Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ƒиференц≥ац≥€ перв≥сного архањчного права (протоправа)* ≥з системи соц≥альних норм, зародженн€ та розвиток механ≥зму правового регулюванн€ на теренах ”крањни




—хема диференц≥ац≥њ перв≥сного права буде б≥льш зрозум≥лою, €кщо враховувати св≥тогл€дн≥ традиц≥њ (≥деальне джерело права) епохи перв≥сност≥, основою €ких була м≥фолог≥чна св≥дом≥сть, що знаходила вираженн€ у р≥зних формах сусп≥льноњ св≥домост≥, одн≥Їю ≥з €ких була ≥деолог≥€ потестарност≥.* ¬она у ц≥лому мала ун≥версальний характер ≥ в≥дображала певн≥ сп≥льн≥ механ≥зми сусп≥льного розвитку, зм≥стовно вт≥люючи ц≥нност≥ перв≥сного сусп≥льства. …детьс€ про те, що на ранн≥х етапах ≥стор≥њ в м≥фолог≥њ того чи ≥ншого народу специф≥чно в≥дображалас€ ус€ сума властивих йому у€влень про природу, сусп≥льство, про€вл€лось реальне практичне знанн€ про зовн≥шн≥й св≥т, узагальнювалось властиве перв≥сн≥й людин≥ розум≥нн€ косм≥чного ≥ соц≥ального пор€дку. ” традиц≥йних сусп≥льствах роль закону виконуЇ м≥ф. ќсновна в≥дм≥нн≥сть м≥ф≥чного закону в≥д закону в юридичному його тлумаченн€ пол€гаЇ в тому, що м≥ф-закон виражаЇ волю не окремих людей чи орган≥в влади, а належить усьому сусп≥льству, оск≥льки Ї ут≥ленн€м вищоњ (природноњ чи надприродноњ) справедливост≥. ќбТЇднувальною ланкою м≥ж живими людьми ≥ м≥фом зазвичай виступали предки. «в≥дси й ставленн€ до звичањв ≥ традиц≥й Ц практичного ≥ духовного надбанн€ предк≥вЦ €к до закону, вимоги €кого сл≥д неухильно ≥ ретельно виконувати.

—усп≥льн≥ регул€тори в добу перв≥сност≥ виконували дв≥ основн≥ функц≥њ: функц≥ю соц≥ального регулюванн€ ≥ функц≥ю соц≥альних норм. ‘ункц≥€ соц≥ального регулюванн€ пол€гала в утвердженн≥ стаб≥льних в≥дносин у сусп≥льств≥, поза€к утвердженн€ певного стандарту, зрозум≥л≥сть ≥ передбачуван≥сть повед≥нки в умовах боротьби за ≥снуванн€ ≥ виживанн€ створювали дл€ ≥ндив≥да певну гарант≥ю безпеки. ‘ункц≥€ соц≥альних норм пол€гала у створенн≥ умов (моделей повед≥нки), за €ких перв≥сна людина позбавл€лас€ страху перед оточуючим середовищем, натом≥сть зТ€вл€лас€ можлив≥сть дл€ вив≥льненн€ життЇвоњ енерг≥њ на продуктивну д≥€льн≥сть. ≤стотно, що процес формуванн€ перших соц≥альних норм вчен≥ вважають початком становленн€ потестарних стосунк≥в м≥ж людьми Ц початком утвердженн€ архањчного л≥дерства, Ц оск≥льки дотриманн€ норми завжди передбачаЇ уп≥длегленн€, а порушенн€ њњ Ц покаранн€ з боку сусп≥льства, або уповноважених ним ос≥б.

—истема соц≥ального регулюванн€ на ранн≥х етапах розвитку людства виражалась у мононормах*, природа €ких мала предметно-символ≥чний, дифузний* ≥ синкретичний* характер. ÷≥ норми в≥дображали звичањ (устален≥ звички людей) потестарноњ епохи, правила повед≥нки €к≥ переконували не погрозою примусу, а доц≥льн≥стю, оск≥льки осв€чувались перв≥сною м≥фолог≥Їю ≥ рел≥г≥Їю.” цьому раз≥, мононорми у сполучн≥й, нерозчленован≥й форм≥ ≥нтегрували зачатки морал≥, етикету, рел≥г≥йних норм, норм права тощо. —аме в цих нормах, €к≥ мали синкретичний характер, в зародку перебували у€вленн€ людей про добро ≥ зло, њх сп≥вв≥дношенн€ в систем≥ сусп≥льних в≥дносин. ” такий спос≥б формувалис€ ≥ перш≥ у€вленн€ про взаЇмодопомогу, взаЇмозахист, ендогам≥ю*. √оловне завданн€ мононорм пол€гало в забезпеченн≥ (п≥дтримки ≥ збереженн€) ц≥л≥сност≥ общини (роду, племен≥), поза€к поза общиною житт€ окремого ≥ндив≥да було приреченим. «в≥дси визнанн€ свободи окремоњ людини сполучалось ≥з визнанн€м свободи ≥снуванн€ всього роду. ќтже приватний ≥ публ≥чний ≥нтереси в зародковому стан≥ не протиставл€лис€.

«авд€ки тривалому застосуванню мононорми ставали звичайними, осв€чувались перв≥сною м≥фолог≥Їю, рел≥г≥Їю ≥ зазвичай не вимагали н≥ зовн≥шньоњ обТЇктивац≥њ (≥нституц≥ал≥зац≥њ), н≥ спец≥ального апарату примусу. ƒ≥€в, заснований на доц≥льност≥, психоф≥з≥олог≥чний механ≥зм заборон, €кий реал≥зовувавс€ в культурн≥й форм≥ табу. «аборону в систем≥ табу науковц≥ розгл€дають €к форму в≥дображенн€ реально д≥ючоњ норми повед≥нки Ц фактично формальне њњ закр≥пленн€.

¬ умовах неол≥тичноњ революц≥њ* (15-12 тис рок≥в тому) егал≥тарне сусп≥льство* поступово трансформувалось у рангове*. “рансформац≥€ супроводжувалась соц≥альною диференц≥ац≥Їю та формуванн€м Ђдоправовоњ культуриї Ц перех≥дноњ стад≥њ розвитку соц≥онормативноњ регул€ц≥њ сусп≥льства у напр€мку до виникненн€ права.

Ќа етап≥ доправовоњ культури в≥дбулась диференц≥ац≥€ мононорм на норми морал≥, рел≥г≥йн≥ норми, норми етики, етикету та норми раннього (початкового) права Ц протоправа (в контекст≥ сучасного розум≥нн€ права) або його ще в л≥тератур≥ називають архањчним правом. якщо узагальнено охарактеризувати правовий аспект мононорматики, то статично в≥н про€вл€вс€ в запоб≥ганн≥ конфл≥кт≥в (перв≥сне право називають правом примиренн€), а динам≥чно в процес≥ урегулюванн€ конфл≥кт≥в, за умов можливого порушенн€ стану Ђр≥вновагиї м≥ж субТЇктами одн≥Їњ або к≥лькох локальних соц≥альних груп. ѕравовий аспект заборон ви€вл€в себе в гарантовано зовн≥шньому соц≥альному примус≥ з боку верховного правл≥нн€, лег≥тимноњ влади* в раз≥ њх порушенн€. ѕроте примус, зазвичай, був морального зм≥сту, хоч зр≥дка застосовувались ≥ елементи ф≥зичного впливу.

ƒл€ загальноњ ≥нформац≥њ. ƒосл≥дники перв≥сност≥ (¬.√ен≥нг, Ќ.Ѕут≥нов, ё.ѕавленко та ≥н..) наголошують, що трьом етапам розвитку перв≥сного сусп≥льства в≥дпов≥дали три типи общини ≥, в≥дпов≥дно, три типи архањчного права, €к≥ визначалис€ за принципами кровноњ спор≥дненост≥ й успадкуванн€ звТ€зк≥в: кровне (або материнське) право (верхн≥й палеол≥т ≥ мезол≥т), родове право (неол≥т), агнатне право (п≥зн≥й неол≥т ≥ метал), батьк≥вське право Ц це вже в умовах зародженн€ ≥ розвитку цив≥л≥зац≥њ. Ќа ус≥х етапах розвитку перв≥сного сусп≥льства житт€ общини, роду, зв€зки, що виникали м≥ж членами цих соц≥альних структур зг≥дно з пануючою м≥фолог≥чною св≥дом≥стю становили точну коп≥ю св≥топор€дку, були тим м≥крокосмом, де можна було реал≥зувати кожному св≥й людський потенц≥ал. ≤стотно, що основою ≥ нев≥дТЇмною часткою св≥топор€дку було право, €ке й забезпечувало всезагальний зв'€зок м≥ж людьми. ЌагадуЇмо, що терм≥н Ђправої тод≥ ще не побутував у сусп≥льн≥й св≥домост≥, але вс≥ звТ€зки, €к≥ охоплюЇ пон€тт€ Ђправої в сучасному розум≥нн≥, кореспондувалис€ ≥з звичаЇм Ц моделлю, стародавнього, успадкованого в≥д предк≥в пор€дку Ц всього того, з чим погоджувались, поважали ≥ добров≥льно п≥дкор€лись, оск≥льки звичањ були не т≥льки обовТ€зковими, а й правильними, справедливими.

¬ процес≥ диференц≥ац≥њ мононорм автоном≥зувалис€ в≥дпов≥дн≥ регул€тори соц≥ального контролю: моральн≥, рел≥г≥йн≥, правов≥ тощо. ¬ систем≥ мононорматики сучасна наука виокремлюЇ ш≥сть регул€тор≥в, що д≥€ли на етап≥ Ђдоправовоњ культуриї: 1) б≥олого-психолог≥чний;2) шлюбно-с≥мейний; 3) корпоративно-груповий; 4) м≥фолог≥чно-рел≥г≥йний; 5)моральний; 6) правовий. ≤стотно, що серед ус≥х регул€тор≥в т≥льки правовий функц≥онально був пов'€заний ≥з публ≥чною владою, що теж виникаЇ в цей час. ¬≥дпов≥днов епоху Ђдоправовоњ культуриї закладавс€ м≥цний фундамент у формуванн€ системи правового регулюванн€, що теж повТ€зане з функц≥€ми публ≥чноњ влади. ќтже, новозТ€влен≥ норми права функц≥онально в≥дображали собою, головним чином, можлив≥сть ≥ здатн≥сть ≥нститут≥в влади, €к≥ волод≥ли прив≥леЇм застосовувати примус,обирати методи ≥ засоби цього примусу, але €к≥ не суперечили звича€м ≥ традиц≥€м.

Ќауковц≥ виокремлюють три стад≥њ еволюц≥њ правового регул€тора (правового регулюванн€). ѕерша Ц це стад≥€ зародженн€ ≥ власне виникненн€ правового регул€тора на етап≥ в≥дтворювальноњ економ≥ки. ѕроцес супроводжувавс€ формуванн€м ≥ в≥дособленн€м апарату соц≥ального контролю, розд≥ленн€ обТЇкта ≥ субТЇкта регул€ц≥њ; друга Ц оформленн€ правового регул€тора в систему правил ≥ норм шл€хом формал≥зац≥њ нормативних процедур, паралельно з тенденц≥Їю до централ≥зац≥њ публ≥чноњ влади в рамках ранн≥х держав; трет€ Ц письмова систематизац≥€ права (в л≥тератур≥ вживаЇтьс€ терм≥н Ц кодиф≥кац≥€ санкц≥й). ѕершими писаними систематизованими зб≥рниками були Ђварварськ≥ правдиї Ц судебники.

ѕерша стад≥€ зародженн€ ≥ виникненн€ правового регул€тора сп≥впадаЇ з умовами автохтонного етногенетичного процесу. —кладались передумови дл€ формуванн€ системи особливих моделей повед≥нки Ц правових звичањв, €к≥ мали т≥сний зв'€зок з етн≥чною формою бутт€ ≥ знаходили своЇ вираженн€ у по€в≥ в окремих народ≥в, повТ€заних м≥ж собою етн≥чною сп≥льн≥стю, т≥льки њм притаманних ≥нститут≥в (тал≥ону в сем≥т≥в, ордал≥й у германц≥в ≥ словТ€н), що збер≥галис€ прот€гом стол≥ть. ”же в умовах неол≥тичноњ революц≥њ у р≥зних народ≥в склалась система правових звичањв Ц Ђправдиї - основний закон племен≥.

 ор≥нною основою Ђправдї були норми архањчного права (протоправа, перв≥сного права), передумови виникненн€ €кого складались в епоху потестарност≥ ≥ €ке утверджувалось в умовах формуванн€ ранн≥х держав. Ќорми Ђправдї за зм≥стом в≥дпов≥дали етичним вимогам здорового глузду, €ким добров≥льно корилис€ ус≥ члени сп≥льноти, м≥стили у соб≥ життЇву справедлив≥сть Ц правду, ≥стину без обману, доброчинн≥сть. ≤стинним вважалос€ все, що було доведено у суд≥ ≥з застосуванн€м кл€тви ≥ прис€ги та з обовТ€зковим дотриманн€м ус≥х, передбачених звичаЇм, процедур. ƒо кл€тв, ритуал≥в, ордал≥й ≥ поЇдинк≥в ≥снувало б≥льше дов≥ри, н≥ж до речових доказ≥в. Ќаприклад, в тлумачному словнику ¬. ƒал€ юридичний аспект слова Ђправдаї означаЇ Ц старе право суду, повноваженн€ судити, карати, милувати.

якщо узагальнити етичний смисл слова Ђправдаї у поЇднанн≥ з його юридичним смислом, то й отримуЇмо пон€тт€ Ђправдаї, €ке позначаЇ Ц встановленн€ ≥стини по справ≥, шл€хом справедливого ≥ законного њњ розгл€ду у суд≥. “ак, зазвичай вживаний у руських писемних джерелах права терм≥н Ђдати правдуї означаЇ зд≥йснити справедливий ≥ законний суд. ” пон€тт≥ Ђсудї в епоху пануванн€ звичаЇвого права виражалась ус€ сукупн≥сть адм≥н≥стративних д≥й, спр€мованих на утвердженн€ ≥ захист внутр≥шнього миру ≥ пор€дку.

” ц≥лому, основне завданн€ Ђправдї пол€гало в охорон≥ миру в надрах ≥снуючоњ сусп≥льноњ орган≥зац≥њ на засадах давн≥х ≥ нових звичањв та традиц≥й. «а њх посередництвом забезпечувалось правове регулюванн€ р≥зноман≥тних в≥дносин у великому племен≥, чи в союз≥ племен.

«г≥дно ≥з висновками американських економ≥ст≥в - ≥сторик≥в ƒ.Ќорта ≥ –.“омаса, головним зм≥стом неол≥тичноњ революц≥њ стало формуванн€ ≥нституту прав власност≥ €к≥ закр≥пили виключне право ≥ндив≥да, с≥мТњ, роду чи племен≥ на землю. ≤стотна риса в еволюц≥њ права у звТ€зку з виникненн€м ≥нституту прав власност≥ пол€гаЇ в тому, що був закладений нар≥жний кам≥нь у формуванн€ двох великих п≥дсистем права: публ≥чного ≥ приватного. ÷ей процес супроводжувавс€ виокремленн€м ≥з синкретичноњ системи родовоњ влади ≥нституту соц≥ального контролю, а в сусп≥льн≥й св≥домост≥ поступово формувалос€ в≥дношенн€ ЂсубТЇкт Ц обТЇктї власност≥. ћова йде про те, що зТ€вилис€ умови коли субТЇкт права починаЇ протиставл€ти себе обТЇкту права. ” цьому раз≥, в≥дбуваЇтьс€ розд≥ленн€ обТЇкта ≥ субТЇкта регул€ц≥њ, що Ї необх≥дною умовою правовоњ д≥€льност≥. ≤стотно, що в епоху потестарност≥, тобто до епохи неол≥тичноњ революц≥њ, обТЇктивних умов дл€ протиставленн€ субТЇкта ≥ обТЇкта права не ≥снувало (практично ≥ не могло ≥снувати ≥з-за колективноњ форми господарюванн€ привласнювального типу), оск≥льки не ≥снувало в≥дносин, €к≥ можна було б позначити пон€тт€м власност≥ у њњ сучасному пол≥теконом≥чному, чи юридичному розум≥нн≥..

«авданн€ протодержавних утворень, що формувалис€ у цей пер≥од, пол€гало у знаходженн≥ адекватних форм закр≥пленн€ та захисту приватноњ власност≥. ÷ей процес актив≥зувавс€ в рамках другоњ стад≥њ еволюц≥њ правового регул€тора ≥ супроводжувавс€ по€вою орган≥в публ≥чноњ влади(базовоњ структури держави), €к≥ намагалис€ оволод≥ти ≥нструментами правого регулюванн€ перш за все таким €к суд, покаранн€, санкц≥њ. «Т€вилис€ правила ≥ норми, €к≥ зм≥стовно в≥дпов≥дали ≥нтересам посиленн€ публ≥чноњ влади. ≤з правовоњ сфери вит≥сн€лись звичаЇво-правов≥ норми, €к≥ вважались застар≥лими ≥ неефективними, звужувалась юрисдикц≥€ плем≥нних, общинних суд≥в в ≥нтересах суд≥в корол≥вських, кн€з≥вських ≥ т.п., посилювалась тенденц≥€ до записуванн€ норм права. ¬ процес≥ записуванн€, правовий звичай зазнавав трансформац≥њ у поЇднанн≥ з новими нормами, €к≥ в≥дображали б≥льше пол≥тичн≥ настанови влади, котра прагнула зд≥йснювати юридичну, перш за все судово-адм≥н≥стративну д≥€льн≥сть у точно визначеному владою напр€мку.

ќсобливо ц€ тенденц≥€ посилилась в епоху Ђварварських державї, в рамках €ких набули чинност≥ норми так званих Ђварварських правдї*. Ќа перший погл€д, зовн≥ вони мали вигл€д зб≥рник≥в записаних старих плем≥нних звичањв, але в реальност≥ акумулювали незначну њх к≥льк≥сть, перероблену ≥ доповнену нормами, €к≥ виражали владн≥ ≥нтереси. Ўл€х цей був тривалим ≥ зд≥йснювавс€ через компром≥с. ¬лада, з одного боку, видозм≥нювала звичай ≥ вносила низку нових установлень, прикриваючись захистом всезагального ≥нтересу, але, з ≥ншого боку, вона не була спроможною в≥дразу скасувати звичай, гарантом €кого виступала сама община. ≤стотно: варварськ≥ правди в л≥тератур≥ називають законодавством варварських корол≥в. ѕроте це не законодавство у сучасному розум≥нн≥ Ц скор≥ше це були напученн€ миру (населенню) збер≥гати ≥ охорон€ти спок≥й, пор€док, пильнувати звичањв, дотримуватис€ справедливост≥ ≥ утримуватис€ в≥д д≥й, €к≥ можуть нанести шкоду сп≥льнот≥..

√≥потетично, на друг≥й стад≥њ еволюц≥њ правового регул€тора пор€д ≥з заборонами уже ствердивс€ ще один ≥з трьох способ≥в правового регулюванн€ Ц дозволи. ѕ≥дстави дл€ виникненн€ дозвол≥в були обТЇктивними: по Ц перше, в сусп≥льн≥й св≥домост≥ вже ≥снувало розд≥ленн€ (протиставленн€) субТЇкта ≥ обТЇкта регулюванн€; по Ц друге, у звТ€зку з формал≥зац≥Їю нормативних процедур складались умови, за €ких субТЇкти права так чи ≥накше мали реагувати на вимоги ≥ дозволи влади (÷е св≥дчить про зародки юридичного процесу*, €к нормативно-визначених форм упор€дкуванн€ правовоњ д≥€льност≥, спр€мованих на оптимальне задоволенн€ ≥ гарантуванн€ ≥нтерес≥в субТЇкт≥в права. ≤стотно, що в умовах пануванн€ архањчного права у€вленн€, а тим паче пон€тт€ про субТЇкт≥в права не ≥снувало, отже терм≥н Ђпроцесї позначаЇ безпосереднЇ розвТ€занн€ конфл≥кт≥в шл€хом формал≥зованоњ процедури на основ≥ орган≥чного поЇднанн€ реального й ≥деального в прав≥. ÷ей механ≥зм було успадковано ≥ звичаЇво-правовоми системами. ј вже в умовах функц≥онуванн€ держави сучасного типу дом≥нуючоњ рол≥ набув юридичний процес).

ѕринаг≥дно зауважимо, що в теор≥њ права пон€тт€ дозвол≥в досить поширене ≥ повТ€зане ≥з субТЇктивним правом, €ке розгл€даЇтьс€ €к м≥ра дозволеноњ повед≥нки. ѕозитивна реакц≥€ нос≥њв субТЇктивних прав на установлену норму складаЇ правом≥рну повед≥нку. ”хил€нн€ в≥д норми веде до правопорушенн€. ѕравопорушенн€, €к передбачений юридичною нормою права юридичний факт, породжуЇ правов≥дносини. ѕроте останн≥ могли виникати ≥ на основ≥ м≥жособист≥сних договор≥в, перш за все, у сфер≥ обм≥ну результатами прац≥.

“рет€ стад≥€ розвитку правового регул€тора сп≥впадаЇ з розвитком феодальноњ державност≥ ≥ позначена письмовою систематизац≥Їю феодального права. ¬ умовах феодал≥зму зазнавало трансформац≥њ общинне звичаЇве право, еволюц≥онуючи в напр€мку позитивного (нац≥онального) права, €дра ≥ нормативноњ основи нац≥ональних правових систем. ѕаралельно цьому процесу закладалис€ основи сучасних нац≥ональних держав. ¬ умовах утвердженн€ буржуазного способу виробництва, в≥дпов≥дно з виникненн€ ≥ функц≥онуванн€ держави сучасного типу, коли були в≥дрегульован≥ ≥ зведен≥ у в≥дпов≥дн≥сть м≥ж собою ус€ державна система управл≥нн€, судочинства ≥ законодавства, стала можливою по€ва системи позитивного (юридичного) права та регул€рного законодавства.

Ќа трет≥й стад≥њ розвитку правового регул€тора остаточно утвердивс€ ще один з трьох основних способ≥в правового регулюванн€ Ц зобовТ€занн€, коли зТ€вилась потреба в закон≥, €к пануюч≥й форм≥ права в умовах державно - орган≥зованого сусп≥льства. ÷€ потреба перв≥сно виникла виключно у звТ€зку ≥з обТЇктивною необх≥дн≥стю в охорон≥ тих прав, забезпеченн€ €ких можливе було лише завд€ки Ђрепресивнимї заходам з боку публ≥чноњ влади. ј актив≥зувавс€ процес уже в умовах розвитку ринкових в≥дносин, коли виникла необх≥дн≥сть в ун≥ф≥кац≥њ права та л≥кв≥дац≥њ його партикул€ризму*. Ќа ц≥й стад≥њ набувало системного характеру запровадженн€ у правову систему юридичних норм, а регламентац≥€ повед≥нки учасник≥в сусп≥льних в≥дносин зд≥йснювалас€ шл€хом встановленн€ њх правового статусу. ƒл€ субТЇкт≥в правових в≥дносин (ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б) визначалос€ коло њх прав ≥ обовТ€зк≥в.

« по€вою системи юридичних норм, виражених у законодавств≥, держав≥ вдалос€ в≥дт≥снити на перифер≥ю, але не вит≥снити остаточно звичаЇво - правов≥ системи, встановити свою гегемон≥ю, але не монопол≥зувати правову сферу. ЂЕѕарадокс правовоњ еволюц≥њ пол€гаЇ в тому, що ≥ на самих вищих њњ стад≥€х сп≥в≥снуванн€ правового звичаю ≥ встановленого владою людей законуЕ правовий звичай не зникаЇ, а набуваЇ лише нових в≥дт≥нк≥в ≥ характеристикї (¬. √рафський).

” п≥дсумку сл≥д наголосити, що архањчне право (протоправо) ≥нтегровано поЇднувало правила ≥ вимоги соц≥ального (обр€дового культового тощо), б≥олог≥чного (кровноспор≥дненого, статево-в≥кового тощо), косм≥чного ≥ природного призначенн€. ¬оно виражалось у самобутн≥й ≥ самодостатн≥й систем≥ соц≥ального регулюванн€, що мала природний характер замиреного середовища ≥ було ефективним засобом п≥дтриманн€ пор€дку без участ≥ державно-владного адм≥н≥струванн€. ќсновними санкц≥€ми ≥ засобами примусу були осуд, помста, процедура примиренн€, композиц≥њ ≥ штрафи. —удов≥ функц≥њ по розгл€ду конфл≥кт≥в част≥ше всього виконували судд≥ ≥з числа посередник≥в (найвпливов≥ших член≥в локальноњ сп≥льноти).

јрхањчне право (протоправо) еволюц≥онувало в общинне звичаЇве право (його в ≥сторичн≥й л≥тератур≥ ще називають традиц≥йним правом) перших пол≥тичних утворень Ц ранн≥х держав, покликаних забезпечувати всезагальний ≥нтерес …ого реал≥зац≥€ забезпечувалась владою самоњ общини. ќбщинне звичаЇве право ≥нтегрувало два компоненти норм: прадавн≥ (архањчн≥) норми, п≥дтримуван≥ владними ≥нститутами ранн≥х держав, ≥ запроваджен≥ ними правов≥ новац≥њ.

ќсоблив≥стю общинного звичаЇвого права (на прот€з≥ вс≥Їњ середньов≥чноњ ≥стор≥њ Ївропейських крањн ≥ народ≥в) було те, що воно ≥снувало пор€д ≥з законами ≥ зб≥рниками закон≥в, встановлених ≥ з≥браних за наказом верховних правител≥в Ђварварських державї раннього середньов≥чч€ ≥ феодальних держав п≥знього середньов≥чч€.

” ц≥лому, €кщо змоделювати процес зародженн€, еволюц≥њ ≥ функц≥онуванн€ права ≥ правового регул€тора то матимемо наступне:

«ародженн€ ≥ еволюц≥€ права повТ€зан≥ з потребою у м≥н≥мальн≥й орган≥зац≥њ сусп≥льних в≥дносин через нормативн≥ механ≥зми обовТ€зк≥в ≥ прав, обм≥нних ≥ розпод≥льних стандарт≥в, заохочувань ≥ покарань, стимул≥в ≥ заборон

ƒжерелом зародженн€ права з його соц≥альними, юридичними ≥ соц≥окультурними ознаками Ї обТЇктивна потреба у врегулюванн≥ сусп≥льних в≥дносин задл€ забезпеченн€ всезагального ≥нтересу (замиреного середовища) за посередництвом влади, €ка волод≥Ї визнаним прив≥леЇм зд≥йснювати примус.

≈волюц≥€ права зд≥йснювалась а) в≥д судейського миротворчого посередництва общини, народних збор≥в, оч≥льник≥в племен, протодержав, ранн≥х держав до законодавчоњ ≥ судовоњ д≥€льност≥ держави сучасного типу; б) в≥д усного права до писаного; в) на етап≥ неол≥тичноњ революц≥њ Ц перех≥дноњ стад≥њ в≥д потестарност≥ до цив≥л≥зац≥њ Ц виникаЇ ≥нститут прав власност≥ на землю. ≤з виникненн€м цього ≥нституту було закладено нар≥жний кам≥нь у еволюц≥ю двох великих п≥дсистем права: публ≥чного ≥ приватного.

≤сторичними формами генезису правових норм виступають мононорми, тобто перв≥сн≥ соц≥альн≥ (родов≥) норми, в €ких сполучен≥ воЇдино рел≥г≥йн≥, моральн≥, ≥ звичаЇво-правов≥ настанови ≥ ≥мперативи; протоправо; правов≥ звичањ; судов≥ прецеденти, звичаЇве общинне право; позитивне право (закон). ≤стотно, що основою ус≥х цих форм Ї узвичаЇн≥ дл€ сусп≥льства способи правового регулюванн€: заборони, дозволи, позитивн≥ зобовТ€зуванн€.

–јƒ»ћќ ѕ–ќ„»“ј“»

1. јннерс ≈. »стори€ европейского права: ѕер. со шведск. / ќтв. ред. ¬.Ќ.Ўекаль. Ц ћ.,1996

2. Ѕерман √. «ападна€ традици€ права: Ёпоха формировани€. Ц ћ.,1988.

3. ƒуманов ’.ћ., ѕершиц ј.». ћононорматика и начальное право (—тать€ перва€) //√осударство и право. Ц 2000. - є1

4. ƒуманов ’.ћ., ѕершиц ј. ». ћононорматика и начальное право (—тать€ втора€)//√осударство и право. Ц 2001. - є9

5.  ашанина “.¬. ѕроисхождение государства и права: ”чеб. пособ. дл€ вузов.- ћ.: ¬ысша€ школа, 2004

6.   вопросу о происхождении права // ћ.Ќ.ћарченко ѕроблемы теории государства и права Ц ћ.,2001. Ц —.327-340

7. ћ≥рошниченко ћ.≤. ƒержавн≥сть ≥ право ”крањни: генезис у Ївропейському контекст≥ (« найдавн≥ших час≥в Ц до початку ’1’ ст..)-  ., јт≥ка, 2006. Ц —. 70-161

8. ћэн √. ƒревний закон и обычай. Ц ћ., 2011.

9. –улан Ќ. ёридическа€ антропологи€: ”чебник дл€ вузов / пер. с франц.- ћ.,1999.

“ерм≥ни ≥ пон€тт€

¬арварська держава -це ранн€ форма державност≥ раннього етапу Ївропейського середньов≥чч€, завершального етапу епохи Ђ¬еликого переселенн€ народ≥вї. ѕовна антитеза сучасн≥й держав≥, оск≥льки засновувалась на особист≥сних в≥дносинах, а не на абстрактн≥й концепц≥њ сучасноњ держави. «а своЇю природою ≥ функц≥€ми Ц це ранньокласова в≥йськово-плем≥нна структура, що виникала шл€хом обТЇднанн€ племен чи союз≥в племен п≥д впливом €к внутр≥шн≥х, так ≥ зовн≥шн≥х чинник≥в. Ђ¬арварських державї було к≥лька тип≥в: плем≥нн≥ кн€ж≥нн€ у словТ€н, герцогства у германц≥в, багатоплем≥нн≥ пол≥тичн≥ обТЇднанн€ Ц федерац≥њ; конфедерац≥њ плем≥нних кн€ж≥нь, утворен≥ р≥зними етн≥чними сп≥льнотами.

™вропейськ≥ Ђварварськ≥ державиї завершили процес переддержавноњ епохи розвитку сусп≥льства ≥ започаткували етап формуванн€ ранньофеодальних монарх≥й. ¬одночас, сл≥д наголосити, що под≥бн≥ утворенн€ ще не були державами у сучасному розум≥нн≥ ≥з-за в≥дсутност≥, по-перше, територ≥альноњ орган≥зац≥њ влади; по-друге, сформованого апарату пол≥тичноњ влади верховного правител€ (корол€, кн€з€); по-третЇ, ≥снувало ч≥тко визначеного кола управл≥нських завдань ≥ функц≥й, отже в≥дсутн≥м був бюрократично-чиновницький апарат; по-четверте, влада корол€, кн€з€ не набула ще характеру публ≥чноњ влади, в≥докремленоњ в≥д народу, вона мала в≥йськово-плем≥нний характер (в сусп≥льн≥й св≥домост≥ влада ≥ сусп≥льство не протиставл€лис€).

“ерм≥н Ђварварська державаї корелюЇ з асоц≥ативним образом Ђварвараї, сформованим античною ≥сторичною думкою ще до початку Ђ¬еликого переселенн€ народ≥вї. —емантика терм≥на розкривалас€ в рамках антитези Ђелл≥н Ц варварї, Ђримл€нин - варварї,Ђварвари - Ќ≈ римл€ниї. ¬≥дпов≥дно терм≥н Ђварвариї використовувавс€ сучасниками переселенн€ в €кост≥ узагальненоњ деф≥н≥ц≥њ конгломерату племен, що насел€ли €к ближню, так ≥ далеку перифер≥ю античного св≥ту.

¬арварськ≥ правди Ц судебники, €к≥ були практичним кер≥вництвом дл€ кн€жих ≥ корол≥вських судд≥в. ѕ≥д кутом зору юридичноњ техн≥ки вир≥зн€лись фрагментарн≥стю, безсистемн≥стю. «аписувалис€ у форм≥ конкретних юридичних казус≥в*, вз€тих безпосередньо ≥з житт€. ќтже, њх не варто вважати систематизованими зб≥рниками норм, €к≥ б врегульовували ус≥ сторони сусп≥льного житт€ в умовах Ђварварських державї. ѓх швидше варто сприймати €к зм≥стове в≥дображенн€ т≥Їњ звичаЇво-правовоњ основи, на основ≥ €коњ вони формувалис€.

ƒифуз≥€ мононорми ( в≥д лат. diffusio - расповсюдженн€) пол€гаЇ у волод≥нн≥ потенц≥Їю до розосередженн€ джерел формуванн€ норм морал≥, етики, рел≥г≥њ права ≥т.п.

≤деолог≥€ потестарност≥ Ц рел≥г≥йно-≥деолог≥чна доктрина, €ка зм≥стовно в≥дображаЇ ц≥нност≥ перв≥сного сусп≥льства ≥ лег≥тим≥зуЇ в≥дносини м≥ж тими, хто управл€Ї, ≥ тими, ким управл€ють (лег≥тим≥зуЇ право на владу).

≈ндогам≥€ (в≥д др.-греч. ἔνδον Ц всередин≥ + γάμος Ц шлюб)Ц практика одруженн€ переважно всередин≥ своЇњ сп≥льноти. ” вузькоспец≥альному значенн≥Ц звичай, що заборон€Ї одруженн€ за межами даноњ соц≥альноњ (етн≥чноњ) групи. ≈ндогам≥€ виступаЇ одн≥Їю з найважлив≥ших ознак етносу ≥ служить об'Їктивним механ≥змом п≥дтриманн€ ц≥л≥сност≥ етн≥чноњ сп≥льноти, починаючи з основних етн≥чних одиниць перв≥сного сусп≥льстваЦ племен≥ аж до великих етнос≥в.

Ћег≥тимна влада Ц в≥д пон€тт€ Ђлег≥тимн≥стьї. Ћег≥тимн≥сть Ц це згода народу з владою, коли в≥н добров≥льно визнаЇ за нею право приймати обовТ€зков≥ р≥шенн€. Ћег≥тимна влада квал≥ф≥куЇтьс€ €к законна ≥ справедлива. ¬ умовах сучасноњ держави Ц чим нижчий р≥вень лег≥тимност≥, тим част≥ше влада буде вдаватис€ до силового примусу.

ћононорма ЦобовТ€зкове правило повед≥нки, що сполучаЇ в соб≥ норми загальносоц≥ального, рел≥г≥йного ≥ правового характеру. ѕерв≥сна мононорматика мала синкретичний та дифузний характер, тобто, в≥дпов≥дно, була нерозчленованою Їдн≥стю ЂвзаЇмопроникаючихї рел≥г≥йних, моральних, етичних, етикетних, правових норм.

Ќеол≥тична революц≥€ Ц кор≥нний переворот у сфер≥ матер≥ального виробництва, €кий пол€гав у переход≥ сусп≥льства в≥д привласнювального типу господарюванн€ до в≥дтворювального (в≥д полюванн€ ≥ збиральництва Ц до землеробства ≥ тваринництва) та по€ви надлишкового продукту. ѕо€ву надлишкового продукту розгл€дають €к велике революц≥йне зрушенн€ в розвитку продуктивних сил, що створило передумови до кор≥нних зм≥н у сусп≥льств≥ Ц переходу в≥д потестарност≥ до цив≥л≥зац≥њ на основ≥ сусп≥льного розпод≥лу прац≥, виникненн€ приватноњ власност≥, соц≥альноњ диференц≥ац≥њ сусп≥льства, в≥докремленн€ духовного виробництва в≥д матер≥ального, становленн€ основних форм духовноњ культури, у тому числ≥ науки ≥ природознавства. ¬ ≥стор≥њ права в≥дбуваЇтьс€ формуванн€ й в≥докремленн€ ≥нституту соц≥ального контролю ≥з системи соц≥ального регулюванн€, розд≥ленн€ обТЇкта ≥ субТЇкта правовоњ регул€ц≥њ, оформленн€ правового регул€тора в систему правил ≥ норм шл€хом формал≥зац≥њ нормативних процедур.

ѕартикул€ризм права Ц (в≥д слова Ђпартикул€ризмї Ц прагненн€ до в≥дособленн€) в≥дсутн≥сть Їдиноњ в межах крањни системи права (кожна соц≥альна сп≥льнота мала своЇ право).

ѕерв≥сне егал≥тарне сусп≥льство Ц сусп≥льство загальноњ р≥вност≥ у розум≥нн≥ однакового доступу кожного члена до основних ресурс≥в життЇд≥€льност≥. —оц≥альна диференц≥ац≥€ ≥снуЇ, але заснована не на майновому чи соц≥альному статусах, а на р≥зниц≥ у в≥ц≥, стат≥ та ≥ндив≥дуальних задатках.

ѕерв≥сне право (протоправо) Ц це право примиренн€ - система легал≥зованих звичаЇм ≥ диференц≥йованих за зм≥стом та ступенем безпеки дл€ перв≥сного сусп≥льства правил урегулюванн€ конфл≥ктних ≥ поза конфл≥ктних в≥дносин у замиреному середовищ≥, розвТ€занн€ €ких в≥дбувалос€ на сп≥льних зборах член≥в родовоњ сп≥льноти з дотриманн€м узвичаЇноњ формальноњ процедури. —удов≥ функц≥њ по розгл€ду конфл≥кт≥в част≥ше всього виконували судд≥ ≥з числа посередник≥в (найвпливов≥ших член≥в локальноњ сп≥льноти).

ѕраво примиренн€ Ц це не цив≥льне, не крим≥нальне право у сучасному розум≥нн≥. ÷е - угода про примиренн€ м≥ж ворогуючими сторонами. ¬≥дпов≥дно його справедливо розгл€дають €к вираженн€ ≥дењ добров≥льноњ угоди (сусп≥льного договору).

–ангове сусп≥льство Ц —тратиф≥коване сусп≥льство епохи неол≥тичноњ революц≥њ. —тратиф≥кац≥€ в≥дбувалась на основ≥ майновоњ ≥ соц≥альноњ диференц≥ац≥њ. «апочатковуЇтьс€ процес ≥нституц≥ал≥зац≥њ влади стар≥йшин. ‘ормуЇтьс€ ≥сторична сп≥льн≥сть людей племТ€.

—инкретизм Ц нерозд≥льна Їдн≥сть будь-€кого €вища, властива ранн≥м стад≥€м його розвитку.

ёридичний казус Ц це окремо вз€та судова справа чи правова ситуац≥€. ” правотворч≥й д≥€льност≥ Ї безпосередн≥м вираженн€м випадковост≥, в≥дображенн€м одиничних про€в≥в реальност≥ в њх ≥зольованому вигл€д≥.

ёридичний процес Ц Ќормативно встановлен≥ форми упор€дкуванн€ юридичноњ д≥€льност≥ (законотворчоњ, виконавчо-розпор€дчоњ, судовоњ), спр€мован≥ на оптимальне задоволенн€ ≥нтерес≥в субТЇкт≥в права та њх гарант≥њ з боку держави.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 920 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—воим успехом € об€зана тому, что никогда не оправдывалась и не принимала оправданий от других. © ‘лоренс Ќайтингейл
==> читать все изречени€...

1617 - | 1429 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.031 с.