Загрози геологічного характеру

Значний вплив на функціонування господарського комплексу та життєдіяльності населення в Україні здійснюється під впливом ендогенних та екзогенних геологічних процесів, з яких найбільш розповсюджені зсуви, абразія, підтоплення земель і населених пунктів, карстові процеси та землетруси.

Особливу небезпеку для об'єктів економіки та життєдіяльності людей становлять зсуви, абразія, підтоплення та карстові процеси.

Зсуви

Майже в усіх регіонах України спостерігається активізація зсувних процесів Ця активізація відбувається внаслідок як природних, так і антропогенних чинників. Господарська діяльність на зсувонебезпечних територіях може сприяти збільшенню активності зсувів. Так, наприклад, активна господарська діяльність без проведення необхідних інженерно-захисних заходів викликала розповсюдження зсувних процесів на території майже 200 міст і селищ міського типу. Останніми роками в Україні фіксується більше ніж 20 000 зсувів за рік

Районами найбільшого розповсюдження зсувів є АР Крим, Одеська, Закарпатська, Чернівецька, Луганська і Черкаська області.

Особливу небезпеку представляють зсуви на забудованих територіях, які можуть виникати раптово і які важко прогнозувати. Ліквідація наслідків таких зсувів вимагає значних фінансових і матеріальних витрат.

Підтоплення

Підтоплення території пов'язано з підвищенням рівня ґрунтових вод до верхніх шарів грунту та супроводжується зволоженням грунтів, заболочуванням місцевості, затопленням низин. Підтоплення викликає забруднення ґрунтових вод, вимивання та просідання ґрунтів, формування зсувів. НС, які супроводжуються підтопленням і руйнуванням житлових будов, а іноді і загибеллю людей, трапляються епізодично при несприятливому збігу кліматичних чинників. Але багаторічні дані спостережень свідчать про стійку тенденцію збільшення ризику катастрофічних проявів підтоплення.

Підтоплення може носити явний або прихований характер.

"Явний вид підтоплення "- це підтоплення в результаті підвищення рівня ґрунтових вод. "Приховане підтоплення " - це підвищення вологості грунтів до критичної величини, що викликає вологість у приміщеннях, явища просідання та ін. При підтопленні сільськогосподарських угідь знижується родючість землі.

Динаміка процесу підтоплення, яка зафіксована практично у всіх областях, має прогресуючий характер. Найсприятливіші умови в результаті підтоплення склалися в центральних і південних областях України. До числа областей, які підтоплюються, відносяться Херсонська, Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Харківська та Донецька області. Процес інтенсивно розвивається по всіх річкових басейнах.

Південно-західна частина Одеської, північна частина Миколаївської та південна частина Херсонської областей (територія, яка зайнята зрошувальними масивами, та прилеглі до неї землі) є зонами постійного підтоплення. До числа міст з найбільшими площами підтоплення відносяться: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Одеса, Запоріжжя, Керч, Кременчук, Кривий Ріг, Котовськ, Маріуполь, Первомайськ, Сєверодонецьк, Вугледар, Слов'янськ, Херсон. Так, техногенне підтоплення внаслідок прогресуючого підняття рівнів ґрунтових вод у Дніпропетровську сягає 20 відсотків території, Дніпродзержинську - 24 відсотків, Кривому Розі - 15 відсотків, в Одесі та Херсоні підтоплено близько 50 відсотків територій міст.

Основні причини та чинники підтоплення населених пунктів:

Природні:

- розташування населених пунктів на знижених ділянках місцевості, особливо в річкових долинах, в приморській зоні, на схилах балок, ярів і т.д;

- кліматичні, геологічні та гідрологічні чинники (осідання, ерозія річкових долин, водний режим річок, ступінь дренування товщини рельєфостворюючих відкладень і глибина залягання регіонального водостійкого шару.

Техногенні:

- порушення умов стоку поверхневих вод різними видами будівництва;

- незадовільний стан мережі водопостачання та каналізації, відсутність централізованих систем водовідведення;

- незадовільний стан природних дренажних систем (створення штучних водоймищ, замулювання річок, засипання балок, ярів, озер і каналізація малих водостоків);

- продовження експлуатації неглибоких водоносних горизонтів;

- високий рівень техногенного завантаження територій, викликаного промислово-міським будівництвом, будівництвом водосховищ, ставків, хвостосховищ, каналів, водоводів і т.п.

Абразія

На водних акваторіях України розвиваються абразивні процеси. Особливо вони розвиваються: в АР Крим (де абразія розвивається на протяжності 225 км), Миколаївській (60 км, на забудованій території - 27 км). Херсонській (від абразії потерпає берегова смуга морів і лиманів завдовжки більше 80 км і 245 км берегової смуги Каховського водосховища), Одеській (абразія спостерігається на ділянці берега завдовжки 110 км, з них на забудованій території - 17 км) областях.

Причини абразії - шторми, коливання рівня моря та річок.

Швидкість абразії Чорноморського та Азовського побережжя в середньому 0.5 - 1.2 м / рік, але на окремих ділянках побережжя Кримського півострова відступ берегової лінії досягає З - 4 м в рік.

Карст

Карст - це явище пов'язане з розчиненням природними водами гірських порід, що веде до утворення підземних порожнин (печери, ходи, колодязі) і провали поверхневого фунту, що у свою чергу, може призвести до руйнування споруд і людських жертв.

На території України карст відноситься до поширених ендогенних геологічних процесів. На 38 відсотків території України поширені породи, в яких можуть відбуватися процеси карстування. На 24 відсотках території України карст безпосередньо може впливати на господарську діяльність.

Найістотнішими природними причинами, які обумовлюють розвиток і активізацію карстових процесів є тектоніка та сейсмічна активність. Тому в сейсмічно активних районах активізація карсту може бути раптовою та важкопрогнозованою.

Активізації карсту сприяє інтенсивна техногенна діяльність. Останніми роками під впливом техногенних чинників карстові процеси стали з'являтися в районах, де раніше їх поява виключалася. Техногенний процес стає одним з основних чинників активізації карсту, особливо на території Донецького басейну.

Техногенна активізація карсту найбільше проявляється:

- у басейнах річок, де вона пов'язана з осушенням і торфорозробками боліт;

- у зонах депресивних вирв великих водозаборів;

- на урбанізованих територіях у місцях розгалуження гіпсу та ангідридів (Донеччини, Одеси, Севастополя, Миколаєва, Львова);

- на ділянках шахторозробок в результаті шахтного водовідливу та ін.

Землетруси.

Серед ендогенних геологічних процесів в Україні самими небезпечними є землетруси. В Україні, в середньому в рік мережею Кримських станцій реєструється близько 150 локальних землетрусів басейну Чорного моря та прилеглих територій, мережею Карпатських станцій -понад 100 місцевих землетрусів Карпатського регіону, які підтверджують розвиток сучасної активності тектонічних структур.

Разом з тим, сейсмічний ризик для населення та економіки країни визначається рівнем природної сейсмічної небезпеки територій та уразливістю розташованих на них об'єктів до сейсмічних впливів. Основна проблема полягає в тому, що на територіях з відносно низьким рівнем природної сейсмічної небезпеки, до яких відноситься Україна, більшість споруд проектують несейсмостійкими, внаслідок чого вони є незахищеними від рідких, але потенційно можливих сейсмічних впливів (сейсмічно уразливих).

З другого боку, через низьку повторюванність землетрусів на таких територіях, реальних даних про можливі місцеві землетруси, як правило, не існує. Як результат - сейсмічний ризик слабо сейсмічних територій і встановлених на них техногенно та екологічно небезпечних об'єктів є достатньо високим.

Протягом 1997 - 2004 років на території України в результаті дії чинників геологічного характеру виникло понад 85 НС. Найбільша їх кількість зафіксована в 1997-1999 pp. У 2002 -2003 роках відзначено зниження кількості НС, а 2004 - 2006 роки є періодом підвищеної активності ендогенних геологічних процесів.

Найбільшу кількість випадків мали зсуви та підтоплення (83 відсотки від загальної кількості небезпечних геологічних явищ.).