Подолання перешкод на шляху застосування інтерактивного навчання

Це вплив освітніх традицій, почуття дискомфорту, яке спричиняють будь-які зміни, брак мотивації до змін, моделей та інформації стосовно ефективного навчання.

Одним із найбільших бар’єрів у використанні інтерактивних методів навчання є ризик, що педагогічні працівники, не братимуть участі у навчальному процесі, не будуть застосовувати мисленнєві операції; ризик, що викладач втратить контроль над ситуацією або буде розкритикованим. Проте практика свідчить, що результати, одержані внаслідок використання таких методів, значно перевищують усі ризики.

До всього зазначеного варто додати, що освітня реформа тільки тоді буде мати успіх, якщо кожен викладач стане реформатором власного щоденного навчального досвіду. Чудовий перший крок на шляху до цього – обрати ті навчальні стратегії інтерактивного навчання, які здійснити відносно неважко. Вони є короткотривалими, структурованими, сфокусованими на предметі, який є досить знайомим для викладача, вчителя. Наприклад, запропонувати аудиторії проаналізувати ситуацію або вирішити проблему у невеликих групах протягом 10-15 хв. Або включити в лекцію питання для обговорення, провести “мозковий штурм” з метою генерування ідей стосовно вирішення проблеми тощо.

Отже, інноваційне навчання педагогів відіграє велике значення у формуванні інноваційної культури, переконує у значущості таких напрямів розвитку професійних якостей педагога, як емоційність мислення, формування нового типу спілкування та комунікативних здібностей, розвиток здатності до внутрішнього діалогу як основи самопізнання, проблематизації спілкування, лабільності (змінності) його способів, зміни ролей.

 

Лекція 2.3 (6). Технології проблемного навчання та розвитку творчої особистості

План

1.Технологія проблемного навчання: сутність, умови, цілі.

2.Форми й принципи організації проблемного навчання.

3. Структура проблемного вивчення матеріалу.

4. Проблемне навчання як засіб формування пізнавальних і творчих властивостей особистості.

Література

Основна:

1. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход [Текст]. - М.: Высшая школа, 1991. - 207 с. - (иллюстр.). - 5-06-002079-7 (8)

2. Виховна робота зі студентською молоддю [Текст]: навч. посіб. / за заг. ред. Т.Ю.Осипової. - Одеса: Фенікс, 2006. - 288 с. - 966-8631-59-5.

3. Вища освіта в Україні [Текст]: навч. посіб. / за ред. В.Г.Кременя, С.М.Ніколаєнка. - К.: Знання, 2005. - 327 с. - 966-346-012-1. Рек. МОНУ (6)

4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології [Текст]: підруч. для студ. вищ. навч. закл. - 2-ге вид., допов. - К: Академвидав, 2012. - 352 с. - Альма-матер. - 978-617-572-027-1 (11).

5. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології [Текст]: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - 2-ге вид., допов. - К.: Академвидав, 2013. - 352 с. - Альма-матер. - 978-617-572-027-1 (17).

6. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології [Текст]: практикум: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Слово, 2013. - 448 с. - 978-966-194-130-3. Рек. МОНМС України (8).

7. Інноваційна діяльність педагога: від теорії до успіху. Інформаційно-методичний збірник / Упорядник Г.О. Сиротенко. Полтава: ПОІППО, 2006. ─ 124 с.

8. Пєхота О.М., Єрмакова І. П. Основи педагогічних досліджень: від студента до наукової школи [Текст]: навч. - метод. посіб. - Миколаїв: Іліон, 2011. - 340 с. - (ілюстр.). - Педагогічна освіта - ХХІ. - 978-966-534-070-6 (6)

9. Педагогічна майстерність [Текст]: теоретичний курс: лабораторно-практичні заняття: підруч. / за ред. І.А.Зязюна.─ 2 ─ ге вид., доп. і переробл. ─ К.: Вища школа, 2004. ─ 422 с.(8).

10. Педагогічна майстерність [Текст]: підруч. для вищ. пед. навч. закл. / за ред. І. А. Зязюна. ─ К.: Вища школа, 1997. ─ 349 с. (1)

11. Підласий І. П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти. ─ К.: Видавничий дім «Слово», 2004. – 616 с.

Додаткова

1. Кузьмінський А,І., Вовк Л.П., Омеляненко В.Л. Педагогіка: завдання і ситуації: Практикум. ─ 1C.: Знання-Прес, 2003. ─ 423 c.

2.Максимова В.Н. Проблемний підхід до навчання в школі: методичний посібник по спецкурсу / Н.В. Максимова. – Л.,1973.

3. Матюшкін О.М. Проблемні ситуації в мисленні та навчанні / О.М. Матюшкін. – М.: Педагогіка, 1972.

4. Махмутов М.І. Організація проблемного навчання в школі / М.І. Махмутов. – М.: Педагогіка, 1977.

8. Снапковська С.В. Проблемне навчання як засіб інтенсифікації педагогічного процесу в системі роботи кафедри педагогіки і психології [Електронний ресурс] / Сайт проекту Інтернет – конференції «Актуальні проблеми медичної освіти». – Режим доступу: http://vgmu.vitebsk.net/intconf/sect4/10.htm

9. Холодна М.О. Завдання інтелектуального виховання учнів в умовах сучасної школи [Електронний ресурс] / Сайт проекту «Математика, психологія, інтелект». – Режим доступу: http://fp.nsk.fio.ru/works/022/mpi/psihol_2_2.htm

 

Інформаційні ресурси:

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс]. ─ Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/40-15.

2. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (Указ Президента України №344/2013) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/344/2013 acher/3510/

3. Проблеми оптимізації взаємодії «педагог-учень» [Електронний ресурс ] ─ http://osvita.ua/vnz/reports/psychology/29250/

4. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0946-00.

Широкова Е. Ф. Теоретико-психологические основы личностно-ориентированного педагогического взаимодействия / Е. Ф. Широкова, П. Шептенко [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.informika.su/text/magaz/pedagog/ pedagog_11/tpo.html

1.Технологія проблемного навчання: сутність, умови, цілі

Технологія проблемного навчання найбільш популярна у всіх сферах освіти. Отримала своє поширення в 20-30-х роках на теоретичних положеннях американського філософа, психолога і педагога Дж. Дьюї.

Теорія проблемного навчання розробляється досить давно. Цією проблемою опікувалися педагоги та психологи: Лернер І. Я., Махмутов М. І., Савченко О. Я., Митник О. Я., Байбара Т. М., Матвогикін А. М., Алексюк А. М., Сухомлинський В. О.. Проблемність являє собою одну з головних закономірностей процесу пізнання.

Завданням сучасної школи є формування гармонійно розвиненої особистості. Відповідно до цього найважливішим показником всебічно і гармонійно розвиненої особистості є наявність високого рівня розумових здібностей. Якщо навчання веде до розвитку творчих здібностей, то вчитель, спираючись на знання закономірностей розвитку мислення, за допомогою спеціальних педагогічних засобів веде цілеспрямовану роботу з формування розумових здібностей і пізнавальних потреб своїх учнів у процесі вивчення основ наук. Більшість сучасних публікацій із теорії навчання перегукується з ідеєю активізації навчального процесу та навчальної діяльності учнів, ефективне й раціональне використання прийомів і методів навчання. Автори наголошують на активізації за допомогою проблемного навчання, створення проблемних ситуацій і постановку пізнавальних завдань. Навчання учнів готовим прийомам розумової діяльності ─ це шлях досягнення звичайної активності, але не творчої.

Така ж активність полягає в тому, що учень, аналізуючи, порівнюючи, синтезуючи, узагальнюючи, конкретизуючи фактичний матеріал, сам шукає нові нетривіальні шляхи. Іншими словами, це поглиблення знань за допомогою раніше засвоєних знань або нове застосування колишніх знань. Розумовий пошук ─ складний процес, як правило, починається з проблемної ситуації, поблеми. Водночас не будь-який пошук пов'язаний із виникненням проблеми? Якщо вчитель ставить учням завдання зі вказівкою шляхів його виконання, то навіть самостійний пошук не буде вирішенням проблеми. Справжня активізація учнів характеризується самостійні пошуки не воообще, а пошуком шляхом вирішення проблем. Якщо пошук має на меті вирішення теоретичної, технічної, практичної навчальної проблеми або форм і методів художнього відображення, він перетворюється на проблемне вчення.

Основна відмінність між проблемним і традиційним навчанням: вони розрізняються за метою і принципами організації педагогічного процесу.

 

Проблемне навчання отримало свою назву в зв'язку з тим, що його моделювання спрямоване на створення інноваційної пізнавальної середовища.

Постійне оновлення навчальної середовища, інформаційного та процесуального складу дій тягне за собою підвищення рівня домагання учнів в досягненні цілей і, отже, виховання суб'єктивної позиції людини, розвиток її прагнення зрозуміти, пояснити, інтерпретувати явища чи події, надані їй для аналізу, вирішити завдання-проблему, зняти наявну в задачі невизначеність, усунути перешкоду, що створює психологічний бар'єр для здійснення пізнавального процесу.

Виділено чотири головні умови успішності проблемного навчання:

• забезпечення достатньої мотивації, здатної викликати інтерес до змісту проблеми;

• забезпечення посильності роботи з виникаючими на кожному етапі проблемами (раціональне співвідношення відомого і невідомого);

• значущість інформації, одержуваної при вирішенні проблеми, для учня;

• необхідність діалогічного доброзичливого спілкування педагога з учнями, коли з увагою і заохоченням відносяться до всіх думок, гіпотез, висловлених учнями.

Головні психолого-педагогічна цілі проблемного навчання:

• розвиток мислення і здібностей учнів, розвиток творчих умінь,

• засвоєння учнями знань, умінь, здобутих в ході активного пошуку й самостійного рішення проблем, в результаті ці знання, вміння міцніші, ніж при традиційному навчанні,

• виховання активної творчої особистості учня, що вміє бачити, ставити і вирішувати нестандартні проблеми,

• розвиток професійного проблемного мислення - у кожній конкретній діяльності має свою специфіку.

Метод проблемного викладу – це метод,застосовуючи який, учитель: ─ створює проблемну ситуацію;

─ формує проблемне завдання;

─ розв’язує його, демонструючи етап розв’язання проблем, послідовність міркування, зразок міркування.

А учень:

─ сприймає, усвідомлюе, осмислює, запам’ятовує знання про хід розв’язання цілісної проблеми;

─ міркує разом зучителем.

Евристичний (частково - пошуковий) метод – це спосіб поелементного засвоєння досвіду творчої діяльності, тобто окремих її етапів.

Учитель:

─ створює проблемну ситуацію;

─ формує проблему у формі проблемного завдання;

─ виокремлює в проблемі низку логічних підтем;

─ спонукає учнів до їх усвідомлення, активізує опорні знання дітей;

─ організовує самостійну діяльність учнів щодо пошуку шляхів розв’язання окремих підпроблем та планування діяльності й виконання практичних пізнавальних дій;

─ здійснює прямий контроль і коригування діяльності учнів засобами керованого само– і взаємоконтролю;

─ аналізує, оцінює результати розв’язання кожної підпроблеми й проблеми в цілому.

Дослідницький (пошуковий) метод полягає у створенні умов для самостійного розв’язання учнями цілісних проблем.

Специфіка застосування дослідницького методу виявляється:

1. У конструюванні навчальних завдань, які учні будуть виконувати самостійно (метою є не стільки здобуття нових знань, скільки оволодіння дитиною досвідом цілісного розв’язання проблем).

2. У способах управління: різні навчально – проблемні завдання вимагають варіативності за ступенем складності та за мірою допомоги.

3. У забезпеченні постійного зворотного зв’язку шляхом спостережень (аналізу, запитань і звернень дітей, їх емоційного стану та вчасного коригування самостійного пошуку, зі збереженням повної самостійності учнів.

2. Форми й принципи організації проблемного навчання