Класифікація органів виконавчої влади

Органи виконавчої влади – це самостійний вид органів державної влади, які у відповідності з конституційним принципом поділу державної влади покликані здійснювати функції, покладені на виконавчу гілку влади, надавати громадянам державні послуги та наділені для цього відповідною компетенцією.

Наукова класифікація органів виконавчої влади є чітко обґрунтоване розмежування їх на види і групи, які відображають різноманітність зв’язків між органами, встановлюють критерії їх утворення та ознаки, що визначають їх різновиди.

Класифікація органів виконавчої влади має велике наукове і практичне значення, оскільки дає можливість уникнути суб’єктивізму в побудові та діяльності органів, попередити зайве ускладнення їх організаційних зв’язків. Слід зазначити, що не існує якоїсь універсальної системи класифікації – науковці пропонують різні переліки класифікаційних ознак органів виконавчої влади.

Парадигмою класифікації є критерії, за якими можна виділити найбільш типові та стійкі властивості різноманітних органів системи виконавчої влади.

Основу класифікації органів виконавчої влади складають чотири однорідних критерії:

1. Спосіб утворення, реорганізації та ліквідації органу, призначення на посаду та звільнення з посади його керівників.

2. Територіальні масштаби діяльності.

3. Характер, обсяг компетенції та зміст функцій органу.

4. Порядок прийняття управлінських рішень.

За ознакою - спосіб утворення, реорганізації та ліквідації органу, призначення на посаду та звільнення з посади його керівників» органи виконавчої влади можна поділити на такі види:

а) органи, які утворюються ВРУ, Президентом України, представницькими органами влади. До цього виду відносяться:

- КМУ, персональний склад якого призначається Президентом, а згоду на призначення Прем’єр-міністра дає Верховна Рада;

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Президентом України;

- Рада міністрів Автономної Ркспубліки Крим, яка призначається ВР АРК;

- міністерства і республіканські комітети АРК, які утворюються і ліквідовуються ВР АРК;

- місцеві державні адміністрації, голови яких призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України за поданням КМУ;

б) органи, керівники яких призначаються та звільняються з посад за особливим порядком. Особлива процедура призначення передбачена стосовно голів Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, які призначаються на посади та звільняються з посад Президентом за згодою Верховної Ради України. Сюди можна віднести і Голову Національного банку України, який призначається і звільняється з посади ВРУ за поданням Президента України;

в) органи, що утворюються міністерствами та іншими ЦОВВ, місцевими державними адміністраціями. Міністерства, ін. ЦОВВ утворюють свої структурні підрозділи в областях, містах Києві, Севастополі, районах. Обласні та районні державні адміністрації створюють свої управління, відділи та інші структурні підрозділи.

За ознакою «територіальні масштаби діяльності» органи виконавчої влади можна розподілити на:

а) центральні – КМУ, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади (державні комітети, адміністрації, служби, фонди, агентства, департаменти тощо), діяльність яких розповсюджується на території всієї держави;

б) республіканські – Рада міністрів ВРК, міністерства, республіканські комітети АРК, діяльність яких здійснюється в межах АРК;

в) місцеві – здійснюють свою діяльність на території певної адміністративно-територіальної одиниці (область, місто, район, район у місті). Ними є обласні, Київська і Севастопольська міські, районні та районні у містах державні адміністрації;

г) міжтериторіальні – охоплюють своєю діяльністю територію держави, яка не збігається з кордонами адміністративно-територіальних одиниць. Наприклад, митниці, військові оперативні командування, управління залізниць, регіональні відділення Національної служби посередництва і примирення; на районному рівні – міжрайонні відділення податкових інспекцій, СБУ тощо.

За ознакою «характер, обсяг компетенції та зміст функцій» органи виконавчої влади поділяються на такі види:

а) загальної компетенції – органи, що за своїм статусом і функціональним призначенням здійснюють державне управління всім комплексом відносин, що виникають на загальнодержавному рівні, чи на окремої адміністративно-територіальної одиниці. Такими органами є: КМУ, Рада міністрів АРК, обласні, Київська і Севастопольська міські, районні державні адміністрації;

б) спеціальної компетенції, які у свою чергу поділяються на галузеву та функціональну групи виконавчої влади:

- галузевої компетенції – органи, предметом ведення яких є окрема галузь чи сфера народногосподарських чи соціально-економічних відносин, врегулювати і управляти якими уповноважуються ці спеціально створені органи виконавчої влади (міністерства оборони, освіти і науки, охорони здоров’я, культури і мистецтв, державний комітет лісового господарства тощо);

- функціональної компетенції – органи, що створюються для виконання функцій державного управління міжгалузевого чи міжсекторного характеру. Такими спеціалізованими органами, функціонально-управлінський вплив яких поширюється на будь-які сектори державного управління, є: міністерства економіки, юстиції, фінансів, праці та соціальної політики, державний комітет статистики, фонд державного майна, антимонопольний комітет тощо.

За критерієм «порядок прийняття управлінських рішень», органи виконавчої влади поділяються на такі види:

а) колегіальні – це органи виконавчої влади загальної компетенції, у яких управлінський процес здійснюється колективно, але з керівником на чолі. Такий колегіальний спосіб керівництва знайшов своє вираження у самій назві цих органів – рада, кабінет, колегія, комітет тощо. Кожен член даного органу володіє певними владними повноваженнями, і його думка враховується при ухваленні рішення, яке приймається лише за наявності необхідно встановленого кворуму і виражається у формі юридичних актів – постановах, рішеннях, наказах. До колегіальних органів відносяться КМУ, Рада міністрів АРК, урядові комітети, різні державні комісії тощо.

б) єдиноначальні – передбачають вирішення всіх важливих питань, що перебувають у компетенції цих органів, однією особою – керівником (міністром, головою державного комітету, головою місцевої державної адміністрації), відповідальним за діяльність органу в цілому. Однак і в єдиноначальних органах можуть утворюватися допоміжні колегіальні органи з дорадчими, консультативними функціями – колегії, комісії, комітети, ради, штаби тощо. До даного виду відносяться міністерства, державні комітети, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації та їх структурні підрозділи.

Отже, наукова обґрунтована класифікація органів виконавчої влади набуває в сучасний період великого значення. Її правильне використання сприяє подальшому вдосконаленню апарату державного управління, дає можливість запобігти плутанині у визначенні функцій органів виконавчої влади, форм та обсягів повноважень, характеру їх взаємодії.

3. Система органів державного управління,