Таблиця 7.8
| Варіанти проектів | Середньо квадратичне (стандартне) відхилення (а), тис. грн | Середній очікуваний дохід по проекту (R) | Коефіцієнт варіації (СV) |
| Проект «А» Проект «Б» Проект «В» | 0,33 0,49 0,53 |
Отже, порівнюючи рівні ризиків за окремими інвестиційними проектами перевагу слід віддавати тому з них (за інших рівних умов), по якому значення коефіцієнтів варіації найнижче (що сві- дчить про найкраще співвідношення прибутковості і ризику).
Всі наведені показники виміру рівнів ризиків розраховуються
на основі частотної інтерпретації визначення вірогідності на-
стання очікуваних результатів. Проте в практиці інвестиційної
діяльності неможливо здійснити спостереження настання резуль-
татів впровадження інвестиції, оскільки оціночні процедури зде-
більшого відбуваються при обґрунтуванні рішення щодо прийня-
тності проекту.
Створити іншу концепцію вірогідності в інвестиційному ме-
неджменті намагалися різні вчені. Так, у 1954 році професор Се-
видж запропонував прийняти концепцію суб’єктивної вірогідно-
сті, яка має відповідати економічній природі вибору при
формуванні інвестиційних рішень.
Під суб’єктивною вірогідністю слід розуміти ступінь впевне-
ності особи, яка приймає рішення, в настанні того або іншого ре-
зультату. Ступінь впевненості цієї особи може базуватися на
професійному досвіді, інтуїтивних відчуттях. У міру зростання
інформативності щодо інвестиційної події суб’єктивна оцінка ві-
рогідності настання результату реалізації проекту буде змінюва-
тись і наближатися до оцінки за концепцією частотної вірогідно-
сті. У цьому випадку суб’єктивна вірогідність матиме ті ж
математичні властивості, що й частотна. Це дозволяє розрахову-
вати такі показники, як математичне очікування, дисперсію, се- редньоквадратичне відхилення, коефіцієнтні варіації. Концепція суб’єктивної вірогідності покладена в основу групи експертних методів оцінки інвестиційних ризиків.
Приймаючи остаточне рішення щодо рівня ризикованості ін- вестиційного проекту необхідно не тільки визначитися відносно отриманих кількісних значень очікуваної дохідності; показників розподілу вірогідності з урахуванням можливої асиметрії, але й оцінити взаємозв’язок кожного інструменту інвестування з ін-
шими, що включені в локальну економічну систему — підприєм- ство-реципієнт, його вплив на сукупний ризик цієї системи (тоб- то визначити і ринковий ризик проекту).
Методичний інструментарій оцінки ринкових ризиків інвес- тиційних проектів включає показники очікуваної дохідності портфеля (програми) інвестицій, середньоквадратичне відхилен-
ня після впровадження проекту, рівень коваріації, кореляцію що- до інших інструментів інвестування або рівень ризикованості функціонування активів підприємства-реципієнта.
Сукупна очікувана дохідність портфеля (програми) інвестицій являє собою середню зважену із очікуваних дохідностей окремих інструментів, які її складають:
n
R портф.прогр. = ∑ xi ⋅ Ri, (7.18)
i =1
де R портф.прогр.. — сукупна очікувана дохідність портфеля (програ-
ми) інвестицій;
Rі — очікувана дохідність і -го інструмента інвестування;
хі — частка і -го інструмента в портфелі (програмі) інвестицій.
Показники сукупного ризику портфеля (програми) інвестицій
не пов’язані між собою алгоритмом, що подібний визначенню
сукупної очікуваної дохідності.
Під впливом одних і тих самих чинників по різних інструмен-
тах інвестування можуть спостерігатися різні коливання дохідно-
сті як за величиною, так і за напрямком. Наприклад, із високо ри-
зикованих цінних паперів можна скласти безризиковий портфель,
якщо показники дохідності по цих інструментах будуть змінюва-
тись у протилежних напрямках і їх відхилення будуть взаємопо-
гашати одне одного. Кількісно така тенденція двох змінних (на-
приклад, інвестиційних доходів) до сумісної зміни вимірюється
за допомогою коефіцієнта кореляції r, значення якого знаходять-
ся в межах від +1,0 до –1,0. Значення r = +1,0 спостерігається при
прямому функціональному зв’язку, коли має місце тотожна зміна
дохідностей інструментів в однаковому напрямку, а r = –1,0 — при їх тотожній зміні у протилежному напрямку. Якщо зв’язок між змінними відсутній, то r = 0.
Таким чином, аналізуючи наслідки включення інвестиційного інструмента в портфель (програму) щодо впливу на сукупні ри- зики слід виходити з того, що при r = +1,0 диверсифікація не за- безпечує зниження ризиків. Проте зниження сукупних ризиків портфеля (програми) інвестицій досягається при r < +1,0.
Мірою сукупного ризику портфеля (програми) інвестицій мо-
же бути показник середньоквадратичного відхилення розподілу
вірогідностей отримання сукупного доходу (а) портфеля (про-
грами), яке для нього майже завжди є нормальним і розрахову-
ється за формулою:
σ = n [ R
− R 2 ] Р
(7.19)
портф.(прогр.)
∑
i =1
портф.(прогр) і
портф.(прогр) і
де σпортф.(прогр.) — дохідність портфеля (програми), яка відповідає
і -му стану економіки;
R портф.(прогр.) — очікувана дохідність портфеля (програми);
Рі — вірогідність того, що економіка буде знаходитись в і -му стані;
п — кількість можливих станів економіки.
Показником, що кількісно вимірює силу зв’язку між зміною
дохідностей даного інструменту та інших інструментів, що вхо-
дять до портфеля (програми) інвестицій з урахуванням дисперсії
їх індивідуальних значень, є коваріація. Якщо відомі дані про ре-
акцію інструментів інвестування, які формують портфель (про-
граму), на вплив одних і тих самих факторів, то виміряти зміну їх
дохідностей загалом можна за допомогою рівняння:
Створення портфельної теорії дозволило ввести в інвестицій-
ний менеджмент новий методичний інструмент, що дозволяє
оцінювати рівень ринкового ризику певного об’єкта інвестуван-
ня — бета-коефіцієнт (р).
Бета-коефіцієнт дозволяє оцінити індивідуальний або портфель-
ний систематичний інвестиційний ризик по відношенню до рівня
ризику інвестиційного ринку в цілому. Здебільшого цей показник
використовується для оцінки ризиків інвестування в окремі цінні
папери. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
r σ
β = (i, p) i, (7.20)
σ p
де β — бета-коефіцієнт;
r (і.р) — коефіцієнт кореляції між рівнем дохідності по окре-
мому виду цінних паперів (або по їх портфелю) та середнім рі-
внем дохідності даної групи фондових інструментів по ринку в цілому.
σ і — середньоквадратичне (стандартне) відхилення дохідності по індивідуальному виду цінних паперів (або по їх портфелю в цілому).
σ р — середньоквадратичне (стандартне) відхилення розподілу вірогідностей дохідності по фондовому ринку в цілому.
Рівень ринкового ризику окремих цінних паперів оцінюється на основі відповідних значень бета-коефіцієнтів:
β = 1 — середній рівень; β > 1 — високий рівень; β < 1 — низький рівень.
β-коефіцієнт не є константою для інвестиційного інструменту, його значення може змінюватись в результаті впливу чинників як зовнішнього, так і внутрішнього середовища функціонування
підприємства. Розрахунок β-коефіцієнта портфеля (програми)
здійснюється як середня зважена:
n
βпортф.(прогр.) = ∑ xi ⋅β i, (7.21)
i =1
де і — частка і -го інструменту в портфелі (програмі);
хі — значення β-коефіцієнта і -го інструменту інвестування;
п — кількість інструментів інвестування в портфелі (програмі).
Експертні методи оцінки рівня інвестиційного ризику за-
стосовуються у тому випадку, коли на підприємстві відсутні не-
обхідні інформативні дані для здійснення розрахунку економіко-
статистичними методами. Ці методи базуються на значеннях
суб’єктивної вірогідності із застосуванням відповідного матема-
тичного інструментарію.
З метою отримання більш розгорнутої характеристики рівня ри-
зику з інвестиційної операції, що розглядається, опитування спеціа-
лістів слід орієнтувати на окремі види інвестиційних ризиків, які
ідентифіковані по даній операції (відсотковий, валютний і т. п.).
У процесі експертної оцінки кожному експерту пропонується
оцінити рівень можливого інвестиційного ризику, спираючись на
конкретну балову шкалу, наприклад:
Ризик відсутній — 0 балів;
Ризик незначний — 10 балів;
Ризик нижче середнього рівня — 30 балів;
Ризик середнього рівня — 50 балів;
Ризик вище середнього рівня — 70 балів;
Ризик дуже високий — 90 балів.
Аналогові методи оцінки рівня інвестиційного ризику до- зволяють визначити рівень ризику по окремих, найчастіше по- вторюваних інвестиційних операціях підприємства. При цьому для порівняння можуть бути використані як особистий, так і зов- нішній досвід здійснення таких інвестиційних операцій.
Методичний інструментарій формування необхідного рівня дохідності інвестиційних операцій з урахуванням фактора ризику дозволяє забезпечити чітку кількісну пропорційність цих двох показників у процесі управління інвестиційною діяльністю під-
приємства.
Інвестиційний менеджер має приймати рішення щодо того, чи
є дохідність запропонованого проекту достатньою для компенса-
ції його відмови від поточного споживання (згідно з індивідуаль-
ною нормою надання переваги в часі) і для винагороди за підпри-
ємницький ризик у зв’язку з реалізацією проекту.
Щодо оцінки інвестиційних проектів в умовах невизначеності,
то колектив авторів під редакцією Н. Г. Данилочкіної класифікує
їх за такими ознаками (рис. 7.4).
