Сутність, фактори та види міжнародної трудової міграції

· нерівномірність економічного розвитку країн;

· прискорення інтернаціоналізації виробництва;

· нерівномірність процесів накопичення капіталу в різних країнах;

· зміни в розміщенні виробництва;

· кон'юнктура ринків праці та структура зайнятості;

· національні розбіжності в заробітній платі;

· етнічно-культурна близькість країни — об'єкта переселення.

Міжнародна міграція робочої сили складається з процесів еміграції та імміграції. Еміграція — це виїзд працездатного населення з країни за її межі . Імміграція — це в'їзд працездатного населення до країни із-за її меж. Особливе місце в міграційних процесах займає рееміграція — це повернення емігрантів на батьківщину.

Різниця між потоками імміграції та еміграції називається міграційним сальдо і показує обсяг чистої міграції. Сума цих потоків показує обсяг валової міграції.

Залежно від терміну переміщення міграція розподіляється на такі види:

· постійна (як правило, міжконтинентальна);

· тимчасова робота за кордоном протягом певного обмеженого часу з подальшим поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну;

· сезонна — щорічна еміграція на певний період з подальшим поверненням на батьківщину (як правило, для виконання робіт сезонного характеру, наприклад збір урожаю);

· маятникова — короткострокові періодичні (щорічні, щомісячні, щотижневі) поїздки до місця роботи за межі країни (при певних міжнародних угодах між країнами).

Міжнародні мігранти підрозділяються на п'ять основних категорій:

1) іммігранти, легально допущені в країну;

2) робітники-мігранти за контрактом;

3) нелегальні іммігранти;

4) особи, що просять політичного або економічного притулку;

5) біженці.

Історично трудова міграція, як правило, відбувається з економічно менш розвинутих країн у більш розвинуті країни з високими темпами економічного зростання. У країнах, де зовнішня міграція набуває масового характеру, вона може суттєво впливати на загальну чисельність населення. На рубежі XIX—-XX століть у США, Канаді, Австралії механічний приріст населення за рахунок міграції перевищував природний приріст. Зворотний приклад являє собою Ірландія, яка пережила три хвилі масової еміграції. Причиною першої був картопляний голод 40-х років XIX ст. В результаті з 1840 до 1900 р. чисельність населення країни зменшилася з 8,2 до 4,5 млн чоловік.

Розрізняють вимушену та добровільну міграцію. Прикладом вимушеної.міграції може бути вивезення з Африки до Америки в XVI—XIX ст. десятків мільйонів негрів-рабів, або депортація до Німеччини 9—10 млн. людей з окупованих нею країн у роки Другої світової війни.

Добровільна міграція має два види. По-перше, це переселенська міграція, яка спрямована в країни зі значними неосвоєними територіями. Тільки за перші 40 років XX ст. до Америки з Європи виїхало майже 40 млн. чоловік. Найбільша кількість емігрантів (до 20 млн. чол.) виїхала з Великобританії. Мігранти розселялися в США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Австралії, Південній Африці. По-друге, — міграція, пов'язана з договірною контрактацією робочої сили.

Таблиця 5.1