Рішення стосовно визначення оптимального розміру запасів

 

Основне призначення створення виробничих і товарних запасів полягає у тому, щоб зменшити залежність виробничого процесу від невизначеного характеру постачань, зробити наступні операції з технологічної обробки продукції незалежними від збоїв у виробничому процесі на попередніх стадіях, а також забезпечити стійку пропозицію готової продукції та товарів при нестійкому попиті покупців.

Основними причинами створення матеріальних запасів є: невідповідність обсягів постачання матеріальних ресурсів обсягам разового споживання матеріальних ресурсів та дискретний характер надходження їх на місце споживання; зміна ринкової кон’юнктури, що призводить до створення запасів в наслідок зміни цін; сезонність процесів споживання; дія системи торгових знижок та зменшення транспортно-заготівельних витрат за рахунок постійних витрат у випадку збільшення партії постачання.

Отже, задачею управління запасами є забезпечення їх необхідного рівня при мінімальних витратах.

Одним з методів управління запасами є метод економічного розміру замовлення.

Економічний розмір замовлення – це кількість замовлених запасів, що забезпечує оптимальну комбінацію витрат на придбання та зберігання їх.

При визначенні оптимального рівня замовлення запасів необхідно враховувати лише ті витрати на придбання і зберігання, які змінюються в залежності від розміру партії запасів, тобто релевантні.

При створенні матеріальних запасів підприємство несе витрати, пов’язані з придбанням матеріалів, оформленням замовлення, зберіганням матеріалів, а також можливі втрати, що виникають при нестачі запасів.

Витрати, пов’язані з придбанням матеріалів, як правило, не є релевантними і можуть зменшуватись лише у випадку надання знижок продавцем.

Витрати, пов’язані з оформленням замовлення та проведенням розрахунків частіше також є нерелевантними. Однак, якщо їх величина змінюється, то до уваги беруться лише додаткові витрати.

Витрати на зберігання запасів можуть бути як релевантними (страхування запасів, утримання запасів та ін.), так і нерелевантними (амортизація приміщень складу, орендна плата за приміщення та ін.).

Втрати через нестачу запасів виникають у тих випадках, коли відсутня необхідна кількість запасів для задоволення виробничих потреб чи потреб клієнтів. В результаті цього виникають штрафні санкції за невиконання договірних умов, втрати від заміни матеріалів, втрати від простоїв виробництва та ін.

Таким чином, оптимальний розмір замовлення залежить від кількості запасів, що зберігаються на підприємстві та кількості замовлень. Чим більшим буде розмір замовлення, тим меншою буде їх кількість, а отже зменшаться витрати на виконання замовлення. Однак, при цьому величина середнього запасу має бути більшою, а отже збільшуються витрати на зберігання запасів.

Оптимальним розміром замовлення буде така кількість запасів, при якій витрати на замовлення і зберігання запасів будуть мінімальними. Оптимальний розмір запасів можна визначити табличним методом, графічним методом та за допомогою формули.

Приклад 6.

Підприємство купує у постачальника втулки за ціною 50 грн. за одиницю. На рік підприємству необхідно 35000 штук. Витрати на одне замовлення становлять 800 грн. Партія замовлення має бути кратною 500 одиниць. Прямі витрати на зберігання однієї втулки складають 3 грн. Вартість капіталу підприємства 22%.

Отже, релевантні витрати на зберігання однієї втулки складуть:

3+(0,22*50) = 14 грн.

Табличний метод.

З допомогою таблиці розрахуємо релевантні витрати на замовлення та зберігання втулок.

Річна потреба, од.	Розмір замовлення, од.	Середні запаси, од. (кол.2/2)	Кількість замовлень (кол.1/кол.2)	Річні витрати на замовлення, грн. (кол.4*800)	Річні витрати на зберігання, грн. (кол.3*14)	Загальні релевантні витрати, грн. (кол.5+кол.6)

Таким чином, при закупівлі партії втулок у розмірі 2000 штук, витрати на виконання замовлення та зберігання запасів будуть мінімальними. Отже, такий розмір партії запасів є оптимальним.

Графічний метод.

Дані, наведені в таблиці, відображаємо на графіку. На осі У зображаємо річні релевантні витрати на придбання втулок, а на осі Х – обсяг замовлень втулок.

Рис. 11.2. Графік економічного розміру замовлення

 

На графіку видно, що точка економічного замовлення лежить на перетині ліній витратна зберігання та на замовлення. Однак, оскільки партії витрат закуповуються у кількості, кратній 500 одиниць, то оптимальною партією замовлення буде мінімальне значення лінії сукупних витрат, а саме 2000 штук.

За допомогою формули.

Для розрахунку оптимального розміру замовлення використовується наступна формула:

 

EOQ = √(2D*P)/H (11.6)

де, EOQ – економічний розмір замовлення;

D – загальні потреби (одиниць) упродовж певного періоду;

P – витрати на розміщення одного замовлення;

H – Витрати на зберігання одиниці запасу впродовж певного періоду.

Підставимо в наведену формулу дані прикладу:

EOQ = √(2*35000*800)/14 = 2000 одиниць.

 

Використання даної формули для розрахунку економічного розміру замовлення можливе лише за умов, що потреба у запасах, витрати на замовлення та на зберігання запасів є постійними і заздалегідь відомими величинами, а виробничі потужності підприємства та потужності для зберігання запасів – необмеженими.

Найчастіше на підприємствах потреба у запасах в різних операційних циклах коливається, і інколи ці коливання досить значні. Часто виникає ситуація, що запаси використовуються швидше, ніж планувалось і тому виникає їх дефіцит, що може призвести до простоїв у виробництві. Для того, щоб уникнути такої ситуації на підприємствах створюється резервний запас. Метою його є забезпечення потреб у запасах на випад збільшення попиту або часу виконання замовлення.

Звичайно, створення резервного запасу призводить до додаткових витрат, інколи досить значних. Тому підприємство повинне оцінити витрати на створення та функціонування резервного запасу та порівняти їх з можливими втратами від нестачі запасів. І якщо друга величина більша – утримання резервного запасу є вигідним.

Очікувані втрати від нестачі запасів є добутком втрат від нестачі запасів та ймовірності виникнення такої нестачі [7, с. 241 - 247].