Критерії оцінки інвестиційних проектів у контролінгу

 

Центральне місце в контролінгу інвестиційних проектів посі- дає вибір критерію оцінки досягнення цілей. Цілі здійснення ін- вестиційних проектів можуть бути як фінансовими, так і нефіна- нсовими. Розглянемо переважно фінансові цілі, як найбільш типові в умовах ринкової економіки. Відомо безліч фінансових критеріїв оцінки інвестиційних проектів, кожен з яких має свої переваги і недоліки.

Критерії з дисконтуванням грошових потоків

Умовна класифікація критеріїв оцінки інвестиційних проектів зображена на рис. 7.1.

 

Критерії оцінки інвестиційних проектів (за способом урахування фактора часу)

 

	Традиційні критерії

 

 

Рис. 7.1. Класифікація критеріїв оцінки інвестиційних проектів

 

Зрозуміло, що використання різних критеріїв оцінки інвести- ційних проектів приводить до різних результатів. Тому кінцевий вибір критерію (чи критеріїв), які використовуються в контролін- гу інвестиційних проектів, повинен здійснюватися з урахуванням специфіки конкретної ситуації.

Якщо проект зводиться до грошових потоків, його можна оці- нити, порівнявши ряд очікуваних грошових потоків з первісними виплатами, що повинні бути зроблені. Така оцінка може привести до прийняття чи відмови від проекту (якщо розглядається тільки

один проект) або до класифікації проектів (якщо вибирається один з декількох).

Розглянемо проект, використовуючи для цього такий приклад

(рис. 7.2).

 

 

Вісь часу

 

 

С1=15000 С2=20000 С3=27500 С4=30000 С5=30000

 

 

Рис. 7.2. Грошові потоки інвестиційного проекту

 

Щоб його оцінити, на перший погляд, складається враження, що необхідно підсумовувати всі п’ять потоків готівки і порівню- вати отриманий підсумок — 122 500 гр. од. з початковими витра- тами. У такий спосіб може здатися, що проект, який розглядаєть- ся, збагатить підприємство, тому що принесе більшу суму, ніж та, у що обходиться сам проект. Ясно, що це досить спрощений спосіб міркування, тому що він ігнорує фактор часу, але визначе- ні емпіричні критерії, які застосовуються у практиці, залежать саме від цього типу міркувань. Ми почнемо з обговорення цих позачасових емпіричних критеріїв перш, ніж обговоримо більш розроблені критерії, що враховують за допомогою категорії дис- контування фактор часу.

 

Приклад. Нехай інвестиційний проект коштує 70 000 гр. од. і по-

винен дати п’ять наступних грошових потоків: 15 000, 20 000, 27 500,

30 000, 30 000 гр. од.

І = 70 000

 

Отже, під емпіричними позачасовими критеріями ми розуміє-

мо критерії інвестування, що не враховують фактор часу.

Економіст відразу відкидає такі критерії, тому що їх викорис-

тання засноване на ідеї, що заперечується як найвідомішими тео-

ретиками, так і більшістю практиків (особливо в період інфляції,

коли гроші швидко «тануть»), тому що занадто очевидна абсурд-

ність твердження того, що 1 гр. одиниця (для прикладу 1 грн)

сьогодні чи 1 грн через 1, 2, 3,... п років немає ніякої різниці.

Однак, деякі з цих критеріїв, усупереч здоровому глузду, ши-

роко застосовуються практиками, особливо такі, як строк окуп-

ності і середня норма рентабельності.

Отже, розглянемо ці критерії з метою виявлення їхніх переваг

і недоліків, а також визначення сфери застосування кожного кри-

терію.

ТРАДИЦІЙНІ КРИТЕРІЇ

 

До найчастіше застосовуваних в практичній діяльності під- приємств і організацій критеріїв оцінки інвестиційних проектів, як зазначалося, належать окупність та рентабельність.

Окупність інвестицій (капіталовкладень) — це термін, про- тягом якого будуть повернуті капітальні вкладення у вигляді прибутку.

Якщо щорічний прибуток приблизно однаковий, то окупність витрат можна розрахувати за формулою:

О = К / С, (7.1)

де К — капіталовкладення;

С — середньорічний дохід.

Якщо ж доходи надходять нерівномірно, те окупність можна

знайти, послідовно додаючи доходи кожного періоду доти, поки

отримане значення не зрівняється з початковою сумою капітало-

вкладень:

О = t = К, (7.2)

ΣС і

де С і — чистий дохід за i -ий рік.

Термін окупності можна також вирахувати як відношення ва-

ртості використаного капіталу до середньої суми повернення ка-

піталу.

Повернення капіталу при цьому являє собою суму очікуваних

щорічних (постійних) прибутків, калькуляційних амортизаційних

відрахувань та середньої різниці між калькуляційними відсотка-

ми і відсотками по залученому капіталу.

Згідно з цим методом більшу перевагу матиме той інвестицій-

ний проект, період повернення капіталу якого не перевищує

встановленого наперед періоду.

Переваги і недоліки критерію окупності систематизовані в

табл. 7.2.

Критерій окупності, крім серйозних переваг, має і серйозні

недоліки, тому в якості єдиного критерію його використовувати

аж ніяк не можна. У багатьох джерелах його використовують в

якості допоміжного критерію поряд з показниками, що характе-

ризують ефективність або ефект проекту.

Іншим традиційним критерієм оцінки інвестиційних проектів

є рентабельність капіталовкладень, який визначають відно-

шенням прибутку, що очікується від реалізації проекту, до суми

капіталовкладень. Даний прибуток виникає як відносна економія витрат. Відповідно до даного критерію більш вигідними вважа- ються ті інвестиції, у яких рентабельність не є нижчою наперед визначеного мінімального рівня. З двох проектів вибирають про- ект з найвищою рентабельністю.

Таблиця 7.2

 

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ КРИТЕРІЮ ОКУПНОСТІ [33, С. 103]

 

Переваги	Недоліки
• Простота розра- хунку	• Прив’язка до облікових даних (як правило, дохід ви- значають не за грошовими потоками, а за даними бух- галтерського обліку)
• Простота для ро- зуміння і традиції використання	• Інвестиції здійснюють для отримання вигод, які пе- ревищують витрати. Критерій окупності показує, коли інвестор зможе «повернути своє», і нічого не говорить про те, яку вигоду принесе проект за межами терміну окупності, внаслідок чого інвестиційна пропозиція з меншим терміном окупності може здатися більш кра- щою, ніж варіант, який зможе принести більший сума- рний дохід
• Відповідність за- гальноприйнятим методам бухгал- терського обліку і, як наслідок, до- ступність вихідної інформації	• Ризик враховується лише непрямо (різниця між три- валістю життєвого циклу проекту і терміном окупнос- ті — це «запас часу» для того, щоб проект став еконо- мічно вигідним). • Не враховується альтернативна вартість використо- вуваних для проекту ресурсів (грошових, кадрових, інформаційних тощо). • Неадитивність (окупність проекту не дорівнює сумі окупностей його етапів)

 

Даний критерій так само, як і попередній, має свої позитиви і негативи. Узагальнимо їх у табл. 7.3.

Отже, традиційні критерії оцінки інвестиційних проектів ма-

ють ряд істотних недоліків, а тому при їх використанні зростає

можливість помилки.

Вищеописані традиційні критерії належать до статичних ме-

тодів (критеріїв). Поряд з ними в зарубіжній економічній літера-

турі виділяють ще такі, як порівняння витрат і результату та

розрахунок вартості машино-години.

При порівняльному розрахунку витрат зіставляються щорі-

чні витрати двох чи декількох інвестиційних проектів з метою

вияву проекту з мінімальними витратами. У розрахунках врахо-

вуються усі витрати, які пов’язані з проектом, включаючи каль-

куляційні відсотки і амортизацію. При цьому розглядається один плановий період усього терміну реалізації проекту, — як прави- ло, це один рік.

Таблиця 7.3

 

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ КРИТЕРІЮ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ [33, С. 103—104]

 

Переваги	Недоліки
• Простота розрахунку	• Не враховується вартість грошей в часі
• Відповідність загаль- ноприйнятим методам бухгалтерського обліку і, як наслідок, доступ- ність вихідної інформа- ції	• Прив’язка до умовних бухгалтерських величин (прибуток замість грошових доходів)
• Простота для розумін- ня і традиційність вико- ристання	• Показник враховує відносні, а не абсолютні ве- личини (рентабельність може виявитися вели- кою, в той час як прибуток — маленьким) • Ризик враховується тільки непрямо (переви- щення розрахункової рентабельності над мініма- льно прийнятною величиною — це «запас», який показує, наскільки ми маємо право помилятися) • Не враховується альтернативна вартість вико- ристаних для проекту ресурсів (грошових, кадро- вих, інформаційних тощо) • Неадитивність (рентабельність проекту не дорі- внює сумі величин рентабельності його етапів)

 

При порівнянні результатів декількох проектів рішення при- ймається виходячи з величини прибутку за одиницю часу, що ви- раховується як різниця між виторгом від реалізації проекту та ви- тратами або ж виходячи з величини маржинального прибутку (доходу).

Суть методу розрахунку вартості машино-години зводиться

до того, що для двох порівняльних інвестиційних проектів зіста-

вляються вартості однієї машино-години. Спершу визначають

вартість інвестиційних проектів — придбання устаткування, вар-

тість земельної ділянки під устаткування, встановлення і підклю-

чення устаткування, навчання персоналу тощо. Враховується

калькуляційний відсоток, термін використання і списання устат-

кування, а також очікуване у майбутньому завантаження. На під-

ставі цих даних розраховують вартість однієї машино-години для

кожного проекту і вибирають проект з найменшою вартістю.

Таким чином, статичні методи оперують середніми значення- ми величин, тобто при цьому не враховуються часові відмінності у виникненні витрат і результатів періоду, що розглядається.

На відміну від цих методів (критеріїв) існують динамічні, які передбачають проведення розрахунків для всього терміну реалі- зації інвестиційного проекту, або, як їх ще називають, критерії з дисконтуванням грошових потоків.