Самодіагностика педагогічної діяльності

1. „Актуальне Я“ - яким себе бачить вчитель в даний час.

2. „Ретроспективне Я“ - яким він себе бачить і оцінює стосовно до початкових етапів своєї праці.

3. „Ідеальне Я“ - яким учитель хотів би бути.

4. „Рефлексивне Я“ - як, з точки зору вчителя, його розглядають і оцінюють керівники школи, колеги, учні та батьки.

Центральним елементом професійної свідомості вчителя є „Актуальне Я“, яке ґрунтується на трьох наступних. Стосовно до „Ретроспективного Я“ дається система критеріїв оцінки власного професійного досвіду та досягнень. „Ідеальне Я“ пропонує перспективу особистості і обумовлює саморозвиток у професійній сфері. „Рефлексивне Я“ виступає в якості шкали середовища в професійній діяльності і забезпечує об’єктивність самооцінки.

Підкреслюючи важливість позитивного мотиву саморозвитку, Беспалько В.П. вказує, що формування такої мотивації адекватне формуванню навичок самоусвідомлення з аналізу взаємодій всіх чотирьох його компонентів. Для формування мотивації вчителя на професійний саморозвиток необхідно, по-перше, наявність адекватної самооцінки; по-друге, сформованість нормативного й ідеального уявлення про педагогічну діяльність; по-третє, співставлення педагогом своєї діяльності із взірцями. Беспалько В.П. у своїх роботах подає дуже повну і логічну структуру та етапність самодіагностики: самоспостереження, самоаналіз, самооцінка, самокорекція, які утворюють завершений цикл.

В процесі самоспостереження відбувається усвідомлення характерних сторін педагогічної діяльності, особистих якостей, мотивів, а також визначення свого місця в системі професійних і суспільних відносин. На даному етапі рекомендується використовувати такі методи педагогічної діагностики, як просте спостереження, ведення педагогічного щоденника, хронометраж навчально-виховного процесу, оцінка його результатів, оцінка окремих етапів діяльності, тестування професійних знань і якостей особистості. Необхідно при цьому забезпечити неперервність, об'єктивність, конкретність самоспостереження.

Самоаналіз встановлює причинно-наслідкові зв’язки в отриманій про себе інформації. Основу здійснення самоаналізу складає мисленева декомпозиція власної особистості і педагогічної діяльності, вивчення отриманих завдяки самоспостереженню даних, співставлення цілей і результатів, ідентифікація висновків із вже сформованою системою особистісних уявлень і орієнтацій. На даному етапі створюється інформаційна основа для адекватної самооцінки. Полегшують самоаналіз знання про методику аналізу та структурування професійної діяльності вчителя.

Етап самооцінки передбачає визначення ставлення до себе і своєї педагогічної діяльності. Значимість самооцінки залежить від її адекватності.

На етапі самокорекції реалізується зворотній зв’язок. Саме тут втілюється в педагогічну діяльність результат попередніх етапів самодіагностики. Можна виділити три типи самокорекції в залежності від часу реалізації зворотного зв’язку в структурі навчально-виховного процесу:

- оперативна самокорекція (проводиться безпосередньо в процесі заняття, в залежності від змін педагогічної ситуації, що сприяє оптимізації проведення заняття за рахунок екстеріоризації структури професійної самосвідомості вчителя, яка утворилась раніше в процесі неперервної самодіагностики);

- підсумкова самокорекція (проводиться в залежності від кінцевих результатів педагогічної діяльності вчителя і рівня співпадання їх з цілями і задачами навчально-виховного процесу. Зворотній зв’язок у даному випадку „запізнюється“ і спрямований на зміну загальної програми діяльності вчителя, перегляд та переосмислення кола педагогічних проблем та задач, які вирішуються);

- випереджаюча самокорекція (визначається здатністю прогнозувати педагогічні наслідки своїх дій і змінювати їх до початку діяльності, використовуючи інформацію про особливості учнів і власного індивідуального стилю діяльності).

Загалом, можна виділити наступні процедури самодіагностики: