В) заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень1.

Критерієм, за яким конкретні заходи адміністративного примусу, що входять до названих груп, відрізняються один від одного є їх "розміщення" відносно протиправної дії.

Заходи адміністративного попередження мають на меті не дозволити скоїтися протиправному вчинку, вони засто­совуються, коли правопорушення тільки передбачається. Запобіжні адміністративні заходи призначені для того, щоб припинити протиправний вчинок, не дозволити йому розвинутись, мінімізувати збитки. Вони застосовуються, коли вчинок вже почав здійснюватися. Заходи відповідаль­ності за порушення нормативно-правових положень за­стосовуються, коли встановлений склад протиправного вчинку, коли вчинок є правопорушенням.

Заходи адміністративного попередження. Ці заходи (їх часто називають адміністративно-попереджувальними) за­стосовуються з метою попередження правопорушень.

Законодавець розцінює адміністративно-попереджувальну роботу як важливий компонент забезпечення за­конності, порядку і дисципліни. Виходячи з цього, він вводить в КпАП України спеціальну статтю (ст. б "Попе­редження адміністративних правопорушень").

У адміністративно-правовій літературі традиційно виділяють заходи попередження, припинення і стягнення. Проте, виділяючи у третій групі лише стягнення, слід визнати, що за межами класифікації залишаються заходи примусу, які,як і стягнення, застосовуються як заходи відповідаль­ності адміністративного характеру.

У повсякденному житті громадяни частіше за все зустрічаються з адміністративно-попереджувальними заходами, які застосовуються правоохоронними органами (міліція МВС, податкова міліція, прокуратура), державними ін­спекціями, контрольно-ревізійними службами, органами місцевого самоврядування та іншими, уповноваженими на те державою структурами. Це, зокрема:

• перевірка документів. Вона здійснюється з метою ви­значення особистості конкретної особи; якісних характе­ристик товарів, виробів, послуг; належності документа йо­го пред'явнику; обгрунтованості і законності застосовува­них дій; справжності пред'явленого документа;

• безперешкодний вхід у житлові приміщення грома­дян, які знаходяться під адміністративним наглядом;

• відвідання підприємств, закладів, організацій для ви­конання профілактичних функцій;

• опечатування приміщень, використовуваних як каси, місця зберігання документів, товарно-матеріальних цін­ностей; опечатування вимірювальних приладів і пристроїв;

• вилучення для проведення аналізу проб продукції, яка призначена для реалізації населенню;

• заборона або обмеження в установленому порядку руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг з метою забезпечення громадської безпеки;

• заборона експлуатації транспортних засобів, техніч­ний стан яких загрожує безпеці руху;

• тимчасова заборона (обмеження) доступу громадян на окремі ділянки місцевості або об'єкти з метою забезпечен­ня громадського порядку і громадської безпеки тощо. Характерною особливістю адміністративно-попереджу­вальних заходів є те, що вони застосовуються в ситуаціях, коли правопорушення відсутнє. Практиці відомі два види таких ситуацій:

Заходи даного виду можуть бути а) індивідуальними або персоніфікованими і б) загальними, що не мають чітко ви­значеного конкретного адресата.

Прикладом індивідуальних або персоніфікованих захо­дів (адресованих конкретній особі) можуть служити прави­ла адміністративного нагляду. Ці правила являють собою систему обмежень і встановлюються щодо конкретних осіб, звільнених з місць позбавлення волі і схильних до протиправних вчинків.

Прикладом загальних заходів (що не мають конкретно­го адресата) можуть служити заходи контролю на безпеку, які застосовуються в авіації щодо ручної поклажі, багажу, вантажу, а також пасажирів.

Коли потрібно забезпечити необхідний правопоря­док у надзвичайних (екстремальних) умовах.

Надзвичайні умови, що викликають необхідність засто­сування адміністративно-попереджувальних заходів, мо­жуть бути найрізноманітнішими: пожежа, епідемія, повінь, землетрус, аварія, нещасний випадок тощо.

Найбільш рельєфно заходи даної групи представлені в Законі "Про надзвичайний стан". Це встановлення особ­ливого режиму в'їзду, виїзду, пересування; заборона масо­вих і спортивних заходів; введення комендантської години та ін. Сюди ж слід віднести заходи карантинного та обсер­ваційного характеру, закриття кордонів із суміжною дер­жавою і т. д.

Запобіжні адміністративні заходи. Даний вид заходів (у юридичній літературі іноді називають "адміністративно-запобіжними") належить до другого різновиду заходів ад­міністративного примусу.

Сама назва цих заходів вказує на їх цільове призначен­ня: запобігання неправомірної поведінки. Їх призначення як заходів запобігання полягає в: а) припиненні про­типравної поведінки; б) усуненні шкідливих наслідків про­типравної поведінки; г) створенні необхідних умов для можливого в майбутньому притягнення винної особи до адміністративної відповідальності (складання протоколу про адміністративне правопорушення).

Як адміністративно-запобіжні заходи різними органами державного управління та їх посадовими особами можуть застосовуватись адміністративно-технічні, адміністратив­но-санітарні, адміністративно-фінансові засоби впливу, а також адміністративне затримання особи (фізичної осо­би), адміністративне затримання майна та інші.

Запобіжні адміністративні заходи можуть застосовува­тись як самостійні, наприклад, припинення функціону­вання пункту громадського харчування у зв'язку з пору­шенням санітарно-епідеміологічних правил, так і в цілому з іншими заходами адміністративного примусу, наприк­лад, з адміністративними стягненнями.

Одні заходи адміністративного запобігання через їх специфічне призначення, застосовуються досить часто, наприклад, вимога до громадянина чи посадової особи припинити правопорушення (п. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію" від 25 грудня 1990 р.); інші — не так часто, наприклад, обов'язкові до виконання приписи господа­рюючим суб'єктам про припинення порушення прав спо­живачів (п. 1 ст. 5 Закону України "Про захист прав спо­живачів" у редакції від 15 грудня 1993 р.); треті — порівня­но рідко, наприклад, застосування працівниками міліції вогнепальної зброї як крайнього заходу (ст. 15 Закону "Про міліцію").

Заходи адміністративного запобігання, як правило, за­кріплюються в нормативному порядку. Найрельєфніше вони зафіксовані в ст. 260 КпАП України (заходи забезпе­чення провадження у справах про адміністративні право­порушення). У ній, зокрема, говориться: "з метою запобі­гання адміністративних правопорушень, коли вичерпані інші заходи впливу, встановлення особи, складання про­токолу про адміністративне правопорушення при немож­ливості складання його на місці скоєння правопорушення, якщо складання протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ і виконання по­станов у справах про адміністративні правопорушення допускається: адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд і вилучення речей і документів".

Заходи відповідальності за порушення нормативно-право­вих положень. Найбільш чітко виражену, в розумінні пра­вової регламентації, класифікаційну групу заходів адмі­ністративного примусу складають примусові заходи впли­ву, які містяться в адміністративно-правових санкціях, тобто заходи відповідальності за порушення нормативно-правових положень.

Головною особливістю подібних заходів примусу є те, що вони застосовуються виключно як заходи відповідаль­ності за порушення нормативно-правових положень і міс­тяться в адміністративно-правових санкціях.

В юридичній літературі до третьої групи адміністратив­но-правових заходів найчастіше включають тільки адмі­ністративні стягнення.

Такий підхід звужує сферу застосування адміністратив­но-примусових заходів даної групи, залишаючи за її рам­ками заходи впливу адміністративних санкцій, які не нале­жать до адміністративних стягнень.

Зокрема, ст. 24' КпАП передбачає застосування до не­повнолітніх у віці від 16 до 18 років за здійснення адмініст­ративних правопорушень примусових заходів впливу, які не є стягненнями; в санкції ст. 46' КпАП міститься міра відповідальності, яка не передбачена як вид адміністра­тивного стягнення (вилучення радіаційне забруднених предметів).

До юридичних осіб, у порядку відповідальності за пору­шення нормативно-правових положень можуть застосову­ватися заходи впливу, які законодавець в одних випадках визначає як стягнення (ст. 28 Закону "Про об'єднання громадян"), а в інших — як "заходи адміністративного ха­рактеру" (ч. 10 ст. 2 Закону "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23 вересня 1997 р.).

Заходам відповідальності за порушення нормативно-правових положень можна дати таке визначення: це при­мусові заходи впливу, які містяться в адміністративно-пра­вових санкціях і застосовуються уповноваженими на те

державними органами, зокрема, до фізичних осіб за здійс­нення адміністративних правопорушень і до юридичних осіб за порушення нормативно-правових положень, з до­триманням встановленої процедури.

Обов'язковою умовою застосування даної групи заходів е здійснення адміністративного провадження і прийняття рішення про застосування відповідного заходу адмініст­ративного примусу в установленому законом порядку і формі.

Адміністративним законодавством України передбачені санкції, які містять такі заходи відповідальності:

а) накладення адміністративних стягнень на фізичних осіб за здійснення адміністративних правопорушень;

б) застосування до фізичних осіб за здійснення адмі­ністративних правопорушень заходів впливу, які не є адмі­ністративними стягненнями;

в) застосування до фізичних осіб за скоєння адміністра­тивних правопорушень заходів впливу, які не є адміністра­тивними стягненнями;

г) накладення стягнень на юридичних осіб за порушен­ня нормативно-правових положень (притягнення до від­повідальності в адміністративному порядку);

д) застосування заходів адміністративного впливу, не віднесених до категорії адміністративних стягнень до юри­дичних осіб за порушення нормативно-правових поло­жень (притягнення до відповідальності в адміністративно­му порядку).

Таким чином, за порушення нормативно-правових по­ложень як заходів впливу можуть застосовуватись, по-пер­ше, стягнення; по-друге, інші заходи відповідальності.

Серед заходів стягнення виділяють: а) заходи адмініст­ративного стягнення; б) заходи дисциплінарного стягнен­ня; в) стягнення, що накладаються в адміністративному порядку на юридичних осіб.

Заходи стягнення, від інших заходів примусового впли­ву, відрізняє репресивний, каральний характер. Невід'єм­ним і важливим компонентом стягнення є покарання.

 

 

Висновок

 

У зв’язку з переходом до ринкових відносин і корінними змінами в механізмі державного управління а організаційно - правовому статусу суб’єктів управління надзвичайно актуальною залишається проблема форм і методів державного управління.

Під дією змін, що відбуваються, змінюється і система правових засобів, які застосовуються для забезпечення ефективного державного впливу на управлінську діяльність. Ці зміни відображаються як в законодавстві, так і в управлінській діяльності, методах її практичного здійснення.

Традиційно форми і методи державного управління в цілому поділяються на наукові та ненаукові, демократичні і диктаторські, державні і громадські, адміністративні і економічні, прямого і непрямого впливу. У універсальних засобів немає. Але зараз ми розглянули всі особливості форм державного управління, а також розглянули позитивні і негативні моменти використання в управлінні тих чи інших методів.