Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


 ороткий терм≥нолог≥чний словник. —к≥льки суперечок було б припинено,




—к≥льки суперечок було б припинено,

€кби учасники домовилис€ давати

визначенн€ своњм терм≥нам.

јристотель

”точнюйте значенн€ сл≥в, ≥ ви

зв≥льните людство в≥д половини

помилкових вчинк≥в.

–ене ƒекарт,

французький ф≥лософ

јвторитарн≥сть (лат. autoritas Ц влада, вплив) Ц сукупн≥сть властивостей особистост≥, що про€вл€ютьс€ в схильност≥ до диктату й беззаперечному п≥дкоренню оточуючих своЇму впливу ≥ влад≥, у прагненн≥ будь-€кими засобами затвердити свою владу й авторитет, дос€гти дом≥нуючого становища в груп≥. ¬она повТ€зана ≥з завищеною самооц≥нкою ≥ р≥внем домагань особистост≥, прагненн€м до стереотип≥зац≥њ та риг≥дн≥стю мисленн€ ≥ повед≥нки, з агресивн≥стю та ≥н.

јвторитет (лат. autoritas Ц влада, вплив) Ц прийн€те групою людей ≥ узаконене право керувати д≥€ми ≥ повед≥нкою ≥нших людей, що ірунтуЇтьс€ на дов≥р≥ до достоњнств ≥ €костей його нос≥€; визнанн€ за ≥ндив≥дом права на прийн€тт€ в≥дпов≥дального р≥шенн€ в умовах сп≥льноњ д≥€льност≥. ” навчально-виховному процес≥ вин€ткове значенн€ маЇ авторитет педагога. ѕсихолог≥чним п≥дірунт€м авторитету окремоњ особи Ї на€вн≥сть у нењ певних заслуг, особистих морально-психолог≥чних €костей, а службового авторитету Ц визнанн€ значущост≥, престижност≥ певноњ посади, в≥дпов≥дност≥ њй особи, що њњ об≥ймаЇ.

јдаптац≥€ в психолог≥њ особистост≥ (лат. adaptatio Ц пристосовувати) Ц пристосуванн€ особистост≥ до ≥снуванн€ в соц≥ум≥ в≥дпов≥дно до його норм ≥ вимог, а також зг≥дно з потребами, прагненн€ми, мотивами та ≥нтересами самоњ особистост≥. ѕсихолог≥чна адаптац≥€ зд≥йснюЇтьс€ в процес≥ соц≥ал≥зац≥њ особистост≥, у ход≥ њњ ≥ндив≥дуального розвитку, соц≥ального й профес≥йного становленн€.

јдаптац≥€ дидактична Ц готовн≥сть студента-першокурсника опанувати р≥зноман≥тт€м нових (пор≥вн€но з≥ шк≥льними) орган≥зац≥йних форм, метод≥в ≥ зм≥сту навчально-профес≥йноњ д≥€льност≥ у вищ≥й школ≥, до значного зб≥льшенн€ обс€гу навчального матер≥алу, до складноњ мови наукових текст≥в ≥ вивченн€ спец≥альних предмет≥в тощо.

јдаптац≥€ соц≥ально-психолог≥чна Ц процес набутт€ людьми певного соц≥ально-психолог≥чного статусу, оволод≥нн€ де€кими соц≥ально-психолог≥чними рольовими функц≥€ми; людина прагне дос€гти гармон≥њ м≥ж внутр≥шн≥ми й зовн≥шн≥ми умовами життЇд≥€льност≥.

јкме (гр. άχμή Ц розкв≥т, вершина, вищий ступ≥нь чогось) Ц соматичний, ф≥з≥олог≥чний, псих≥чний ≥ соц≥альний стан особистост≥, €кий характеризуЇтьс€ зр≥л≥стю њњ розвитку, дос€гненн€м найвищих ≥ найкращих показник≥в у њњ д≥€льност≥ й творчост≥.

јкмеолог≥чн≥ ≥нвар≥анти профес≥онал≥зму Ц основн≥ €кост≥ й ум≥нн€ профес≥онала, а буваЇ ≥ необх≥дн≥ умови, що забезпечують високу стаб≥льн≥сть ≥ ефективн≥сть д≥€льност≥, незалежно в≥д њњ зм≥сту ≥ специф≥ки.

јкмеолог≥€ Ц наука про зр≥л≥сть, умови ≥ чинники, що спри€ють дос€гненню акме. ¬она вивчаЇ законом≥рност≥ ≥ феномени розвитку людини до ступен€ њњ зр≥лост≥, особливо при дос€гненн≥ нею найвищого р≥вн€ в цьому розвитку. јкмеолог≥€ вивчаЇ людину, що розвиваЇтьс€, €к ≥ндив≥да, субТЇкта прац≥ та особист≥сть. «араз акмеолог≥€ виступаЇ насамперед €к наука про профес≥онал≥зм. <p>јктив (лат. activus Ц д≥€льний) Ц у соц≥альн≥й психолог≥њ Ц найб≥льш д≥€льна, енерг≥йна й активна частина соц≥альноњ групи, колективу.

јктив≥зац≥€ п≥знавальноњ д≥€льност≥ Ц така орган≥зац≥€ п≥знавальноњ д≥€льност≥, коли навчальний матер≥ал стаЇ предметом активноњ мисленнЇвоњ ≥ практичноњ д≥€льност≥ студента.

јктивн≥сть (лат. acivus Ц активний) Ц одна з основних характеристик особистост≥, €ка пол€гаЇ в здатност≥ бути ≥мпульсом зм≥н у стосунках ≥з оточуючим св≥том (на в≥дм≥ну в≥д реактивност≥, коли джерелом Ї зовн≥шн≥й стимул). ¬она ви€вл€Їтьс€ в прагненн≥ розширювати сферу своЇњ д≥€льност≥ ≥ повед≥нки, здатност≥ нести в соб≥ потенц≥ал енерг≥њ, сили ≥ творчост≥. јктивна особист≥сть неодм≥нно виступаЇ €к субТЇкт не лише своЇњ повед≥нки ≥ д≥€льност≥, але й власного житт€.

јктивн≥сть п≥знавальна Ц вид псих≥чноњ активност≥, що про€вл€Їтьс€ у форм≥ розгорнутоњ п≥знавальноњ д≥€льност≥, центральним процесом €коњ Ї мисленн€, ≥ характеризуЇтьс€ допитлив≥стю, творчим характером.

јльтруњзм (лат. alter Ц ≥нший) Ц мотив, спр€мований на наданн€ допомоги кому-небудь; безкорислива турбота про благо людей, готовн≥сть поступатис€ ≥ жертвувати особистими ≥нтересами задл€ ≥ншоњ людини. јльтруњзм протилежний егоњзму.

јмб≥валентн≥сть Ц важлива складова внутр≥шнього св≥ту особистост≥; риса, що про€вл€Їтьс€ в сп≥в≥снуванн≥ р≥вних за силою взаЇмовиключних протилежностей у мотивац≥њ, когн≥ц≥€х, афектах ≥ повед≥нц≥ в≥дносно зовн≥шнього ≥ (або) внутр≥шнього св≥ту (наприклад, почутт€ радост≥ ≥ гор€, любов≥ ≥ ненавист≥). ќсобист≥сна амб≥валентн≥сть про€вл€Їтьс€ в будь-€ких ситуац≥€х гармон≥йно, негармон≥йно чи патолог≥чно. јмб≥валентн≥сть повТ€зана з глибинними установками, де суперечлив≥ ставленн€ мають загальне джерело ≥ Ї взаЇмозалежними.

јтракц≥€ Ц приваблив≥сть одн≥Їњ людини дл€ ≥ншоњ, особлива форма взаЇмин, забарвлених вин€тково позитивними емоц≥€ми, про€в симпат≥њ. јтракц≥€ може ви€вл€тис€ також €к особлива позитивна соц≥альна установка щодо особи, орган≥зац≥њ тощо.

јфект (лат. affectus Ц хвилюванн€, пристрасть) Ц сильний ≥ в≥дносно короткочасний емоц≥йний стан, повТ€заний ≥з р≥зкою зм≥ною важливих дл€ субТЇкта життЇвих обставин.

Ѕезумовне прийн€тт€ Ц повага, активне слуханн€, в≥ра, увага до почутт≥в ≥ншого, безоц≥нне ставленн€, турбота про нього.

¬заЇмини (стосунки) Ц субТЇктивн≥ звТ€зки ≥ ставленн€, що ≥снують м≥ж людьми в соц≥альних групах шл€хом неперервного обм≥ну особист≥сно-значимою ≥нформац≥Їю. ¬заЇмини обовТ€зково передбачають взаЇмн≥сть, на€вн≥сть належного ставленн€. ¬они бувають д≥ловими ≥ при€тельськими, оф≥ц≥йними й особист≥сними. ¬заЇмини ірунтуютьс€ на певних спонуках (≥нтерес до ≥ншоњ людини, необх≥дн≥сть взаЇмод≥њ та сп≥вроб≥тництва, потреба в сп≥лкуванн≥ та ≥н.) ≥ передбачають €кусь повед≥нку (мовленн€, д≥њ, м≥м≥ка, жести), емоц≥њ ≥ почутт€ (задоволен≥сть сп≥лкуванн€м, симпат≥€ чи антипат≥€, взаЇмний пот€г, ≥ндив≥дуальний ≥ груповий настр≥й), п≥знанн€ (сприйн€тт€ ≥ншого, мисленн€, у€вленн€), волю (витримка при в≥дсутност≥ взаЇморозум≥нн€, волод≥нн€ собою, коли Ї конфл≥кт, наданн€ допомоги у важк≥й ситуац≥њ). Ќа взаЇмини людей впливають њхн€ спр€мован≥сть, характер, темперамент, в≥к, осв≥та, профес≥€ та ≥н.

¬заЇмн≥ оц≥нн≥ ставленн€ Ц взаЇмозвТ€зок ≥ взаЇмозумовлен≥сть оц≥нних ставлень один до одного субТЇкт≥в сп≥лкуванн€. ќц≥нне ставленн€ одного субТЇкта до ≥ншого включаЇ в себе загальну оц≥нку особистост≥; ф≥ксац≥ю конкретних особист≥сних €костей ≥з певною градац≥Їю њх значимост≥ дл€ даноњ людини; системно-ситуативн≥ оц≥нки, €к≥ пол€гають у характеристиц≥ обТЇкта шл€хом опису типових особливостей повед≥нки в типових ситуац≥€х; ситуативн≥ оц≥нки Ц опис д≥й субТЇкта в окремо вз€т≥й ситуац≥њ. ¬заЇмини ≥ взаЇмн≥ оц≥нн≥ ставленн€ в педагог≥чному процес≥ Ї важливою умовою ≥ засобом формуванн€ особистост≥ студента й оптимальноњ корекц≥њ педагог≥чноњ д≥€льност≥ викладача.

¬заЇмод≥€ соц≥альна Ц процеси впливу р≥зних субТЇкт≥в один на одного, њхн≥й взаЇмозвТ€зок, взаЇмозумовлен≥сть, взаЇмоперех≥д та ≥н. –озр≥зн€ють 5 р≥вн≥в установок на взаЇмод≥ю: дом≥нуванн€, ман≥пул€ц≥€, суперництво, партнерство, сп≥вдружн≥сть.

¬ихованн€ Ц ц≥леспр€моване створенн€ соц≥альних умов (матер≥альних, духовних, орган≥зац≥йних) дл€ розвитку особистост≥, дл€ њњ входженн€ в контекст сучасноњ культури.

¬≥дпов≥дальн≥сть Ц здатн≥сть особистост≥ розум≥ти в≥дпов≥дн≥сть результат≥в своњх д≥й поставленим ц≥л€м, прийн€тим у сусп≥льств≥ або в колектив≥ нормам, у результат≥ чого виникаЇ почутт€ сп≥вучаст≥ в сп≥льн≥й справ≥, а при нев≥дпов≥дност≥ Ц почутт€ невиконаного обовТ€зку; готовн≥сть ≥ндив≥да визнати, що в≥н сам Ї причиною насл≥дк≥в власноњ повед≥нки ≥ д≥€льност≥.

¬≥ра Ц особливий стан псих≥ки людини, що пол€гаЇ в повному й беззастережному прийн€тт≥ нею будь-€ких пов≥домлень, текст≥в, €вищ, под≥й або власних у€влень ≥ висновк≥в, €к≥ надал≥ можуть виступати основою њњ Ђяї, визначати њњ вчинки, судженн€, норми повед≥нки ≥ взаЇмини. ¬≥ра Ц духовне €вище, €ке повТ€зане з роботою ≥нтелекту. ¬она здатна зм≥нити житт€, €кщо повТ€зана з переконанн€ми, установками бутт€, з певною системою ц≥нностей.

¬нутр≥шн€ свобода Ц €к усв≥домлена необх≥дн≥сть, €к обірунтований виб≥р ≥ в≥дпов≥дальн≥сть за нього. ÷е св≥домо вз€тий на себе обовТ€зок дл€ реал≥зац≥њ своњх творчих можливостей. ѕочутт€ внутр≥шньоњ свободи повТ€зане з почутт€м власноњ г≥дност≥, з почутт€м самоц≥нност≥.

¬чинок Ц основна особист≥сна форма й одиниц€ повед≥нки, що оц≥нюЇтьс€ €к акт морального самовизначенн€ особистост≥ щодо людей, сусп≥льства ≥ самого себе; специф≥чний вид розумово-вольовоњ д≥њ, необх≥дна складова д≥€льност≥ людини, ви€ву њњ характеру ≥ повед≥нки. ¬чинок в≥д≥граЇ вин€тково важливу роль у морально-псих≥чному розвитку особистост≥.

√ен≥альн≥сть Ц найвищий ступ≥нь розвитку зд≥бностей, що ви€вл€Їтьс€ в творч≥й д≥€льност≥, результати €коњ мають ≥сторичне значенн€ в житт≥ сусп≥льства, у розвитку науки, мистецтва.

√енотип Ц сукупн≥сть спадкових структур орган≥зму (насамперед, ген≥в), €ка тримаЇ п≥д контролем розвиток ус≥х його ознак (морфолог≥чних, б≥ох≥м≥чних, психоф≥з≥олог≥чних аж до параметр≥в Ќ—). ” генотип≥ ≥ндив≥да корен€тьс€ причини спадкових захворювань псих≥ки, а дл€ здорових людей Ц витоки темпераменту, ≥ндив≥дуальних рис, обдарованост≥ тощо.

√≥потеза Ц наукове припущенн€, €ке базуЇтьс€ на теор≥њ або емп≥ричних даних, ≥ €ке ще не маЇ п≥дтвердженн€ або спростуванн€. –озр≥зн€ють науков≥ ≥ статистичн≥ г≥потези.

√отовн≥сть до прац≥ Ц потреба в прац≥, що конкретизуЇтьс€ в здатност≥ до певноњ профес≥йноњ д≥€льност≥ €к результат профес≥йного навчанн€ ≥ вихованн€; Ї п≥дсумком не т≥льки профес≥йного розвитку, але й соц≥альноњ зр≥лост≥ особистост≥.

√рупа референтна (лат. referentis Ц той, що пов≥домл€Ї) Ц група реальна або у€вна, мета д≥€льност≥ та ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ член≥в €коњ виступають €к еталон дл€ кожноњ особистост≥. —инон≥м Ц група еталонна.

√рупа соц≥альна Ц в≥дносно ст≥йка сукупн≥сть людей, обТЇднаних Їдн≥стю ≥нтерес≥в (а також культурних ц≥нностей ≥ норм повед≥нки), €к≥ перебувають у б≥льш-менш систематичн≥й взаЇмод≥њ.

√рупова думка Ц групове оц≥ночне судженн€, сукупн≥ оц≥нки, бажанн€, вимоги, в €ких виражаЇтьс€ ставленн€ член≥в колективу до окремих питань, €вищ, под≥й ≥ факт≥в, €к≥ стосуютьс€ њх ≥нтерес≥в, потреб ≥, звичайно, узгоджен≥ з моральними нормами даноњ групи.

√рупова згуртован≥сть Ц процес груповоњ динам≥ки, €кий характеризуЇ м≥ру (ступ≥нь) прихильност≥ до групи належних до нењ ос≥б.

√рупова норма Ц сукупн≥сть правил ≥ вимог, вироблених реально функц≥онуючою групою, €к≥ Ї важливим засобом регул€ц≥њ повед≥нки њњ член≥в, визначають характер взаЇмин, взаЇмод≥њ, взаЇмовпливу й сп≥лкуванн€ в ц≥й груп≥.

√руповий настр≥й Ц це загальний емоц≥йний стан, €кий пануЇ, переважаЇ в груп≥, створюЇ емоц≥йну атмосферу в н≥й. ¬≥н може €к стимулювати, так ≥ пригн≥чувати д≥€льн≥сть член≥в групи, а ≥нколи нав≥ть призводити до конфл≥кт≥в. √руповий настр≥й може бути оптим≥стичний ≥ песим≥стичний, мажорний ≥ м≥норний, нейтральний, задов≥льний ≥ незадов≥льний. —при€тливий соц≥ально-психолог≥чний м≥крокл≥мат позитивно позначаЇтьс€ на самопочутт≥ член≥в колективу, забезпечуЇ ситуац≥ю усп≥ху в групов≥й д≥€льност≥, даЇ змогу знайти оптимальне р≥шенн€ тимчасових труднощ≥в, п≥дтримувати дружн≥ стосунки в атмосфер≥ взаЇмодопомоги ≥ взаЇмоп≥дтримки, налагоджувати взаЇмини викладач≥в ≥ студент≥в.

√уман≥зац≥€ осв≥ти Ц система заход≥в, спр€мованих на розвиток загальнокультурних компонент≥в у зм≥ст≥ осв≥ти, ор≥Їнтованих на вдосконаленн€ особистост≥ (головноњ ц≥нност≥ осв≥ти). √уман≥зац≥€ осв≥ти передбачаЇ формуванн€ гуман≥стичного св≥тогл€ду, створенн€ нових в≥дносин м≥ж особист≥стю ≥ сусп≥льством. √уман≥зац≥€ осв≥ти Ц умова вир≥шенн€ глобальних проблем сучасного людського соц≥уму, це шл€х до вдосконаленн€ духовного, культурного складу особистост≥, це формуванн€ соц≥альних зд≥бностей людини жити в сусп≥льств≥ за моральними нормами, збер≥гати й примножувати своњ зд≥бност≥ до творчоњ д≥€льност≥, вдосконалювати свою особист≥сть.

√уман≥таризац≥€ осв≥ти Ц узгодженн€ викладанн€ техн≥чних, природничо-математичних дисципл≥н ≥з гуман≥тарними науками про сусп≥льство ≥ людину. —тавитьс€ завданн€ п≥дн€ти правову, моральну, психолог≥чну культуру фах≥вц€ з вищою осв≥тою. √уман≥таризац≥€ осв≥ти т≥сно повТ€зано з принципом гуман≥зац≥њ, передбачаЇ ≥нтеграц≥ю наук, њх сп≥вдружн≥сть (синерг≥€).

√уманний п≥дх≥д Ц за кожною людиною припускаЇтьс€ самоц≥нн≥сть, р≥вн≥сть њњ в правах, свобод≥ й обовТ€зках.

ƒепресивний стан Ц афективний стан, що характеризуЇтьс€ негативним емоц≥йним фоном, зм≥ною мотивац≥йноњ сфери, когн≥тивних (повТ€заних ≥з п≥знанн€м) у€влень ≥ загальноњ пасивност≥ повед≥нки. —убТЇктивно людина в стан≥ депрес≥њ в≥дчуваЇ важк≥, негативн≥ емоц≥њ ≥ почутт€ Ц пригн≥чен≥сть, сум, в≥дчай.

ƒеструктивн≥сть Ц негативне ставленн€ людини до самоњ себе або до ≥нших людей ≥ в≥дпов≥дна до цього ставленн€ повед≥нка. ƒеструктивна особист≥сть нещаслива, нав≥ть €кщо њй вдаЇтьс€ дос€гнути поставлених ц≥лей. ѕовага до житт€, до ≥нших людей ≥ самого себе Ц умова псих≥чного здоровТ€.

ƒетерм≥нанта (лат. determinans Ц €кий визначаЇ, обмежуЇ) Ц причина, що визначаЇ виникненн€ €вища.

ƒеф≥н≥ц≥€ психолог≥чна (лат. definitio Ц визначенн€) Ц визначенн€ психолог≥чного пон€тт€, вираженого словом, що робить останнЇ терм≥ном.

ƒивергентн≥сть Ц визнанн€ вар≥ативност≥ оптимального вир≥шенн€ проблеми.

ƒ≥алог Ц сп≥лкуванн€ двох субТЇкт≥в стосовно вир≥шенн€ проблеми; обговоренн€ сп≥льноњ теми, коли збер≥гаЇтьс€ думка кожного, намаганн€ зрозум≥ти один одного, без оц≥нки хто правий, а хто винен.

ƒ≥€льн≥сть викладача Ц р≥зновид профес≥йноњ науково-педагог≥чноњ д≥€льност≥, €ка спр€мована на р≥зноб≥чну профес≥йну п≥дготовку фах≥вц≥в р≥зного проф≥лю, на розвиток ≥ вихованн€ студент≥в.

ƒ≥€льн≥сть пров≥дна Ц д≥€льн≥сть, у €к≥й: 1) розвТ€зуютьс€ суперечност≥, €к≥ Ї руш≥йною силою розвитку; 2) перебудовуЇтьс€ структура св≥домост≥, зТ€вл€ютьс€ нов≥ €к≥сн≥ перетворенн€ Ц новоутворенн€; 3) виникають, диференц≥юютьс€ нов≥ види д≥€льност≥, забезпечуютьс€ умови дл€ переходу до них. ѕров≥дною д≥€льн≥сть Ї стосовно розвитку особистост≥, а не до ≥нших вид≥в њњ д≥€льност≥. ∆итт€ ≥ розвиток ≥ндив≥да тим багатш≥, чим ширше в≥н включений у р≥зн≥ форми д≥€льност≥. ” студентському в≥ц≥ пров≥дною д≥€льн≥стю Ї навчально-профес≥йна.

ƒ≥€льн≥сть студента Ц форма п≥знавальноњ ≥ практичноњ активност≥ студента, спр€мована на розвиток своЇњ особистост≥, п≥дготовку до виконанн€ профес≥йно-трудових завдань ≥ обовТ€зк≥в, оволод≥нн€ необх≥дними дл€ цього знанн€ми, навичками ≥ вм≥нн€ми.

ƒ≥€льн≥сть студента наукова Ц одна з форм творчого самовираженн€ особистост≥ студента, вищий р≥вень про€ву його п≥знавальноњ активност≥. ќсобливост≥ науково-досл≥дноњ д≥€льност≥ студент≥в: 1) п≥дпор€дкован≥сть њњ ц≥лей навчальним ц≥л€м; 2) основними њњ мотивами Ї п≥знавальн≥; 3) зд≥йснюЇтьс€ п≥д кер≥вництвом викладач≥в; 4) спри€Ї формуванню профес≥йноњ самост≥йност≥, здатност≥ творчо розвТ€зувати майбутн≥ практичн≥ профес≥йн≥ завданн€; 5) спри€Ї збагаченню наукових знань, досл≥дницьких ум≥нь ≥ навичок майбутнього фах≥вц€.

ƒуховн≥сть Ц специф≥чна людська риса €к сила самовизначенн€, €к енерг≥€ пориванн€ до кращого, до самовдосконаленн€ у вс≥х сферах житт€. ¬она ви€вл€Їтьс€ в багатств≥ внутр≥шнього св≥ту особи, њњ ерудиц≥њ, розвинутих ≥нтелектуальних ≥ емоц≥йних запитах, моральност≥. ћоже бути усв≥домлена, осмислена €к ви€в ≥нтел≥гентност≥. ћоже бути частково неусв≥домлена Ц про таких людей кажуть: сердечний, добрий, щирий в≥д природи. ¬трата духовност≥ р≥внозначна втрат≥ люд€ност≥. ƒуховн≥сть гармон≥зуЇ особист≥сть, усуваЇ протир≥чч€ з середовищем, даЇ можлив≥сть зосередитис€ на вир≥шенн≥ профес≥йних завдань ≥ обирати на ц≥й основ≥ засоби самоствердженн€ ≥ творчоњ самореал≥зац≥њ. ƒуховн≥сть Ц це звернен≥сть до загальнолюдських ц≥нностей. ƒуховний св≥т людини ви€вл€Їтьс€ у в≥дчутт≥ внутр≥шньоњ свободи, у натхненн≥, у творчост≥. ѕроблема духовного зростанн€ Ї проблемою набуванн€ внутр≥шньоњ свободи.

≈моц≥њ (лат. emoveo Ц хвилюю, збуджую) Ц псих≥чне в≥дображенн€ у форм≥ безпосереднього переживанн€ життЇвого зм≥сту €вищ ≥ ситуац≥й.

≈мпат≥€ (лат. empathea Ц сп≥впереживанн€) Ц 1) емоц≥йна чуйн≥сть, здатн≥сть людини до емоц≥йного в≥дгуку, сп≥вчутт€, сп≥впереживанн€, сп≥врадост≥, до розум≥нн€ внутр≥шнього стану ≥нших людей; 2) п≥знанн€ людиною внутр≥шнього св≥ту ≥нших людей (емоц≥йна прониклив≥сть, психолог≥чна налаштован≥сть), €ке зд≥йснюЇтьс€ за межами рац≥онального компоненту. ≈мпат≥€ Ц один ≥з найважлив≥ших компонент≥в профес≥йноњ придатност≥ до низки профес≥й (педагог, л≥кар, психолог).

≈рудиц≥€ (лат. еruditio Ц учен≥сть) Ц ви€вленн€ широти розуму, що спираЇтьс€ на великий обс€г знань ≥з конкретного питанн€ ≥ забезпечене памТ€ттю. ≈рудиц≥€ досить часто, але не обовТ€зково, повТ€зана з високим р≥внем творчост≥ в т≥й же галуз≥. ≤нод≥ в≥дзначаЇтьс€ також обернена њх залежн≥сть.

≈тикет д≥ловий Ц сукупн≥сть правил сп≥лкуванн€, взаЇмод≥њ ≥ повед≥нки людей у процес≥ сп≥льноњ профес≥йноњ д≥€льност≥, а також форми повед≥нки з оточуючими, види звернень ≥ прив≥тань, манери ≥ прийн€тна форма д≥лового од€гу. ¬ орган≥зац≥€х загальновизнаним Ї строгий, стриманий стиль (темний костюм, б≥ла сорочка, строга модна краватка).

«асвоЇнн€ знань Ц п≥знавальна д≥€льн≥сть, спр€мована на оволод≥нн€ знанн€ми, ум≥нн€ми ≥ навичками. ѕроцес засвоЇнн€ знань Ц це психолог≥чна сторона навчанн€, €ка включаЇ сприйн€тт€ навчального матер≥алу, його усв≥домленн€, запамТ€товуванн€ ≥ практичне застосуванн€ отриманих знань. ¬ажливе м≥сце в процес≥ засвоЇнн€ знань в≥д≥грають способи подоланн€ студентами труднощ≥в, що виникають п≥д час п≥знавальноњ д≥€льност≥. ” результат≥ правильно орган≥зованого й рац≥онально побудованого процесу засвоЇнн€ знань студенти набувають систему знань, формуютьс€ узагальненн€, €к≥ складають основу наукових пон€ть.

«д≥бност≥ Ц ≥ндив≥дуально-психолог≥чн≥ €кост≥ особистост≥, що забезпечують легк≥сть оволод≥нн€ певною д≥€льн≥стю та Ї передумовою усп≥шного њњ виконанн€. Ѕувають загальн≥ (або розумов≥) зд≥бност≥, в≥д €ких залежить усп≥шн≥сть будь-€коњ д≥€льност≥ ≥ навчанн€, та спец≥альн≥, повТ€зан≥ з конкретним видом д≥€льност≥ (педагог≥чн≥, науков≥, художн≥ та ≥н.)

«нанн€ Ц результат п≥знавальноњ д≥€льност≥ ≥ндив≥да; сукупн≥сть ≥дей людини, засвоЇних нею пон€ть, закон≥в ≥ принцип≥в, а також заф≥ксованих особливостей €вищ ≥ предмет≥в. «нанн€ можуть бути емп≥ричними (недостатньо узагальненими) ≥ теоретичними, що в≥дображають обТЇктивн≥ законом≥рн≥ звТ€зки ≥ в≥дношенн€; науков≥ ≥ життЇв≥, усв≥домлен≥ ≥ формально засвоЇн≥; спогл€дально-по€снювальн≥ ≥ д≥Їво-перетворююч≥. ќволод≥нн€ системою знань, що в≥дпов≥дають майбутн≥й спец≥альност≥ студент≥в, Ц необх≥дна передумова дос€гненн€ усп≥ху в профес≥йн≥й д≥€льност≥. —туденти повинн≥ формувати високу готовн≥сть до ефективного засвоЇнн€ ≥ використанн€ своњх теоретичних знань ≥ практичних ум≥нь.

«р≥л≥сть Ц вища психолог≥чна ≥нстанц≥€ орган≥зац≥њ та управл≥нн€ своЇю повед≥нкою, переборенн€ себе, самореал≥зац≥њ. ÷е сукупний стан високого розвитку ф≥з≥олог≥чних, ≥нтелектуальних, профес≥йних, д≥лових, вольових, моральних ≥ соц≥альних параметр≥в людини.

≤дентиф≥кац≥€ Ц упод≥бненн€, ототожненн€ з кимсь або чимось; п≥знанн€ когось або чогось. ≤дентиф≥кац≥€ Ц процес, через €кий людина або: а) поширюЇ свою ≥дентичн≥сть на будь-кого; б) запозичуЇ свою ≥дентичн≥сть в≥д будь-кого; в) зм≥шуЇ чи плутаЇ свою ≥дентичн≥сть ≥з ≥дентичн≥стю ≥ншого. ” студентському в≥ц≥ в≥дбуваЇтьс€ ≥дентиф≥кац≥€ ≥ндив≥да з авторитетною (референтною) групою, ≥дентиф≥кац≥€ себе €к субТЇкта майбутньоњ профес≥йноњ д≥€льност≥.

≤дентичн≥сть Ц почутт€ неперервност≥ свого бутт€ €к сутност≥, в≥дм≥нноњ в≥д ус≥х ≥нших. ≤дентичн≥сть Ц 1) збереженн€ ≥ п≥дтриманн€ особист≥стю власноњ ц≥л≥сност≥, тотожност≥, нерозривност≥ ≥стор≥њ свого житт€; 2) ст≥йкий образ Ђяї, усв≥домленн€ в соб≥ певних особист≥сних €костей, ≥ндив≥дуально-типолог≥чних особливостей, рис характеру, способ≥в повед≥нки, €к≥ визнаютьс€ своњми ≥ достов≥рними. ѕсихосоц≥альна ≥дентичн≥сть Ї запорукою псих≥чного здоровТ€ особистост≥. <p>≤м≥дж (англ. image Ц образ) Ц особливий вид псих≥чного образу, €кий характеризуЇтьс€ €к: 1) сформований у масов≥й св≥домост≥ стереотип сильно емоц≥йно забарвленого псих≥чного образу чого-небудь або кого-небудь; велике враженн€, що над≥лене великими регул€торними властивост€ми; 2) особливий псих≥чний образ, €кий сильно й конкретно впливаЇ на емоц≥њ, повед≥нку ≥ стосунки особистост≥ або групи; 3) ман≥пул€тивний, привабливий, зрозум≥лий псих≥чний образ, що впливаЇ на емоц≥йну сферу людини (≥нод≥ на њњ п≥дсв≥дом≥сть), а через нењ Ц на механ≥зми св≥домост≥ ≥ повед≥нки, виб≥р людини.

≤м≥джуванн€ Ц ум≥ле моральне звеличуванн€ добропор€дних вчинк≥в студент≥в, моральний захист тих, хто д≥Ї чесно й принципово.

≤ндив≥д (лат. individuum Ц непод≥льне) Ц окремий представник людського роду, нос≥й сукупност≥ морфолог≥чних, ф≥з≥олог≥чних ≥ психолог≥чних ознак, €к≥ в≥др≥зн€ють його в≥д представник≥в ≥нших вид≥в живих ≥стот; особа в груп≥ або сусп≥льств≥. ≤ндив≥дом Ї кожна людина. ” процес≥ онтогенетичного розвитку ≥ндив≥д стаЇ особист≥стю, ≥ндив≥дуальн≥стю, св≥домим субТЇктом своЇњ повед≥нки ≥ д≥€льност≥.

≤ндив≥дуал≥зац≥€ Ц пошуки засоб≥в позначенн€ своЇњ неповторност≥, своЇр≥дност≥, намаганн€ транслювати ≥ншим своЇ особист≥сне ставленн€ до них.

≤ндив≥дуальн≥сть Ц сукупн≥сть своЇр≥дних психолог≥чних особливостей ≥ властивостей людини, що характеризуЇ людську неповторн≥сть ≥ ви€вл€Їтьс€ в рисах характеру, специф≥ц≥ ≥нтерес≥в, €костей ≥ зд≥бностей, €к≥ в≥др≥зн€ють одну людину в≥д ≥ншоњ; здатн≥сть особистост≥ бути субТЇктом, дос€гаючи до того ж найвищого р≥вн€ активност≥.

≤нтеграц≥€ (integration) Ц ознака автентичноњ особистост≥, €ка по-справжньому реально функц≥онуЇ, знаЇ в≥дм≥нност≥ м≥ж в≥дчутт€ми ≥ фантаз≥€ми, м≥ж своњми потребами ≥ бажанн€ми ≥нших. “ака людина д≥Ї зг≥дно з власною глибинною мудр≥стю, не вимагаючи в≥д людей п≥дкоренн€ або в≥дпов≥дност≥ власним оч≥куванн€м. ≤нтеграц≥€ студента означаЇ, що в≥н усв≥домлюЇ своњ потреби та бере в≥дпов≥дальн≥сть за њх реал≥зац≥ю, узгоджуЇ своњ бажанн€ з на€вними можливост€ми, вибудовуЇ своЇ Ђя Ц ≥деальнеї узгоджено з Ђя Ц реальнимї ≥ профес≥йною моделлю.

≤нтелект (лат. intellectus Ц розум≥нн€, розум, глузд) Ц в≥дносно ст≥йка структура загальних розумових зд≥бностей людини, рац≥онального п≥знанн€; ефективн≥сть ≥ндив≥дуального п≥дходу до ситуац≥й, €к≥ вимагають п≥знавальноњ активност≥; вищий спос≥б ур≥вноваженн€ субТЇкта з середовищем, €кий характеризуЇтьс€ ун≥версальн≥стю (∆. ѕ≥аже). –озр≥зн€ють 3 види ≥нтелекту (за –. —тернбергом): 1) ≥нтелект вербальний, дл€ €кого характерний великий словниковий запас, ерудиц≥€, ум≥нн€ розум≥ти прочитане; 2) зд≥бн≥сть вир≥шувати проблеми; 3) ≥нтелект практичний Ц €к ум≥нн€ дос€гати поставлених ц≥лей.

≤нтел≥гентн≥сть Ц висока культура повед≥нки разом ≥з високим р≥внем розвитку ≥нтелекту й осв≥чен≥стю.

≤нтел≥генц≥€ Ц ел≥та сусп≥льства, передова його частина.

≤нтерес Ц одна з форм спр€мованост≥ особистост≥, про€в п≥знавальноњ потреби. ≤нтерес ви€вл€Їтьс€ в забарвленому позитивними емоц≥€ми зосередженн≥ уваги на певному предмет≥. ≤нтерес буваЇ мимов≥льним ≥ дов≥льним.

≤нтуњц≥€ Ц здатн≥сть до практично моментального ос€гненн€ ≥стини без безпосереднього лог≥чного обм≥рковуванн€.

 атегор≥њ Ц найб≥льш загальн≥ фундаментальн≥ пон€тт€, €к≥ в≥дображають загальн≥ властивост≥ й в≥дношенн€ д≥йсност≥ ≥ п≥знанн€.

 ер≥вництво Ц найб≥льш ефективний вид управл≥нн€ особами ≥ групами, при €кому субТЇкти управл≥нн€ й обТЇкт управл≥нн€ взаЇмод≥ють у св≥домому прагненн≥ до Їдиноњ мети.  ер≥вництво зд≥йснюЇтьс€ за трьома основними стил€ми: автократичним, л≥беральним ≥ демократичним.

 огн≥тивний (лат. cognitio Ц знанн€, п≥знанн€) дисонанс (лат. disono Ц р≥зноголосий) Ц емоц≥йний стан, €кий виникаЇ, коли в людини одночасно Ї де€к≥ установки або знанн€, що не узгоджуютьс€ м≥ж собою, або €кщо виникаЇ конфл≥кт переконанн€ ≥ зовн≥шньоњ повед≥нки.

 олектив Ц група однодумц≥в, обТЇднаних сусп≥льно значущою сп≥льною д≥€льн≥стю, у €к≥й переважають товариськ≥ стосунки й моральн≥ норми повед≥нки.  олектив характеризуЇтьс€ Їдн≥стю ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, на€вн≥стю орган≥в самовр€дуванн€, традиц≥й та ≥н.

 олективний субТЇкт управл≥нн€ Ц управл≥нський колектив, €кий характеризуЇтьс€ системою ≥нтегральних властивостей, притаманних соц≥альн≥й груп≥, але опосередкованих специф≥кою управл≥нськоњ д≥€льност≥ (наприклад, педагог≥чний колектив).

 омпетенц≥€ Ц загальна здатн≥сть моб≥л≥зувати в профес≥йн≥й д≥€льност≥ набут≥ знанн€, ум≥нн€, а також використовувати узагальнен≥ засоби ≥ способи виконанн€ д≥й.  омпетенц≥€ забезпечуЇ ун≥версальн≥сть профес≥йноњ д≥€льност≥.

 омпром≥с м≥жособист≥сний Ц спос≥б дос€гненн€ порозум≥нн€, завершенн€ конфл≥кту м≥жособист≥сного або м≥жгрупового.  омпром≥с передбачаЇ дос€гненн€ угоди, взаЇморозум≥нн€, часткового завершенн€ соц≥ального конфл≥кту шл€хом взаЇмних поступок ≥ узгодженн€ ≥нтерес≥в (через њх часткове задоволенн€).  омпром≥с використовуЇтьс€ в умовах, коли субТЇкти мають однаков≥ можливост≥ при в≥дсутност≥ достатн≥х ресурс≥в дл€ повного задоволенн€ ≥нтерес≥в, потреб одн≥Їњ з конфл≥ктуючих стор≥н.

 омун≥кабельн≥сть викладача (лат. communico Ц зТЇдную, пов≥домл€ю) Ц риса особистост≥, €ка ви€вл€Їтьс€ в здатност≥ до встановленн€ контакт≥в, сп≥лкуванн€, товариськост≥; комун≥кативний потенц≥ал викладача ≥ його навички ефективного педагог≥чного сп≥лкуванн€.

 онкуренц≥€ Ц орган≥зац≥€ груповоњ або м≥жособист≥сноњ взаЇмод≥њ, €ка передбачаЇ жорстк≥ меж≥. јктивн≥сть спр€мована на створенн€ перешкод партнеру по взаЇмод≥њ.

 онсенсус Ц згода, в≥дсутн≥сть у стор≥н, що домовл€ютьс€, заперечень щодо пропозиц≥й, висунутих п≥д час переговор≥в.

 онфл≥кт (лат. conflictus Ц з≥ткненн€) Ц з≥ткненн€ ос≥б ≥ груп, њхн≥й ≥дей, протилежних погл€д≥в, ≥нтерес≥в, потреб, оц≥нок, прагнень, р≥вн€ домагань тощо. ¬ основ≥ конфл≥кту можуть лежати реальн≥ або ≥люзорн≥, усв≥домлен≥ або неусв≥домлен≥ протир≥чч€, спроба вир≥шенн€ €ких в≥дбуваЇтьс€ на фон≥ гострих емоц≥йних стан≥в. ѕрийоми психолог≥чного тиску на опонент≥в, стиль, стратег≥€ ≥ тактика протиборства в≥дображаЇ ≥ндив≥дуальн≥ характеристики учасник≥в конфл≥кту. —пособи запоб≥ганн€ ≥ розвТ€занн€ конфл≥кт≥в ірунтуютьс€ насамперед на зд≥йсненн≥ психолог≥чного впливу на опонент≥в, щоб зм≥нити њхн≥ ставленн€, настанови.

 онфл≥кт внутр≥шн≥й Ц псих≥чний стан, €кий важко переживаЇтьс€, викликаний амб≥валентн≥стю почутт≥в ≥ тривалою боротьбою мотив≥в, що затримуЇ прийн€тт€ р≥шенн€.

 онфл≥ктна ситуац≥€ Ц виникненн€ ≥ загостренн€ протир≥ч м≥ж членами групи. ”св≥домленн€ конфл≥ктноњ ситуац≥њ, €ке виникаЇ через певний час, актив≥зуЇ њњ учасник≥в на прийн€тт€ необх≥дних заход≥в.  оли не вдаЇтьс€ врегулювати гостр≥ суперечност≥, виникаЇ конфл≥кт.

 онформн≥сть (лат. conformis Ц под≥бний, в≥дпов≥дний) Ц неусв≥домлене узгодженн€ позиц≥й, коригуванн€ њх ≥ндив≥дуальних вар≥ац≥й в≥дпов≥дно до групових настанов; властив≥сть особистост≥ Ђбути €к ≥нш≥ї, попадати в жорстку залежн≥сть в≥д групи, ви€в €коњ визначаЇтьс€ ≥нод≥ дов≥льним насл≥дуванн€м, а ≥нод≥ Ц скромн≥стю.

 ооперац≥€ Ц р≥вень взаЇмод≥њ, €кий передбачаЇ сп≥льн≥ зусилл€ в напр€мку дос€гненн€ одн≥Їњ мети.

 оректн≥сть Ц дещо п≥дкреслена вв≥члив≥сть.

 реативн≥сть Ц творч≥ можливост≥ людини, €к≥ ви€вл€ютьс€ в здатност≥ знаходити нов≥ вар≥анти оптимального вир≥шенн€ проблеми; сприйн€тлив≥сть до нових ≥дей.

 ультура (лат. cultura Ц догл€д, осв≥та, розвиток) Ц 1) сукупн≥сть матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, створених сусп≥льством, €к≥ характеризують певний р≥вень його розвитку; 2) р≥вень, ступ≥нь розвитку, дос€гнута в де€к≥й галуз≥ знань або д≥€льност≥: культура прац≥, культура управл≥нн€, культура мови тощо; 3) ступ≥нь соц≥ального, морального й розумового розвитку, властивий конкретн≥й людин≥.  ультура (1) Ц ≥нтегральний фактор соц≥ал≥зац≥њ особистост≥.

 ультура управл≥нн€ Ц сукупн≥сть теоретичних ≥ практичних положень, принцип≥в, норм ≥ ц≥нностей, що мають загальний характер ≥ стосуютьс€ певною м≥рою р≥зних аспект≥в управл≥нськоњ д≥€льност≥.

Ћ≥дер (лат. leader Ц ведучий, кер≥вник) Ц член групи, €кий спонтанно висуваЇтьс€ на роль неоф≥ц≥йного кер≥вника в умовах певноњ специф≥чноњ та досить значущоњ ситуац≥њ, щоб забезпечити орган≥зац≥ю гуртовоњ д≥€льност≥ людей дл€ найб≥льш швидкого й усп≥шного дос€гненн€ сп≥льноњ мети.

Ћ≥дерство Ц здатн≥сть особистост≥ спонукувати ≥нших д≥€ти, надихаючи й запевн€ючи њх у тому, що обраний курс Ї правильним. ” практичному план≥ л≥дерство Ц в≥дношенн€ дом≥нуванн€ ≥ п≥дкоренн€, влади ≥ п≥длегливост≥ в систем≥ м≥жособист≥сних взаЇмин у груп≥, сукупн≥сть правил або процедур, у межах €ких зд≥йснюЇтьс€ д≥€льн≥сть л≥дера.

Ћокус (лат. locus Ц м≥сце, м≥сцеположенн€) контролю (фр. controfe Ц перев≥рка) Ц €к≥сть, €ка характеризуЇ схильн≥сть людини приписувати в≥дпов≥дальн≥сть за результати своЇњ д≥€льност≥ зовн≥шн≥м силам або власним зд≥бност€м ≥ зусилл€м. –озр≥зн€ютьс€ ≥нтернальний (внутр≥шн≥й) ≥ екстернальний (зовн≥шн≥й) локус-контроль.

ћайстерн≥сть Ц властив≥сть особистост≥, набута в процес≥ њњ досв≥ду д≥€льност≥ €к вищий р≥вень освоЇних профес≥йних ум≥нь у дан≥й галуз≥ на основ≥ гнучких навичок ≥ творчост≥.

ћенеджер (англ. management Ц управл≥нн€) Ц субТЇкт, що виконуЇ управл≥нськ≥ функц≥њ; спец≥ал≥ст, €кий зд≥йснюЇ управл≥нську д≥€льн≥сть в економ≥чних ≥ виробничих структурах, осв≥тн≥х закладах та ≥н.; особа, котра орган≥зовуЇ конкретну роботу персоналу, керуючись сучасними методами управл≥нн€.

ћетод досл≥дженн€ (гр. μέυοδλξ Ц шл€х досл≥дженн€, спос≥б п≥знанн€) Ц нормативний обірунтований спос≥б проведенн€ наукового досл≥дженн€. ÷е шл€х наукового п≥знанн€, €кий випливаЇ ≥з загальних теоретичних у€влень про сутн≥сть обТЇкта досл≥дженн€. –озум≥нн€, визначенн€ ≥ виб≥р метод≥в досл≥дженн€ залежать в≥д загально-науковоњ ≥ конкретно-науковоњ методолог≥њ.

ћетодика досл≥дженн€ Ц конкретне вт≥ленн€ методу досл≥дженн€; вироблений спос≥б орган≥зац≥њ взаЇмод≥њ субТЇкта й обТЇкта досл≥дженн€ на основ≥ конкретного матер≥алу ≥ визначеноњ процедури. ” методиц≥ досл≥дженн€ конкретизуЇтьс€ мета, предмет досл≥дженн€, а також показники вим≥рюваного €вища, умови проведенн€ роботи, засоби ф≥ксац≥њ експериментальних показник≥в ≥ процедура анал≥зу та ≥нтерпретац≥њ одержаних даних.

ћетодолог≥€ Ц шл€х п≥знанн€, одержанн€ й по€сненн€ необх≥дних факт≥в ≥ розкритт€ законом≥рностей досл≥джуваних €вищ. —истема принцип≥в, норм ≥ способ≥в орган≥зац≥њ та побудови теоретичноњ ≥ практичноњ д≥€льност≥.

ћисленн€ абстрактне Ц один ≥з р≥зновид≥в людського мисленн€, €ке пол€гаЇ у виробленн≥ узагальнених пон€ть, суджень, умовивод≥в ≥ здатност≥ оперувати ними. јбстрактне (пон€т≥йне) мисленн€ виростаЇ на ірунт≥ узагальненн€ даних емп≥ричного п≥знанн€.

ћодель особистост≥ профес≥онала Ц модель, що в≥дображаЇ структуру найб≥льш суттЇвих зд≥бностей особистост≥ до конкретноњ профес≥њ. –озробл€Їтьс€ на основ≥ узагальненн€ емп≥ричних в≥домостей про структури особистостей достатньоњ к≥лькост≥ профес≥онал≥в, що добре справл€ютьс€ (а дл€ пор≥вн€нн€ Ц ≥ погано справл€ютьс€) з профес≥йною д≥€льн≥стю або на п≥дстав≥ кодиф≥кованих норм (закон≥в, статут≥в, ≥нструкц≥й та ≥н.) ≥ побажань експерт≥в.

ћораль Ц загальна ц≥нн≥сна основа культури, €ка спр€мовуЇ активн≥сть людини на утвердженн€ самоц≥нност≥ особистост≥, р≥вност≥ людей у њх прагненн≥ до г≥дного й щасливого житт€.

ћоральн≥ потреби Ц пон€тт€, €ке в≥дтворюЇ позитивне громадське ц≥нуванн€ ≥ндив≥дуальних запит≥в особистост≥; сусп≥льно (зокрема морально) санкц≥онована м≥ра потреб, що стосуЇтьс€ €к њх складу, р≥вн€, так ≥ способ≥в задоволенн€.

ћоральн≥ €кост≥ Ц характеристика найб≥льш типових моральних рис повед≥нки ≥ндив≥да.

ћоральн≥сть Ц визначаЇ м≥ру дотриманн€ соц≥альних норм у повед≥нц≥ людини, њњ ставленн€ до сусп≥льства, м≥стить внутр≥шню потребу особистост≥ у зд≥йсненн≥ моральних д≥й ≥ вчинк≥в. ÷е сфера в≥дпов≥дального вчинку щодо ≥нших людей. —уть моральност≥ Ц гуманне ставленн€ до людини (альтруњзм). ћоральн≥сть може виховуватис€ лише створенн€м умов, серед €ких людина звикаЇ чинити й д≥€ти морально так само невимушено й природно, €к ≥ вмиватис€ зранку.

ћотивац≥€ Ц сукупн≥сть причин психолог≥чного характеру (система мотив≥в), €к≥ зумовлюють повед≥нку ≥ вчинки людини, њх початок, спр€мован≥сть ≥ активн≥сть.

ћудр≥сть Ц найвищий про€в глибини розуму, що спираЇтьс€ на багате ≥ добре орган≥зоване фактуальне й ≥нструментальне знанн€ про р≥зн≥ життЇв≥ контексти.

Ќавички Ц д≥њ високого ступен€ досконалост≥, де€к≥ з €ких можуть бути доведен≥ до автоматизму.

Ќав≥юванн€ Ц вплив на емоц≥йну ≥ несв≥дому сферу псих≥ки людини: подоланн€ страх≥в, демонстрац≥€ психолог≥чного захисту та можливост≥ задоволенн€ њњ основних потреб.

Ќавчанн€ Ц упор€дкована взаЇмод≥€ викладача з≥ студентом, спр€мована на розвиток особистост≥ майбутнього фах≥вц€, дос€гненн€ мети профес≥йноњ п≥дготовки. «м≥стом ц≥Їњ взаЇмод≥њ Ї ц≥леспр€мована, посл≥довна передача (трансформац≥€) сусп≥льно-≥сторичного, соц≥окультурного, профес≥йного досв≥ду студентам у спец≥ально орган≥зованих умовах вищоњ школи.

Ќаука Ц 1) сфера й особливий вид д≥€льност≥ людини, результатом €коњ Ї нов≥ знанн€ про д≥йсн≥сть, що в≥дпов≥дають критер≥ю ≥стинност≥; 2) система знань, отриманих за допомогою наукового методу.

Ќауч≥нн€ Ц процес ≥ результат набутт€ людиною нового сенсомоторного та ≥нтелектуального досв≥ду, нових форм повед≥нки; засвоЇнн€ студентом соц≥ального досв≥ду, профес≥йних знань, ум≥нь ≥ навичок. –езультатом науч≥нн€ Ї соц≥ал≥зац≥€ особистост≥ студента.

Ќац≥ональна самосв≥дом≥сть особистост≥ Ц розум≥нн€ ≥ почутт€ приналежност≥ до етн≥чноњ сп≥льноти €к результат освоЇнн€ культури, традиц≥й, звичањв свого народу. ¬она включаЇ: 1) усв≥домленн€ себе €к ≥ндив≥да на основ≥ у€влень ≥ знань про своњ природно-б≥олог≥чн≥ властивост≥, зовн≥шн≥сть (Ђя Ц нац≥онально-ф≥зичнеї); 2) усв≥домленн€ себе €к нос≥€ нац≥ональноњ психолог≥њ на основ≥ п≥знанн€ впливу на псих≥чн≥ процеси, почутт€, про€в вол≥, розуму, мовленн€, приналежност≥ до певноњ нац≥њ, народу (Ђя Ц нац≥онально-психолог≥чнеї); 3) усв≥домленн€ себе €к нос≥€ нац≥ональних властивостей особистост≥ на основ≥ п≥знанн€ залежност≥ своЇњ життЇвоњ позиц≥њ, ставленн€ до д≥йсност≥, ≥нших людей, прац≥ в≥д нац≥ональноњ приналежност≥ (Ђя Ц нац≥онально-соц≥альнеї). «авд€ки нац≥ональним особливост€м особист≥сть здатна зберегти наступн≥сть традиц≥й ≥ звичањв свого народу, продовжити шл€х його соц≥ального й культурного розвитку.

Ќовоутворенн€ Ц €к≥сно новий тип будови особистост≥, що позначаЇтьс€ на внутр≥шньому та зовн≥шньому житт≥ людини: це зм≥ни в ≥нтелектуальн≥й, емоц≥йн≥й ≥ вольов≥й сфер≥, зм≥ни в ставленн≥ до середовища й самоњ себе.

ќбТЇкт досл≥дженн€ Ц це частина обТЇктивноњ психолог≥чноњ реальност≥ (тобто того, що ≥снуЇ незалежно в≥д нашоњ вол≥ ≥ св≥домост≥), €ку потр≥бно досл≥дити.

ќрган≥зован≥сть Ц взаЇмод≥€ ≥ндив≥дуального ≥ сп≥льного, вм≥нн€ структурувати ≥ програмувати д≥€льн≥сть в≥дпов≥дно до правил ≥ норм орган≥зац≥њ.

ќсв≥та Ц процес ≥ результат засвоЇнн€ систематизованих знань, ум≥нь ≥ навичок, а також способ≥в мисленн€; це й р≥вень розумового розвитку особистост≥ та њњ профес≥йноњ квал≥ф≥кац≥њ. ќсв≥ту здобувають переважно в систем≥ р≥зних навчальних заклад≥в (загальноосв≥тн≥ та спец≥альн≥ (профес≥йн≥) навчальн≥ заклади). ≤стотною умовою усп≥ху осв≥ти Ї самоосв≥та.

ќсв≥чений Ц ≥ндив≥д, €кий навчивс€ вчитис€ самост≥йно; той, хто усв≥домив, що безпека виживанн€ базуЇтьс€ не на самому знанн≥, а на вм≥нн≥ його здобувати.

ќсобист≥сть Ц людська ц≥л≥сн≥сть, €ка самовизначаЇтьс€ ≥ складаЇтьс€ з розвитку в≥дношень до навколишнього св≥ту, до ≥нших людей ≥ до самоњ себе; вища ≥нстанц≥€, €ка координуЇ всю псих≥чну д≥€льн≥сть, повед≥нкову активн≥сть; соц≥альне обличч€ людини, Ђяї дл€ ≥нших. ÷е соц≥альний ≥ндив≥д, що поЇднуЇ в соб≥ риси загальнолюдського, сусп≥льно значущого та ≥ндив≥дуально неповторного.

ѕедагог≥чна майстерн≥сть Ц комплекс властивостей особистост≥, €кий забезпечуЇ високий р≥вень самоорган≥зац≥њ профес≥йноњ педагог≥чноњ д≥€льност≥. ≈лементи педагог≥чноњ майстерност≥: 1) гуман≥стична спр€мован≥сть (≥нтереси, ц≥нност≥, ≥деали); 2) профес≥йне знанн€ (предмета, методики його викладанн€, педагог≥ки ≥ психолог≥њ); 3) педагог≥чн≥ зд≥бност≥ (комун≥кативн≥сть, перцептивн≥ зд≥бност≥, динам≥зм, емоц≥йна ст≥йк≥сть, оптим≥стичне прогнозуванн€, креативн≥сть); 4) педагог≥чна техн≥ка (ум≥нн€ управл€ти собою, ум≥нн€ взаЇмод≥€ти).

ѕедагог≥чна технолог≥€ Ц наукове психолого-педагог≥чне обірунтуванн€ характеру педагог≥чного впливу на вихованц€ в процес≥ взаЇмод≥њ з ним.

ѕедагог≥чне сп≥лкуванн€ Ц профес≥йне сп≥лкуванн€ викладача з≥ студентами на зан€тт≥ та поза ним, спр€моване на створенн€ спри€тливого психолог≥чного кл≥мату; структурний компонент ≥ одночасно спос≥б реал≥зац≥њ метод≥в ≥ прийом≥в педагог≥чних вплив≥в, спр€мованих на формуванн€ особистост≥. ѕедагог≥чне сп≥лкуванн€ Ц одна з≥ стор≥н профес≥онал≥зму викладача, його ум≥нн€ транслювати особист≥сне Ђяї студенту €к субТЇкту: чути ≥ бачити його; сп≥впереживати йому; безумовно приймати його €к особист≥сть, поважати почутт€ його власноњ г≥дност≥.

ѕедагог≥чний артистизм Ц експресивне вираженн€ власних переживань, ви€вленн€ емпат≥йност≥, вм≥нн€ щиро приймати переживанн€ студента (учн€).

ѕереконуванн€ Ц вплив на рац≥ональну сторону псих≥ки за допомогою лог≥чних формулювань, аргумент≥в ≥ доказ≥в.

ѕлюрал≥зм Ц множина р≥вноправно конкуруючих св≥тогл€д≥в, наукових напр€м≥в, ≥дей, думок тощо.

ѕовед≥нка Ц система взаЇмоповТ€заних вчинк≥в, €к≥ людина зд≥йснюЇ, щоб реал≥зувати певн≥ функц≥њ, зумовлен≥ взаЇмод≥Їю з середовищем.

ѕозиц≥€ (лат. positio Ц становище) Ц погл€ди, у€вленн€, установки особистост≥ стосовно умов њњ життЇд≥€льност≥.

ѕотреба п≥знавальна Ц прагненн€ студента до опануванн€ теоретичними знанн€ми з €коњсь предметноњ галуз≥ (ц≥ знанн€ в≥дображають законом≥рност≥ походженн€, становленн€ ≥ розвитку предмет≥в в≥дпов≥дноњ галуз≥).

ѕредмет досл≥дженн€ Ц €кась конкретна сторона, аспект, властив≥сть або в≥дношенн€ обТЇкта досл≥дженн€. ќбТЇкт Ц це ц≥ле, предмет Ц €кась його частина.

ѕредмет психолог≥њ вищоњ школи Ц особист≥сть викладача ≥ студента в њх розвивальн≥й педагог≥чн≥й взаЇмод≥њ. ѕсихолог≥€ вищоњ школи досл≥джуЇ роль особист≥сного чинника при впровадженн≥ ≥нновац≥йних технолог≥й навчанн€ ≥ вихованн€ у ¬Ќ«, психолог≥чн≥ умови ≥ механ≥зми становленн€ особистост≥ майбутнього фах≥вц€ в систем≥ ступеневоњ вищоњ осв≥ти (молодший спец≥ал≥ст, бакалавр, спец≥ал≥ст, маг≥стр).

ѕротир≥чч€ Ц у ф≥лос. розум≥нн≥ Ц взаЇмод≥€ протилежних, взаЇмовиключних стор≥н ≥ тенденц≥й предмет≥в ≥ €вищ, €к≥ водночас перебувають у внутр≥шн≥й Їдност≥ ≥ взаЇмопроникненн≥ та Ї джерелом саморуху й розвитку обТЇктивного св≥ту ≥ п≥знанн€. ѕротир≥чч€ в педагог≥чному сп≥лкуванн≥ Ц один ≥з вид≥в неск≥нченноњ низки протир≥ч, ≥з €ких побудовано св≥т: добро Ц зло, сила Ц слабк≥сть, молод≥сть Ц стар≥сть, хочу Ц не можна, мр≥€ Ц реальн≥сть, любов Ц ненависть тощо.

ѕрофес≥йна готовн≥сть студента Ц особист≥сна €к≥сть, €ка про€вл€Їтьс€ в позитивн≥й самооц≥нц≥ себе €к субТЇкта майбутньоњ профес≥йноњ д≥€льност≥ та прагненн≥ займатис€ нею п≥сл€ зак≥нченн€ ¬Ќ«. ¬она допомагаЇ молодому фах≥вцю усп≥шно реал≥зовувати профес≥йн≥ функц≥њ, правильно використовувати набут≥ знанн€ ≥ досв≥д, збер≥гати самоконтроль ≥ долати непередбачен≥ перешкоди. ѕрофес≥йна готовн≥сть Ц вир≥шальна умова швидкоњ адаптац≥њ випускника до умов прац≥, подальшого його профес≥йного вдосконаленн€ ≥ п≥двищенн€ квал≥ф≥кац≥њ.

ѕрофес≥йна компетентн≥сть Ц профес≥йна готовн≥сть ≥ здатн≥сть субТЇкта прац≥ до розвТ€занн€ завдань ≥ виконанн€ профес≥йних обовТ€зк≥в. ÷е ступ≥нь ≥ основний критер≥й визначенн€ в≥дпов≥дност≥ субТЇкта посад≥, €ку в≥н займаЇ.

ѕрофес≥йна культура Ц 1) системний св≥тогл€д ≥ модельне профес≥йне мисленн€ (юриста, педагога, ≥нженера тощо); 2) профес≥йна творч≥сть; 3) праксиолог≥чне, рефлексивне й ≥нформац≥йне опануванн€; 4) компетентн≥сть д≥€льност≥, сп≥лкуванн€ ≥ саморозвитку.

ѕрофес≥йна придатн≥сть Ц психод≥агностична ≥ психопрогностична оц≥нка особистост≥ й орган≥зму людини в≥дпов≥дно до вимог ≥ особливостей њњ профес≥йноњ д≥€льност≥.

ѕрофес≥йна самосв≥дом≥сть педагога Ц усв≥домленн€ педагогом себе €к субТЇкта педагог≥чноњ д≥€льност≥, самооц≥нка профес≥йно необх≥дних знань ≥ профес≥йно значимих €костей особистост≥. –езультатом самосв≥домост≥ педагога Ї соц≥ально-профес≥йний аспект його Ђя-концепц≥њї.

ѕрофес≥йна спр€мован≥сть Ц розум≥нн€ ≥ внутр≥шнЇ прийн€тт€ особист≥стю ц≥лей ≥ завдань профес≥йноњ д≥€льност≥, а також сп≥взвучних ≥з нею ≥нтерес≥в, настанов, переконань ≥ погл€д≥в. ”с≥ ц≥ ознаки ≥ компоненти профес≥йноњ спр€мованост≥ виступають показниками р≥вн€ њњ сформованост≥ в студент≥в. ¬она характеризуЇтьс€ ст≥йк≥стю (нест≥йк≥стю), дом≥нуванн€м соц≥альних або вузько особист≥сних мотив≥в, далекою чи близькою перспективою.

ѕрофес≥йне самовизначенн€ Ц процес прийн€тт€ особист≥стю р≥шенн€ стосовно вибору майбутньоњ трудовоњ д≥€льност≥ (ким стати, до €коњ соц≥альноњ групи належати, де й ≥з ким працювати?) ѕрофес≥йне самовизначенн€ м≥стить у соб≥ усв≥домленн€ ≥ндив≥дом себе €к субТЇкта конкретноњ майбутньоњ профес≥йноњ д≥€льност≥; з≥ставленн€ своњх можливостей на основ≥ самооц≥нки ≥ндив≥дуально-психолог≥чних €костей ≥з психолог≥чними вимогами профес≥њ до фах≥вц€; усв≥домленн€ своЇњ рол≥ й в≥дпов≥дальност≥ за усп≥шне виконанн€ д≥€льност≥ та реал≥зац≥њ своњх зд≥бностей; саморегул€ц≥ю повед≥нки, спр€мованоњ на дос€гненн€ поставленоњ мети.

ѕрофес≥йне самоствердженн€ студента Ц потреба ≥ прагненн€ в≥дпов≥дати профес≥йним вимогам ≥ субТЇктивному профес≥йному ≥деалу, реал≥зувати своњ можливост≥ й дос€гти певних результат≥в у навчальн≥й ≥ трудов≥й д≥€льност≥, сп≥лкуванн≥, одержати визнанн€ однокурсник≥в ≥ викладач≥в, утвердити у власн≥й думц≥ своЇ профес≥йне Ђяї. ѕсихолог≥чними умовами профес≥йного самоствердженн€ Ї посиленн€ профес≥йноњ мотивац≥њ; на€вн≥сть у св≥домост≥ студента сучасноњ модел≥ профес≥њ; внутр≥шнЇ прийн€тт€ вимог профес≥њ; адекватна самооц≥нка особист≥сних €костей, задатк≥в ≥ зд≥бностей; позитивне ставленн€ до себе €к субТЇкта Ц майбутнього профес≥онала; оволод≥нн€ профес≥йними знанн€ми; примноженн€ досв≥ду розвТ€занн€ профес≥йних завдань.

ѕрофес≥йний в≥дб≥р (профв≥дб≥р) Ц форма трудовоњ експертизи, завданн€ €коњ Ц виб≥р ≥з групи людей, €к≥ мають певн≥ зд≥бност≥, досв≥д (знанн€, ум≥нн€ ≥ навички), моральн≥ €кост≥, необх≥дних дл€ даноњ профес≥њ або спец≥альност≥. Ќа п≥дстав≥ завдань розр≥зн€ють психолог≥чний, медичний, ф≥з≥олог≥чний ≥ педагог≥чний профв≥дб≥р. «алежно в≥д вибору д≥агностики (експрес-психод≥агностика або пролонгована психод≥агностика) розр≥зн€ють психолог≥чний експрес-в≥дб≥р ≥ пролонгований в≥дб≥р.

ѕрофес≥ограма Ц системний опис соц≥ально-економ≥чних, виробничо-техн≥чних, сан≥тарно-г≥г≥Їн≥чних, психолог≥чних та ≥нших особливостей профес≥њ, а також вимог до субТЇкта ц≥Їњ спец≥альност≥, на основ≥ чого визначаютьс€ необх≥дн≥ дл€ цього виду д≥€льност≥ €кост≥ особистост≥, що складають основу профес≥йноњ придатност≥ людини.

ѕрофес≥онал Ц у широкому розум≥нн≥ це субТЇкт профес≥йноњ д≥€льност≥, в €кого висок≥ показники профес≥онал≥зму особистост≥ ≥ д≥€льност≥, високий профес≥йний ≥ соц≥альний статус, система особист≥сноњ ≥ д≥€льн≥сноњ нормативноњ регул€ц≥њ, €ка динам≥чно розвиваЇтьс€. ¬≥н пост≥йно нац≥лений на саморозвиток ≥ самовдосконаленн€, на особист≥сн≥ й профес≥йн≥ дос€гненн€, що мають соц≥ально-позитивне значенн€.

ѕрофес≥онал≥зац≥€ розвитку особистост≥ студента Ц формуванн€ ≥ поглибленн€ ≥нтересу до профес≥њ, опануванн€ знанн€ми, ум≥нн€ми ≥ навичками з обраного фаху, вдосконаленн€ особистост≥ майбутнього фах≥вц€. ¬и€вл€Їтьс€ в профес≥онал≥зац≥њ п≥знавальних процес≥в; п≥двищенн≥ почутт€ профес≥йноњ в≥дпов≥дальност≥, обовТ€зку ≥ чест≥; зростанн≥ р≥вн€ домагань ≥ прагненн≥ до самоствердженн€ в сфер≥ майбутньоњ профес≥њ; посиленн€ рол≥ самовихованн€, зм≥цненн≥ профес≥йноњ самост≥йност≥ й готовност≥ до майбутньоњ практичноњ роботи.

ѕрофес≥онал≥зм д≥€льност≥ Ц €к≥сна характеристика субТЇкта прац≥, що в≥дображаЇ високу профес≥йну квал≥ф≥кац≥ю ≥ компетентн≥сть, розмањтт€ ефективних профес≥йних навичок ≥ ум≥нь, у тому числ≥ тих, що базуютьс€ на творчих р≥шенн€х, волод≥нн€ сучасними алгоритмами й способами розвТ€занн€ профес≥йних завдань. ÷е даЇ змогу йому зд≥йснювати д≥€льн≥сть ≥з високою стаб≥льною продуктивн≥стю.

ѕрофес≥онал≥зм особистост≥ Ц €к≥сна характеристика субТЇкта прац≥, що в≥дображаЇ високий р≥вень розвитку профес≥йно важливих ≥ ≥ндив≥дуально-д≥лових €костей, акмеолог≥чних ≥нвар≥ант≥в профес≥онал≥зму, високий р≥вень креативност≥, адекватний р≥вень домагань, профес≥йну мотивац≥йну спр€мован≥сть, ц≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ, профес≥йн≥ ≥нтереси.

ѕсих≥чне здоровТ€ Ц емоц≥йне благополучч€, створене завд€ки атмосфер≥ поваги, дов≥ри, в≥дкритост≥.

ѕсихолог≥чна модель фах≥вц€ Ц зразок фах≥вц€ з вищою осв≥тою, сформований на основ≥ вивченн€ особливостей особистост≥ й структури д≥€льност≥ ос≥б, що усп≥шно працюють п≥сл€ зак≥нченн€ ¬Ќ«. „им ближче до завершенн€ профес≥йного навчанн€ перебуваЇ студент, тим ближче до модельних повинн≥ бути його особист≥сн≥ €кост≥, знанн€, ум≥нн€ ≥ навички.

ѕсихолог≥чний барТЇр Ц насл≥док нев≥дпов≥дност≥ зовн≥шн≥х вплив≥в (подразник≥в) внутр≥шньому Ђяї (≥нтересам, потребам, спр€мованост≥ особистост≥ тощо), через що формуЇтьс€ негативне ставленн€ до Ђподразник≥вї, прагненн€ захиститис€ в≥д них.

ѕсихолог≥€ вищоњ школи Ц галузь психолог≥чноњ науки, €ка вивчаЇ законом≥рност≥ функц≥онуванн€ псих≥ки студента €к субТЇкта навчально-профес≥йноњ д≥€льност≥ та законом≥рност≥ науково-педагог≥чноњ д≥€льност≥ викладача, а також соц≥ально-психолог≥чн≥ особливост≥ педагог≥чноњ взаЇмод≥њ.

–ефлекс≥€ (в≥д лат. reflexio Ц вигин, в≥дображенн€) Ц дов≥льна увага до зм≥сту власноњ св≥домост≥. –ефлексивн≥сть особистост≥ ви€вл€Їтьс€ в њњ здатност≥ критично оц≥нювати своњ д≥њ та зм≥нювати в≥дпов≥дно до цього мисленн€ ≥ д≥€льн≥сть.

–ефлекс≥€ педагога Ц це процес п≥знанн€ ним самого себе €к профес≥онала, свого внутр≥шнього св≥ту, анал≥з власних думок ≥ переживань у зв'€зку з профес≥йно-педагог≥чною д≥€льн≥стю, м≥ркуванн€ про себе €к особистост≥, усв≥домленн€ того, €к його сприймають ≥ оц≥нюють вихованц≥, колеги, ≥нш≥ оточуюч≥ люди.

–≥вень домагань Ц прагненн€ ≥ндив≥да до мети такоњ складност≥, €ка, на його думку, в≥дпов≥даЇ його можливост€м; ступ≥нь вимогливост≥ до себе; самооц≥нка оч≥куваних результат≥в у майбутн≥й д≥€льност≥; бажаний р≥вень самооц≥нки особистост≥ Ц р≥вень Ђяї. –≥вень домагань може бути адекватним, тобто в≥дпов≥дати зд≥бност€м ≥ндив≥да, ≥ неадекватним Ц заниженим або завищеним. –озб≥жн≥сть м≥ж р≥внем домагань ≥ фактичною його реал≥зац≥Їю спричин€Ї незадоволен≥сть, розчаруванн€, фрустрац≥ю. ƒос€гненн€ р≥вн€ домагань супроводжуЇтьс€ самосхваленн€м, почутт€м усп≥ху тощо.

–озвиваюче навчанн€ Ц спр€моване на розвиток теоретичного мисленн€ ≥ творчост≥ €к основи особистост≥. «м≥ст розвиваючого навчанн€ вимагаЇ актив≥зац≥њ мисленнЇвих д≥й. –озвиваюче навчанн€ формуЇ ум≥нн€ вчитис€ або набутт€ ум≥нь ≥ навичок власних учбових д≥й, ум≥нн€ самост≥йно ор≥Їнтуватис€ в нов≥й науков≥й (або ≥нш≥й) ≥нформац≥њ. –озвиваюче навчанн€ використовуЇ методики, €к≥ ірунтуютьс€ на потреб≥ сходженн€ в≥д абстрактного до конкретного.

–озвиток Ц зм≥ни в≥д простого до складного, в≥д нижчого до вищого в результат≥ примноженн€ к≥льк≥сних зм≥н, що ведуть до €к≥сних перетворень.

–озвиток особистост≥ фах≥вц€ Ц процес, п≥д час €кого ≥ндив≥д, засвоюючи соц≥альний, моральний ≥ профес≥йний досв≥д, набуваЇ реального соц≥ального, морального ≥ профес≥йного статусу.

–озум≥нн€ Ц активний процес пошуку й конструюванн€ людиною смислу пов≥домленн€, тексту, образ≥в, схем, моделей, символ≥в та ≥нших форм ≥снуванн€ знань ≥ ≥нформац≥њ, а також ≥нтерпретац≥€ ≥ конструюванн€ смислу д≥й ≥ вчинк≥в ≥нших людей. ƒл€ розум≥нн€ характерне в≥дчутт€ €сност≥ й внутр≥шньоњ Їдност≥ €вищ ≥ в≥дношень, €к≥ розгл€даютьс€.

–оль (франц. role Ц перел≥к) Ц певна соц≥ально-психолог≥чна характеристика особистост≥, спос≥б повед≥нки залежно в≥д њњ статусу й позиц≥њ в груп≥, сусп≥льств≥, у систем≥ м≥жособист≥сних взаЇмин ≥ сусп≥льних в≥дносин.

—амоактуал≥зац≥€ Ц в≥дчутт€ своЇњ внутр≥шньоњ природи, чесн≥сть ≥ прийн€тт€ в≥дпов≥дальност≥ за власн≥ д≥њ, можлив≥сть кращого життЇвого вибору, пост≥йний процес розвитку свого потенц≥алу до максимально можливого.

—амореал≥зац≥€ Ц розгортанн€ оптимальних зд≥бностей людини до р≥зних вид≥в людськоњ д≥€льност≥; р≥вень розвитку, €кого дос€гаЇ людина в≥д моменту народженн€; це св≥доме прагненн€ до реал≥зац≥њ своњх можливостей.

—амоц≥нн≥сть Ц це те, наск≥льки людина вважаЇ себе г≥дною поваги, уваги оточуючих людей, нав≥ть незалежно в≥д результат≥в д≥€льност≥ в даний момент.

—в≥дом≥сть моральна Ц Їдн≥сть моральних знань ≥ моральних почутт≥в, рац≥онального й емоц≥йного.

—енcитивн≥сть в≥кова (в≥д лат. sensus Ц в≥дчутт€) Ц властива конкретному пер≥оду онтогенетичного розвитку особлива чутлив≥сть до певного роду вплив≥в навколишньоњ д≥йсност≥. Ќаприклад, студентський в≥к сенситивний дл€ профес≥йного становленн€ особистост≥. «нанн€ в≥кових сенситивних пер≥од≥в позитивно впливаЇ на усп≥шн≥сть педагог≥чноњ д≥€льност≥.

—инергетика (в≥д грец. συνεργητιχός Ц сп≥льний, узгоджено д≥ючий) Ц напр€м м≥ждисципл≥нарних досл≥джень процес≥в самоорган≥зац≥њ ≥ впор€дкуванн€ у в≥дкритих системах р≥зного типу (ф≥зична, б≥олог≥чна, соц≥альна, еколог≥чна та ≥н.).

—инерг≥€ (сп≥вдружн≥сть) Ц п≥двищена результативн≥сть сп≥льноњ д≥њ чинник≥в пор≥вн€но з тими ж, €к≥ д≥ють окремо.

—итуац≥€ Ц система зовн≥шн≥х умов стосовно субТЇкта д≥€льност≥, €к≥ спонукають або опосередковують його активн≥сть.

—кромн≥сть Ц ретельн≥сть, розумне використанн€ влади, критичне ставленн€ до своњх заслуг ≥ хиб.

—мисл особист≥сний Ц субТЇктивне ставленн€ людини до того, що вона висловлюЇ за допомогою мови. «а ќ. ћ. ЋеонтьЇвим, сп≥вв≥днесенн€ мотиву ≥ мети народжуЇ особист≥сний смисл.  онцепц≥€ сенсу житт€ передбачаЇ в≥ддалену мету, €ку треба дос€гти через власн≥ зусилл€, працю.

—ов≥сть Ц це критична моральна оц≥нка своЇњ повед≥нки, €ка супроводжуЇтьс€ сильними почутт€ми. ÷е орган смислу ≥ житт€, ≥ д≥€льност≥. ÷е загострене почутт€ особист≥сноњ в≥дпов≥дальност≥ перед людьми ≥ сусп≥льством за свою повед≥нку, за своњ вчинки. —ов≥сть виникаЇ, коли св≥дом≥сть констатуЇ зб≥г або розходженн€ вчинку ≥ моральноњ норми. як насл≥док, зТ€вл€Їтьс€ оц≥нка свого вчинку. якщо негативна Ц зТ€вл€Їтьс€ негативна мотивац≥€ щодо вчинку, незадоволенн€ собою Ц муки сов≥ст≥. якщо позитивна оц≥нка Ц зростаЇ самоц≥нн≥сть.

—оц≥ал≥зац≥€ Ц процес ≥ результат засвоЇнн€ й активного в≥дтворенн€ ≥ндив≥дом настанов, ц≥нностей, ролей, оч≥кувань, €к≥ властив≥ певн≥й культур≥ або соц≥альн≥й груп≥.

—оц≥альна ≥нг≥б≥ц≥€ Ц утриманн€, пригн≥чуванн€ активност≥, гальмуванн€ повед≥нки ≥ д≥€льност≥ п≥д впливом ≥нших людей. Ќаприклад, працездатн≥сть у присутност≥ окремих член≥в групи може знижуватис€.

—оц≥альна компетентн≥сть Ц волод≥нн€ когн≥тивними, емоц≥йними ≥ моторними засобами людськоњ повед≥нки.

—оц≥альна ситуац≥€ розвитку (Ћ. —.¬иготський) Ц особливе, одиничне ≥ неповторне в≥дношенн€ м≥ж ≥ндив≥дом ≥ соц≥альною д≥йсн≥стю.

—оц≥альна фасил≥тац≥€ Ц посиленн€ енерг≥њ, п≥двищенн€ активност≥, дом≥нантних реакц≥й ≥ндив≥да, полегшенн€ його д≥€льност≥ в присутност≥ групи (разом краще!)

—оц≥альне пор≥вн€нн€ Ц соц≥ально-психолог≥чне €вище, коли з≥ставл€ютьс€ не лише окрем≥ особистост≥, а ц≥л≥ групи людей. ¬≥дпадаЇ необх≥дн≥сть ставати добр≥шим, весел≥шим, культурн≥шим, осв≥чен≥шим тощо, займатис€ самовихованн€м, €кщо пор≥вн€нн€ на користь ≥ндив≥да. «Т€вл€Їтьс€ можлив≥сть п≥двищити свою самооц≥нку, ставши членом в≥дпов≥дноњ групи. ќкр≥м того, на члена групи автоматично переноситьс€ њњ соц≥альний статус.

—оц≥альне управл≥нн€ Ц д≥€льн≥сть, спр€мована на забезпеченн€ впор€дкованост≥ та узгодженост≥ в д≥€х людей ≥ орган≥зац≥й, щоб дос€гнути окреслен≥ сусп≥льно значущ≥ ц≥л≥.

—оц≥альн≥ норми Ц вироблен≥ сусп≥льством модел≥ повед≥нки особистост≥ та груп, €к≥ спри€ють дос€гненню головних ц≥нностей сусп≥льства ≥ життЇво важливих дл€ нього в≥дношень.

—оц≥альн≥ репрезентац≥њ Ц загальноприйн€т≥ переконанн€, ≥дењ ≥ ц≥нност≥, €к≥ п≥дтримуютьс€ б≥льш≥стю. ¬они включають також ≥ наш≥ погл€ди й культурну ≥деолог≥ю, що ми демонструЇмо ≥ншим, розкриваючи перед ними своЇ Ђяї. Ќаш≥ соц≥альн≥ репрезентац≥њ допомагають по€снювати св≥т, налагоджувати м≥жособист≥сн≥ стосунки на засадах взаЇморозум≥нн€.

—п≥вроб≥тництво навчальне Ц форма взаЇмод≥њ викладача з≥ студентами, в €к≥й сп≥льно визначаютьс€ ≥ вир≥шуютьс€ навчальн≥ проблеми, розумов≥ задач≥. ¬≥д педагога вимагаЇтьс€ такт, поважне ставленн€ до вихованц≥в, пильна увага до њх розумового процесу; п≥дтримка, схваленн€ найменшого усп≥ху; про€в емпат≥њ, ум≥нн€ поставити себе на м≥сце студента, зрозум≥ти мету ≥ мотиви його д≥€льност≥; доброзичлив≥сть; рефлекс≥€, анал≥з своњх д≥й €к педагога, швидке запровадженн€ поправок у навчальний процес. ¬≥д студент≥в оч≥куЇтьс€ самоконтроль, самооц≥нка, розкут≥сть, в≥дсутн≥сть страху, в≥дпов≥дальне ставленн€ до навчанн€, ≥н≥ц≥атива, прагненн€ до творчост≥, доброзичлив≥ взаЇмини в груп≥ та з педагогом. Ќайб≥льш поширеним способом навчального сп≥вроб≥тництва при розвТ€занн≥ навчальних завдань Ї дискус≥€, групове обговоренн€, розвТ€занн€ проблемних питань, проведенн€ д≥лових ≥гор тощо.

—п≥лкуванн€ Ц взаЇмод≥€ субТЇкт≥в, в €к≥й проходить обм≥н рац≥ональною й емоц≥йною ≥нформац≥Їю, д≥€льн≥стю, досв≥дом, знанн€ми ≥ вм≥нн€ми, а також результатами д≥€льност≥. Ќеобх≥дна умова розвитку ≥ формуванн€ особистост≥ та групи.  атегор≥€ сп≥лкуванн€ наст≥льки багатогранна, що сп≥лкуванн€ розгл€даЇтьс€ з р≥зних позиц≥й: €к д≥€льн≥сть, специф≥чна форма взаЇмод≥њ м≥ж людьми, €к необх≥дна умова життЇд≥€льност≥, зас≥б передач≥ культури й сусп≥льного досв≥ду, спос≥б розкритт€ субТЇктивного св≥ту, зас≥б впливу та ≥н.

—п≥лкуванн€ д≥лове Ц це взаЇмод≥€ людей, в €к≥й його учасники виконують соц≥альн≥ рол≥, тому в ньому запрограмован≥ конкретн≥ ц≥л≥ сп≥лкуванн€, його мотиви, а також способи зд≥йсненн€ контакт≥в. ј коли так, то активн≥сть п≥знавальноњ ≥ емоц≥йно-вольовоњ сфер маЇ прагматичний характер.

—п≥лкуванн€ м≥жособист≥сне (неформальне) Ц взаЇмод≥€ субТЇкт≥в, в €к≥й немаЇ ч≥ткоњ регламентац≥њ, зумовленоњ ц≥л€ми д≥€льност≥, соц≥альними рол€ми, нормами повед≥нки. ” процес≥ такого сп≥лкуванн€ в≥дбуваЇтьс€ емоц≥йне розкр≥паченн€, зануренн€ у внутр≥шн≥й св≥т партнера, взаЇмини набувають дов≥рливий характер.

—татус (лат. status Ц стан, становище) Ц м≥сце ≥ндив≥да в систем≥ м≥жособист≥сних взаЇмин у груп≥, сусп≥льств≥, його права, обовТ€зки й прив≥лењ.

—тереотип≥зац≥€ Ц один ≥з м≥жгрупових механ≥зм≥в взаЇмин, суть €кого пол€гаЇ в приписуванн≥ певним групам людей властивих саме њм рис, причому найчаст≥ше негативних. —тереотип≥зац≥€ повТ€зана також ≥з тенденц≥Їю не ф≥ксувати, применшувати в≥дм≥нност≥ м≥ж членами своЇњ групи й г≥пербол≥зувати в≥дм≥нност≥ м≥ж своЇю та ≥ншою групами. Ќеправильн≥, помилков≥ стереотипи часто ускладнюють контакти м≥ж людьми, заважають налагодженню нормальних взаЇмин м≥ж ними. ≤нколи стереотип≥зац≥€ корисна, тому що полегшуЇ ор≥Їнтац≥ю в оточуючому св≥т≥, згуртовуЇ колектив.

—тиль д≥€льност≥ Ц ст≥йка ≥ндив≥дуально-специф≥чна система психолог≥чних засоб≥в, прийом≥в, навичок, метод≥в ≥ способ≥в зд≥йсненн€ певноњ д≥€льност≥.

—тиль кер≥вництва Ц система принцип≥в, норм, метод≥в ≥ прийом≥в впливу на п≥длеглих, щоб ефективно зд≥йснювати управл≥нську д≥€льн≥сть ≥ дос€гати поставлен≥ ц≥л≥.

—трес (англ. stress Ц напруга) Ц емоц≥йний стан людини, що виникаЇ п≥д д≥Їю сильних подразник≥в ≥ ви€вл€Їтьс€ в напружених переживанн€х.

—тудент (в≥д лат. studens (studentis) Ц той, хто старанно працюЇ, займаЇтьс€) Ц людина, €ка наполегливо навчаЇтьс€, опановуЇ профес≥йн≥ знанн€, ум≥нн€ ≥ навички, вивчаЇ (студ≥юЇ) науку. «г≥дно ≥з «аконом ”крањни Ђѕро вищу осв≥туї, студент (слухач) Ц особа, €ка в установленому пор€дку зарахована до вищого навчального закладу ≥ навчаЇтьс€ за денною (очною), веч≥рньою або заочною, дистанц≥йною формами навчанн€, щоб здобути певний осв≥тн≥й ≥ осв≥тньо-квал≥ф≥кац≥йний р≥вень.

—тудентство Ц це моб≥льна соц≥альна група, метою д≥€льност≥ €коњ Ї засвоЇнн€ за спец≥ально розробленою програмою соц≥ально-профес≥йних ролей, п≥дготовка до виконанн€ важливих профес≥йних, культуролог≥чних, громадсько-пол≥тичних, с≥мейних та ≥нших функц≥й. ¬оно обТЇднуЇ молодих людей, €к≥ св≥домо й ц≥леспр€мовано оволод≥вають профес≥йними знанн€ми, ум≥нн€ми ≥ навичками, набувають профес≥йн≥ €кост≥ через навчанн€ у вищих навчальних закладах.

—тудентський в≥к Ц особливий ≥ найважлив≥ший дл€ сусп≥льного розвитку та становленн€ особистост≥ пер≥од житт€ людини, €кий повТ€заний ≥з формуванн€м фах≥вц€, сусп≥льного д≥€ча ≥ громад€нина, опануванн€м ≥ консол≥дац≥Їю багатьох соц≥альних функц≥й, формуванн€ профес≥йноњ майстерност≥. ѕ≥д час навчанн€ в студента формуютьс€ необх≥дн≥ дл€ цього €кост≥, знанн€, ум≥нн€ ≥ навички. ќзнаками соц≥ально-психолог≥чноњ зр≥лост≥ студента Ї громад€нська позиц≥€, профес≥онал≥зм, д≥ловит≥сть, профес≥йне мисленн€, етична осв≥чен≥сть, естетична культура, активн≥сть, потреба самовдосконаленн€, в≥дпов≥дальне ставленн€ до здоровТ€ та ≥н.

—убТЇкт Ц людина на вищому р≥вн≥ активност≥, ц≥л≥сност≥, автономност≥.

—убТЇктн≥сть Ц здатн≥сть людини усв≥домлювати себе нос≥Їм знань, вол≥, ставлень, зд≥йснювати св≥домий виб≥р у систем≥ соц≥альних в≥дносин, розум≥ти своњ д≥њ та в≥дпов≥дати за них, зТ€сувати дл€ себе звТ€зки свого Ђяї з ≥ншими людьми.

“ворч≥сть Ц св≥дома, ц≥лепокладаюча активна д≥€льн≥сть, спр€мована на п≥знанн€ ≥ перетворенн€ д≥йсност≥, €ка створюЇ нов≥, ориг≥нальн≥, ран≥ше не ≥снуюч≥ предмети, твори тощо. ѕроцес творчост≥ включаЇ ≥нтелектуальну д≥€льн≥сть стосовно осмисленн€ житт€, створенн€ нових теоретичних узагальнень, висуненн€ ≥дей ≥ д≥€льн≥сть щодо вт≥ленн€ њх у житт€. ¬исокий р≥вень розвитку творчого мисленн€ фах≥вц€ Ц важлива психолог≥чна передумова найб≥льш рац≥онального й ефективного виконанн€ ним профес≥йних обовТ€зк≥в.

“овариськ≥сть Ц взаЇмна сол≥дарн≥сть, повага ≥ дов≥ра, €к≥ утворюють сп≥льн≥сть ≥нтерес≥в ≥ ц≥лей.

“олерантн≥сть Ц в≥дсутн≥сть (або послабленн€) реагуванн€ на конфл≥ктногенний фактор; поблажлив≥сть, терпим≥сть до чињхось думок, погл€д≥в, в≥рувань тощо.

”н≥кальн≥сть (лат. unicus Ц Їдиний) Ц неповторн≥сть, вин€тков≥сть, р≥дк≥сн≥сть.  ожн≥й людин≥ властива сво€ генетична програма, ≥ндив≥дуальний наб≥р спадкових ≥ вроджених задатк≥в, психоф≥з≥олог≥чних параметр≥в орган≥зму, особливостей вищоњ нервовоњ д≥€льност≥, неповторного ≥ндив≥дуального досв≥ду, одиничн≥ форми сприйн€тт€, мисленн€, емоц≥й, вол≥ тощо. Ќе т≥льки психолог≥чн≥ особливост≥ ≥ндив≥да Ї ун≥кальними, а й освоЇне ним всезагальне надбанн€ людства сприймаЇтьс€ ≥ засвоюЇтьс€ п≥д неповторним ракурсом св≥тобаченн€; типов≥ культурн≥ зразки повед≥нки, багатство знань, традиц≥њ стосунк≥в опановуютьс€ ≥ндив≥дом через власн≥ соц≥ально-психолог≥чн≥ Ђф≥льтриї ≥ внутр≥шн≥ умови (мотиви, установки, погл€ди, оч≥куванн€, потреби, характер ≥ ≥н.) ≥ в такий спос≥б твор€ть ун≥кальн≥сть його ≥ндив≥дуального духовно-психолог≥чного св≥ту.

”певнен≥сть у соб≥ Ц переживанн€ людиною своњх можливостей, €к адекватних тим завданн€м, €к≥ перед нею сто€ть у житт≥, так ≥ тим, €к≥ вона ставить перед собою. ”певнен≥сть у соб≥ протиставл€Їтьс€ надлишков≥й самовпевненост≥.

”правл≥нн€ Ц процес впливу субТЇкта на €кусь систему, щоб забезпечити њњ ц≥леспр€мований розвиток, зберегти або видозм≥нити структуру, п≥дтримати або зм≥нити режим д≥€льност≥ в≥дпов≥дно до пром≥жноњ задач≥.

”правл≥нська д≥€льн≥сть Ц сукупн≥сть скоординованих д≥й ≥ заход≥в, спр€мованих на дос€гненн€ певноњ мети в межах орган≥зац≥њ чи системи. ”правл≥нн€ в систем≥ Ђлюдина Ц людинаї Ї реал≥зац≥Їю кер≥вником конструктивних, регул€тивних, комун≥кативних ≥ оц≥нно-коректувальних функц≥й, €к≥ забезпечують ефективний вплив на людей, щоб гарантувати виконанн€ завдань сум≥сноњ д≥€льност≥. —утн≥сть такоњ д≥€льност≥ пол€гаЇ в орган≥зац≥њ мотивованих взаЇмин у колектив≥ задл€ усп≥шного розвТ€занн€ навчально-виховних завдань.

”сп≥шн≥сть Ц ступ≥нь засвоЇнн€ студентом обс€гу знань, ум≥нь ≥ навичок, визначених навчальною програмою, ≥з погл€ду њхньоњ усв≥домленост≥, повноти, глибини, м≥цност≥. ”сп≥шн≥сть виражаЇтьс€ в оц≥нних балах. ¬исока усп≥шн≥сть студент≥в дос€гаЇтьс€ системою дидактичних ≥ виховних засоб≥в, оптимальною орган≥зац≥Їю навчальноњ д≥€льност≥.

”становка психолог≥чна (настанова) Ц готовн≥сть, схильн≥сть субТЇкта до певноњ форми реагуванн€. ”становка багато в чому визначаЇ характер повед≥нки ≥ д≥€льност≥. ѕсихолог≥чна установка стосовно тих чи ≥нших соц≥альних обТЇкт≥в ≥ €вищ називаЇтьс€ соц≥альною або соц≥ально-психолог≥чною установкою. ”становка соц≥альна ≥ соц≥ально-психолог≥чна може виникати п≥д впливом пропаганди або спец≥альних вид≥в реклами.

”становка смислова Ц ставленн€ особистост≥ до тих обТЇкт≥в, що мають м≥сце в њњ д≥€льност≥ та Ї дл€ нењ особист≥сно значимими. —мислов≥ установки мають таку психолог≥чну структуру: ≥нформац≥йний компонент (погл€ди людини на св≥т, образ того, до чого вона прагне), емоц≥йно-оц≥нний компонент (симпат≥њ або антипат≥њ стосовно значимих обТЇкт≥в), повед≥нковий або регул€тивний компонент (готовн≥сть д≥€ти стосовно обТЇкт≥в, що мають особист≥сний смисл). —мислов≥ установки можуть зм≥нюватис€ т≥льки в результат≥ д≥€льност≥ субТЇкта, його власного досв≥ду.

”чбова задача Ц задача, при розвТ€занн≥ €коњ учень (студент) оволод≥ваЇ загальним способом розвТ€занн€ ц≥лого класу однор≥дних часткових задач. ≈тапи розвТ€занн€ учбовоњ задач≥: 1) прийн€тт€ або самост≥йне визначенн€ учбовоњ задач≥; 2) перетворенн€ умов учбовоњ задач≥, щоб знайти де€ке загальне в≥дношенн€ предмету, що вивчаЇтьс€; 3) моделюванн€ вид≥леного в≥дношенн€; 4) перетворенн€ модел≥ цього в≥дношенн€ дл€ вивченн€ його властивостей у Ђчистому вигл€д≥ї; 5) побудова системи часткових задач, €к≥ розвТ€зуютьс€ загальним способом; 6) контроль за виконанн€м попередн≥х д≥й; 7) оц≥нка засвоЇнн€ загального способу €к результату розвТ€занн€ учбовоњ задач≥.

”ч≥нн€ Ц 1) система п≥знавальних д≥й, спр€мованих на розвТ€занн€ навчально-виховних завдань, результатом чого Ї набутт€ системи знань, опануванн€ ум≥нн€ми ≥ навичками; 2) процес (точн≥ше, сп≥впроцес) набутт€ ≥ закр≥пленн€ способ≥в д≥€льност≥ ≥ндив≥да, результатом €кого Ї досв≥д, виникають нов≥ форми повед≥нки ≥ д≥€льност≥; 3) д≥€льн≥сть учн€ (студента) щодо оволод≥нн€ соц≥альним досв≥дом ≥ розвитку €костей, необх≥дних дл€ виконанн€ соц≥альних функц≥й ≥ розвТ€занн€ задач.

÷≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ Ц виб≥ркове ставленн€ людини до матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей, система њњ настанов, переконань, що ви€вл€ютьс€ в повед≥нц≥.

÷≥нн≥сть Ц м≥ждисципл≥нарна наукова категор≥€, що позначаЇ €к≥сь обТЇкти, властивост≥ або ≥дењ, €к≥ мають значущ≥сть дл€ людини ≥ вт≥люють у соб≥ ≥деали та виступають дл€ особистост≥ €к еталон потр≥бного, надаючи смисли житт€.

„ар≥вн≥сть Ц найц≥нн≥ша особист≥сна €к≥сть, €ка дл€ педагога-фах≥вц€ Ї ще й профес≥йно важливою. „ар≥вн≥ люди мають силу прит€ж≥нн€, вони швидко розташовують до себе, створюють обстановку психолог≥чного комфорту, а найголовн≥ше Ц вони вм≥ють впливати на людей. „ар≥вн≥сть залежить в≥д природних €костей особистост≥, але њњ можна усп≥шно розвивати. „ар≥вна особист≥сть маЇ так≥ характеристики: 1) неординарна, з Ђ≥зюминкоюї, зовн≥шн≥сть (краще, звичайно, €кщо зовн≥шн≥сть приваблива); 2) емоц≥йна заразлив≥сть; 3) дотепн≥сть; 4) уважн≥сть ≥ доброзичливе ставленн€ до партнера по сп≥лкуванню; 5) комун≥кабельн≥сть; 6) психолог≥чна захищен≥сть. <p>„есн≥сть профес≥йна Ц д≥лова вимоглив≥сть, самов≥ддача в робот≥, ум≥нн€ говорити правду Ђв оч≥ї. Ђя-концепц≥€ї Ц ц≥л≥сний, хоч ≥ не позбавлений внутр≥шн≥х суперечностей, образ власного Ђяї, €кий Ї установкою людини стосовно себе. Ђя-концепц≥€ї м≥стить так≥ компоненти: 1) когн≥тивна





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-24; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 306 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ѕобеда - это еще не все, все - это посто€нное желание побеждать. © ¬инс Ћомбарди
==> читать все изречени€...

1279 - | 1229 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.146 с.