Щодо організації навчально-виховного процесу

Методичні рекомендації

в 2013-2014 навчальному році загальноосвітнім навчальним закладам Луганської області (класним керівникам)

Завдання сучасної школи щодо формування творчої, соціально активної, всебічно розвиненої особистості вимагають від педагогів нових підходів до організації виховної роботи в загальноосвітніх навчально-виховних закладах.

Орієнтація на нові цілі виховання – компетенції – потребує не тільки змін змісту навчально-виховного процесу, а і засобів організації виховного процесу, активізації діяльності, наближення проблем, що розглядаються, до реального життя, пошук парктичних шляхів їх вирішення. При цьому формуються та розвиваються самостійність, відповідальність за прийняття рішень, пізнавальна, творча, комунікативна, особистісна активність учнів, яка визначає норми поведінки та сприяє соціалізації особистості.

Сьогодні в суспільстві найважливіше значення надається виховній функції навчальних закладів, про що свідчить низка нормативно-правових актів, зокрема Закони України «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту»;визначення змісту роботи спирається на Конституцію України, Конвенцію ООН про права дитини, Національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні (схвалену колегією Міністерства освіти і науки України, протокол № 8/1-2 від 18.08.2005 р.), Програму з виховної роботи «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів ЗНЗ України», затверджену наказом МОН України від 17.12.2007 р. № 1133, Державний стандарт базової і повної загальної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392,інші законодавчі та нормативно-правові акти України, Положення про роботу класного керівника тощо.

Метою сучасного виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

У процесі досягнення мети передбачається реалізація таких завдань:

- організація виховного процесу в класному колективі та в роботі з батьками на засадах проектної педагогіки;

- створення програми виховання для окремого класу з урахуванням індивідуально-педагогічних можливостей класних керівників, батьків, а також - результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;

- змістове наповнення програми виховання з урахуванням вікових особливостей учнів;

- задоволення базових потреб особистості вихованця (фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, в самоактуалізації) в умовах окремого загальноосвітнього навчального закладу;

- реалізація у процесі роботи особистісно орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу в шкільному та класному колективах;

- оптимальне поєднання форм організації виховної роботи: індивідуальної, групової, масової;

- створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;

- співпраця з органами учнівського самоврядування, дитячими громадськими організаціями;

- інтеграція зусиль батьківської громади позашкільних закладів, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я.

Виховання дітей як в сім’ї, так і в школі повинно враховувати індивідуальні здібності й нахили, здійснюватись рідною мовою, в атмосфері доброзичливості і взаєморозуміння, з опорою на народні і сучасні педагогічні надбання, національну і світову культуру, вселюдські і національні моральні цінності.

У процесі виховання класному керівниковіслід орієнтуватисяна новий Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти, тим самим створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.

При цьому компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей. До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) – комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна, естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.

Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

Системний підхід передбачає цілісний аналіз педагогічного процесу в єдності та взаємодії всіх його компонентів: суб’єктів, цілей, змісту, засобів (форм, методів, прийомів), результатів діяльності. При цьому особлива увага звертається на ключові моменти педагогічного процесу, які вважаються пріоритетними в конкретний період життєдіяльності класу.

Особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.

За особистісно орієнтованого підходу аналітична діяльність спрямовується на дослідження таких аспектів, як:

· розвиток особистості дитини;

· формування та прояви індивідуальних особливостей учнів;

· особистісні досягнення учнів;

· створення в класі середовища, сприятливого для розвитку учнів.

2013/2014 навчальний рік є особливим для учнів п’ятих класів. Адже, саме з 1 вересня в основній школі розпочнеться поступове впровадження нового Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти й нових навчальних програм з усіх базових дисциплін.

Серед основних новацій такі: для забезпечення високого рівня знань іноземних мов – учні п’ятих класів вивчатимуть дві іноземні мови; розпочнеться вивчення інформатики; передбачено посилення використання здоров’язбережувальних технологій; підвищена увага приділятиметься природничій та екологічній освіті.

Класні керівники п’ятих класів у 2013/2014 навчальному році розпочнуть роботу за новим Державним стандартом. У зв’язку з цим перед класними керівниками постає низка завдань: підготовка до реалізації змісту нових Державних стандартів, нових програм,формування в учнів стійкої мотивації щодо збереження свого здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості; гармонійнийрозвиток природних здібностей та психічних якостей; використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя.

Перехід із початкової школи в середню пов’язаний із зростанням навантаження на психіку учня. Психологічні й психофізіологічні дослі­дження свідчать, що на початку навчання в п’ятому класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому подібний до того, що був характерний для початку навчання в першому класі. Вплив цих змін особливо посилюється на випускників шкіл І ступеня, які на навчання до 5-го класу переходять до іншої школи, іноді, навіть, в іншому населеному пункті. Різка зміна умов навчання, розмаїтість і якісне ускладнення вимог, що пропонуються школяру різними вчителями, і навіть зміна позиції «старшого» у початковій школі на «наймолодшого» у середній — все це є досить серйозним випробуванням для психіки дитини.

Як показує практика, більшість дітей переживають перехід із початкової школи в основну, як важливий крок у своєму житті. Поява декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем викладання є для них очевидним показником їхнього дорослішання. Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове становище, як шанс заново почати шкільне життя, налагодити стосунки з педагогами.

Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних знань, дій, навичок.

Період адаптації до навчання в 5-му класі є одним із найважчих періодів шкільного життя. Це обумовлено сукупністю тих змін, що відбуваються в шкільному середовищі й внутрішньому світі дітей 10-11-річного віку. А саме:

· збільшення обсягу й розмаїтість змісту освіти;

· збільшення ваги багатопредметного навчання й розширення кола вчителів, з якими учні змушені систематично спілкуватися;

· на місце першої вчительки приходить новий класний керівник;

· відбувається перехід до кабінетної системи навчання;

Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, неуважністю й недисциплінованістю на уроках, зниженням інтересу до навчання і його результатів; із психологічної – зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.

Протягом адаптаційного періоду (І-е півріччя навчання) у п'ятикласників повинно сформуватися так зване «почуття дорослості», що проявляється в новій особистісній позиції:

1) стосовно навчальної діяльності;

2) стосовно школи й предметів;

3) стосовно однокласників;

4) у новому ставленні до внутрішнього світу.

Не всі п'ятикласники навіть із високим рівнем психологічної готовності можуть успішно впоратися із труднощами в навчанні й спілкуванні,із внутрішніми психологічними проблемами. Томув період адаптації важливо забезпечити дитині спокійну, лагідну обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб п’ятикласник постійно відчував підтримку і допомогу з боку вчителів та батьків. При занадто тривалому процесі адаптації, а також за наявності окремих функціональних відхилень необхідно звернутися до шкільного психолога.

До причин, що ускладнюють адаптацію дітей до середньої школи, належать такі. Насамперед, це неузгодженість, навіть суперечливість вимог різних педагогів, що нерідко істотно ускладнює життя школяра. Школяр опиняється в ситуації множинності вимог і, якщо він навчиться враховувати ці вимоги, співвідносити їх, долати пов’язані з цим труднощі, то опанує вміння, необхідні для дорослого життя.

Труднощі в п’ятикласників може викликати й необхідність на кожному уроці пристосовуватися до своєрідного темпу, особливостей мови, стилю викладання кожного вчителя.

Необхідно, щоб школярі правильно розуміли вживані вчителем терміни, що зустрічаються в текстах підручників. Зараз багато спеціальних шкільних словників, тому необхідно навчити дітей ними користуватися. Важливо роз’яснити, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу. Труднощі, що виникають у дітей при переході в середні класи, можуть бути пов’язані також з певною деіндивідуалізацією, знеособлюванням підходу педагога до школяра.

Успішність самореалізації підлітків тісно пов’язана з мікрокліматом в учнівському колективі. Важливо, щоб вчителі-предметники створювали ситуації, які б дозволяли учневі проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, неавторитарну атмосферу навчання.

У перші тижні початку нового навчального року класний керівник має допомогти учням запам'ятати імена та прізвища однокласників та прізвище,ім’я та по-батькові вчителів-предметників (можна використовувати візитки, таблички з ім'ям, які ставляться на парту на кожному уроці) та здійснити грамотне розсаджування дітей у класі з урахуванням їх індивідуальних особливостей, психологічної сумісності, здоров'я, побажань батьків. Варто також познайомитися з умовами проживання дитини, взаєминами в сім'ї, здоров'ям дитини (за медичною картою дитини). На засіданнях методичних об'єднань, класних та загальношкільних нарадах необхідно виробити єдині вимоги до учнів (дотримання єдиного орфографічного режиму, критеріїв оцінювання).

Неприпустимим є організація навчання п’ятикласників у другу зміну.

Рекомендуємо хоча б у перші два місяці навчання давати словесну характеристику знань, умінь і навичок учнів без виставлення оцінок та мінімально скоротити домашні завдання. І надалі протягом навчання вчитель не має створювати психотравмуючі ситуації при виставленні оцінок за контрольні роботи, за тему, за семестр і т.ін. Оцінки виставляються не формально, а з урахуванням особистих якостей і досягнень кожного учня.

Доцільно використовувати систему заохочень, а саме: фотографії кращих учнів, грамоти, подяки батькам (письмові, усні), позитивні записи в щоденник.

Збереження та зміцнення фізичного здоров’я учнів, їх моральне та громадянське виховання – ці складові постійно мають бути в центрі уваги кожного вчителя. Із цією метою важливо організувати активну співпрацю вчителя з батьками або особами, які їх замінюють, з медичними працівниками загальноосвітнього навчального закладу, шкільним психологом, з вчителями-предметниками.

Особливу увагу слід звернути на фізичне виховання школярів. Фізичне навантаження має бути посильним. Необхідно уважно стежити за станом дитини під час фізичних навантажень будь-якого характеру. Обов’язковим є дотримання Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01). Пропонуємо для профілактики стомлюваності, порушення статури, зору учнів на уроках хоча б у першому півріччі проводити фізкультхвилинки та гімнастику для очей.

Перед початком навчального року, у третій декаді серпня, доцільним вбачається проведення батьківських зборів разом із дітьми. Необхідно не тільки познайомитися з майбутнім колективом, а й дати можливість школярам відчути себе повноправними «господарями» школи. На такі батьківські збори варто запросити вчителів-предметників та провести екскурсію по поверхах, кабінетах, познайомитися з майбутніми сусідами по кабінету, розподілити обов’язки серед учнів. На цих же зборах обирається батьківський комітет.

Основними орієнтирами виховання визначено, що першим і найважливішим чинником виховання є сім’я, яка через власну культуру, мову, цінності виявляє значний вплив на виховання підростаючого покоління. Другим важливим чинником є школа, яка сьогодні покликана, насамперед, стати осередком виховання, у тому числі, самовизначення і самореалізації кожної особистості.

Взаємодія всіх учасників виховного процесу має забезпечити педагогічні умови ефективного виховання школярів. Педагогічні умови повинні враховувати особливості впливу школи, сім’ї і соціальних інститутів. Створення необхідних умов на рівні класу передбачає визначення мети виховання, створення виховних програм, організацію педагогічної і психологічної допомоги сучасній родині.

Ураховуючи сучасну стратегію виховання підростаючого покоління, спрямовану на реалізацію соціальної функції виховання, перед класними керівниками постає проблема опанування інноваційними формами та методами виховної роботи та впровадження їх у систему діяльності сучасного навчального закладу.

Серед методів і форм виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації тощо. Крім цих методів, доцільно використовувати також традиційні: бесіди, диспути, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо.

Застосування наведених форм і методів виховання покликано формувати в особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, що передбачають вироблення вмінь міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у громадянському житті, набувати вмінь та навичок адаптації до нових суспільних відносин адекватної орієнтації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізуватися тощо.

Головними вимогами до сучасного класного часу є:

• забезпечення оптимізації навчально-виховного процесу із застосуванням елементів інноваційних методів навчання та здійснення міжпредметних зв’язків;

• забезпечення освітньої, виховної, оздоровчої, розвивальної спрямованості навчального процесу;

• забезпечення диференційованого підходу до організації навчального процесу з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного розвитку, використання вчителем різноманітних організаційних форм, засобів, методів і прийомів навчання.

З метою підвищення якості виховання, удосконалення виховної системи регіональної освіти та вирішення проблем становлення патріота рідного краю, вивченняменталітету та історії народу Луганщини, його світогляду, ставлення до духовної спадщини, зокрема мистецтва, релігії, різноманітної творчої і доброчинної діяльностіна території Луганської області діють низкарегіональних цільових програм:

• Регіональна цільова Програма «Освіта Луганщини. 2012-2016 роки», затверджена рішенням Обласної ради від 24.02.2012 р. № 10/27, яка спрямована на підвищення рівня і доступності якісної освіти для мешканців області відповідно до вимог інноваційного розвитку економіки, сучасних потреб суспільства, кожного громадянина;

• Регіональна програма «Патріот Луганщини», затверджена на сесії обласної ради від 25.02.2011р. № 3/12 має за мету формування і розвитку системи патріотичного виховання учнівської та студентської молоді, консолідації діяльності органів державної та місцевої влади, освітніх і наукових закладів, ветеранських, молодіжних та інших громадських організацій, творчих союзів щодо вирішення комплексу проблем патріотичного виховання в Луганській області;

• Регіональна цільова програма розвитку дитячого руху в Луганській області на 2010-2014 роки рішення обласної ради від 03.03.2010 № 34/9, зм. 25.11.2011 № 7/15, що передбачає забезпечення соціальних і психолого-педагогічних умов розвитку соціальної активності учнів у позашкільний час;

• Регіональна програма розвитку та функціонування української та російських мов у Луганській області на 2011-2015 роки, затверджена на сесії обласної ради від 30.12.2010р. № 2/10, у межах якої вирішуються питання мовленнєвої культури.

Сучасний зміст виховання в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Система включає, насамперед, гуманізацію освіти, що полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, найповнішому розкритті її здібностей; задоволення різноманітних освітніх потреб; забезпечення пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини і навколишнього середовища, суспільства і природи; гуманітаризацію освіти, що покликана формувати цілісну картину світу, духовність, культуру особистості та планетарне мислення.

 

 

 

 

Додаток