Педагогічні якості тренера юних спортсменів

Педагогічна діяльність тренера дитячого та юнацького спорту, як і діяльність вчителя фізичної культури, має складну структуру і значні відмінності від інших педагогічних професій. Але перш за все спортивний тренер — це педагог, який не тільки займається навчанням техніці рухів і розвитком фізичних здібностей, а й формує особистість майбутнього громадянина, а основу цієї діяльності і становлять педагогічні здібності.

Педагог (грец. — вихователь, наставник) — особа, яка веде практичну роботу в галузі виховання і навчання як дорослих, так і підростаючого покоління.

Любов до дітей є неодмінною умовою успішності в діяльності будь-якого педагога, в тому числі і тренера дитячого та юнацького спорту. Л. М. Толстой писав: «Якщо вчитель має тільки любов до справи, він буде хороший вчитель. Якщо вчитель має тільки любов до учня, як батько, мати, він буде краще того вчителя, який прочитав усі книжки, але не має любові ні до справи, ні до учнів. Якщо вчитель поєднує в собі любов до справи і до учнів — він досконалий учитель». Цими словами великий письменник якнайкраще підкреслив, що головне в роботі педагога — любов до дітей. Адже тільки той, хто незмінно знаходить задоволення в спілкуванні з дітьми, жваво цікавиться всіма їх справами, живе життям учнів, може заслужити їх взаємну любов, без чого неможливий успіх у педагогічній роботі. Людині, яка не любить дітей, не варто займатися педагогічною роботою хоча б тому, що це не принесе радості ні йому, ні його учням.

Як ми вже зазначили вище, людина, яка по-справжньому любить дітей завжди добра, чуйна. Саме ці якості, а також чесність, принциповість і справедливість — незамінні для педагога. Однак навіть володіння всіма перерахованими якостями не завжди забезпечує педагогу повагу учнів. Буває і так, що дуже добрий, чесна і справедлива людина не користується у учнів належним авторитетом. А причина в тому, в першу чергу, що вчитель повинен чудово знати не тільки свій предмет, а й бути обізнаним у питаннях літератури, мистецтва, музики, техніки, тобто бути всебічно розвиненою людиною. Тренеру, вчителю фізкультури, крім усього, потрібно бути полум'яним ентузіастом і передавати цей ентузіазм своїм учням, батькам, усім, хто прямо чи опосередковано бере участь у підготовці спортсменів. Для цього йому треба вміти володіти словом, впливати ним на найпотаємніші почуття своїх вихованців. І звичайно ж, переконати в чому-небудь може лише та людина, слова якого не розходяться з ділом. Наприклад, тренеру, який палить і випиває, складно переконати учнів в необхідності дотримуватися спортивного режиму, як і грубому, зарозумілому — у необхідності дотримуватися норм поведінки. Педагог повинен бути прикладом високоморальної поведінки, відповідати всім вимогам, які він пред'являє учням.

Поєднання високого рівня знань в галузі біологічних і психологічних процесів, які відбуваються в період активного росту і розвитку юного спортсмена, засобів, методів і форм педагогічного та тренувального впливу, висока фізична і технічна підготовленість вимагає від тренера дитячого та юнацького спорту комплексу не тільки педагогічних, але і спеціальних здібностей.

Тренер, вчитель фізкультури працює в тісному контакті з батьками, вчителями інших предметів, лікарями, адміністративними, господарськими та науковими працівниками. Його оточують самі різні люди, і з кожним з них треба порозумітися, думку кожного вислухати, кожному дати відчути його значимість. Тому одна з головних рис хорошого тренера або вчителя фізкультури — товариськість, вміння працювати з людьми.

Тренер як головна фігура в спорті повинен вміти об'єднати зусилля всіх пов'язаних з підготовкою спортсменів фахівців, що, природно, вимагає чималих організаторських здібностей. Зрілий тренер — завжди хороший організатор. Спеціальність тренера вимагає також великої витримки, сили волі. Чи болить у тренера голова, неприємності є у нього вдома - цього не повинні відчувати учні. Він зобов'язаний незмінно зустрічати їх бадьоро і доброзичливо. А все це неймовірно важко.

Тренер постійно потрапляє з однієї стресовій ситуації в іншу, йому постійно доводиться робити вибір у складних ситуаціях, не будучи остаточно впевненим, що зроблений вибір - вірний. Припустимо, перед головним стартом застудився учень — учасник естафетної команди. Знімати чи не знімати його з змагань вирішує, по суті, тренер. Зняти — це означає свідомо ослабити команду, можливо, потерпіти невдачу і неминуче втратити важливі для всього колективу очки; поставити — означає взяти на себе відповідальність за здоров'я учня. Яка потрібна рішучість, та й не тільки рішучість, — який потрібний здоровий глузд, як ретельно потрібно все зважити!

Тільки достатньо розвинувши культуру мислення, людина може бути хорошим психологом. А це надзвичайно важливо. Адже тільки той, хто тонко відчуває і розуміє людей, може успішно на них впливати, знаходити спільну мову з будь-якою людиною. Знаменитий вихователь олімпійських чемпіонів і рекордсменів світу професор Джеймс Каунсілмена писав: «Я впевнений, якщо взяти в три рівні по силі команди трьох різних тренерів, один з яких буде хорошим психологом, другий хорошим фахівцем з фізіології, а третій — добрим знавцем техніки плавання, то успіх кожного разу буде на боці тренера-психолога».

Підводячи підсумок характеристиці педагогічних якостей тренера юних спортсменів відзначимо, що на думку більшості дослідників і практиків (Озолін, 1982; Філін, 1987; Деркач, Ісаєв, 1981), він повинен володіти такими педагогічними здібностями — це:

• вміти представити навчальний матеріал у доступній для учнів формі, розуміти своїх вихованців і проявляти творчість в навчальному процесі;

• володіти вольовими педагогічними якостями, які б впливали як на окремих учнів, так і на весь колектив в цілому;

• організовувати дитячий і юнацький колектив, проявляти інтерес до діяльності та життя учнів;

• вміти пояснювати, змістовно і яскраво проводити бесіди, володіти образною і переконливою мовою;

• проявляти педагогічний такт, вміти спостерігати, аналізувати і робити правильні висновки зі спостережень, бути вимогливим не тільки до учнів, але й до себе особисто;

• вміти пов'язувати навчальний матеріал з вимогами сучасного життя і різними життєвими ситуаціями.

До супутніх педагогічних здібностей відносяться такі якості, як організованість, допитливість, працездатність, самовладання, активність, наполегливість, зосередженість і вміння розподілити увагу. Крім того, кожен з цих компонентів має свої складові. Вивчаючи структуру педагогічних здібностей, ми заглиблюємося у вивчення цих складових, що дозволяє їх розвивати і вдосконалювати як окремо, так і у взаємозв'язку в процесі педагогічної, тренерської діяльності.