Аксіоми торії споживчого вибору

Теорія споживчого вибору грунтується на декількох аксіомах. Споживчий вибір здійснює типовий споживач. Споживач при виборі купівельних благ має визначені послідовні індивідуальні смаки і переваги, він обмежений у задоволенні своїх смаків і переваг бюджетними обмеженнями, він робить у цих умовах вибір, який забезпечує йому максимально можливу корисність.

1. Аксіома повної упорядкованості переваг споживача. Для побудови теорії, яка пояснює поводження споживача, щонайменше необхідно, щоб було в наявності саме поводження, тобто реальний суб'єкт приймав визначені рішення в сфері споживання і потім їх реалізовував. Споживач завжди з двох наборів А і В віддає перевагу А замість В, або В замість А, або однаково буде задоволений двома.

2. Аксіома транзитивності переваг споживача – для прийняття визначеного рішення і його наступного здійснення споживач повинен послідовно переносити свої переваги з одних благ на інші. Якщо споживач віддає перевагу набору А, в порівнянні з набором В, а набір В наборові С, то споживач віддає перевагу також набору А наборові С. Тобто мова йде про логічність і послідовність поводження споживача, його внутрішню узгодженість і систематичність його відношення до різноманітних благ.

3. Рефлексивність переваг споживача – кожний набір благ повинен бути не гірше і не краще самого себе. Тобто, переваги будь-якого споживача в рамках визначеного вибору повинні бути зафіксовані на одних наборах благ, і відношення споживача до них тим самим не повинно змінюватися в даному процесі вибору.

4. Ненаситність потреб – при рішенні кожної проблеми споживання більша кількість будь-якого блага завжди буде краще, чим менша кількість того ж блага.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

 

1. Яким є вихідне припущення кардиналістської концепції споживчого попиту?

2. Від яких чинників залежить ступінь раціональності споживання індивіда? Чому раціональна поведінка не завжди притаманна реальним споживачам?

3. Поясність досягнення оптимального вибору споживача на підставі законів Госсена.

4. Як виявляються чинники, що визначають обсяг попиту на окреме благо? Яким є характер залежності обсягу попиту на благо від цих чинників?

 

ВИСНОВКИ

Вивчення теми дозволить студенту розраховувати корисність споживача та володіти термінами та законами кординалістської теорії.

 

Рекомендована література: [1, с.21-24, 82-93; 2, с.61-67, гл.22; 3, с.29-37, 65-76; 4, с.95-97, 104-109; 5, розд.2, 4.1, 4.3; 6, с.89-98, 11-120; 7, с.50-58, 62-65].

 

ТЕМА № 3

ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА

 

Навчальна мета: Розкрити сутність, функції та методи побудови кривих байдужості та ю.джетних ліній. Навчити визначати рівновагу споживача.

 

ПЛАН

1. Бюджетні лінії.

2. Криві байдужності.

 

Бюджетні лінії.

 

Бюджетні лінії. Бюджетні лінії показують можливості споживача. Схильність споживача віддавати перевагу окремим товарам наштовхується на значні перепони: ціну товару і прибутки самого споживача, тобто його бюджетні можливості. Приймемо ряд умов:

- нехай місячний бюджет споживача 360 грн.

- на ринку присутні тільки два товари – одяг і продукти.

- ціни на обидва види товарів не змінюються – вони постійні.

- не змінюється розмірі особистого прибутку споживача.

- ціна одиниці одягу 36 грн., а одиниці харчування 9 грн.

Асортименти набору споживчих товарів і послуг.

Набори товарів	Кількість одиниць продуктів харчування	Кількість одиниць одягу	Загальні витрати, грн
А
У
З
Д
Е

 

 

Споживач може придбати 10 одиниць одягу, але тоді йому бути голодному, тому що жодної одиниці харчування він не зможе купити. Він може придбати 40 одиниць харчування, але тоді він буде роздягнений. Однак наш споживач, розумний середній споживач, без "відхилень і комплексів", і в нього є нормальний споживчий вибір: він купить і те й інше – декілька одиниць одягу і декілька одиниць їжі.

Проведемо через зазначені точки лінію, яка називається бюджетною лінією споживача. Будь-яка точка на цій лінії буде характеризувати визначену комбінацію одягу і харчування, яку бажає придбати наш споживач на свої 360 грн.

Точку К споживач може досягти, але в цьому випадку з свого прибутку він не дістане максимуму корисності. Точка М має більшу перевагу, але вона при 360 грн. прибутку, нашому споживачу недоступна.

Поводження бюджетної лінії підпорядковується визначеним закономірностям. Якщо прибутки споживача А знизяться, бюджетна лінія зміщається паралельно вліво. І навпаки – якщо прибутки споживача підвищаться, його споживчі можливості також підвищаться і він зможе купувати більше. Бюджетна лінія зміщується паралельно вправо.

Зміна цін на обидва товари. Перший випадок: ціни на обидва товари пропорційно зросли. У такому випадку можливості споживача зменшуються і бюджетна його лінія зміщується паралельно вліво. Другий випадок: ціни на обидва товари пропорційно зменшилися, що буде означати ріст можливостей споживача (ефект прибутку) і лінія його бюджету зміститься паралельно вправо.

Якщо ж ціни і прибутки споживача одночасно зростуть або впадуть, то положення бюджетної лінії споживача не зміниться.

Третій випадок: відбулася зміна цін товарів відносно один одного. Ціна одягу залишається попередньою, харчування ж подешевіло. В такому випадку споживач зможе купити більше одиниць харчування без збитку для одягу.

 

 

 

Четвертий випадок: ціна харчування залишилася без зміни, але змінилася ціна одягу. В такому випадку споживач зможе купити обсяг покупок одягу.

 

Криві байдужності.

 

Криві байдужності. Вивчаючи попит споживача на товари і послуги необхідно враховувати не тільки те що він може купити, але і те, чому він віддає перевагу. Переваги споживачів вивчаються за допомогою кривих байдужності. Споживач має у своєму розпорядженні прибуток у 360 грн. На ці гроші можна придбати в різноманітних сполученнях одяг і харчування. До цих сполучень є одна вимога. Вони повинні давати однакову максимальну корисність для споживача. Тоді в нього з'явиться певна байдужність до цих сполучень, якщо вони приносять йому однакову максимальну корисність.

Криву байдужості будуємо як і бюджетну лінію, використовуючи попередні дані і умови. Однак, на відміну від бюджетних ліній, криві байдужості враховують лише бажання споживача, тому крайні значення відкидаються.

 

 

Кожна точка дає комбінації одягу і харчування дають споживачу однакову корисність, а отже, однакове задоволення. Характер кривої байдужності має спадний характер, тобто негативний нахил. Тому що співвідношення одягу і харчування має зворотній зв'язок.

Гранична норма заміщення говорить про те, від скількох одиниць одного товару споживач повинен відмовитися заради придбання додаткової одиниці іншого товару. Для того, щоб купити додаткові одиниці одягу – 7 замість 5, споживачу необхідно відмовитися від 8 одиниць харчування. У даному випадку гранична норма заміщення:

MRS = Δ одяг / Δ харчування = +2 / -8 = - 0,25.

Гранична норма заміщення є завжди величина негативна, тому що одне приростає за рахунок іншого.

Основні риси кривих байдужості:

1. Крива байдужності, що лежить вище і праворуч іншої кривої, являє більш кращі набори. При цьому між двома будь-якими кривими можна провести нову криву байдужності. Ця властивість є слідством передумови про те, що споживач знає свої потреби і спроможний їх будувати по рангам.

2. Криві байдужності ніколи не перетинаються і не торкаються одна одну. Якщо це трапиться, то буде порушена передумова про транзитивність покупця. Перетинання кривих буде означати, що споживач непослідовний у своїх потребах.

3. Крива байдужності завжди має негативний нахил, тобто вона йде зліва зверху і вправо униз. Дана властивість витікає з положення про те, що "більше" краще, чим "менше".

4. Абсолютний нахил кривої байдужності зменшується при прямуванні по ній вправо униз.

Для виробника корисна так звана карта кривих байдужності.

 

Карта кривих байдужності говорить про те, чого може досягти споживач, збільшивши свій прибуток. Виробнику ж ця карта підказує, що в суспільстві існують люди з різними рівнями прибутків, відповідно, з різним рівнем споживання і попиту. Отже, якщо він побудує для них карту кривих байдужності з їх бюджетними лініями, то він може одержати інформацію про сукупний попит, може більш точніше планувати свою стратегію і тактику поводження на ринку. З ростом реального прибутку бюджетні лінії зміщуються послідовно в більш високе положення.

 

 

Якщо доповнимо криві байдужості бюджетними лініями, то будемо мати точки їх торкання. Точки торкання кривих байдужності з бюджетними лініями показують послідовні положення рівноваги споживача відповідно до росту його прибутку. Ця крива "прибуток – споживання" в одержала назву кривої рівня життя.

Таким чином, карти кривих байдужності дають можливість:

- побудувати криву індивідуального попиту;

- розрахувати сукупний попит при наявності зведень про прибутки різноманітних груп людей;

- побачити загальну динаміку попиту при різноманітних комбінаціях прибутку, ціни і споживчих переваг;

- побудувати стратегію і тактику поводження фірми при досконалій і недосконалій формах конкуренції.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

 

1. У чому відмінність ординалістського та кардиналістського підходів до аналізу поведінки споживача?

2. Яку інформацію містить у собі крива байдужості? Які характерні риси кривих байдужості?

3. У чому суть поняття «гранична норма заміщення одного товару іншим» (з наявного їх набору)? Як змінюється її значення в міру руху вздовж кривої байдужості?

4. Що показує бюджетна лінія? Як зміниться положення бюджетної лінії, якщо грошовий дохід споживача:

а) збільшиться;

б) зменшиться?

5. Як зміниться положення бюджетної лінії, якщо ціна товару, кількість якого позначається на горизонтальній осі:

а) збільшиться;

б) зменшиться?

6. Яку точку на бюджетній лінії, нанесеній на карту кривих байдужості, вибере споживач, що веде себе раціонально?

7. Охарактеризуйте стан рівноваги споживача, використовуючи основні положення концепції кривих байдужості.

 

ВИСНОВКИ

Теоретичний матеріал теми дозволить студенту визначити субституційності та комплементарності благ, побудувати криві байдужості та бюджетну лінію споживача, розрахувати граничну норму заміщення та кут нахилу бюджетної лінії.

 

Рекомендована література: [1, с.24-45; 2, с.67-80, гл.22; 3, с.37-88; 4,с.97-109; 5, розд.2; 6, с.90-107; 7, с.58-71]

 

ТЕМА № 4