Прийняття рішень в умовах багатокритеріальності.

Всяка система володіє певними властивостями, які характеризуються набором показників, характеристик .

При дослідженні системи, її розвитку та організації управління, показники набувають конкретних значень, які визначаються прийнятими рішеннями. Забезпечення оптимальності прийнятих рішень вимагає попереднього формування множини альтернативних рішень .

При реалізації – альтернативи із множини альтернатив, отримаємо систему із відповідними властивостями .

Задача вибору оптимальної альтернативи за даних умов вимагає попереднього знаходження деякого відображення f – агрегатора, який кожній альтернативі ставить у відповідність деяке число: .

Розглянемо основні підходи до побудови таких агрегаторів.

Найбільш поширеним підходом побудови агрегованого критерію є вибір серед сукупності характеристик однієї основної . На основі цієї характеристики будується критерій максимізації (мінімізації)

.

Для решти показників задаються межі можливих їх значень , де - деяке найменше значення для тих показників, які необхідно максимізувати або найбільше значення для тих критеріїв які необхідно мінімізувати.

Недоліком такого підходу є значне обмеження на зміну значень показників, що задаються в обмеженнях.

Наступний підхід побудови агрегованого критерію базується на згортці показників:

адитивній ,

де – певні вагові коефіцієнти,

чи мультиплікативній ,

де - ваговий коефіцієнт.

Недоліком розглянутого підходу є можливість необмеженої компенсації значень показників в сумі або в добутку.

Для виходу з цієї ситуації додатково до критеріїв згортки додають обмеження типу , j=1,…,n.

Особливістю наступного підходу побудови агрегованого критерію є те, що для даної системи гіпотетично знаходиться “ідеальна” альтернатива. В якості “ідеальної” альтернативи приймається та, яка забезпечує вектор значень показників , де найбільше значення для показників, які максимізуються, і найменше значення для показників, які мінімізуються. Кожна альтернатива зважується шляхом визначення “відстані” між ідеальною альтернативою і даною альтернативою. При цьому використовують такі способи задання “відстані”:

– для показників однакової розмірності;

– для показників різної розмірності,

де найгірше (найбільше) значення показника, який мінімізують, найгірше (найменше) значення показника, який максимізують.

– абсолютне відхилення для показників однакової розмірності.