Побудова тренувальних занять
у спортивному тренуванні
1. Структура тренувального процесу. Побудова тренувального заняття.
2. Спрямованість і організація тренувального заняття.
3. Навантаження в тренувальному занятті.
Структура тренувального процесу.
Побудова тренувального заняття
Під структурою тренувального процесу слід розуміти відносно стійкий порядок об'єднання його компонентів (частин, сторін і ланок), їх закономірне співвідношення один з одним і загальну послідовність. Структура тренувального процесу може бути охарактеризована так: порядок взаємозв'язку і співвідношення різних сторін спортивного тренування (загальною і спеціальною фізичною, технічною, психічною і тому подібне); співвідношеннями параметрів тренувального і змагання навантаження в загальному об'ємі роботи; послідовністю і взаємозв'язком різних ланок тренувального процесу (тренувальних занять, мікро- і мезоциклов, періодів, етапів і ін.). У тренувальному процесі розрізняють 3 рівні структури: мікроструктуру - структуру окремих тренувальних занять і мікроциклів; мезоструктуру - структуру середніх циклів і етапів тренування, що включають серію цілеспрямованих мікроциклів; макроструктуру - структуру великих циклів тренування (макроциклів) (Л.П. Матвєєв, 1977). Відповідно до цих уявлень проблема планування спортивного тренування зводиться до раціональної побудови різних структурних утворень тренувального процесу, оптимального співвідношення різних сторін підготовки, відповідності між тренувальними навантаженнями, здатними служити стимулами до структурних і функціональних перетворень в організмі спортсмена, і умовами для їх використання (мається на увазі перш за все оптимальний режим роботи і відпочинку, повноцінне і кероване відновлення, спеціальне живлення).
Побудова тренувального заняття.
Вузловою структурною одиницею тренувального процесу є окреме заняття, в ході якого використовують різні засоби і методи, направлені на вирішення завдань фізичної, технико-тактической, психічної і спеціальної вольової підготовки. Структура тренувальних занять визначається різними чинниками, в числі яких закономірні коливання функціональної активності організму спортсмена в процесі більш менш тривалої м'язової діяльності, величина навантаження заняття, особливості підбору і поєднання тренувальних вправ, режим роботи і відпочинку.
На початку будь-якого тренувального заняття у спортсмена наголошується поступове наростання працездатності - період врабатывания. Він характерний для будь-якої м'язової діяльності і є біологічною закономірністю. Періоду впрацювання передує період передробочого збудження нервової системи і активізації діяльності вегетативних функцій як настройки організму на усвідомлене виконання тієї або іншої роботи.
Після закінчення періоду врабатывания програма тренувального заняття виконується протягом певного часу на відносно постійному рівні працездатності - в стійкому стані. В цей час досягається узгоджена діяльність рухових і вегетативних функцій.
Розподіл навантажень в окремих заняттях краще всього проводити на основі даних про динаміку працездатності і діяльності основних функціональних систем при виконанні програм занять різної переважної спрямованості.
Періодами змін функціонального стану організму спортсмена в процесі роботи визначається існуюча структура тренувального заняття, яке складається з ввідно-підготовчої, основної і завершальних частин.
У ввідно-підготовчій частині проводяться організаційні заходи і безпосередня підготовка спортсмена до виконання програм основної частини заняття. При правильному настроюванні на виконання програми заняття виникає передстартовий стан, який полягає в підвищенні активності основних функціональних систем організму, що сприяє швидшій підготовці його до майбутньої роботи. Розминку прийнято ділити на дві частини: загальну і спеціальну. Перша частина розминки сприяє активізації діяльності найважливіших функціональних систем - центральної нервової системи, рухового апарату і вегетативної нервової системи. У другій частині розминки застосовують спеціально-підготовчі вправи. Тривалість розминки, підбір вправ і їх співвідношення можуть коливатися в значних межах і залежать від індивідуальних особливостей спортсмена, характеру майбутньої роботи, умов зовнішнього середовища.
У основній частині заняття, власне, і вирішується його головне завдання. Виконувана робота може бути найрізноманітнішою і забезпечує підвищення різних сторін спеціальної фізичної і психологічної підготовленості, вдосконалення оптимальної техніки, тактики і так далі Тривалість цієї частини заняття залежить від характеру і методики вживаних в нім вправ, величини тренувального навантаження. Підбір вправ, їх кількість визначають спрямованість занять і його навантаження.
У завершальній частині заняття поступово знижують інтенсивність роботи, щоб привести організм спортсмена в стан, по можливості близький до рабочему, і створити умови, що сприяють інтенсивному протіканню відновних процесів.
2. Спрямованість і організація тренувального заняття
Спрямованість занять, вживаних в процесі тренування, обуславливается підбором і методикою застосування різних спеціально-підготовчих і змагань вправ. У спортивній практиці знаходять застосування заняття виборчої (переважною) і комплексної спрямованості. Програму занять виборчої спрямованості планують так, щоб основний об'єм вправ забезпечував переважне рішення якою-небудь одного завдання (наприклад, розвиток спеціальної витривалості або підвищення силових можливостей), а побудову занять комплексної спрямованості припускає використання тренувальних засобів, сприяючих вирішенню декількох завдань.
Ефективність тренувальних занять у великій мірі залежить від їх правильної організації, яка дозволяє забезпечити необхідну щільність занять, вибір оптимального дозування виконуваних вправ, дієвий контроль, облік індивідуальних особливостей спортсмена і тому подібне Залежно від конкретних завдань і змісту тренувального заняття, підготовленості і індивідуальних особливостей тих, що займаються, етапу підготовки і ряду інших обставин, перевага може бути віддане різним організаційним формам тренувального заняття.
Рекомендується розрізняти наступні форми організації занять: індивідуальна, групова, фронтальна, вільна (Д. Харре, 1971).
При індивідуальній формі занять спортсмени отримують завдання і виконують самостійно. У числі переваг цієї форми занять слід зазначити хороші умови для індивідуального дозування і корекції навантаження, виховання самостійності і творчого підходу при вирішенні поставлених завдань, наполегливості і упевненості в своїх силах, можливість проводити заняття в умовах дефіциту часу і залежно від умов, що складаються.
При груповій формі є хороші умови для створення мікроклімату змагання при проведенні занять, взаємодопомозі при виконанні окремих вправ. Проте ця форма проведення занять утрудняє контроль за якістю виконання завдань, індивідуальний підхід до тих, що займаються.
При фронтальній формі група спортсменів одночасно виконує одні і ті ж вправи. Особливо широко ця форма застосовується при вирішенні локальних завдань в межах окремого заняття, зокрема, при проведенні розминки. При такій організації заняття тренер має хороші умови для загального керівництва групою, застосування наочних методів.
Вільна форма занять може використовуватися спортсменами високого класу, що мають великий стаж занять, необхідні спеціальні знання і досвід. Підвищенню ефективності тренувальних занять сприяє вибір їх раціональних організаційно-методичних форм. Найбільш поширені стаціонарна і кругова форми проведення тренувальних занять.
При стаціонарній підготовці спортсмени виконують вправи на спеціально обладнаних «станціях», пристосованих для розвитку різних рухових якостей, вдосконалення технико-тактического майстерності, суміщеного розвитку рухових якостей і вдосконалення основних компонентів технічної майстерності. Станції можуть бути оснащені різним спеціальним устаткуванням, тренажерами і пристосуваннями, призначеними для вирішення різноманітних завдань, що виникають в процесі спортивного тренування. Тренування на станціях дозволяє індивідуально підібрати об'єм і характер тренувальних дій, оптимізувати контроль за якістю виконання завдань, оперативно вносити корективи до програм тренувальних занять.
Кругове тренування припускає послідовне виконання спортсменами вправ на різних станціях. Зазвичай обладналося від 10 до 20 станцій, на яких вирішуються різні завдання фізичної і технічної підготовки. Розташування станцій і підбір вправ здійснюються таким чином, що спортсмен послідовно виконує різні по характеру і переважній спрямованості вправи, в комплексі що забезпечують різносторонню дію на організм тих, що займаються. Індивідуальний підхід забезпечується шляхом зміни величини опорів на тренажерах, величини тих, що обтяжили, кількості повторень, темпу роботи і тому подібне
Кругова форма тренування може бути використана як при індивідуальній формі роботи, так і при тренуванні великих груп спортсменів. У останньому випадку потрібна строга організація роботи, чіткий контроль за порядком зміни станцій, тривалістю вправ і пауз між ними.
3. Навантаження в тренувальному занятті
Основним чинником, що визначає ступінь дії тренувального заняття на організм спортсмена, є величина навантаження. Чим вище навантаження, тим більше стомлення спортсмена і зрушення в стані його функціональних систем, що інтенсивно беруть участь в забезпеченні роботи. Величина навантаження відбивається і в характері відновних процесів: після незначних навантажень вони протікають протягом десятків хвилин або декількох годинників, великі навантаження можуть викликати тривалий період післядії, що досягає декілька діб.
Величина навантаження може бути охарактеризована ступенем стомлення, що викликається нею. Слід розрізняти такі види навантаження занять: малу, середню, значну, велику (таблиця 4).
Таблиця 4 - Характеристика видів навантаження
| Навантаження | Критерії видів навантаження | Рішення задачі |
| Мала | Настання першої фази періоду стійкої працездатності (15-20% об'єму роботи, що виконується до настання явного стомлення) | Підтримка досягнутого рівня тренованості, прискорення процесів відновлення після попередніх навантажень |
| Середня | Настання другої фази стійкої працездатності (40-60% об'єму роботи, виконаної до настання явного стомлення) | Підтримка досягнутого рівня тренованості, вирішення приватних завдань підготовки |
| Значна | Настання фази прихованого (компенсованого) стомлення (60-75% об'єму роботи, виконаної до настання явного стомлення) | Стабілізація і подальше підвищення тренованості |
| Велика | Настання явного стомлення | Підвищення тренованості |
