Характерологічні особливості людей за ознакою реагування на стрес

1) Зростаюча інтелектуалізація професійної діяльності при поступовій ліквідації фізичної праці;

2) Заміна багатьох видів некваліфікованої праці кваліфікованою, пов`язаною з обслуговуванням складних автоматизованих і механізованих установок;

3) Збільшення ролі мисленнєвої діяльності, яка потребує підвищеної уваги, активного спостереження і контролю, переробки інформації і прийняття рішення в умовах гострого дефіциту часу;

4) Ріст інформаційного перенавантаження вчених, конструкторів, інженерів, архітекторів, робітників мистецтва, літератури, керівного апарату;

5) Зростаючі вимоги, пов`язані з інтенсифікацією професійної підготовки

У результаті цього механізми адаптації організму людини, що склалися раніше, в нових умовах відстають від вимог життя. А це, у свою чергу, викликає значний ступінь фізичної і психоемоційної перенапруги організму людини

4 Стрес як неспецифічний адаптаційний процес. Психологія і концепція стресу

Стан психоемоційної (або нервової) перенапруги, який призводить до виникнення ряду психосоматичних захворювань, найчастіше називають стресом. Цей термін міцно увійшов у всі мови світу з легкої руки відомого канадського фізіолога, дослідника стресу Ганса Сельє.

Г. Сельє визначив стрес як неспецифічну відповідь організму на будь-які впливи і ситуації (стресові), які потребують пристосування до них. Стресори активізують в організмі фізіологічні механізми, відповідальні за емоційне збудження. Стан стресу може виникати під впливом найрізноманітніших життєвих умов, починаючи з повсякденних турбот, закінчуючи екстремальними ситуаціями, так званими, «ударами долі».

Психічним проявам синдрому, описаного Г. Сельє, було присвоєно найменування «емоційний стрес». Термін яскравий, але він дав початок різним тлумаченням. У зміст цього терміна включають і первинні емоційні психічні реакції, які виникають в результаті критичних психологічних впливів, і емоційно-психічних симптомів, що породжуються тілесними пошкодженнями, афективні реакції при стресах і фізіологічні механізми, що лежать в їх основі.

Термін «емоційний стрес» зазнав у науковій літературі багатьох трансформацій. Спочатку деякі автори були схильні розуміти під емоційним стресом ситуацію, яка породжує реальні емоції, як наслідок англійського значення цього слова – «порушення рівноваги фізичних сил». Концепція стресу, що мала спрямованість на цілісне розуміння адаптованих реакцій організму, привернула увагу спеціалістів із розробки режимів життєдіяльності людини в екстремальних умовах. Як наслідок, ці спеціалісти захопилися вивченням тільки несприятливих виявів стресу, цим терміном вони називали ті адаптаційні емоційні реакції, якими супроводжувалися шкідливі для організму фізіологічні і психофізіологічні зміни. Відповідно, під емоційним стресом розумілися афективні переживання, що супроводжували стрес і вели до несприятливих змін в організмі людини.

Згодом накопичилися дані про існування схожих фізіологічних і психологічних реакцій, що виникають у результаті схожих негативних і позитивних емоційних переживань. Під «емоційним стресом» почали розуміти зміни психічних проявів, які супроводжували вираженими неспецифічними змінами біохімічних, електрофізичних та інших проявах стресу.

У повсякденному спілкуванні, коли говорять: «Я знаходжусь у стані стресу», звичайно розуміють надмірний стрес, або дистрес, подібно до того, як слова: «У мене температура» означають: «У мене підвищена температура», тобто жар. Терміном «дистрес», пояснює Г. Сельє, називається стрес, який приносить шкоду морганізмові. Будь-яка нормальна діяльність (наприклад, гра в шахи або пристрастні обійми) може викликати звичайний стрес, але не чинить шкоди організму. Стрес перетворюється в дистрес під впливом деяких емоційних факторів, наприклад, невдач, незадоволення життям, невизнання успіхів. На думку Г. Сельє, найшкідливішим є стрес, котрий виник в результаті невдач і зруйнованих надій, дистрес викликаний невиправданими зусиллями, не реалізованою мрією, залишає в організмі незворотний рубець, що тягне за собою хворобу.

Дистрес відіграє значну роль у підвищенні кров`яного тиску, виникненні серцевих нападів, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, різних типів психічних розладів. Коли ми чуємо від лікарів, що потрібно уникати стресу, очевидно, потрібно розуміти, це як насторогу стосовно шкідливих виявів дистресу для здоров`я.

На питання про те, чи потрібно уникати стресу, Г. Сельє відповідає, що ми не повинні, та й не можемо це робити. Будь-яка активність приводить у дію механізми стресу. Тому уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Хоча це ствердження також відносне. Г. Сельє схильн6ий припускати, що навіть у стані повного розслаблення людина зазнає деякого стресу… повна свобода від стресу означає смерть, адже стрес,- як пише Г. Сельє,- «Аромат і смак життя».

Як елемент життєвої активності, стрес (неспецифічний адаптаційний процес сприяє утворенню зусиль для кожного кроку життєвого розвитку). Отже, термін «стрес», вживаний у сучасній літературі, означає ряд понять, які наведені в схемі.

Ми вважаємо, можливим розуміння «стресу» як комплексу неспецифічних фізіологічних і психологічних виявів адаптаційної активності при сильних, екстремальних для організму впливах, маючи на увазі стрес і вузькому розумінні. Неспецифічні вияви адаптаційної активності при дії будь-яких значущих для організму факторів, можна назвати стресом у широкому розумінні.

5 Індивідуальні відмінності реагування людей на стрес

Необхідно визначити оптимальний для себе рівень стресу, щоб не страждати від відсутності справжньої діяльності чи від постійного надмірного навантаження. Різним людям, як стверджує Г. Сельє, властиві різні ступені стресу: один і той же рівень стресового навантаження може видатися тренуючим і сприятливим для одного і згубним для іншого. Багато залежить від того, наскільки та чи інша людина здатна долати стресові ситуації, а також від стану організму. Очевидно, що людині в передінфарктному стані не під силу навіть незначна частина того емоційного і фізичного навантаження, з яким без напруги може справитися здорова, добре тренована людина.

Багато досліджень присвячено проблемі вивчення індивідуальних відмінностей стресу. У більшості з них розглядається різна схильність людей до стресу, і його відмінності у різних за характером людей.

Зважаючи на те, що в людини існують неусвідомлені потяги до одержання не тільки позитивних, але й негативних емоцій, висловлено припущення, що індивідуальні відмінності емоційного сприйняття подібних ситуацій створюють «різний баланс збудливості систем позитивної мотивації і систем негативної мотивації». Звичайно, вказані системи мотивації можуть створювати тільки передумови поведінки людини, котра керується моральними, практичними, світоглядними нормами, власними переконаннями.

Особи, які мають, згідно з класифікацією Роттера, внутрішній «локус» контролю з своєю діяльністю – інтернали (впевнені в собі, ті, що надіються тільки на себе і не потребують зовнішньої підтримки), менш схильні до дистресу в екстремальних умовах при соціальному тиску, ніж «екстренали» із зовнішнім «локусом» контролю (невпевнені в собі, ті, які потребують заохочень, хворобливо реагують на критику, надіються на випадок, долю). Це не універсальна закономірність. У «інтернала», який втратив віру в себе, під впливом критичних факторів можуть виявитися якості «екстренала» у подібних умовах. Слід відзначити, що ця залежність не однозначна. Відсутність можливості контролювати стресогенну ситуацію викликає дистрес переважно у «інтерналів». Проте виявлено що «тренування» можуть змінити місце локуса. Про це мова йтиме пізніше. У таблиці наведені характеристики рис характеру, які спричиняють більший чи менший ступінь схильності до дистресу.

Характерологічні особливості людей за ознакою реагування на стрес

Вияв стресу залежить від ставлення суб`єкта до стрес фактора. Відповідно до цього, люди поділяються на «репресорів», які притлумлюють у собі тяжкі переживання стресу, і «приховувачів», які не визнають особливого стресового впливу

У шістдесяті роки психологи Холмс І Рей узагальнили відомості про фактори, що можуть викликати стрес, створили шкалу даних по бальній системі. Вони також вияснили, що при актуальній кількості балів більше 150 або при 300 балах, накопичених впродовж останнього року, виникає 50-відсотковий ризик захворювань у зв`язку зі стресом.

Шкала Холмса І Рея починається зі смерті партнера у шлюбі (100 балів), далі йде розлучення (73), ув`язнення або смерть члена сім`ї (63), тяжке захворювання (53), шлюб (60), втрата роботи (47), вихід на пенсію (45), зміна у стані здоров`я члена сім`ї (44), вагітність (40), і тільки після цього настає черга типового стресу, пов`язаного з роботою-адаптація до нового місця (39). Якщо звичайна сімейна сварка оцінюється в 35 балів, то проблеми з начальством досягають лише 23 балів, зміна в умовах праці – 20, а відпустка – 11 балів.

Пізніше, у 80-х роках, Де Лесус модифікував цю шкалу стресорів. Він наочніше показав значення позаробочих ситуацій в житті людини.

Як видно із запропонованої шкали, основою оцінки є шлюб, який оцінюється у 50 балів. Кожну наступну позицію потрібно розглядати у зіставленні з тривалістю у часі й складністю пристосування саме до шлюбу. Згідно з цим встановлюється вища або нижча оцінка (в межах від 0 до 100 балів). Як відомо, значущість подій незалежно від того, сприймається вона людиною позитивно чи катастрофічно, має суб`єктивну оцінку. Будь-яка зміна, в тому числі і бажана, створює проблеми. Тому поставлене завдання-вирішити, яких зусиль варта людині адаптація до різних життєвих обставин, що ведуть за собою зміни у способі життя або у стереотипах поведінки.

Один із варіантів вимірювальної шкали Холмса і Рея запропонували чеські дослідники Болелоуцький, Горват і Ковалик. Для оцінки суб`єктивної значущості подій у житті людини пропонуємо ряд цих обставин:

Головний підсумок наведеної вимірювальної шкали не підлягає кількісній оцінці. Справа в тім, що це тільки спроба створення індивідуальної шкали побоювань, пов`язаних зі стресовими ситуаціями. Головне, що людина, розмірковуючи, може дізнатися набагато більше про те, які життєві обставини і якою мірою для неї проблематичні.

Щоб стрес надавав тренуючої, а не руйнуючої дії, необхідно виробити відповідну філософію життя. Цьому присвячена книга Г. Сельє «Стрес без дитсресу».

Для того, щоб механізми стресу викликали адаптаційну реакцію, мали позитивний ефект, потрібне завершення періодів напруги сил повним відновленням життєвих процесів. Важливо вміти викливати зі свого досвіду негативні наслідки стресу. Потрібно вміти відпочивати, знімати нервову напругу, вчитися раціональному вирішенню конфліктів, розумному плануванню своєї діяльності.

Уміння керувати своїм емоційним станом, знижувати рівень емоційної напруги, долати хвилювання необхідне в багатьох ситуаціях. Таке вміння запобігає розвитку надмірної нервової напруги, допомагає зберегти здоров`я. Крім того, вміння керувати собою, підтримувати високу працездатність значно розширює можливості людини, допомагає їй розкрити творчий потенціал особистості, вийти переможцем у складних життєвих ситуаціях.

Питання для самоперевірки

1. Обґрунтуйте ваше розуміння сутності психічного здоров`я.

2. Чому нервова система є матеріальною основою психіки? Відповідь обґрунтуйте.

3. Перелічіть фактори виникнення психоемоційних перенавантажень.

4. У чому сутність сучасної концепції стресу.

5. Чи є, на вашу думку, стрес негативним фактором у формуванні основ психосоматичного здоров`я індивіда?

6. Визначте, що таке стрес-фактор? Прокоментуйте основні дослідження з цього питання.

7. Які індивідуальні реагування людей на стрес-фактори?

Література

1. Воложин А. И., Субботин Ю. К., Чикин С. Я. Путь к здоров’ю. – М., 1990. – 160с

2. Ганс Селье. Стрес без дистреса. – М., 1982. – 127 с.

3. Китаев – Смык Л. А. психология и концепция стреса. // Хрестоматия по психологии: Учеб. Пособие для студентов пед. Ин – тов/ Под ред. А. В. Петровского. – М., 1987. – с.250-260.

4. Фолкэн Чак Т. Психология – это просто. М., 1998. – 640 с.