Моделювання в економіці та бухгалтерському обліку

Однією з цікавих та корисних можливостей, які надають сучасні автоматизовані інформаційні системи управлінцям, є можливість моделювання виробничих процесів з метою найбільш ефективного на них впливу. Але для того, щоб ефективно використовувати цей інструмент, управлінцям слід уявляти собі його можливості й бути обізнаними з теорією економіко-математичного моделювання.

За найбільш загальним визначенням, модель — це природний або штучний, матеріальний або ідеальний замінник об'єкта, що має спільні властивості з цим досліджуваним об'єктом. Відомості про ці властивості, отримані при вивченні моделі, виступають як відомості про властивості самого об'єкта.

Модель (від лат. modulus — міра) — це уявна або матеріальна система, що, відображаючи або відтворюючи об'єкт моделювання у визначених відносинах, здатна замінювати його в такий спосіб, щоб вивчення цієї системи дозволило одержати нову інформацію про досліджуваний об'єкт або процес. Модель являє собою відображення найбільш суттєвих, з будь-якого погляду, властивостей об'єкта або процесу.

Процедура побудови моделей і вивчення за їх допомогою об'єктів або процесів називається моделюванням.

Сьогодні більшість математичних моделей, які широко застосовують у різних галузях суспільних та економічних наук, поділяються на два великі класи:

а) математичні (або аналітичні) моделі;

б) імітаційні (або системні) моделі.

При цьому вважається, що в математичних моделях застосовуються здебільшого аналітичні методи, зокрема апарат сучасного математичного аналізу та інших розділів математики, а в імітаційних — принципово обов'язкові елементи дослідження.

Насправді важко провести чітку межу між різними видами моделювання, оскільки в математичних (аналітичних) моделях часто доводиться використовувати чисельний експеримент із застосуванням комп'ютерів, а в імітаційних (системних) моделях неможливо обійтися без проведення аналітичного розв'язування поставленого завдання.

Виникнення в XIII ст. подвійного запису, а згодом спостереження за динамікою господарського процесу за допомогою облікових координат — дебету і кредиту — стало проявом моделювання в специфічній формі, характерній саме для бухгалтерського обліку. На початку XIX ст. Мартін Батайль спробував тлумачити основні облікові категорії як моделі. Наприкінці XIX ст. відомий швейцарський бухгалтер Й.Ф. Шер висунув балансову теорію обліку, основу якої становила функціональне модель чотирьох типів господарських операцій; Дж. Чсрбопі запропонував логісмографічну модель обліку, за якої синтетичні й аналітичні рахунки було приведено до стрункої ієрархічної системи. Уже на початку XX ст. Є.Є. Сіверс став широко застосовувати в процесі навчання моделі рахунків; М.О. Блатов сконструював комплексну модель обліку господарських операцій; О.П. Рудановський запропонував складний математичний апарат для моделей бухгалтерського балансу; Р. Стоун використовував лінійну алгебру для створення моделей так званого національного рахівництва.

Підхід до бухгалтерського обліку як до інформаційної моделі господарського процесу простежується вже в роботах російських вчених Є.Є. Сіверса і М.О. Блатова. які, висловлюючись сучасною мовою, розробили комплексні моделі обліку господарських операцій для різних галузей діяльності. Не застосовуючи самого терміну "моделювання", ці автори зробили спробу знайти те загальне, що пов'язує і визначає організацію бухгалтерського обліку в різних галузях суспільного виробництва, тобто побудувати загальну модель обліку. Так, М.О. Блатов сконструював спеціальну модель усіх можливих видів обміну в господарстві, які відображаються подвійним записом (рис. 4.1).

У цій моделі використовуються такі позначення: Р — речові цінності, Г — гроші, У — умовні цінності.

Розглянемо потоки, наведені в моделі:

1 — обмін речових цінностей на гроші (наприклад, продаж населенню товарів);

2 — обмін грошей на речові цінності (наприклад, купівля домашніх предметів у населення в скупних пунктах);

3 — обмін грошових цінностей на умовні, тобто обіцянка платежу (наприклад, продаж товарів населению в кредит);

4 — обмін умовних цінностей на речі (наприклад, отримання товарів, зобов'язання їх оплатити — акцепт рахунка постачальника);

5 — обмін грошей на умовні цінності (наприклад, видача грошей під звіт агенту, який повинен звітувати за отриману суму);

6 — обмін умовних цінностей на гроші (наприклад, оплата рахунка постачальника);

7 — обмін одних речових цінностей на інші (наприклад, розбирання споруди на матеріали);

8 — обмін одних умовних цінностей на інші (наприклад, до фонду підприємства приєднано засоби бюджетного фінансування, проведено або зараховано заборгованість).

 

 

Рис. 4.1. Модель професора М.О. Блатова

 

Використання обчислювальних машин із середини XX ст. привело до широкого використання математичних методів у бухгалтерії. Із математичних методів сьогодні найбільш визнаною є матрична алгебра. Так, наприклад, Т. Трифонов (Болгарія) побудував систему лінійних рівнянь для обліку витрат. Найповніше значення апарату лінійної алгебри для планування, контролю та аналізу було розкрито в статті В. Хістерманна і Л. Медлера, в якій наведено паралельну побудову планових та звітних матриць.

Застосування в бухгалтерському обліку методів моделювання зумовлене передусім тим, що сам він являє собою модель господарської діяльності підприємства.

У бухгалтерському обліку моделювання виступає як опис найбільш загальних аспектів, властивих обліку в різних галузях та на різних підприємствах. У цьому полягає головна відмінна риса моделювання від інших методів дослідження. Модель, побудована на загальних принципах, дає методику дослідження, методику обліку, прийнятну для всіх галузей та підприємств, при цьому галузеві методики може бути представлено як окремий випадок загальної моделі.

Вчені-економісти розробили таку класифікацію моделей бухгалтерського обліку (рис. 4.2).

 

Рис. 4.2. Класифікація моделей бухгалтерського обліку

 

Як зазначає проф. І.Т. Трубілін, "інформаційна модель — це відображення предметної галузі у формі інформації".