Шляхи удосконалення недержавного соціального страхування

Удосконалення індивідуального та колективного страхування відбувається насамперед за рахунок розширення обсягів страхової відповідальності, контингенту страхувальників і застрахованих, підвищення рівня страхового забезпечення, платоспроможності страховиків, спрощення порядку та механізму виплат.

Сьогодні важливою проблемою у медичному страхуванні є розробка методики техніко-економічного обґрунтування відповідних медичних послуг. Такі методики потрібні, з одного боку, страховим компаніям, щоб економічно обґрунтувати рентабельність їхньої діяльності, а з іншого — органам керування охороною здоров’я та Держфінпослуг, для того щоб розробити адекватні заходи регулювання ринку страхових медичних послуг.

Узагальнення і систематизація результатів дослідження проблеми медичного страхування дають змогу сформулювати низку пропозицій з реформування системи охорони здоров’я.

1. Розробити концепцію соціального захисту населення різних регіонів України та програми соціального захисту працівників окремих галузей економіки.

2. Підготувати проекти нормативних актів і законів України щодо регламентації роздержавлення лікувально-профілактичних установ або надання їм статусу державних неприбуткових підприємств.

3. Розробити державну (галузеву) програму підготовки медичного персоналу та фахівців для роботи в умовах страхування здоров’я населення.

4. Узагальнити передовий міжнародний досвід соціального, зокрема медичного, страхування для того, щоб вибрати найбільш адекватні моделі бюджетно-страхової медицини.

5. Розробити уніфіковану методику автоматизованого розрахунку вартості окремих видів медичної допомоги й послуг у системі страхування здоров’я.

6. Встановити мінімальний обсяг медико-санітарної допомоги і послуг населенню, що їх гарантує держава в рамках обов’язкового страхування.

7. Розробити стандарти на види медичної допомоги й послуги в системі страхової медицини.

8. Розробити критерії і показники, потрібні для класифікації медичних установ і послуг у рамках сучасної системи медичного страхування.

9. Розробити обліково-звітну документацію і порядок руху статистичної інформації в обов’язковому та добровільному медичному страхуванні.

10. Скласти єдиний реєстр усіх видів медичної допомоги й послуг.

11. Розвивати недержавне пенсійне забезпечення залізничників як гарантію соціального захисту громадян в умовах політичної та економічної нестабільності економіки.

12. Збільшувати економічну зацікавленість роботодавців (передусім великих підприємств), тобто віднести витрати на медичне страхування на валові витрати підприємств.

13. Чітко розмежувати гарантований державою обсяг медичної допомоги і пакет послуг добровільного медичного страхування.

Прибутковість інвестицій - дуже важливий елемент, що визначає ефективність введення накопичувальної пенсії. При цьому слід зазначити, що для пенсійної системи важлива не номінальна прибутковість, а величина перевищення прибутковості інвестицій над рівнем збільшення заробітної плати. Роль держави в запуску нової пенсійної системи незаперечна. Реалізація основних цілей реформи пенсійного забезпечення припускає глибокі інституціональні зміни в суспільстві. Вони повинні ініціюватися та проводитися державою, а держава в свою чергу повинна здійснювати відповідний контроль. Основною відмінністю пенсійної системи, що формується, є її опора на економічні, а не на адміністративні та політичні важелі. Це означає, що учасники пенсійної системи свідомо і добровільно приймають у ній участь на основі нової системи цінностей, норм і правил.

Накопичувальна складова змішаної трирівневої пенсійної системи означає, що

вона працює на ринкових принципах. Здобутки її функціонування залежатимуть не від політичних рішень, а насамперед, від ефективності праці

реального сектору економіки та від якості організації інвестиційної діяльності.

Учасники накопичувальної системи – це вкладники, інвестори, активні учасники інвестиційного процесу. Головним у накопичувальній пенсійній системі є добре налагоджений інвестиційний процес. Учасники пенсійного процесу – майбутні пенсіонери не тільки відкладають та зберігають кошти на забезпечену старість, але й вкладають в економіку. Їх накопичення на протязі багатьох років здатні працювати як у реальному секторі економіки, так і на фондовому ринку. Добре налагоджена пенсійна система у ринковій економіці сприяє тому, що об’єм коштів, які накопичилися на рахунках в момент виходу на пенсію, перевищує в декілька разів об’єм власних внесків. В цьому находить прояв ринковий зміст функціонування пенсійної системи та її привабливість для її учасників. Вищевикладене дозволяє зробити висновок стосовно того, що накопичені пенсійні кошти за умови їх ефективного інвестування здатні не тільки зберігатися, але й збільшуватися за рахунок прибутку. Прибуток виникає за умов використання пенсійних коштів як капітального ресурсу. Значення накопичувальної системи ширше за потребу їх збереження. Інвестиційний процес – невід’ємна складова накопичувальної пенсійної системи. Завдяки інвестиційному процесу гроші майбутніх пенсіонерів перетворюються в інвестиційний ресурс, який працює в економічних процесах.

На сьогоднішній день, невідкладним обов’язком держави є розв'язання соціальних проблем суспільства, у тому числі й проблем пенсійного забезпечення. Важливо відзначити, що державна система пенсійного забезпечення не повинна повністю фінансуватися за рахунок держави. В цій системі держава лише повинна встановлювати відповідне законодавство, надавати соціальному і пенсійному забезпеченню обов’язковий характер та регулювати діяльність його органів. В даний час фінансування системи пенсійного забезпечення базується на внесках працюючих та роботодавців, доходів від інвестування вільних коштів і субсидій держави. Частка кожного із

цих джерел в багатьох країнах світу різна, але в деяких з них, таких як (США, Японія, ФРН, Франція, Італія, Іспанія, Австрія, Бельгія) відрахування працюючих і роботодавців становить приблизно 70-80-% всіх надходжень у фонди. Дивлячись на це, можна виділити наступні закономірності пенсійного забезпечення в країнах з розвиненою ринковою економікою:

1. Рівень і якість пенсійного забезпечення залежать від рівня розвитку економіки в країні.

2. Сполучення декількох рівнів пенсійного забезпечення. Як правило, це трирівнева модель. Перший рівень - соціальна допомогу з боку держави, другий - залежить від розміру та сплати страхових коштів, третій - недержавний.

3. У періоди спаду економіки збільшується частка державного пенсійного забезпечення. В свою чергу у період підйому економіки, у працюючих з'являється можливість робити відрахування в недержавні (приватні) пенсійні фонди, збільшуючи тим самим розмір пенсії.

4. В умовах інфляції, що у значній мірі негативно впливає на пенсійні виплати непрацездатних членів суспільства, у країнах з розвинутою ринковою економікою застосовується індексація.

5. Застосування пільгової податкової політики стимулює систему недержавного пенсійного забезпечення.

6. Пенсійні фонди акумулюють величезні кошти, які звичайно інвестують у цінні папери. Інвестиції пенсійних фондів виступають стабілізаторами фінансової системи країни.

Вище перелічене свідчить про те, що наявність інвестицій в системі пенсійного забезпечення характерна практично для всіх країн з ринковою економікою.

Висновки

Недержавне соціальне забезпечення в Україні ще не набуло належного поширення. В Україні існує необхідність залучення недержавних структур до системи соціального захисту громадян. Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
Недержавне або приватне пенсійне забезпечення може складати важливу частину реформи загальнодержавної пенсійної системи України. Основною метою добровільного страхування від нещасних випадків є відшкодування збитків, нанесених життю і здоров'ю застрахованого внаслідок нещасного випадку, що не може бути відшкодовано за обов'язковими видами особистого страхування від нещасних випадків.

В Україні добровільне страхування від нещасних випадків на підставі своїх індивідуальних умов та правил страхування здійснює більшість страхових компаній, занесених до Державного реєстру страховиків. Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров’я з будь-якої причини. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров’я.

Медичне страхування пов’язане із компенсацією витрат громадян, які обумовлені одержанням медичної допомоги, а також інших витрат, спрямованих на підтримку здоров’я.

Соціальна та економічна ефективність медичного страхування залежить від того, наскільки глибоко і всебічно пророблено концепцію розвитку страхової медицини в країні.