Рисунок 6.1. Залежність ціни виробу від коефіцієнта технічного рівня (умовний приклад)
6.5 Визначення мінімального обсягу виробництва продукції. Потенціальні споживачі виробу та можливі обсяги продажу визначаються у розділі
"Аналіз ринку". Проте економічні показники визначають мінімальний обсяг виробництва, за якого випуск продукції стає доцільним. ІДе залежить від співвідношення умовно-змінних, умовно-постійних витрат у складі собівартості продукції та договірної ціни.
Визначення складової умовно-постійних та умовно-змінних витрат потребує спеціальних розрахунків та відповідної інформаційної бази. При виконанні дипломної роботи пропонується спрощений метод визначення цих витрат. Для продукції приладобудівних підприємств можна прийняти, що у складі собівартості продукції умовно-змінні витрати складають 65-75%, а умовно-постійні - 25-35%. Тоді при розрахунковій річній потужності X шт. собівартість річного випуску продукції (С р) складе
Ср=аСполQ+bCполХ
де Спол - повна собівартість одиниці продукції, грн;
a, b - відповідно умовно-змінні та умовно-постійні витрати у складі собівартості одиниці продукції (a=0,65-0,75; b = 0.25-0.35);
X- розрахункова виробнича потужність підприємства з випуску продукції шт/рік. Узгоджується з консультантом економічного розділу;
Q — річний обсяг випуску продукції, шт/рік.
Вартість річного випуску продукції
Qр=ЦдогQ
Побудуємо графік, на якому визначимо при якому обсязі продукції (Q1) виторг від реалізації продукції та її собівартість співпадають (прибуток дорівнює 0), що відповідає беззбтиковості виробництва, та визначимо обсяг продукції (Q2), при якому буде досягнуто запланований рівень рентабельності (рисунок 6.2).
Аналітичне Q1 та Q2 можуть бути визначені за формулами
(6.6)
(6.7)
Річний прибуток при досягненні запланованого рівня рентабельності складе
П=(ЦДОГ-СПОЛ)Q2 (6-8)
Рисунок 6.2 - Визначення мінімального обсягу виробництва.
Планування виконання НДР на основі СПУ.
Планування НДР за допомогою СПУ включає етапи:
- виявлення і опис всіх робіт і подій і закріплення за кожною роботою виконавців;
- визначення тривалості і трудомісткості виконання робіт;
- побудова сітьового графіка;
- визначення основних параметрів подій (ранній і пізній строки здійснення подій, резерви часу подій) і робіт (ранні і пізні початок і закінчення, повні резерви робіт);
- аналіз і оптимізація сітьового графіка.
Сітьовий графік являє собою графічну модель процесу виконання комплекса 'робіт. Сукупність робіт і подій подається у таблицях 7.1, 7.2. При цьому робіт повинно бути > 35, подій > 25.
Таблиця 7.1 -Зміст робіт
Шифр робіт | Зміст робіт |
1.2 | Планування проведення НДР |
... | ... |
25.26 | Приймальні випробування |
... | ... |
Таблиця 72 - Перелік подій _
Номер події | Формулювання події |
Рішення про проведення НДР прийняте | |
... | ... |
Розрахунки рекомендується представити в таблиці 7.3.
Шифр робіт | дні | дні | дні | дні | Виконавці | Трудомісткість люд.-дні | ||
Посада | Кількість чол.. | |||||||
1.2 | ||||||||
... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... | ... |
Де , , , - відповідно найменша, найбільша, найбільш імовірна і очікувана тривалість робіт,
- дисперсія робіт.
Результати розрахунків параметрів робіт слід представити у вигляді таблиці 7.4.
Шифр робіт | |||||||
1.2 | |||||||
... | ... | ... | ... | ... | ... | ... |
де , , , , , - ранній початок і закінчення роботи, пізній початок і
закінчення роботи, повний резерв роботи.
Основні правила побудови сітьових графіків викладені в [7]. Методика проведення аналізу і оптимізації сітьового графіка щодо тривалості виконання НДР і кількості виконавців наведена в [7].
8. Кошторис витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДЦКР).
Кошторис розробляється виконавцем робіт на основі календарного плана виконання робіт (сітьового графіка) і затверджується замовником або органом, що забезпечує фінансування робіт.
Витрати, що включаються у собівартість НДЦКР, групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами.