Короткі теоретичні відомості. Соціальна група –це сукупність індивідів,які взаємодіють певним чиномна основі очікувань кожного члена групи по відношенню до інших.

Соціальна група –це сукупність індивідів,які взаємодіють певним чиномна основі очікувань кожного члена групи по відношенню до інших.

Умови, необхідні для того, щоб сукупність вважалася групою: наявність взаємодій між її членами; поява очікувань кожного члена групи щодо інших її членів.

Статусні групи –класи,прошарки і касти.Ці великі групи,що виниклина основі соціальної нерівності, володіють (за винятком каст) низьким внутрішнім соціальним контролем, який, проте, може підвищуватися по мірі того як особи усвідомлюють свою приналежність до статусної групи, а також усвідомлення групових інтересів і включення в боротьбу за підвищення статусу своєї групи.

Колектив – (від лат. сollectivus –збірний)специфічна соціальнаспільність людей, об’єднаних загальними цілями, інтересами, почуттям солідарності, рішенням спільних виробничих, суспільних, соціокультурних, політичних і інших завдань.

Згідно зі статтею 252.1. Кодексу законів України про працю трудовий колектив підприємства складають усі громадяни,які своєю працею берутьучасть у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Група вважається колективом за декількома ознакама: наявність загальної мети у всіх її членів (єдиної для всіх, а не просто однакової, схожої); психологічне визнання членами групи один одного і ототожнення себе нею; практична взаємодія людей, унаслідок чого потенціал колективу виявляється істотно більшим, ніж сума потенціалів кожного з його членів; наявність певної культури, загальних цінностей, символіки, норм і правил поведінки в колективі, вступу або виходу з нього, вимог до фізичного і морального вигляду його членів.

Роль колективу: у його рамках задовольняється природна потреба людей у спілкуванні і діловій узаємодії, у приналежності до групи собі подібних; у колективі людина в необхідних випадках знаходить підтримку і захист; у своєму колективі особистість у першу чергу знаходить визнання успіхів і досягнень.

Залежно від характеру самого колективу його вплив на особу може бути як позитивним, так і негативним. Згуртований, але не налаштований на конструктивну поведінку колектив, може негативно впливати на особистість, спонукати до антисоціальної поведінки. Своєю чергою, людина також намагається впливати на колектив, робити його більш «зручним» для себе.

Сильна особистість може підпорядкувати собі колектив, загалом у результаті конфлікту з ним; слабка, навпаки, сама йому підкорюється і розчиняється в ньому, а колектив бере на себе турботу про її благополуччя.

Розрізняють таки види колективів: за складом:гомогенні(однорідні)і гетерогенні(різнорідні–стать,вік,професія, статус, рівень освіти тощо); за структурою:функціональний(на основі розподілу праці івизначення виробничих завдань кожного); політичний (відповідно до приналежності до тих або інших угрупувань); соціально-демографічний (за статтю, освітою, кваліфікацією тощо); соціально-психологічний (відповідно до симпатій і антипатій); поведінковий (за активністю); мотиваційний (залежно від рушійних чинників поведінки); за статусом: офіційні(оформлені юридично)і неофіційні; за характером внутрішніх зв’язків: формальні й неформальніколективи. Формальні зв’язки попередньо визначені, у неформальних колективах відносини складаються спонтанно, самі собою; за термінами існування:тимчасові,призначені для вирішення разового завдання, і постійні; за ступенем свободи,що надається їх учасникам:обов’язкові ідобровільні; за виконуваними функціями: орієнтовані на досягнення певної мети;на реалізацію сумісних інтересів і спілкування; за розміром: малі(число учасників не перевищує20)і великі.

Колективи розрізняються між собою і психологічно, ці відмінності виявляються в характері внутрішнього клімату, стані і ступені згуртованості їх учасників.

Внутрішній психологічний клімат –реальний стан узаємодії людей якучасників спільної діяльності (характеризується задоволеністю працівників організацією, умовами праці, відносинами між собою і з керівництвом, настроєм, взаєморозумінням, ступенем участі в управлінні і самоврядуванні, дисципліною, групою і місцем у ній, якістю одержуваної інформації).

Психологічний стан колективу характеризується ступенемзадоволеності його учасників своїм становищем.

Згуртованість колективу –психологічна єдність людей унайважливіших питаннях життєдіяльності колективу, що виявляється в тяжінні до нього учасників, прагненні захистити його і зберегти.

Ступінь згуртованості залежить від: розміру групи, соціальної однорідності (при різнорідності виникають угрупування) її членів, досягнутих успіхів, наявності зовнішньої небезпеки.

Згуртованість колективу, задоволеність людей своїм перебуванням у ньому залежать також від їх психологічної і соціально-психологічної сумісності (відповідність темпераментів членів колективу, професійних і моральних якостей).

Умови, що забезпечують соціально-психологічну сумісність: відповідність особистих можливостей кожного структурі й змісту його діяльності; однорідність основних мотивів діяльності й індивідуальних прагнень членів колективу; можливість реального взаємного доповнення і органічного поєднання здібностей кожного в єдиному трудовому і творчому процесі; раціональний розподіл функцій між членами колективу, при якому жоден з них не може добитися успіху за рахунок іншого.

Кожна посада є носієм певних повноважень.

Повноваження – сукупність офіційно представлених прав і обов’язківсамостійно ухвалювати рішення, віддавати розпорядження та здійснювати ті або інші дії в інтересах організації.

Виділяють кілька видів посадових повноважень: розпорядчі повноваження:їх власники мають право ухвалюватирішення, обов’язкові для виконання тими співробітниками організації, кого вони стосуються; рекомендаційні повноваження:їх власники при необхідності можутьнадавати поради керівникам або виконавцям стосовно того, яким чином найкраще вирішувати те або інше питання. Однак ці поради не є обов’язковими для виконання й не носять ініціативного характеру. Такими повноваженнями наділені різного роду фахівці, референти, радники, консультанти та ін.; к оординаційні повноваження реалізуються в процесі вироблення йприйняття спільних рішень. Особи, які ними наділяються, мають право від імені вищого керівництва погоджувати у окремих питаннях діяльність інших учасників підрозділу; к онтрольно-звітні повноваження надають можливість їх носіямздійснювати в офіційно встановлених рамках

перевірку діяльності керівників і виконавців, вимагати від них надання необхідної інформації, аналізувати її й повідомляти результати перевірок разом зі своїми висновками відповідним інстанціям; єднальні повноваження полягають у тому,що їх власник вобов’язковому порядку висловлює в межах компетенції своє ставлення до рішень, прийнятих у рамках лінійних або функціональних повноважень.

Управлінські повноваження невіддільні від управлінської відповідальності. Управлінська відповідальність – це необхідність усвідомлювати тавідповідати за рішення, дії, а також за їхні наслідки.

Види управлінської відповідальності: загальна управлінська відповідальність,яку несе керівник застворення необхідних умов праці; функціональна відповідальність виконавця за конкретний результат.

На першому етапі в поведінці людей переважає індивідуалізм.Вонизнайомляться один з одним, спостерігають за оточуючими і демонструють їм власні можливості. Багато хто при цьому займає вичікувальні позиції, уникають ворожості, спостерігають, аналізують. На другому етапі відбувається зближення людей,встановлення міжними необхідних контактів і формування загальних норм поведінки, що «цементують» колектив, а також виникають спроби встановлення пріоритетів і захоплення влади. На третьому етапі колектив стабілізується,формуються спільні цілі йнорми, налагоджується надійна співпраця, що дозволяє одержувати гарантовані результати.

Надалі із зростанням зрілості колективу він може розв’язувати все більш складні завдання, а довіра, яка є між людьми, знання ними один одного у низці випадків дозволяють йому функціонувати на принципах самоврядування. Для виконання завдання або з відходом декількох ключових фігур колектив реорганізується або розпадається.

Команда –це ретельно сформований,орієнтований на досягненняпоставлених цілей, добре керований колектив, який самоорганізується, швидко та ефективно реагує на будь-які зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі, вирішує завдання та досягає цілі підприємства як єдине ціле.

Професійна команда –це автономний самокерований колективпрофесіоналів, який створюється для досягнення загальної мети, відповідає за результат; здатний оперативно, ефективно і якісно вирішувати поставлені перед ним професійні завдання.

Командоутворення –це процес цілеспрямованого формуванняособливого способу взаємодії людей в організації, що дозволяє ефективно реалізовувати їхній енергетичний, інтелектуальний і творчий потенціал.

Імплоішип –партнерство керівника та співробітників,створеннякоманди, створення організаційної культури «Ми». Мета формування команди –ефективна праця,як окремих підрозділів,так і організації загалом.

Принципи створення ефективної команди –правила,основніположення і норми, яким мають слідувати керівники і фахівці в процесі управління персоналом. Безпека: у команді учасники почуваються в безпеці.Відчувають,що про них піклуються. Індивідуальність: команда визнає і заохочує індивідуальні особливостісвоїх членів. Причетність: учасники розділяють відчуття гордості за суміснідосягнення. Відданість: кожен з членів команди відчуває свою відповідальність задосягнення загальних цілей.

 

 

Опрацювати теоретичні питання

1. Сутність поняття «соціальна група». Різновиди соціальних груп.

2. Сутність поняття «колективу» і основні його ознаки.

3. Принципи формування колективу.

4. Психологічні ознаки колективу.

5. Етапи розвитку колективу.

6. Принципи створення ефективної команди.

 

Завдання до теми

Порівняння понять “колектив” і “група” потребує доповнення. Складіть таблицю, вписавши порів няльні риси групи та колективу, доповнивши їх істотними, не згаданими в тексті ознаками. Зазначте самостійно відібрані джерела, якими ви користувались.

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність поняття «соціальна група». Які існують різновиди соціальних груп.

3. Розкрийте сутність поняття і наведіть основні ознаки «колективу».

4. Які існують види колективів?

5. Перелічіть принципи формування колективу.

6. Перелічіть психологічні ознаки колективу.

7. Які етапи розвитку колективу Вам відомі?

8. Перелічіть принципи створення ефективної команди.

Література: [9–11, 12, 20]

 

1.3. Практичне заняття № 4, 5

Тема. Методологія управління персоналом організації.

Кадрова політика та кадрове планування

Мета: розглянути сутність та теоретико-методологічні основи управління персоналом туристського підприємства; різні методи планування потреби персоналу.