Фактори розвитку форм бухгалтерського обліку

Можна виділити три чинники, які найбільше впливають на розвиток паперових форм бухгалтерського обліку (рис. 8.7).

 

 

Рис. 8.7. Фактори, які найбільше впливають на розвиток форм бухгалтерського обліку

 

1. Необхідність широкого розподілу праці між обліковими працівниками. Професори П.О. Додонов та В.Н. Кипарисов справедливо зазначали, що головною причиною вдосконалення форм обліку була потреба ширшого розподілу праці між окремими обліковими працівниками. Хоча за всіх паперових форм обліку проблему розв'язували шляхом поділу єдиного хронологічного регістру — Журналу операцій — на кілька журналів, цей спосіб не дуже ефективний. Так, максимально можливий розподіл праці, який досягається при використанні паперових форм обліку, полягає у веденні обліку окремим працівником за одним або кількома синтетичними рахунками або за окремими групами аналітичних об'єктів. Як зазначає проф. Я.В. Соколов, у паперових формах обліку максимум розподілу праці полягає в тому, що один бухгалтер веде "дебет рахунка (відомість), а другий — кредит (журнал-ордер)". Більш глибокий розподіл праці, наприклад за типами операцій у межах одного рахунка, у паперових формах неможливий.

2. Необхідність ведення детального аналітичного обліку. Незважаючи на всю різноманітність форм обліку, аналітичний облік пройшов лише три стадії розвитку: перша стадія — книжкова, друга — застосування карток, третя — комп'ютеризована. До появи карток форми обліку відрізнялися тільки будовою синтетичних рахунків та порядком облікових записів, аналітичний облік за всіх паперових форм (старо- і новоіталійська, німецька, французька, американська та інтегральна) вели майже однаково. На думку проф. П.О. Додонова, саме потребою в ефективному веденні аналітичного обліку зумовлений перехід від книжкових форм до карткових, а згодом — до комп'ютеризованих. У цілому, навіть при найпрогресивнішому паперовому веденні аналітичного обліку за допомогою карток характерним є відставання аналітичного обліку від синтетичного.

3. Необхідність швидкого одержання результатної інформації. Однією з важливих характеристик облікової інформації є ЇЇ оперативність. Значення бухгалтерського обліку проявляється в документальному відображенні всіх операцій, процесів та явищ, котрі характеризують господарську і фінансову діяльність, а також стан об'єкта управління. Таке відображення забезпечує акумуляцію даних, необхідних для управління. Якщо дані, які подають у зведеній звітності, за паперових форм обліку запізнюються на 10—15 днів, то для управління підприємством вплив, що ґрунтується на такій інформації, може мати значення лише для наступних періодів і не дозволяє оперативно ліквідувати наслідки подій, які вже сталися. Отже, одним з основних факторів, що обмежують використання даних бухгалтерського обліку для прийняття управлінських рішень, є недостатня оперативність цих даних, пов'язана, на думку проф. Р.Я. Вейцмана, з двома основними моментами, котрі уповільнюють облікову роботу. Це арифметичний підрахунок і переписування. У зв'язку з цим говорять про "проблему ажуру" в бухгалтерії (від франц. а'/оиге — на кожний день). Ажур — це швидкість обробки облікових даних на шляху від реєстрації первинної інформації до формування звітів. Найбільш чітким є визначення ажуру проф. О.М. Галагана. Під ажуром він розумів такий "...стан облікових записів підприємства, при якому вони не відстають від здійснених господарських операцій і дають правильну та своєчасну картину діяльності та стану підприємства". При ажурі бухгалтерських записів є можливість у будь-який час отримати точну картину діяльності підприємства за будь-який період. Проф. О.М. Галаган розрізняв два види ажуру: а) господарський; б) технічний.

Господарський ажур — це такий стан справ, за якого документи надходять у бухгалтерію через невелику кількість інстанцій і реєструються в обліку через короткий проміжок часу після виконання тієї чи іншої операції. Господарський ажур повністю залежить від організації руху документів переважно поза межами бухгалтерії, тобто від правильно встановлених шляхів руху документів, від кількості підрозділів, через які проходить документ, тощо — від організації документообігу"

Технічним ажуром називають такий стан справ, коли документи, які надійшли в бухгалтерію, обробляють протягом короткого проміжку часу: технічний ажур повністю залежить від організації роботи всередині самого апарату бухгалтерії. С.А. Коган вважав, що повного ажуру жодна, навіть досконала, бухгалтерія досягти, у принципі, не може, оскільки вона може оперувати тільки оформленими і перевіреними документами, для складання й оформлення яких слід подолати певні перешкоди в часі і просторі. Жодна із паперових форм обліку не дозволила наблизитися ні до господарського ажуру, ні до технічного саме з названих Р.Я. Вейцманом та С.А. Коганом причин.

Форми обліку, які передбачали застосування паперових регістрів, не здатні задовольнити наведені вище вимоги. Більше того, виконання однієї вимоги часто перешкоджає виконанню інших. Наприклад, розвиток та вдосконалення форм обліку відбувалися не лише шляхом поділу облікових регістрів, а й шляхом їх об'єднання (форма "Журнал-Головна"). Ця форма дає змогу, наприклад, складати баланси на кожний день (ажур), але розподіл облікової праці неможливий.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Як розвивались форми бухгалтерського обліку?

2. З яких частин складається електронний обліковий регістр?

3. В чому переваги й недоліку меморіально-ордерної форми обліку?

4. В чому переваги й недоліку журнально-ордерної форми обліку?

5. Які фактори впливали на розвиток форм бухгалтерського обліку?

 

 

ГЛОСАРІЙ

 

Аналогові моделізображують предмети чи ситуації, заміняючи різні реальні елементи іншими, що відрізняються формою чи властивостями. В основі аналогового моделювання лежить подібність між математичними описами процесів оригіналу і моделі.

Беззбитковість – це такий стан діяльності підприємства за звітний період, протягом якого підприємство не отримує прибутку для власного використання, а отриманими доходами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) тільки покриває понесені витрати на виробництво.

Вартість капіталу – це ціна, яку підприємство сплачує за залучення капіталу з різних джерел.

Графічна модель – це модель, яка графічними засобами відображає реально або теоретично досліджені властивості, характеристики об’єкта (схема конструкції, схема маршрутів транспорту, графіки, діаграми тощо).

Добре структуровані проблеми – кількісно виражені, піддаються математичній формалізації та вирішуються з використанням формальних методів (методи математичного моделювання, теорія масового обслуговування, імітаційне моделювання тощо).

Довгостроковий період– період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, необхідних для випуску продукції.

Елемент – частина системи, що виконує специфічну функцію і є неподільною з погляду завдання, яке розв’язується.

Інформаційна система (ІС) - це набір процедур, таких як процес, збирання й переробка інформації для підтримки планування, прийняття рішень, координації та контролю. ІС включає вхідну (дані, інструкції тощо) й вихідну інформацію (звіти, розрахунки і т. д.), а також може містити механізм зворотного зв'язку, що контролює операції.

Інформаційна система управління - це сукупність засобів для формування, обробки та використання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Інформація — позначення даних, які можуть бути інтерпретовані людиною.

Кількісні методи прогнозуваннябазуються на інформації, яку можна одержати, знаючи тенденції зміни чи параметрів, маючи статистично достовірні залежності, що характеризують виробничу діяльність об’єкта керування. Приклади цих методів – аналіз часових рядів, причинно-наслідкове моделювання.

Короткостроковий період– період у діяльності підприємства, протягом якого воно може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції. Обсяги інших ресурсів залишаються незмінними.

Математичне моделювання - метод дослідження, що заснований на аналогії процесів і явищ, різних за своєю природою, які описуються однаковими математичними залежностями.

Математичні моделіописують властивості системи, які забезпечують вирішення завдань процесів на мові математики (функціональна та логічна залежність, алгебраїчні системи, диференційні рівняння, графічні структури тощо).

Моделювання – це процес побудови, вивчення та використання моделей. Воно обов’язково включає побудову абстракцій, аналогій, конструювання наукових гіпотез.

Модель (від лат. modulus — міра) — це уявна або матеріальна система, що, відображаючи або відтворюючи об'єкт моделювання у визначених відносинах, здатна замінювати його в такий спосіб, щоб вивчення цієї системи дозволило одержати нову інформацію про досліджуваний об'єкт або процес. Модель являє собою відображення найбільш суттєвих, з будь-якого погляду, властивостей об'єкта або процесу.

Надсистема – ширша система, в яку входить як складова досліджувана система.

Неструктуровані проблеми – такі, ознаки і характеристики яких описано якісно, при цьому кількісні залежності між ними невідомі або їх складно виявити. Ці проблеми розв'язуються за допомогою неформальних процедур – евристичних методів, методу побудови сценаріїв тощо.

Операція в управлінні – це частина процесу, яка представляє собою діяльність виконавця над певним видом інформації (зібрати дані, провести розрахунки, підготувати звіт, передати документ на підпис тощо).

Пакети прикладних програм (ППП) - це сукупність взаємопов'язаних прикладних програм для виконання типових розрахунків у досить формалізованих галузях знань: дослідження проблеми, аналіз даних, моделювання, документування й оформлення результатів.

Підсистема – сукупність елементів, об’єднаних єдиним процесом функціонування, що при взаємодії реалізують певну операцію для досягнення поставленою перед системою мети;

Предметні (геометричні) моделі призначені для аналізу в основному тих якостей об’єкту, які визначаються його розмірами, формою, іншими ознаками, які характеризують об’єкт без урахування його внутрішньої природи.

Програма – це комплекс заходів, спрямованих на досягнення відповідної мети з урахуванням оптимального використання ресурсів при визначених обмеженнях.

Програмне забезпечення (Software) - це набір програм, документів, процедур, повсякденних операцій комп'ютерної системи, що допомагають технічним засобам виконувати різні операції. Найважливішими класами програмного забезпечення є системне і спеціальне (прикладне), у вигляді пакетів прикладних програм (ППП), що дозволяють організаціям здійснювати управління і мати доступ до необхідних даних.

Система – сукупність взаємопов’язаних елементів і процесів, що змінюються у часі;

Системний аналіз – це комплексне дослідження управлінських проблем, що виникають, за умови, якщо господарська діяльність розглядається як система, з метою визначення найбільш ефективних методів управління нею[12].

Системний підхід - це певний систематизований спосіб мислення щодо прийняття рішення, котрий базується на визначенні загальної мети системи і послідовного підпорядкування їй діяльності підсистем, планів їх розвитку, показників та стандартів роботи.

Ситуаційний аналіз – це сукупність комплексних технологій підготовки, ухвалення та реалізації управлінських рішень, в основі яких лежить аналіз окремо взятої ситуації.

Слабоструктуровані проблеми – змішані, містять якісні та кількісні показники, причому якісні категорії домінують. Для їх розв'язання застосовують системний аналіз, теорію ігор, аналіз теорії корисності, евристичне моделювання (програмування) тощо.

Словесно-описові моделіє описанням властивостей реального або уявного об’єкта на звичайній мові. Це можуть бути технічні завдання, пояснювальна записка до проекту тощо. Такі моделі дозволяють описати об’єкт достатньо повно, але їх не можна використовувати для аналізу, прогнозу, одержання нової інформації про об’єкт.

Стратегічне управління - це система нових прийомів, інструментів філософії в управлінській діяльності, яка зорієнтована на загальносистемний інтерес, основою якої є стратегічне планування, яке охоплює зовнішнє і внутрішньосистемне середовище.

Структура системи – це склад її за елементами, взаємовідношення між елементами та їх групами, які мало змінюються при змінах у системі, забезпечують існування системи та їх основних властивостей.

Теорія прийняття рішень включає дослідження операцій, математичний аналіз, моделювання, а також евристичні методи обґрунтування рішень і теорію ігор, системний аналіз, імітаційне моделювання, методи експертних оцінок.

Технологія управління – це сукупність практичних прийомів, методик і засобів впливу на керований об’єкт, які здійснюються на основі пізнання закономірностей управлінських процесів і використання відповідних правил і процедур.

Управлінське рішення - результат вибору суб'єктом (органом) управління способу дій, спрямованих на розв'язання певної проблеми управління.

Управлінське рішення – це сукупний результат творчого процесу суб’єкта та дій колективу об’єкта управління для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.

Управлінський процес– це комплекс взаємопов’язаних операцій, що виконуються у певній послідовності і спрямовані на розв’язання конкретних завдань та досягнення поставлених цілей.

Фізичні моделідозволяють вивчати властивості об’єкта або процесу із збереженням його фізичної природи або хімічних властивостей. Це лабораторні дослідно-програмні установки у хімічних технологіях, аеродинамічні моделі літальних апаратів і тощо.

Фінансове управління – це свідоме спрямування фінансових процесів для досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності.

Функції управління – це операції або дії суб’єкта управління. Сукупність цих функцій складає зміст процесу управління.

Якісні методи прогнозування засновані на експертних оцінках фахівців в області прийнятих рішень, наприклад, методи експертних оцінок, думка журі (усереднення думок експертів у релевантних сферах), моделі чекання споживача (опитування клієнтів).

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

Базова

1. Білик В.М. Інформаційні технології та системи: навч. посіб. / В.М. Білик, В.С. Костирко. - К.: ЦУЛ, 2006. - 231c.

2. Височан О.С. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті: Навчально-методичний посібник. – Львів: Видавничий відділ Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті „Львівська політехніка”,2005. – 192 с.

3. Гушко С. В.Управлінські інформаційні системи: навч. посібник / С.В. Гушко, А. В. Шайкан. - Львів: Магнолія Плюс, 2006. - 318c.

4. ДСТУ 2938-94. Системи оброблення інформації. Основні поняття. Терміни та визначення. К.:Держстандарт України, 1995. 32с.

5. ДСТУ 2941-94. Системи оброблення інформації. Розроблення систем. К.:Держстандарт України, 1995. 32с.

6. Жадько К. С. Аналіз впровадження інформаційних систем обліку і контролю на підприємствах різних форм власності / К. С. Жадько // Збірник національного аграрного університету. - 2010. - Вип. 5. - C. 148-152.

7. Зацеркляний М.М. Інформаційні системи і технології у фінансово-кредитних установах: Навчальний посібник / М.М. Зацеркляний, О.Ф. Мельников. - К.: Професіонал, 2007. - 432 c.

8. Іванюта П.В. Управлінські інформаційні системи в аналізі та аудиті: Навчальний посібник / П.В. Іванюта. - К.: ЦНЛ, 2007. - 180 c.

9. Івахненков С.В. Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: навч. посібник / С.В. Івахненков. - 4-те вид., випр. і доп.. - К.: Знання, 2008. - 343c.

10.Інформаційні системи в менеджменті: підручник / В.О. Новак, Ю.Г. Симоненко, В.П. Бондар, В.В. Матвєєв. - К.: Каравела, 2008. - 615 c.

11.Шквір В.Д. Інформаційні системи і технології в обіку: Навч. посіб. / В.Д. Шквір, А.Г. Загородній, О.С. Височан. – Львів: Видавництво Національного університету " Львівська політехніка ",2003,-268с.

 

Допоміжна

12. Волот О. І. Організація інформаційної системи управлінського обліку / О.І. Волот // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - № 11. - C. 23-25.

13. Гуцайлюк З. Економічні ризики в інформаційній системі бухгалтерського обліку / З. Гуцайлюк // Бухгалтерський облік і аудит. - 2010. - № 7. - C. 8-13.

14.Інформаційні системи і технології в економіці: посібник / За ред. В.С. Пономаренка. – К.: Академія, 2002. – 544 с.

15. Системный анализ и принятие решений: словарь-справочник. – М.: Высшая школа, 2004. – 616 с.

16. Шапошников А.А. Классификационные модели в бухгалтерском учете / А.А. Шапошников. – М.: Финансы и статистика, 1982. – 144 с.

17. Шарапов О. Д. Системний аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / О. Д. Шарапов. В. Д. Дербенцев, Д. Є. Семьонов. – К.: КНЕУ, 2003. — 154 с.