Характеристика ринку туристичних послуг

Ринок у сфері туризму являє собою обіг специфічного продукту − туристичних послуг і сукупність відносин з приводу їх купівлі та продажу. Це певний спосіб організації економічного життя у сфері туризму.

Ринок існує там і тоді, коли, з одного боку, є досить велика кількість бажаючих заплатити за послуги, з іншого − достатнє число виробників, спромож-них надати такі послуги, забезпечуючи при цьому їх високу якість.

Туристичні послуги − послуги суб’єктів туристичної діяльності щодо розміщення, харчування, транспортного, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів.

Туристичні продукти − комплекс туристичних послуг, необхідний для задоволення потреб туриста під час його подорожі.

Процес споживання туристичних послуг проходить у туристичних. Центрах − безпосередньо в місцях їх виробництва. Виробництво разом із споживанням називається індустрією туризму. Таким чином, туризм в еконо-мічному (ринковому) аспекті − це насамперед ринок індивідуальних та колек-тивних послуг.

Наведемо приклади існуючих на сьогодні в Україні ринків туристичних послуг:

* оздоровчих послуг;

* лижного туризму;

* мисливства та рибальства;

* пішохідного туризму;

* пізнавального туризму;

* спортивного туризму;

* агротуризму.

Ринок оздоровчих послуг. До оздоровчих видів рекреаційної діяльності належать купально-пляжний та прогулянковий. Основними природними ресур-сами, які забезпечують функціонування цього виду, є мальовничі ландшафти, наявність водних акваторій, придатних для купання, сприятливі кліматичні умо-ви. Зони оздоровчих видів рекреаційної діяльності прилягають, як правило, до великих водних акваторій з чистою водою, доступними берегами та мальовничим ландшафтним оточенням. Названі види діяльності добре розвинені у Волинській області. Розвитку купально-пляжного виду сприяють значні гідроресурси (див. розділ 3.2). Карпатський регіон не має, за винятком Дністра та декількох водосховищ, відповідних водних акваторій, тому купально-пляжний підвид рекреаційної діяльності має обмежені можливості розвитку. У той же час, прогулянкові послуги можуть надаватися на всій території регіону.

Як оздоровчі, можна виділити приміські зони навколо обласних центрів та деяких великих міст. В основному вони використовуються для відпочинку вихідного дня.

Ринок лижного туризму. У Карпатському регіоні виділяється декілька зон гірськолижного спорту. Значення їх з часом зростатиме, тому що Карпати − єдиний регіон України, який має всі можливості для його розвитку.

Катання на лижах було і є головним видом туристичної діяльності в Карпатах. Довгострокові та надійні снігові умови кращі, аніж у Високих Татрах. Волонтери Корпусу миру, що працювали над проектом “Екологічно зорієнтований туризм та бізнес” для Карпатського регіону України, доповідали, що схили в Славському можна порівнювати із лижною зоною у Вермонті (США). Славське має приблизно ті ж самі види лижних послуг, які розвинуті на базах відпочинку в Польщі.

Українські фахівці відзначають, що лижний ринок має величезні можли-вості для країн Балтії, Польщі, Росії та України. Ціни на лижне катання є нижчими, ніж у Польщі. Карпати пропонують вільний доступ для туристів з Росії та Балтії.

У 1970-1980 роках за рахунок держави було збудовано багато великих лижних курортів і баз відпочинку. Сьогодні підприємці й акціонерні товариства будують маленькі лижні будиночки. Туристичні фірми у звітах повідомляють, що ці будиночки, в яких можуть розміститися близько десяти туристів, регулярно замовляються. Туристичні фірми, які залучилися до проекту, розглядають ці будівлі як найбільш прибуткові й економічно ефективні, а також зручні в управ-лінні. Для приватних інвесторів це виглядає як приклад для розвитку спільних туристичних підприємств.

Фахівці рекомендують район Драгобрат біля с.Ясиня, Тисовець, Славське, Ворохту як найперспективніші зони для розвитку лижного туризму.

Ринок мисливства. Мисливську діяльність в Україні контролює Мініс-терство лісового господарства. За його даними, Карпатський регіон має найбіль-ші мисливські угіддя на Україні. Спортивне полювання можливе на всій території Карпат. Але можна виділити декілька зон, де концентрація мисливських угідь є найбільшою. Це насамперед державні мисливські господарства, яких у Карпатах є чотири: “Майдан” у Львівській, “Осмолода” й “Карпати” у Закарпатській та “Буковинський” у Чернівецькій областях. Середня щільність мисливських видів тварин у 2-5 разів перевищує відповідні показники сусідніх територій. На землях цих господарств розташовано мисливські хижі та притулки, які ще викорис-товувалися радянською партійною елітою і які можуть використовуватись для розміщення туристів.

Волинська область також має значні мисливські та рибальські ресурси. Функціонують 16 районних, 2 міських мисливсько-рибальських господарств,12 риболовецьких, 1 мисливсько-рибальська база. Проводяться мисливські тури в лісогосподарствах “Волиньлісу”.

Зі створенням відповідних умов названі види рекреації можуть стати попу-лярними на міжнародному рівні.

Ринок пішохідних мандрівок. Українські Карпати за європейськими стан-дартами порівняно “дикі”. Професійні туристи свідчать, що тут існує первородна і традиційна карпатська культура, яка надає регіону переваг. У Карпатах існує багато пішохідних стежок і доріг, з’єднаних у єдиний ланцюг.

Найкращі перспективи для розвитку пішохідного туризму має Воловець, Верховина в Закарпатті. Ясіня, Лазещина, Кваси знаходиться на початку популяр-них туристичних маршрутів на Говерлу. Потенційно привабливим є і Карпат-ський біосферний заповідник у районі Рахова, де проводяться дослідження приземного повітряного шару, рослинного та тваринного світів.

Усю територію Волинської області охоплюють такі туристичні маршрути: “Шляхами козацької звитяги” (Луцьк-Берестечко, Пляшева); “Синьоока Волинь” (до озер Світязь, Пісочне, ін.); “Про що мовчать монастирські стіни” (до Загорівського, Святогорського, Почаївського монастирів) та ін.

Обмеження й перешкоди на ринку − це низька якість доріг, відсутність путівників, які б докладно розповідали про складені маршрути й пов’язували їх з існуючими можливостями розміщення.

Ринок спортивного туризму. Використання спелеоресурсного потенціалу для різноманітних потреб людини (екскурсійний та спортивний туризм, оздоровчо-лікувальні цілі, бальнеологія та ін.) має в Європі багатовікові традиції.

Українські Карпати, в спелеологічному відношенні як для нашої країни, так і Європи поки що залишаються своєрідною білою плямою. Нові політико-економічні реалії стимулюють спелеологічну активність карпатської орієнтації.

На сьогодні в Українських Карпатах відомі підземні порожнини щонайменше п’яти підкласів. Найбільш відомими серед них є печери поблизу м.Вижниця (Довбуша), сіл Бубнище та Урич, які частково модифіковані людською діяльністю і пристосовані для обороннокультових потреб. Останніми роками вивчаються порожнини в пісковиках хребта Ключ поблизу м.Сколе, довжина окремих з них сягає 520м, що за нашими масштабами є майже рекордом.

З 50-х років ХХ ст. вивчалися печери у стрімчаках Угольського масиву на Закарпатті, де було виявлено понад 20 горизонтальних та вертикальних порожнин. У Чернівецькій області відомий ряд великих карстових печер, серед них одна з найбільших у світі “Попелюшка” біля села Подвірне.

У Волинській області розвинуто спортивне орієнтування. Заняття та змагання проводяться у приміських зонах Луцька, Ковеля, Володимира-Волинського, Нововолинська.

Довгі гірські гребні, сільські шляхи, фермерські землі створюють сприятливі умови для гірського велосипедного туризму. Ринок велосипедного туризму сьогодні недостатньо розвинутий.

Дороги для проведення класичних велосипедних турів у Карпатах добре відомі. Якщо докласти зусиль для покращання цих шляхів, тут може з’явитися потенційний ринок. У Волинській області популярний веломаршрут Луцьк − Горохів − Мар’янівка − Берестечко − Хрінники − Луцьк (довжина 160 км). Український інститут туризму звітує, що існують широкі можливості для розвитку велосипедного туризму.

Програму розвитку велосипедного туризму можна було б поєднати із програмами розвитку фермерського туризму.

Водний туризм має відповідні умови для організації на карпатських та волинських ріках. У першу чергу це сплави на човнах та плотах гірськими річками Черемош, Прут, Тиса, Латориця, Стрий, Дністер Карпатського регіону та подорожі на човнах по ріках Стир, Прип’ять, Вижівка, Турія, Стохід, Луга, Весе-луха, численних озерах Волині.

Ринок пізнавального туризму. Для розвитку пізнавального туризму велике значення мають історико-культурні рекреаційні ресурси. Ринок пізнавального туризму на сьогодні розвинений і охоплює порівняно значну частину населення України, особливо дітей та молоді.

Ринок агротуризму. Поряд із вже добре знайомим нам традиційним туризмом, в Україні починає робити свої перші кроки нетрадиційний сільський туризм − агротуризм, який у країнах заходу вже давно завоював популярність.

Характерною ознакою агротуризму, з одного боку, є забезпечення неорганізовано відпочиваючому населенню вигідних умов проживання, що характеризуються невисоким рівнем і кількістю послуг за невисоку плату. З другого боку − розширення зайнятості сільського населення, що дасть змогу, окрім ведення особистого підсобного господарства, отримувати додаткові прибутки від винайму помешкання, харчування відпочиваючих, надання різного роду послуг.

Агротуризм дає змогу вибирати місце для відпочинку залежно від уподобань. Це насамперед розташування села, віддаленість від промислових центрів, рівень забруднення, наявність сфери послуг та характеристика самого помеш-кання, яке можна винаймати.

Актуальною проблемою у сільській місцевості є сфера послуг, розв’язання якої зводиться до покращання в першу чергу інфраструктури: під’їзних шляхів, стоянок для машин, телефонної мережі, об’єктів харчування та торгівлі, культур-них закладів. Усе це відомі нам “хвороби” села, які негативно впливають на розвиток агротуризму.

Характеристика туристичного ринку, його періодичний аналіз - важливий аспект підприємницької діяльності. Від нього залежить визначення змісту та характеру туристичних послуг, які можуть бути запропоновані споживачам.

 

Соціально-економічна ефективність оздоровчо-рекреаційних програм (зарубіжний досвід)

Фахівці в галузі економіки виробництва, керівники гфірм і компаній в багатьох розвинутих країнах світу бачать в оздоровчо-рекреаційних програмах для робітників і службовців не тільки засіб підвищення продуктивності праці, але і вигідне вкладення капіталу в підприємницькій діяльності.

Так, в даний час в США більше 1000 кампаній проводять оздоровчі програми, біля 50 000 фірм і організацій практикують для своїх різні рекреаційні заходи.

Всі послуги в межах оздоровчо-рекреаційних програм компанії надають своїм робітникам безкоштовно. Деякі фірми матеріально заохочують співробітників, які приймають участь в заняттях бігом, плаванням, їзди на велосипеді та інших видах фізичної активності. Деякі страхові компанії роблять скидки для фірм,ЮЮ здійснюють оздоровчі програми.

Наведемо конкретні приклади. Володарі фірми “Бельмонт индастриз” були стурбовані зростанням виплат по страховкам на випадок хвороби в середньому на кожного службовця у 1980 та 1981 роках. У 1982 році компанія вступили в асоціацію УЕЙКОМ, яка допомагає своїм членам розробляти оздоровчі програми. У тому ж році витрати на виплату по страховкам збільшились всього на 4,1%, а у 1983 році вони скоротились на 2,6%.