Характеристика тренувальних занять

ПОБУДОВА ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ

ПЛАН

1. Характеристика програм занять.

2. Характеристика мікроциклів

3. Характеристика мезоціклів

4. Побудова річного циклу підготовки

5. Побудова тренування на етапі початкової підготовки.

6. Побудова тренувального процесу на етапі попередньої базової підготовки.

7. Побудова тренувального процесу на етапі спеціалізованої базової підготовки.

 

Характеристика тренувальних занять

До структурних ланок тренувального процесу відносять тренувальне заняття, мікроцикл, мезоцикл, макроцикл.

Тренувальне заняття є самостійним первинною ланкою тренування Структура занять визначається багатьма факторами, в числі яких мета і завдання даного заняття, закономірні коливання функціональної активності організму спортсмена в процесі більш-менш тривалої м'язової діяльності, величина навантаження заняття, особливості підбору і поєднання тренувальних вправ, режим роботи і відпочинку та ін. Воно само по собі підрозділяється на ввідно-підготовчу, основну і заключну частину.

Залежно від педагогічної спрямованості воно може бути основним або додатковим.

В основних заняттях виконується основний обсяг роботи, пов'язаний з рішенням головних завдань періоду або етапу підготовки, в них використовуються найбільш ефективні засоби і методи, плануються найбільш значні навантаження та ін.

У додаткових заняттях вирішуються окремі задачі підготовки, створюється сприятливий фон для протікання адаптаційних процесів. Обсяг роботи та величина навантажень в таких заняттях зазвичай невеликі, застосовувані засоби і методи, як правило, не пов'язані з максимальною мобілізацією можливостей функціональних систем організму спортсменів.

За ознакою локалізації спрямованості засобів і методів, застосовуваних у заняттях, слід розрізняти заняття вибіркової (переважної) і комплексної спрямованості.

Заняття вибіркової спрямованості це заняття, які сприяють переважному розвитку окремих властивостей і здібностей, що визначають рівень спеціальної підготовленості спортсменів. У практиці широко застосовують заняття, які сприяють переважному розвитку окремих властивостей і здібностей, що визначають рівень спеціальної підготовленості спортсменів — їх швидкісних чи силових якостей, анаеробної або аеробної продуктивності, спеціальної витривалості і т.д. Виділяють заняття, спрямовані на технічне або тактичне вдосконалення. Удосконалення економічності роботи, підвищення ефективності використання функціональних можливостей найважливіших систем в змагальній діяльності, зростання психологічної стійкості до подолання відчуття стомлення здійснюються зазвичай паралельно з розвитком інших якостей з залученням окремих специфічних прийомів. Це ж можна сказати і про більшу частину роботи, спрямованої на вдосконалення техніки. Робота над технікою повинна проводитися постійно в процесі розвитку різних якостей і здібностей. Лише в цьому випадку спортсмен буде володіти лабільною технікою, відповідною різноманітним завданням, які необхідно вирішувати в змаганні.

Заняття комплексної спрямованості передбачають вирішення ряду завдань з розвитку різних компонентів спортивної майстерності. Існує два варіанти побудови занять, які передбачають одночасний розвиток різних якостей і здібностей. Перший полягає в тому, що програма окремого заняття ділиться на дві або три відносно самостійні частини. Наприклад, у першій частині застосовують засоби для підвищення швидкісних можливостей, у другій і третій — для підвищення витривалості при роботі відповідно анаеробного і аеробного характеру; в першій частині вирішуються завдання навчання новим технічним елементам, в другій — фізичної підготовки, а в третій — тактичного вдосконалення та ін. Другий варіант передбачає не послідовний, а паралельний розвиток декількох (зазвичай двох) якостей. Прикладом може служити програма в бігу 10 x 400 м зі швидкістю 85-90% максимально можливої на цій дистанції і паузами відпочинку тривалістю 45 с. Така тренувальна програма, з одного боку, має багато спільного з інтервальним тренуванням, що сприяє підвищенню рівня аеробної продуктивності, а з іншого — висуває високі вимоги до анаеробного (гліколітичного) шляху енергозабезпечення, стимулюючи зростання витривалості при роботі анаеробного характеру.

Часто паралельно вирішуються завдання технічного і тактичного вдосконалення (особливо широко це виражено в спортивних іграх і єдиноборствах), фізичного та психічного вдосконалення (наприклад, при розвитку спеціальної витривалості, коли граничні зрушення у діяльності вегетативних систем супроводжуються максимальною мобілізацією психічних можливостей, пов'язаних з подоланням болісних відчуттів, характерних для важкої втоми).

Найважливішою характеристикою заняття є величина його навантаження. Тут виділяють: мале, середнє, значне і велике навантаження. Величина визначається фазою працездатності, в якій знаходився організм спортсмена в кінці тренувального заняття.

Велике навантаження супроводжується значними функціональними зрушеннями в організмі спортсмена, зниженням працездатності, що свідчить про настання явного стомлення. Для отримання великого навантаження спортсмену необхідно виконати граничний або майжеграничний обсяг роботи, адекватний рівню його підготовленості в даний час. Зовнішнім критерієм великого навантаження є нездатність спортсмена продовжувати виконання пропонованої роботи.

Значне навантаження характеризується великим сумарним обсягом роботи в умовах стійкої працездатності і не супроводжується її зниженням. Завершують роботу в цьому випадку при появі стійких ознак компенсованого стомлення. Обсяг роботи в заняттях зі значними навантаженнями зазвичай становить 70-80% обсягу роботи, виконуваної до настання явного стомлення.

Середнє навантаження відповідає початку другої фази стійкої працездатності, що супроводжується стабільністю рухів. Обсяг роботи в цьому випадку зазвичай коливається в межах 40-60 % обсягу роботи, виконуваної до настання явного стомлення.

Мале навантаження значно активізує діяльність різних функціональних систем, супроводжується стабілізацією рухів. Кількість вправ, виконуваних спортсменами у заняттях з малим навантаженням, становить 20 - 25% обсягу роботи до настання явного стомлення.

У спортивній практиці для правильної оцінки величини навантажень окремих занять можуть використовуватися відносно прості, але досить об'єктивні показники: забарвлення шкіри, зосередженість спортсмена, якість виконання ним рухів, настрій, загальне самопочуття.

Залежно від характеру поставлених завдань виділяють такі типи занять: навчальні, тренувальні, навчально-тренувальні, відновлювальні, модельні та контрольні.

Навчальні заняття припускають засвоєння спортсменом нового матеріалу. Цей матеріал може бути пов'язаний з освоєнням різних елементів техніки, розучуванням раціональних тактичних схем, техніко-тактичних комбінацій і т.п. Особливостями занять цього типу є відносно обмежена кількість умінь, навичок або знань, які підлягають засвоєнню, широке використання контролю з боку тренера і самоконтролю за якістю освоєння пропонованого матеріалу — з боку спортсмена.

Тренувальні заняття спрямовані на здійснення різних видів підготовки — від технічної до інтегральної. У цих заняттях багаторазово повторюються добре засвоєні вправи. Залежно від змісту заняття можуть носити вибірковий або комплексний характер, в залежності від обсягу та інтенсивності роботи характеризуються різними за величиною навантаженнями.

Навчально - тренувальні заняття являють собою проміжний тип занять між чисто навчальними та тренувальними. На цих заняттях спортсмени поєднують освоєння нового матеріалу з його закріпленням. Навчально-тренувальні заняття особливо широко використовуються на другому етапі багаторічної підготовки, в річному циклі — у другій половині першого і початок другого етапу підготовчого періоду.

Відновні заняття характеризуються невеликим сумарним обсягом роботи, її різноманітністю і емоційністю, широким застосуванням ігрового методу. Їх основне завдання — стимулювати відновні процеси після перенесених в попередніх заняттях великих навантажень, створити сприятливий фон для протікання в організмі спортсмена адаптаційних реакцій.

Модельні заняття є важливою формою інтегральної підготовки спортсменів до основних змагань. Програма таких занять будується в суворій відповідності з програмою майбутніх змагань і їх регламентом, складом і можливостями майбутніх учасників.

Контрольні заняття передбачають вирішення завдань контролю за ефективністю процесу підготовки. Залежно від змісту вони можуть бути пов'язані з оцінкою ефективності технічної, фізичної, тактичної та інших видів підготовки.

Рекомендується розрізняти такі форми організації занять: індивідуальну, групову, фронтальну, вільну. Підвищенню ефективності тренувальних занять сприяє вибір їх раціональних організаційно-методичних форм, зокрема стаціонарної і кругової.