Принцип узагальнюючої оцінки вартості капіталу

Показники	Елементи капіталу, виокремленні у процесі оцінки
		…	n-1	n
1. Вартість окремих елементів капіталу, %	В1	В2	…	Вn-1	Вn
2. Питома вага окремих елементів капіталу в загальній його сумі, представлена десятковим дробом	П І	П2	…	Пn-1	Пn

З урахуванням наведених вихідних показників визначається середньозважена вартість капіталу (СВК), формула розрахунку якої має такий вигляд:

(6.13)

3. Принципи порівнянності оцінки вартості власного і залученого капіталу. Варто мати на увазі, що суми власного і залученого капіталу відображаються у пасиві балансу підприємства і мають непорівняльне кількісне значення. Якщо, наприклад, наданий у використання підприємству залучений капітал у грошовій або товарній формі оцінений в цінах, наближених до ринкових, то власний капітал щодо поточної ринкової вартості значно занижений. У зв’язку з цим вартість власного капіталу у процесі розрахунків штучно підвищується. Крім того, з цієї ж причини виявляється заниженою його питома вага в загальній сумі капіталу підприємства, а це негативно впливає на показник середньозваженої його вартості. Для забезпечення порівняння і коректності розрахунків середньозваженої вартості капіталу сума власної його частини повинна бути виражена у поточній ринковій оцінці. Для цього на першому етапі визначається вартість чистих активів підприємства, які характеризують ту частину його майна, що сформована за рахунок власного капіталу. Розрахунок вартості чистих активів підприємства здійснюється за формулою:

ЧА = А – ПК, (6.14)

де ЧА – вартість чистих активів підприємства;

А – сукупна вартість активів підприємства;

ЗК – сума залученого капіталу, що використовує підприємство.

На другому етапі визначається склад чистих активів підприємства виходячи із того, що за рахунок власного капіталу повністю формуються його необоротні операційні активи і певна частина матеріальних оборотних активів (запасів товарно-матеріальних цінностей). Ця остання частина активів розраховується за формулою:

МОАв = ЧА – НОА, (6.15)

де МОА – сума матеріальних оборотних активів підприємства, що сформовані за рахунок власного капіталу;

ЧА – вартість чистих активів підприємства;

НОА – вартість необоротних операційних активів підприємства.

На третьому етапі проводиться індексація (переоцінка) балансової вартості окремих елементів необоротних операційних активів і власних матеріальних оборотних активів з метою їх оцінки за ринковою вартістю. Сума переоцінених активів і буде характеризувати поточну ринкову оцінку суми власного капіталу, що використовується у порівняльних розрахунках середньозваженої вартості капіталу.

4. Принцип динамічної оцінки вартості капіталу. Фактори, які впливають на показник середньозваженої вартості капіталу, дуже динамічні. Тому, зі зміною вартості окремих елементів капіталу повинні вноситися корективи і в середньозважене його значення. Крім того, принцип динамічності оцінки припускає, що вона може здійснюватися як уже за сформованим, так і за запланованим залученням капіталу. У процесі оцінки вартості сформованого капіталу використовуються фактичні (звітні) показники, які пов’язані з оцінкою окремих його елементів. Оцінка вартості запланованого до залучення капіталу в певній мірі носить ймовірний характер, який пов’язаний із прогнозом зміни кон’юнктури фінансового ринку, динаміки рівня власної кредитоспроможності, ступеня ризику та інших факторів.

5. Принцип взаємозв'язку оцінки теперішньої і майбутньої середньозваженої вартості капіталу підприємства. Такий взаємозв'язок забезпечується використанням показника граничної вартості капіталу. Він характеризує рівень вартості кожної нової його одиниці, додатково залученої підприємством.

Залучення додаткового капіталу підприємства як за рахунок власних, так і за рахунок залучених джерел має на кожному етапі розвитку підприємства свої економічні границі і пов'язане із зростанням його середньозваженої вартості. Так, використання власного капіталу за рахунок прибутку обмежене його величиною; збільшення обсягу емісії та облігацій вище точки насичення ринку можливе лише при значному обсязі виплачуваних дивідендів або купонного доходу; залучення додаткового банківського кредиту у зв'язку з підвищенням фінансового ризику для кредиторів (через зниження рівня фінансової стійкості підприємства) може здійснюватись лише на умовах зростання ставки відсотка за кредит тощо.

Така динаміка показника граничної вартості капіталу повинна бути обов'язково врахована у процесі управління фінансовою діяльністю підприємства.

6. Принцип визначення границі ефективного використання додатково залученого капіталу. Оцінка вартості капіталу повинна бути завершена виробленням критеріального показника ефективності його додаткового залучення. Таким критеріальним показником є гранична ефективність капіталу. Цей показник характеризує співвідношення приросту рівня прибутковості додатково залученого капіталу і приросту середньозваженої вартості капіталу. Розрахунок граничної ефективності капіталу здійснюється за такою формулою:

, (6.16)

де ГЕК - гранична ефективність капіталу;

∆Р_к - приріст рівня рентабельності;

∆СВК - приріст середньозваженої вартості капіталу.

Викладені принципи оцінки дозволяють сформувати систему основних показників, що визначають вартість капіталу і границі ефективного його використання.

Серед розглянутих показників основна роль належить показнику середньозваженої вартості капіталу. Він складається під впливом багатьох факторів, основними з яких є:

· середня відсоткова ставка, що склалася на фінансовому ринку;

· доступність різних джерел фінансування (банківських і комерційних кредитів, власної емісії акцій і облігацій тощо);

· галузеві особливості операційної діяльності, що визначають довготривалість операційного циклу і рівень ліквідності використаних активів;

· співвідношення обсягів операційної та інвестиційної діяльності;

· життєвий цикл підприємства;

· рівень ризику здійснюваної операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Урахування цих факторів здійснюється у процесі цілеспрямованого управління вартістю власного і залученого капіталів підприємства.