Процесуальні правовідносини: поняття, склад, види.

Правові відно́сини — врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких мають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Правові відносини виникають тоді і тільки тоді, коли відношення регулюється нормами права. Правові відносини на відміну від інших суспільних відносин охороняються державною владою від порушень.

За функціональним призначенням:

Регулятивні правовідносини витікають на основі юридичних дозволів і втілюються в правомірних діях суб’єктів, регулюючи відповідні суспільні відносини.

Охоронні правовідносини виникають на основі юридичних заборон і є результатом вчинення суб’єктами правопорушень.

Матеріально-правові правовідносини виникають на основі норм матеріального права, їх змістом є права і обов’язки сторін. Наприклад, матеріальні правовідносини виникають з приводу права на освіту, на охорону здоров’я, на особисту безпеку.

Процесуально-правові правовідносини реалізують норми процесуального права і виникають на основі організаційних відносин. Вони є похідними, вторинними від норм матеріального права і встановлюють процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів права, порядок вирішення юридичних справ. До них належать цивільно-процесуальні, кримінальнопроцесуальні, адміністративно-процесуальні, господарсько-процесуальні та і інші, процесуальні відносини.

----Передумовами виникнення цивільно – процесуальних правовідносин є:

 

1.) наявність конкретної норми цивільного процесуального права

 

2.) цивільна процесуальна правосуб’єктивність

 

Підставою виникнення цивільних процесуальних правовідносин є певний юридичний факт, тобто поширена дія або подія, з якою цивільний процесуальний закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення цивільних процесуальних правовідносин.

 

Норми цивільних процесуальних правовідносин – це загальні правила поведінки встановленні для регулювання правовідносин які виникають з приводу здійснення правосуддя в цивільних справах. Цивільне процесуальне законодавство чітко встановлює наказне провадження не проводиться у справах у яких між сторонами виникає спір із тих підстав які не передбачені відповідною нормою Цивільного Процесуального кодексі.

 

Цивільна процесуальна суб’єктивність – це встановлена законом здатність особи виступати суб’єктом цивільних процесуальних правовідносин. Кожен суб’єкт цивільних правовідносин має своє коло прав і обов’язків. Зміст цивільної процесуальної правосуб’єктності складаються з 2 елементів:

 

1.) цивільна процесуальна правоздатність

 

2.) цивільна процесуальна дієздатність

Цивільні правовідносини мають свою структуру і складаються з 3 елементів:

 

1.) суб’єкт

2.) об’єкт

3.) зміст цивільних процесуальних правовідносин

-------До ознак, властивим кримінально-процесуальним відносинам відносятьсянаступні:

 

1) кримінально-процесуальні відносини відіграють службову роль повідношенню до кримінальних матеріальним правових відносин, що обумовленотим, що перші є засобом встановлення другого;

2) усім кримінально-процесуальним відносинам в сукупності і кожному зних окремо властиво публічно-правове начало;

3) руху і розвитку кримінально-процесуальних правових громадськихвідносин властивий багато стадійний характер;

4) кримінально-процесуальні правовідносини змінюються, кримінальніматеріальні правові суспільні відносини стабільні;

5) склад центрального кримінально-процесуального відносини обумовленийвідповідними компонентами матеріального правовідносини;

6) кримінально-правові відносини неперервні (перманентні); кримінально -процесуальні відносини можуть бути переривчастими (дискретними).

 

----- Адміністративно-процесуальне відношення є юридичним зв'язком між конкретними суб'єктами, що володіють певними процесуальними правами й обов'язками. Воно може виникнути мінімум між двома суб'єктами, виявляючись у даному випадку як передбачений правовою нормою юридичний взаємозв'язок між ними. Адміністративно-процесуальне правовідношення не може існувати у вигляді загальнорегулятивного.

2. Адміністративно-процесуальне правовідношення передбачає визначеність взаємної поведінки його суб'єктів, що приписується відповідними правовими нормами. При цьому ступінь визначеності взаємної поведінки суб'єктів залежить від змісту того чи іншого виду адміністративно-процесуальних правовідносин, зумовленого характером тієї сфери державного життя, у межах якої воно виникає. Більшою визначеністю характеризується процесуальний статус суб'єктів юрисдикційних проваджень, що складаються з приводу вирішення спорів.

3. Адміністративно-процесуальні правовідносини завжди виникають на основі правових норм. Процесуальні публічні відносини можуть існувати тільки як правові відносини.