В процесі технічної підготовки спортсмена здійснюється велика копітка робота по засвоєнню знань, формуванню рухових умінь і навиків.
Рухове уміння - це здатність виконувати рухові дії на основі певних знань про його техніку, наявність відповідних рухових передумов при значній концентрації уваги що займаються побудувати задану схему рухів. У процесі становлення рухових умінь відбувається пошук оптимального варіанту руху при провідній ролі свідомості. Багатократне повторення рухових дій приводить до поступової автоматизації рухів і рухове умінь переходить в навик, що характеризується таким ступенем володіння технікою, при якій управління рухами відбувається автоматизовано, а дії відрізняються високою надійністю.
В процесі спортивного тренування рухові уміння несуть допоміжну функцію. Вона може виявлятися в двох випадках:
1) коли необхідно освоїти вправи, що підводять, для подальшого розучування складніших рухових дій;
2) коли необхідно добитися простого освоєння техніки відповідних рухових дій, формування умінь є передумовою для подальшого формування рухових навиків.
Формовані рухові навики стабілізуються тоді, коли система необхідних дій відтворюється часто і відносно стереотипно. Основні положення стабілізації спортивних навиків наступні:
1. Стабілізація навику відбувається тим легше, чим стандартнее в процесі повторного виконання дії відтворюються його закріплювані риси. Звідси слідує правило: спочатку закріплення навиків цілісного виконання дій слід по можливості виключати чинники, здатні викликати відхилення від оптимальних параметрів техніки руху (утрудняючі умови зовнішнього середовища, стомлення, психічна напруженість) і створювати умови, що зменшують вірогідність таких відхилень шляхом регулювання навантажень і відпочинку, розподілу вправ в структурі занять, сприяючих закріпленню навиків, використання відповідних технічних засобів, тренажерів, лідируючих пристроїв, стандартизації умов зовнішнього середовища.
2. Забезпечення позитивного характеру стабілізації, тобто щоб всі зусилля, які направлені на стабілізацію навиків, не втрачали сенсу, якщо при цьому закріплюються помилки. Тому стандартність вправ відносна: повторювати їх слід без помилок і з точністю закріплюваних параметрів руху. На етапі стабілізації і на всіх інших етапах технічну підготовку необхідно поєднувати з вихованням здатності точно регулювати і визначати просторові, тимчасові і динамічні параметри руху, раціонально чергувати м'язову напругу і розслаблення, управляти змінними моментами дії в цілому.
3. Закріплювати навики дій змагань доцільно в тій мірі, в якій це додає їм необхідну стабільність, але не перетворює на стереотипи і узгоджується із загальною тенденцією розвитку тренованості на даному етапі великого (річного) циклу тренування.
4. В процесі закріплення сформованих навиків дій змагань всі параметри вправ, що забезпечують стабілізацію, повинні поступово наближатися до цільових, до досягнення, наміченого в даному циклі тренування. При цьому в швидкісно-силових видах спорту на перший план висувається проблема стабілізації навиків в умовах всезростаючих проявів швидкісно-силових якостей. Застосовують прийом «позонного освоєння інтенсивності». Так, якщо на першому етапі вправи без тих, що обтяжили виконувалися в основному з інтенсивністю, що не перевищує 90%, то на етапі стабілізації інтенсивність значної частини цих вправ зміщується спочатку в зону 90-93%, а потім і в ближчу до змагання. При закріпленні навиків у видах спорту, що не вимагають граничних проявів швидкісно-силових здібностей, можна відразу ж забезпечувати стабілізацію головних рис техніки рухів стосовно цільового рівня по інтенсивності.
Надійність спортивної техніки залежить від можливості змінювати сформовані навики відповідно змінним умовам змагань, а отже, і від вариативности навику. Проте стабільністю і динамічністю навику є не тільки протилежні, але і взаємообумовлені властивості. Їх взаємозв'язок виявляється в тому, що задані кінематичні параметри дії можуть залишатися одними і тими ж при його виконанні в різних умовах.
Доцільна вариативность техніки дій змагань характеризується їх виправданою мінливістю, яка однакова в умовах змагань і сприяє збереженню результативності дій. Вона допускає відхилення від закріплених форм рухів, але не більше, ніж це необхідно для досягнення мети змагання. Ступінь вариативности в різних видах спорту неоднаковий. Одне з основних завдань технічної підготовки спортсмена при вдосконаленні закріплених навиків полягає в тому, щоб забезпечити вариативность, відповідну особливостям виду спорту. Це досягається шляхом направленого варіювання окремих характеристик, фаз, форм вправи, а також зовнішніх умов їх виконання. Початкова основа різних прийомів варіювання полягає в поєднанні постійної установки на результативність дій змагань і доцільно змінних оперативних установок в тренуванні. Найбільш широкий діапазон направлених варіацій установок характерний для видів спорту з нестандартним складом дій, безперервно змінним по ходу зміни ситуацій змагань (спортивні ігри, єдиноборство). У футболі, наприклад, ефективність дій змагань залежить від того, наскільки широко використовуються в тренуванні вправи з установками на швидкість, стабільність, висоту траєкторії (польоту) м'яча, точність, дальність удару і так далі
Разом із стабільністю і вариативностью навиків необхідна також їх надійність. Вона визначається психічною стійкістю, спеціальною витривалістю, високим ступенем координації і інших здібностей спортсмена. Надійність дій спортсмена в змаганнях є комплексний результат вдосконалення його навиків і здібностей, що гарантує високу ефективність дій всупереч виникаючим зовнішнім і внутрішнім збиваючим чинникам (перешкодостійкість) (дивитеся схему).
Склад помилок, що виникають в процесі технічної підготовки
