., 1966.

[37] Старилов Ю.Н. Зазначена праця.

[38] Концепція адміністративної реформи в Україні. – К., 1998. – С. 28.

[39] Державне управління: теорія і практика/ За заг. ред. В.Б. Авер‘янова. – К., 1998. – С. 188.