Критерії в умовах ризику і невизначеності

 

Інвестиційна діяльність, як і будь-який інший вид діяльності, супроводжується певними ризиками, а в окремих випадках ще й невизначеністю. Більшість інвесторів готові піти на ризик тільки в тому випадку, якщо одержать за це додатковий виграш (у ви- гляді прибутків). Тому для повноцінного аналізу інвестицій кон- тролер повинен визначити, скільки коштує ризик в очах інвесто- ра, тобто за який додатковий прибуток інвестор погодиться ризикувати.

Існує багато підходів щодо вирішення непростої проблеми аналізу інвестиційних проектів в умовах ризику і невизначеності.

Досить виважену і обґрунтовану класифікацію інвестиційних ри- зиків наводить Н. М. Гуляєва [4, с. 100]. Автор виділяє такі озна- ки класифікації їх як сфери прояву, форми інвестування та дже- рела виникнення.

За сферами прояву інвестиційні ризики автор поділяє на такі:

а) економічні ризики, які пов’язані зі зміною економічних фа-

кторів у сфері здійснення інвестиційної діяльності;

б) політичні ризики, що пов’язані з виникненням адміністра-

тивних обмежень інвестиційної діяльності, зі змінами державно-

го політичного курсу;

в) соціальні ризики, які виникають через виконання вимуше-

них інвестицій і соціальних програм, ризиків страйків на підпри-

ємствах-реципієнтах і т. ін.;

г) екологічні ризики, які виникають через ризики екологічних

катастроф, природних лих — повені, пожеж тощо, що можуть

виникнути під час реалізації проекту;

д) інші ризики, до яких відносять ризики криміногенного ха-

рактеру, недобросовісності партнерів по бізнесу тощо.

За формами інвестування — на:

а) ризики реального інвестування, які виникають через невда-

лий вибір місця розташування будівництва об’єкта інвестування,

перебої в постачанні матеріально-технічних ресурсів, невдалий

вибір постачальника інвестиційних товарів, зростання їх цін, фа-

ктори, що впливають на економічні характеристики експлуатації

реальних інвестицій;

б) ризики фінансового інвестування, що виникають через не-

вдалий вибір фінансових інструментів, фінансові проблеми емі-

тентів цінних паперів, непередбачені зміни умов інвестування,

недобросовісність відносно інвесторів як торговців, так і емітен-

тів цінних паперів.

За джерелами виникнення — на:

а) систематичні (ринкові) ризики, які обумовлені загальними

змінами, що відбуваються в економіці — циклом розвитку еко-

номіки країни, кон’юнктури інвестиційного ринку;

б) несистематичні (специфічні або корпоративні) ризики, які

властиві конкретному об’єкту інвестування через некваліфікова-

не управління підприємством — реципієнтом, посилення конку-

ренції в окремому сегменті інвестиційного ринку, неоптимальну

структуру активів і капіталу підприємства тощо.

Ризики завжди виникають при формуванні будь-якого управ-

лінського рішення, коли результат неможливо точно передбачи-

ти. Тобто ризики за економічною сутністю розглядаються як мо-

жливість втрати або отримання певних вигод, що мають випа-

дкову природу внаслідок певних рішень.

Як відомо із теорії прийняття рішення, розрізняють три мож-

ливих ситуації вибору:

— вибір за умов визначеності, коли результат рішення обумо-

влений чинниками, що можуть бути кількісно оцінені і результат

передбачений заздалегідь;

— вибір в умовах ризику, коли результат точно не можна пе-

редбачити, але відомо про можливий розподіл вірогідностей на-

стання того або іншого результату рішення;

— вибір в умовах невизначеності, коли результат рішення є

випадковим і відсутня інформація про вірогідність настання нас-

лідку рішення.

Ризики не є синонімом невизначеності, але вони виникають

саме в умовах невизначеності і саме через необхідність суб’є-

кта господарювання зробити вибір при формуванні управлін-

ського рішення, виходячи з певних прогностичних параметрів

вибору.

Виходячи з практики здійснення управлінської діяльності в умовах невизначеності і ризику важливими є не тільки знання можливих наслідків будь-якого рішення, але й інформація про ві- рогідність їх настання.

Концепція врахування фактора ризику в інвестиційних розра- хунках полягає в об’єктивній оцінці його рівня з метою забезпе- чення формування необхідної дохідності інвестиційних операцій і розробки системи заходів, що мають мінімізувати його негатив- ні фінансові наслідки для інвестиційної діяльності підприємства.

Вірогідність виникнення непередбачених фінансових втрат (недоотримання інвестиційних доходів і прибутку, втрати інвес- тованого капіталу тощо) при реалізації проектів в ситуації неви- значеності умов інвестиційної діяльності є однією з характерис- тик рівнів інвестиційних ризиків. Як правило, в літературі з оцінки і відбору проектів ризики розглядаються як можливе роз-

сіювання результатів відносно їх найбільш вірогідного середньо- го значення, під яким розуміється середньозважена величина із суми добутків можливих значень результатів на вірогідність на- стання таких результатів.

Найчастіше при оцінці ризиків проектів має місце розподіл ві-

рогідностей за нормальним законом. Розподіл вірогідностей мо-

же бути представлений як у дискретній, так і у безперервній фо-

рмі.

Оскільки при настанні ризикової події інвестор має справу із

фінансовими наслідками прийнятого рішення про інвестиції, не-

достатньо керуватися при його формуванні лише міркуваннями

відносно очікуваної дохідності проекту. Виправданим є попере-

днє визначення рівня ризикованості проектної інвестиції, а потім

оцінка достатності рівня очікуваної дохідності для компенсації

можливих втрат при реалізації проекту, виходячи з рівнів його

ризиків. Тобто вимір інвестиційних ризиків є лише однією сто-

роною проблеми. Для її вирішення необхідно зіставити рівні ри-

зиків проекту і розмір його очікуваної дохідності.

Методичний інструментарій оцінки рівня інвестиційного ри-

зику передбачає різні економіко-статистичні, експертні, аналого-

ві методи. Вибір конкретних методів оцінки визначається наявні-

стю необхідної інформаційної бази, кваліфікацією інвестиційного

менеджера.

Основу оцінки рівня інвестиційного ризику становить група

економіко-статистичних методів. Вихідною інформацією для

виміру ризиків за названими методами є розподіл вірогідностей

очікуваних результатів при реалізації інвестиційного проекту.

Загальний алгоритм оцінки рівня інвестиційного ризику вира-

жається формулою:

РР = ВР · РВ, (7.12)

де РР — рівень відповідного інвестиційного ризику;

ВР — вірогідність настання ризикової події;

РВ — розмір можливих фінансових втрат при настанні ризи-

кової події.

Визначений за даним алгоритмом показник не забезпечує

об’єктивної характеристики рівнів ризиків інвестиційного проек-

ту, природа економічних показників якого є стохастичною. По-

перше, він розраховується в абсолютних одиницях і тільки за пе-

вних обмежень може бути використаний для порівняння. По-

друге, значення вірогідності настання ризикової події також од-

нозначно може бути визначене тільки при певному збігу чинни-

ків як екзогенного, так і ендогенного характеру.

За економічною природою ризики є складним явищем, оскільки

різноманітною є гама чинників, що їх породжують. Тому і оцінки

ризиків мають орієнтуватися на складну систему параметрів. На-

приклад, якщо виходити з того, що інвестиційний проект має власні

характеристики ризикованості, які властиві тільки йому, то в оціно-

чних процедурах мова буде йти про визначення загальних або інди-

відуальних ризиків проекту. Якщо менеджер аналізує здатність ін-

вестиційного проекту вплинути на сукупний рівень ризиків

портфеля, програми інвестицій або взагалі на рівень ризикованості

всієї економічної системи підприємства при впровадженні на ньому

цього проекту, то необхідно оцінити рівень ринкових ризиків.

Загальний ризик, що відноситься до конкретного інвестицій-

ного інструменту, оцінюється, як правило, через значення серед-

ньозваженої результатів, дисперсію, середньоквадратичне відхи-

лення, коефіцієнт варіації.

Середньозважена результатів являє собою середнє очікуване

значення результату впровадження інвестицій і розраховується за

формулою:

n

R = ∑ Ri ⋅ Pi

i =1

 

(7.13)

де R — очікуване значення результату впровадження інвестицій

(доходу, наприклад);

Ri — можливе значення результату інвестицій;

Pi — вірогідність настання можливого значення результату від

реалізації інвестиційного проекту;

i та n — конкретне та загальне число спостережень результатів.

Дисперсія характеризує ступінь коливання досліджуваного показника результату впровадження інвестицій відносно очіку- ваного значення на основі заданого розподілу вірогідностей і ви- значається таким чином:

n

V = σ 2 = ∑ R

− R)2 ⋅ P. (7.14)

(

i i i =1

де V — дисперсія по даному розподілу вірогідностей настання результатів;

σ2 — середньоквадратичне відхилення по даному розподілу

вірогідностей настання результатів;

i, n, Ri, R, Рi — показники, які використані у формулі (7.13).

Середньоквадратичне відхилення, як і дисперсія, характеризує

ступінь коливання результатів впровадження інвестицій і розра-

ховується на її основі, а саме:

 

σ = v =

n R − R)2⋅ P. (7.15)

(

∑

i i i =1

Величина дисперсії (V) і середньоквадратичного відхилення (а), як це видно з формул 7.14 і 7.15, вимірюються в абсолютних одиницях, що відповідають виміру результатів. Чим більше їхнє значення, тим більший розкид значень результатів відносно сере- днього очікуваного значення результату від інвестиції і тим більш ризикованим є проект.

Розглянемо це на прикладі.

 

Приклад. Необхідно оцінити рівень ризику інвестиційної операції за такими даними: на розгляд представлено два альтернативних інве- стиційних проекти (проект «А» і проект «Б») з вірогідністю очікува- них доходів, наведеною в табл. 7.7.

Таблиця 7.7