ЛЕКЦІЯ 6
План лекції:
1. Основні форми фінансових інвестицій підприємства та етапи управління фінансовими інвестиціями підприємства
2. Методичні підходи до оцінки інвестиційних якостей фінансових інструментів (акції та облігації)
3. Методичні підходи до оцінки ефективності фінансових інвестицій (акції та облігації)
1. Фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу.
Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних формах:
а) вкладення капіталу у статутні фонди спільних підприємств;
б) вкладення капіталу у доходні види грошових інструментів;
в) вкладення капіталу у доходні інструменти фондової ринку (інвестування в цінні папери).
Управління фінансовими інвестиціями – це система принципів та методів забезпечення вибору найбільш ефективних фінансових інструментів вкладення капіталу та своєчасного його реінвестування.
Етапи управління фінансовими інвестиціями:
1. Аналіз стану фінансового інвестування у попередньому періоді.
2. Визначення обсягу фінансового інвестування у наступному періоді.
3. Вибір форм фінансового інвестування.
4. Оцінка інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів.
5. Формування портфелю фінансових інвестицій.
6. Забезпечення ефективного оперативного управління портфелем фінансових інвестицій.
2. Основні параметри інвестиційної якості акцій:
1) характеристика видів акцій за ступенем захищеності дивідендних виплат – поділ акцій за характером зобов’язань емітента на привілейовані та прості мають найбільш суттєве значення для інвестора з позицій принципової різниці їх інвестиційних якостей (табл. 1).
Характеризуючи ці відмінності в цілому, слід відмітити, що рівень безпеки інвестування у привілейовані акції значно вищий. У той же час за критерієм доходності більш привабливими можуть виявитись прості акції, які краще пристосовані до умов інфляційної економіки та змін кон’юнктури фондового ринку. Крім того власники простих акцій можуть приймати безпосередню участь у розробці дивідендної політики АТ.
Таблиця 1
Порівняння переваг та недоліків привілейованих та простих акцій з позицій мотивації їх вибору інвестором
| Мотивація вибору акцій інвестором | Прості акції | Привілейовані акції | ||
| переваги | недоліки | переваги | недоліки | |
| Рівень і стабільність доходу | 1.Можливість отримання більш високих доходів у період ефективної діяльності 2.Більш високий ступінь кореляції доходів з темпами інфляції | 1.Нестабільність рівня доходів в окремі періоди 2.Можливість отримання низьких дивідендів в окремі періоди | 1. Забезпечення стабільного доходу у вигляді заздалегідь визначеного розміру дивідендів 2. Виплата доходів не залежить від результатів господарської діяльності | 1. У період ефективної діяльності рівень доходів може бути нижчим ніж за простими акціями 2. Недостатній рівень врахування фактора інфляції при виплаті доходів |
| Рівень інвестиційних ризиків | - | 1. При банкрутстві та ліквідації АТ можна втратити весь інвестований капітал 2. За неефективної діяльності дивіденди можуть бути не виплачені 3. Незахищена ні від систематичного (ринкового), ні від несистематичного (специфічного) ризиків | 1. При ліквідації АТ мають переважне право на участь у розподілі майна 2. При виплаті дивідендів мають переважне право на їх отримання 3. Повністю захищені від систематичного (ринкового) та часткового від несистематичного (специфічного) ризику | 1. Можливість відкликання (зворотного викупу) акцій незалежно від бажання акціонера (якщо це передбачено статутом) |
| Можливість впливу на підвищення доходності та зниження ризиків | 1. Можливість прямого впливу на господарський процес шляхом участі в управлінні 2. Можливість участі у розробці дивідендної політики | 1. Відповідно статуту ряду АТ участь в управлінні дрібних власників акцій обмежена | - | 1. Відсутність права участі в управлінні акціонерним товариством |
| Забезпечення ліквідності | 1. Більш висока ліквідність на фондовому ринку | - | 1. Ліквідність може бути забезпечена шляхом переважного права зворотного викупу акцій (якщо це передбачено статутом) | 1. Більш низький рівень ліквідності на фондовому ринку |
2) оцінка галузі, у якій здійснює свою операційну діяльність емітент – передбачає насамперед вивчення стадії її життєвого циклу та передбачуваних строків перебування на цій стадії. Дохід інвестора за акціями визначається двома основними результатами: а) зростанням курсової вартості акції; б) сумою дивідендів за акціями. Найбільш стабільне зростання капіталу та чистого прибутку характерне, як правило, для компаній тих галузей, які знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу.
3) оцінка основних показників господарської діяльності та фінансового стану емітента – якщо акції вперше пропонуються на ринку, то аналіз інвестиційної привабливості підприємства здійснюється з використанням системи показників рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності, оборотності капіталу та активів, якщо акції вже тривалий період обертаються на фондовому ринку, то додатково проводиться оцінка за такими показниками:
- рівень віддачі акціонерного капіталу (відношення чистого прибутку до середньої вартості акціонерного капіталу);
- балансова вартість однієї акції (відношення суми акціонерного та резервного капіталу до кількості акцій);
- коефіцієнт дивідендних виплат (частка прибутку, яка була виплачена у вигляді дивідендів);
- коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій чистими активами;
- коефіцієнт покриття дивідендів за привілейованими акціями (відношення чистого прибутку до дивідендів за привілейованими акціями).
4) оцінка характеру обертання акцій на фондовому ринку – це переважно показники її ринкового котирування та ліквідності. Серед цих показників:
- рівень виплати дивідендів (відношення суми дивідендів до ціни акції);
- коефіцієнт співвідношення ціни та доходності;
- коефіцієнт ліквідності акцій на фондовому ринку;
- коефіцієнт обертання акцій.
5) оцінка умов емісії акцій – оцінка мети емісії, умов та періодичності виплати дивідендів, ступеня участі власника акцій в управлінні тощо.
У практиці країн з розвинутою ринковою економікою широко використовується рейтингова оцінка інвестиційних якостей окремих акцій.
| Таблиця 2 Форми рейтингової оцінки інвестиційних якостей простих та привілейованих акцій, які застосовуються у закордонній практиці | |||
| Рейтингова оцінка простих акцій („Стандарт енд Пурс”) | Рейтингова оцінка привілейованих акцій („Канадіан Бонд Рейтинг Сервіс”) | ||
| Індекс оцінки | Значення індексу | Індекс оцінки | Значення індексу |
| А+ | найвища якість | Р+ | найвища якість |
| А | висока якість | Р1 | висока якість |
| А- | якість вище середньої | Р2 | дуже хороша якість |
| В+ | середня якість | Р3 | хороша якість |
| В | якість нижче середньої | Р4 | середня якість |
| В- | низька якість | Р5 | низька якість |
| С- | дуже низька якість |
Основні параметри інвестиційної якості облігацій:
1) вид облігацій за характером емітентів, строком погашення та формі виплати доходу – ці параметри впливають на рівень доходності, ризику та ліквідності.
Поділ облігацій за видами емітентів на облігації внутрішнього державної позики, облігації місцевих позик та облігації компаній має суттєве значення для інвестора з позиції рівня їх ризику. Найменш ризиковими є вкладення у облігації внутрішньої державної позики – у ряді країн з розвинутою ринковою економікою вони слугують еталоном інвестицій без ризику. Найвищим рівнем ризику характеризуються облігації компаній.
Поділ облігацій за строком погашення на короткострокові, середньострокові та довгострокові також визначає їх інвестиційні особливості. За рівнем ризику найбільш привабливі для інвестора короткострокові облігації, після погашення яких капітал може бути реінвестований у більш вигідні об’єкти.
Поділ облігацій за формами виплат винагороди (доходу) на відсоткові та безвідсоткові (цільові – передбачають виплату винагороди у вигляді певного товару чи послуги) цікавлять інвестора з точки зору цілей вкладення коштів.
2) оцінка інвестиційної привабливості регіону – проводиться для облігацій внутрішньої місцевої позики.
3) оцінка фінансової стійкості та платоспроможності підприємства-емітента – проводиться для облігацій підприємств.
4) оцінка характеру обертання облігацій на фондовому ринку – вивчення співвідношення ринкової ціни та реальної вартості облігації.
5) оцінка умов емісії облігацій – мета емісії, періодичність виплати відсотка та його розмір, умови погашення основної суми.
| Таблиця 3 Форми рейтингової оцінки інвестиційної якості облігацій, які застосовуються у зарубіжній практиці | ||
| Індекс оцінки | Значення індексу | |
| „Стандарт енд Пурс” | „Мудіс” | |
| ААА | Ааа | Найвищі інвестиційні якості |
| АА | Аа | Високі інвестиційні якості |
| А | А | Інвестиційні якості вище середнього рівня |
| ВВВ | Ваа | Середні інвестиційні якості |
| ВВ | Ва | Інвестиційні якості нижче середнього рівня |
| В | В | Спекулятивні облігації з низьким кредитним рейтингом |
| ССС | Саа | Високий ступінь ризику неплатежу |
| СС | Са | Високоспекулятивні облігації |
| С | С | Найнижчі інвестиційні якості |
3..
Повний дохід від інвестування у цінні папери складається з поточного доходу, який отримує інвестор у вигляді регулярних платежів відсотків за облігаціями та дивідендів за акціями, та курсового доходу, який утворюється від зміни ціни, зростання вартості. Повний дохід важлива характеристика, але вона нічого не говорить про ефективність інвестицій, тому використовують відносну величину, яка дорівнює відношенню повного доходу до початкової вартості цінного паперу. Ця величина називається доходністю за даний проміжок часу.
Оцінка інвестором облігацій і акцій полягає у визначенні їх поточної ринкової вартості (РV):
СV- очікуваний грошовий потік у n-ому періоді;
r – дисконтна ставка.
Ця формула універсальна і може використовуватись для вирішення різних завдань. Перше завдання полягає власне у визначенні поточної ціни, коли інвестор хоче придбати визначений вид цінного паперу, маючи альтернативу розміщення капіталу у інші види цінних паперів. Задаючи прийнятну норму доходу він може розраховувати ціну, яка його влаштовує та порівняти її з ринковою.
Друге завдання полягає у розрахунку норми доходу та порівняння її з прийнятним для інвестора варіантом.
Очікуваний грошовий потік (СFn) для різних видів цінних паперів формується по-різному.
За облігаціями сума очікуваного грошового потоку складається з надходження відсотків та вартості самої облігації на момент погашення. При цьому можливі різні варіанти формування очікуваного потоку: без виплати відсотків (нульовий купон), з періодичною виплатою відсотків та погашенням облігації в кінці строку обертання, з виплатою всієї суми процентів при погашенні облігації в кінці передбачуваного строку обертання.
За акціями сума очікуваного грошового потоку формується виключно за рахунок нарахування дивідендів. Розрізняють акції: зі стабільним рівнем дивідендів (привілейовані), з постійно зростаючим рівнем дивідендів (постійний темп приросту), зі змінним рівнем дивідендів (змінний темп приросту).
Дисконтна ставка r називається нормою поточної доходності, прийнятною для інвестора. Вона визначається як сума норми поточної доходності за без ризиковими цінними паперами та норми премії за ризик. При цьому в нормі поточної доходності за без ризиковими цінними паперами враховується і передбачуваний темп інфляції.
Облігація має номінальну, викупну і ринкову ціну. Номінальна ціна надрукована на бланку облігації і означає суму, яка позичається та підлягає поверненню по закінченні строку облігаційної позики. Викупна ціна, яка може співпадати з номінальною – це ціна, за якою емітент викупає облігацію у інвестора по закінченню строку позики. Ринкова ціна – це ціна, за якою облігація продається і купується на ринку. Значення ринкової ціни, виражене у відсотка до її номіналу, називається курсом облігації.
Загальна формула для визначення поточної ринкової вартості облігації з позиції інвестора (PV) має наступний вигляд:
FT – сума, що виплачується при погашенні облігації
In – щорічні процентні виплати
r – норма доходу, що прийнятна для інвестора
n – конкретний період часу (рік)
T – число років до моменту погашення облігації.
Самий простий випадок – оцінка облігацій з нульовим купоном. Оскільки грошові потоки за роками (крім останнього) дорівнюють нулю, вартість облігації може бути визначена:
Безстрокова облігація передбачає невизначено тривалу виплату доходу, тому її вартість визначається:
