Тема 8:Технології оцінювання результатів музичного навчання і виховання

Підвищення ефективності навчального процесу залежить певною мірою, від правильної організації контролю навчальних досягнень учнів, що передбачає перевірку, облік та оцінювання.

Проблема контролю належить не тільки до найбільш актуальних дадиктичних проблем. Вона є об’єктом вивчення різних наук(психологія, педагогіка, кібернетика, економіка тощо).

Гуманізація, демократизація освіти потребують зміни підходів до оцінювання навчальних досягнень школярів, «яке має ґрунтуватися на позитивному принципі, що передусім передбачає врахування рівня досягнень учня, а не ступеня його невдач», наголошується у «критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів…»розроблених МОН України.

Оцінка завжди має яскраво виражений морально – психологічний сенс бо в ній закладено стимул, під впливом якого у дитини підтверджується природне прагнення удосконалюватися і ставати кращою. Однак оцінка має виховну силу лише за тієї умови, коли вона гармонійно поєднується із внутрішнім духовним світом дитини, яка бажає вчитися. Оцінка підтримує, підживлює її, а не карає за невдачі.

В. О. Сухомлинський вважав одним із прикрих недоліків шкільного життя погляд на оцінку як на основний критерій і визначальне мірило дитини.. Має успішні результати - хороший учень, встигає на посередньо – такий собі, а якщо має низькі показники, то його вже відносять розряду безнадійних. Відомий педагог рекомендував взагалі не ставити оцінок якщо дитина не вміє вчитися, не розуміє, що від неї вимагає вчитель.

Для оцінювання досягнень учнів у мистецькій галузі характерна багатофункціональність, єдність діагностичної, коригуючої, стимулюючо-мотиваційної, навчальної, виховної, розвивальної, прогностичної функцій. Це зумовлено багатокомпонентністю змісту мистецької ос­віти, спрямованої на цілісне формування художньо-естетичної куль­тури учнів, а саме:

• формування емоційно-естетичного ставлення до дійсності, світо­глядних орієнтацій, особистісно-ціннісного ставлення до мистец­тва;

• розвиток емоційно-почуттєвої сфери, асоціативно-образного мис­лення, художніх здібностей, універсальних якостей творчої осо­бистості;

• збагачення знань та уявлень про мистецтво взагалі та специфіку художньо-образної мови кожного з його видів, здібностей до спри­йняття, інтерпертації та оцінювання художніх творів;

• розширення естетичного досвіду, вмінь і навичок у сфері мистець­кої діяльності, стимулювання потреби в художньо-творчій само-реалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні. Об'єктами Iнерє^ігжи^^дігінюван^^я р^зулі>тжЕш~.-.

мистецької освіти мають стати: ггність учнів сприймати, розуміти, аналізувати твори мистец­тва та інтерпретувати їх художньо-образний зміст, висловлюючи власне емоційно-естетичне ставлення;

• вміння і навички практичної художньої діяльності (відтворення за зразком), досвід самостійної та творчої діяльності (застосуван­ня набутих знань і вмінь у змінених, зокрема проблемно-пошу­кових, ситуаціях);

«ооізианість у сфері мистецтв, тоото елемешарні знаная про мистец­тво, його основні види і жанри, розуміння художньо-естетичних понять та усвідомлене користування відповідною термінологією, уявлення про творчість відомих вітчизняних і зарубіжних митців (мистецтвознавча пропедевтика);

• загальна естетична компетентність, художнє мислення учнів як ін­тегрований результат навчання, виховання й розвитку.

Під час ^конт рольн о-оцінювальної перевірки враховуються такі загальні вимоги:

1. Предмети художньо-естетичного циклу в загальноосвітній школі мають переважно виховне спрямування, якому підпорядковуються всі навчальні завдання, тому важливу роль відіграє стимулюючо-мотиваційна функція оцінювання: учитель.має.насамперед спри­яти зростанню в учнів інтересу до мистецтва, розвитку здатності; емоційно-естетично реагувати на нього і знаходити особистіснийі

. і смисл, стимулювати бажання й забезпечувати можливості худож-| ньо-творчої самореалізації, виховувати потребу в самоосвіті.

Комплексна перевірка, яка інтегрує результати різних видів діяль­ності учнів — інформаційно-пізнавальної, практичної, творчої,—дає змогу вчителеві об'єктивно, але водночас і гуманно (не пригнічую­чи особистість дитини) оцінити тих, хто не має яскраво виражених художніх здібностей, проте характеризується старанністю, актив­ністю, сумлінним ставленням до навчання. Для перевірки та оці­нювання учнів з високим рівнем здібностей та знань, особливо тих, хто додатково навчається мистецтву у спеціальних закладах (му­зичних та художніх школах, студіях тощо), можна використову­вати завдання підвищеного рівня складності, ___

Система оцінювання навчальних досягнень в освітній галузі ґрун­тується виключно на позитивному ставленні до кожного учня; оці­нюється нефівень його недоліків і прорахунків, а рівень особистісних компетенцій — узагальненого результату в порівнянні з його попередніми досягненнями.] До складу компетенцій у сфері мистец­тва належать: ціннісно-інформаційна та комунікативна (уявлення та знання, ставлення та оцінки з їх аргументацією тощо); діяльнісно-креативна та компетенція самоосвіти (художньо-практичні вміння та навички, здатність застосовувати отримані знання, до­свід практичної, зокрема художньо-творчої, діяльності). У процесі оцінювання досягнень школярів із домінуючих видів мистецтв — музичного та візуального — перевагу слід на­давати перевірці практичних умінь та навичок, здатності не тіль­ки відтворювати навчальний матеріал, а й застосовувати набуті художні знання та вміння під час самостійної діяльності. Разом із тим необхідно підкреслити, що, як відомо, значну роль у будь-якій мистецькій сфері відіграють спеціальні художні здібності (музич­ний слух, голосові дані, природне відчуття ритму, рухова пластич­ність, своєрідне візуальне «бачення» — відчуття кольору і про­порцій, симультанне образне сприйняття тощо), які, безперечно, позитивно впливають на результати навчальних досягнень учнів. Тому індивідуалізація оцінювання, зумовлена психологічними

При перевірці досягнень учнів потрібно враховувати наявність не тільки окремих, а й узагальнених показників — системність художньо-естетичних знань та уявлень, щ розуміння спільних і відмінних рис у відображенні навколишнього світу засобами образних мов різних видів мистецтва, усві­домлення взаємозв'язків між ними, вміння застосовувати (пе­реносити) набуті знання й уміння під час практичної діяльності ' з різною мистецько-видовою специфікою.

Види й технології оцінювання

Попереднє оцінювання має на меті діагностику рівнів художньо­го розвитку, з'ясування індивідуальних особливостей учнів.

Поточний контроль та оцінювання доцільно застосовувати на мікроетапах процесу опанування змісту том програми з мистецтва, вони виконують діагностичну та стимулюючу (заохочувальну) функції, сприяють коригуванню художньо-пізнавальної діяльності учнів.

Тематичне оцінювання (відповідно до тем програми з мистецтва, за якою працює вчитель) є основним з спрямовується на перевірку рів­нів оволодіння учнями певною системою знань та способів діяльності в межах визначених тем.

Підсумкове оцінювання проводиться наприкінці коленого на­вчального року та після завершення курсу і передбачає перевірку рів­нів оволодіння учнями навчальним матеріалом найвищого рівня уза­гальнення.

Самоконтроль та взаємоперевірка, самооцінка та взаємооціню-вання є додатковими засобами стимулювання активності, критич­ності й самокритичності учнів, сприяють формуванню в них здат­ності до рефлексії.

Отже, основною одиницею оцінювання є навчальна тема. При­нцип тематичності забезпечує послідовність, наступність та систематичність контролю навчальних досягнень учнів. Формою тематичної перевірки можуть бути заняття узагальнюючого характеру, напри­клад фронтальне усне опитування, уро к-концерт або урок-інсценізація, створення колективних композицій, тематичні виставки дитячих творчих робіт тощо, які дають змогу виявити ступінь засвоєння учня­ми матеріалу як поурочних тем, так і розділу загалом.

При поточному оцінюванні на уроках мистецтва варто застосову­вати різноманітні форми (колективні, групові, парні, індивідуальні, комбіновані), ігрові методи, засоби, прийоми (ігри-вправи, ігри-імпровізації, кросворди, ребуси, практичні завдання пошукового характеру, звукові анкети та анкети-малюнки, комп'ютерні програми тощо).

З метою сприяння розвитку творчого потенціалу особистості та вра­хування художніх інтересів і переваг періодично можна використо­вувати перевірочні завдання за вибором учнів (зокрема різнорівневі за складністю, технікою виконання, мистецькою специфікою).

/Доцільні форми оцінювання: мистецькі вікторини, комплексні тести, І творчі завдання,~щ о передбачають виявлення ступеня розуміння уч­нями зв'язків між різними видами мистецтв, специфіки їх образних засобів, з одного боку, та естетичної і духовно-світоглядної епорідне-

; НОСТІ — З ІНШОГО.

1) Особистісні: загальнокультурні (світоглядні, уявлення, ціннісні орієнтації) та спеціальні (мистецький тезаурус, ментальний ес­тетичний досвід, художньо-творчі здібності, художньо-образне мислення);

2) соціальні: комунікативні (здатність до спілкування, взаєморо­зуміння) та соціально-практичні (здатність до співпраці, роботи в команді);

3) функціональні: предметні знання та вміння (музичні, образотвор­чі тощо); міжпредметні — галузеві (художньо-естетичні) та між­галузеві. Інтегративний тип мистецької освіти характеризується такими

результативними показниками: узагальненість, повнота і системність мистецьких знань і уявлень, багатоаспектність художньо-естетично­го досвіду, інтегральність мислення (асоціативного, симультанного, діалектичного, панорамного);, розвиненість художньр-твЬрчих здіб­ностей, багатогранність ціннісцих художньо-естетичних орієнтацій учнів, естетична компетентність, (готовність до застосування знань \ і досвіду в змінених життєвих ситуаціях).

Підсумкову оцінку, що виставляється учневі на підставі поточно­го і тематичного оцінювання, варто розглядати як оцінку, що відби­ває кінцевий узагальнений результат роботи учня протягом навчаль­ного року, а не середньо-арифметичний бал, виведений суто механічно з попередніх оцінок. '