Предмет і методи контролінгу

 

 

Контролінг, на відміну від функціональних дисциплін, є синте- тичною дисципліною, яка базується і розвивається на основі даних менеджменту, маркетингу, обліку, планування, аналізу та теорії управління. Цю науку можна розглядати як одну з концепцій конструктивного управління. Під конструктивним управлінням слід розуміти спеціально створену інтелектуальну систему для стратегічного управління розвитком підприємства на базі методів планування, обліку й аналізу в їх єдності. Роль контролінгу в сис- темі управління полягає в координації елементів, які входять в цю систему, забезпеченні планування, обліку й аналізу економічних показників господарської діяльності та прийняття рішень на основі отриманої інформації про тенденції розвитку фірми.

Предметом контролінгу є мікроекономічні процеси і явища на підприємстві, які характеризуються певними показниками- індикаторами в їх динаміці, та макроекономічні процеси в країні, які безпосередньо впливають на економіку підприємства.

Складність предмета контролінгу вимагає деталізації його окремих елементів та розмежування понять «контрольованість системи» та «контролінг» (див. табл. 1.1).

 

 

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТЬ «КОНТРОЛІНГ»

І «КОНТРОЛЬОВАНІСТЬ СИСТЕМИ» [54, С. 61]

Таблиця 1.1

 

Контролiнг	Контрольованість системи
а) у структурному вираженні: • планування; • облік; • аналіз; • управління;	а) у структурному вираженні: • не структурована
б) у технічному вираженні: • інформаційна система, яка опера- тивно реагує на відхилення; • технологія робіт (планова робота за строками, змістом, метою); • бюджетна система управління за повними та частковими витратами; • електронна обробка інформації;	б) у технічному вираженні: • розробка норм контролю; • зіставлення фактичного і заданого рівня фірми; • виявлення відхилень; • аналіз причин відхилень; • видача вказівок на усунення неба- жаних відхилень;
в) орієнтація: • на майбутнє	в) орієнтація: • на минуле

 

Контролiнг є структурованою системою, на відміну від конт- ролю, який до цього часу не має структури, що робить його амо- рфним утворенням. В технічному аспекті ці поняття мають деякі спільні ознаки, обумовлені ідентичністю об’єкта дослідження. Контролiнг здійснює на систематичній основі спостереження за об’єктом і виявляє фактичний стан об’єкта, а контроль викорис- товує дані про відхилення для прийняття рішень.

Контролiнг є складною системою, яка досліджує траєкторію стратегічного розвитку підприємства на основі визначеної гене- ральної мети, матеріальних, вартісних і соціальних цілей підпри- ємства, відстеження тенденцій розвитку виробничих програм, го- сподарських процесів, інвестиційних проектів та фінансової

діяльності на основі планування, обліку, аналізу та контролю су- купності економічних показників і забезпечує інформацію для прийняття управлінських рішень.

Отже, основними елементами в цій системі є:

• траєкторія розвитку підприємства (означає лінію в систе-

мі координат, яка показує рівень зміни найважливіших для під-

приємства показників на перспективу);

• матеріальні, вартісні та соціальні цілі (показують роль біз-

несу в суспільстві та його ціннісні орієнтири);

• виробничі програми (характеризують кількісні та якісні па-

раметри продукції, асортименту, освоєну продукцію, нову та ін.);

• господарські процеси (пов’язані з циклічністю господарської діяльності починаючи з науково-дослідних робіт, постачання, виробництва, збуту і закінчуючи інвестуванням);

• фінансова діяльність (характеризує процес отримання гро-

шей та їх раціонального використання для забезпечення існуван-

ня підприємства);

• економічні показники (числові параметри, за допомогою яких вимірюється явище чи процес в господарській діяльності).

Взаємозв’язок між елементами та їх спільна взаємодія, спря- мована на досягнення мети за допомогою відстеження траєкторії розвитку, дозволяє вести мову про окрему систему контролінгу,

яка чітко виділяється з сукупності інших економічних систем.

Контролiнг дозволяє вирішити такі проблеми в контексті зага-

льного управління:

• що повинно повідомлятися (якого роду економічні показни-

ки, відібрані за спеціальною методикою);

• методи повідомлення (канали, засоби (усно, письмово та ін.);

• хто збирає інформацію (служби, особи);

• кому вона передається (відділи управління, менеджери);

• в який термін інформація збирається, обробляється і пере-

дається;

• для чого подається інформація (ознайомлення, інформуван-

ня, прийняття рішень).

Такі питання є важливими при проектуванні системи контро-

лінгу на підприємстві.

Функціонування системи контролінгу можна показати за до-

помогою рис. 1.1, з якого видно, що об’єктом спостереження є

господарська діяльність підприємства, яка планується.

Система контролінгу визначає набір показників, які характе-

ризують зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища,

на відміну від фінансового обліку, який відстежує в основному,

внутрішні зміни в господарській діяльності, та управлінського,

який також враховує зміни всередині підприємства і лише в пев-

ній мірі за його межами.

Контролiнг як окрема наука має свої методи дослідження:

• загальнометодологічні;

• загальнонаукові;

• специфічні методи.

Планування

(стандарти)

 

проблем ні

 

 

об’єкту

Аналіз (чи відповідає фактичний стан об’єкта стандартам)

так

 

Продовжувати роботу

 

Облік

(фінансові дані)

 

 

Рис. 1.1. Елементи контролінгу та їх взаємодія [54, с. 56]

 

До загальнометодологічних методів належать такі, що харак- терні для будь-якої науки: спостереження, порівняння, аналіз, синтез, систематизація, історія розвитку, виявлення закономірно- стей, прогнозування.

До загальнонаукових методів належать методи досліджень

окремих систем: планування, обліку, аналізу, управління, статис-

тики, кібернетики, інформатики. Враховуючи складність системи

контролінгу, його предмет вивчається всім арсеналом способів і

прийомів тих наук, які пов’язані з вказаною системою. Таких

способів кожна з наук нараховує досить багато.

До специфічних методів контролінгу можна віднести викори-

стання моделювання процесів та явищ і на цій основі визначення

конкретних завдань системи.

Окрім того, розрізняють дві групи специфічних методів конт-

ролінгу — оперативного і стратегічного. Вони досить тісно взає-

мопов’язані між собою і переходять від оперативного до страте-

гічного. Методи оперативного контролінгу покликані здій-

снювати активне управління прибутком, а методи стратегічного

контролінгу — забезпечити існування підприємства у тривалій

перспективі (у майбутньому). У цьому полягає кінцева мета на-

званих груп методів контролінгу.