Характеризуючи особливості побудови різних структурних ланок тренувального процесу, відзначимо, що при плануванні окремих занять основне місце, як і на першому етапі багаторічного удосконалення, займають заняття комплексної спрямованості. Заняття ж вибіркової спрямованості складають всього 20-25% від загальної кількості занять. Більшість занять плануються з середніми і значними навантаженнями. Заняття з великими навантаженнями повинні проводитися не частіше одного разу на тиждень, що забезпечує невелике сумарне навантаження мікроциклів. Зміст мікроциклів передбачає різноманітні засоби і методи, що підвищують рівень всіх сторін підготовленості. На розглянутому, як і на попередньому, етапі багаторічного удосконалення немає необхідності планувати різні типи мікроциклів, хіба що виділяти в короткому змагальному періоді 1-2 нежорстко регламентованих змагальних мікроцикла.
Структура річного тренування в певній мірі наближається до класичної схеми, тобто вже проявляються риси окремих періодів макроциклу. Планування річного тренування, як правило, одноциклове, і в рамках річного циклу виділяють тривалий підготовчий і короткочасний змагальні періоди.
4. Зміст сторін підготовки
Характеризуючи особливості різних сторін підготовки, відзначимо, що основа змісту фізичної підготовки — загальнопідготовчі та допоміжні вправи, сумарний обсяг яких повинен становити 80-90 % тренувальної роботи. При цьому переважну увагу слід приділяти розвитку гнучкості, швидкості, вдосконаленню координаційних і підвищенню аеробних можливостей. Здійснюючи фізичну підготовку спортсмена, що знаходиться на другому етапі багаторічного удосконалення, треба вже прагнути до того, щоб пов'язувати розвиток різних фізичних якостей з виконанням різноманітних по координаційній структурі рухів, що є елементами змагальних вправ.
Робота, спрямована на підвищення анаеробних можливостей вимагає великої обережності. Ні в якому разі не можна забувати про особливу уразливість організму в підлітковому віці; про те, що до перенапруження основних функціональних систем призводить не стільки тривала робота, здійснювана в аеробних умовах, скільки короткочасна анаеробна робота.
У процесі силової підготовки, крім загальнопідготовчих вправ, в невеликому обсязі даються допоміжні та спеціально-підготовчі вправи, що дозволяють розвивати м'язові групи, що несуть основне або додаткове навантаження при виконанні змагальних вправ, наприклад, м'язи верхнього плечового пояса у плавців і веслувальників на байдарках і каное, м'язи нижніх кінцівок у бігунів і велосипедистів і т. п. Однак було б передчасним захоплюватися застосуванням обладнання, яке максимально наближає структуру рухів до тієї, яка характерна для змагальної діяльності. Це стосується изокінетичних тренажерів при підготовці юних плавців, велоергометрів при підготовці велосипедистів, гребних ергометрів при підготовці веслувальників і т. п. Найбільше вони необхідні в підготовці дорослих спортсменів високого класу.
У процес розвитку швидкості, поряд з широким використанням загальнопідготовчих вправ — бігу, рухливих і спортивних ігор — поступово вводять допоміжні та спеціально-підготовчі вправи на розвиток окремих компонентів швидкісних здібностей і на їх комплексне вдосконалення. Так, наприклад, у циклічних видах спорту широко застосовують подолання коротких відрізків з тривалістю роботи до 20-30 с, а також стартів і поворотів (у плаванні) з максимальною інтенсивністю, у спортивних єдиноборствах з максимальною інтенсивністю виконуються різні прийоми — кидки в боротьбі, серії ударів в боксі і т. д.
При розвитку гнучкості на початку етапу основна увага приділяється її загальному компоненту, а потім поступово зростає частка вправ на розвиток спеціальної гнучкості, тобто рухливості в тих суглобах, які найбільшою мірою задіяні при виконанні змагальної вправи.
При розвитку витривалості основна увага також приділяється загальному компоненту, широко застосовується біг, ігри, ходьба на лижах. Частка допоміжних і спеціально-підготовчих вправ поступово зростає до кінця етапу.
У процесі вдосконалення координаційних можливостей, поряд з широким застосуванням спортивних і рухливих ігор і нескладних акробатичних вправ, доцільно поступово урізноманітнити способи виконання допоміжних і спеціально-підготовчих вправ. Наприклад, виконувати їх з самих різних вихідних положень.
У процесі технічної підготовки на розглянутому, і, особливо, на наступних етапах поступово звужується коло вправ, яким приділяється основна увага, і розширюється варіативність виконання допоміжних і спеціально-підготовчих вправ, тобто технічне вдосконалення вже будується на різноманітному матеріалі обраного виду спорту. Найважливішим положенням, яким потрібно керуватися, навчаючи техніці обраного виду спорту, і врахування якого набуває найбільшої актуальності саме на другому етапі багаторічного удосконалення, є необхідність уникати жорсткого регламентування юному спортсмену процесу виконання тієї чи іншої вправи. До кінця другого етапу багаторічної підготовки спортсмен повинен достатньо добре освоїти техніку великої кількості допоміжних і спеціально-підготовчих вправ. Такий підхід у підсумку формує у нього здатність до швидкого освоєння техніки обраного виду спорту, відповідної його морфофункціональним можливостям, забезпечує надалі уміння варіювати основними параметрами технічної майстерності, залежно від умов конкретних змагань, функціонального стану при подоланні різних відрізків дистанції змагання.
Тактична підготовка на розглянутому етапі зводиться, в основному, до навчання загальним положенням спортивної тактики і ознайомленню з основними варіантами тактики змагальної діяльності обраного виду спорту. Наприклад, у циклічних видах спорту відпрацьовується найбільш економічно вигідний рівномірний варіант подолання дистанції, у спортивних іграх і єдиноборстві — основні варіанти захисних і атакуючих дій.
У процесі психологічної підготовки, починаючи з другого етапу багаторічного удосконалення, зростаючу роль набуває виховання вольових якостей. З цією метою, в тренувальний процес штучно і в поступово зростаючій мірі вводяться додаткові труднощі, а також створюється змагальна атмосфера.
