Систематизація країн світу

За політичним статусом (становищем в системі міжнародного права): незалежні (суверенні) держави та володіння і залежні території. За розміром країни можна розділити на малі (менше 100тіс.км.кв.), середні (100-500тіс.км.кв.) та великі (більше 500тіс.км.кв). З точки зору виходу до морів: приморські і внутрішньоконтинентальні. За формою державного: республіки і монархії. За політ. режимом країни можемо розділити на демократ. і авторит. За державним устроєм - унітарні і федеральні.

За методикою ООН: за величиною ВВП на душу нас. країни класиф. на: найменш розвинені країни (ВВП на душу населення - менше 400 дол на рік); країни, що розвиваються; розвинені країни.

Основним критерієм Світового Банку є показник ВВП на душу населення. За даним критерієм країни діляться на країни з низьким рівнем доходів (785 дол або менше);, середнім рівнем доходів (підгрупи - доходи нижче середнього (786-3125 дол) і доходи вище середнього (3126-9655 дол)) і вис. рівнем доходів (9656 дол і вище).

За ступенем відкритості світовому ринку Світовий банк виділяє 5 груп: 1) країни з відносно закритою економікою з часткою експорту у ВВП менше 10%; 2) країни з відносно відкр. економікою з часткою експорту у ВВП більше 35%, 3) 10-19%; 4) 20-24%; 5) 25-34%.

За індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП) ООН ділять країни світу на три групи: 1) країни з вис. рівнем розвитку людського потенціалу, 2) країни з сер. рівнем розвитку людського потенціалу; 3) країни з низьким рівнем розвитку людського потенціалу.

Для цілей економічного аналізу ООН поділяє країни на:

1) розвинуті країни (держави з ринковою економікою) - Рівень ВВП на душу нас. не нижче 15 тис. доларів на рік; на досить вис. рівні гарантований державою рівень соц.. захисту, тривалість життя, якість освіти і мед. обслуговування, рівень розвитку культури. До групи країн з розвиненою економікою МВФ відносить насамперед провідні капіталістичні країни, звані Великою сімкою (G7), куди входять США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія і Канада.

2) країни з перехідною економікою - в минулому соціалістичні країни або країни з централізованим плануванням.

3) країни, що розвиваються-входять держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку

8. Загальна характеристика країн з перехідною економікою.

До цієї групи відносять держави, які з 80-90-х рр. здійснюють перехід від адмін.-команд. (соціаліст.) економіки до ринкової. Це 12 країн Центр. та Сх. Європи, 15 країн - колишніх радянських республік, а по деяких класифікаціях до них також відносять Монголію, Китай і В'єтнам.

Країни з перехідною економікою виробляють близько 6% світового ВВП, в тому числі країни Центральної та Сх. Європи (без Балтії) - менше 2%, колишні радянські республіки - більше 4% (у тому числі Росія - близько 3%). Частка у світовому експорті - 3%. Китай виробляє близько 12% світового ВВП.

Тут є країни, що домоглися за десять років ринкових реформ значних успіхів в економічному розвитку: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Литва, Латвія і Естонія. У деяких з них рівень життя майже впритул наблизився до стандартів країн Західної Європи. Інші держави, такі як Болгарія, Румунія, Україна, Албанія, Македонія перебув. у стадії трансформації всієї екон. с-ми, і їм ще тільки доведеться вирішувати досить скл. проблем перехід. періоду. Є і такі країни, які відчувають застій і вже перестали рухатися убік ринкової орієнтації. До них, н-д, відноситься Білорусь.

Якщо в цій наймолодшій групі країн спробувати виділити підгрупи, то можлива різна класифікація. В одну групу можна виділити колишні радянські республіки, які нині об'єднані в СНД. В іншу підгрупу можна об'єднати країни Центральної і Сх. Європи, включаючи країни Балтії. Для цих країн характерний переважно радикальний підхід до реформ, прагнення увійти до ЄС, порівняно високий рівень розвитку більшості з них.

Перехідна економіка в цілому характеризується такими основними рисами: тимчасовий і проміжний характер, неоднорідність, нестійкість. Ключовим моментом економічних реформ з переходу до ринкових відносин є реформа державного ціноутворення, чи лібералізація цін. Таким чином, перехідна економіка завжди супроводжується інфляцією.

Ек-ні реформи в Сх. Європі і в Росії дуже схожі: викор-ться одні і ті ж інструменти (приватизація, лібералізація цін і так далі), робляться схожі заходи по виходу з кризи соц.-економічної системи.