Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК України).

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, —

2. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, —

3. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, —

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, —

Основним безпосереднім об'єктом даного злочину є авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Додатковим безпосереднім об'єктом виступає життя та здоров'я потерпілого, його честь та гідність, права та свободи, власність.

Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 345 КК України, є особа потерпілого — працівник правоохоронного органу або його близькі родичі.

Працівниками правоохоронних органів слід вважати осіб, які уповноважені державою здійснювати діяльність по охороні та захисту прав, свобод, а також законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

До працівників правоохоронних органів слід відносити, зокрема, працівників органів прокуратури, органів досудо-вого слідства, підрозділів Служби безпеки України, органів Міністерства внутрішніх справ України.

Не вважаються потерпілими від злочину, передбаченого ст. 345 КК України, особи, які працюють у правоохоронних органах за трудовим договором чи контрактом і не є атестованими службовими особами, а виконують суто технічну допоміжну роботу.

Близькими родичами вважаються батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, баба, дід, онуки (п. 11 ст. 32 КПК України).

Об'єктивна сторона злочину полягає у погрозі:

1) вбивством щодо працівника правоохоронного органу або його близьких родичів;

2) насильством щодо працівника правоохоронного органу або його близьких родичів;

3) знищення або пошкод майна працівника правоох органу або його близьких родичів.

Обов'язковим є встановлення зв'язку між погрозою та виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов'язків.

Для кримінальної відповідальності достатньо встановлення лише факту погрози працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, незалежно від наявності або відсутності реальних підстав побоювання потерпілим виконання погроз. Погроза може виявлятися у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), а також жестах або інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого.

Погроза вбивством, насильством чи знищенням або пошкодженням майна — це виражений зовні і доведений до працівника правоохоронного органу намір відповідно: позбавити його або його близьких родичів життя; спричинити йому або його близьким родичам побої або тілесні ушкодження; заподіяти йому майнову шкоду шляхом знищення або пошкодження майна, яке належить працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 345 КК України має усічений склад. Він вважається закінченим з моменту доведення до відома потерпілого відповідної погрози незалежно від її реалізації.

Суб'єкт злочину загальний, тобто, особа фізична осудна, яка досягла 16 років. При вчиненні діянь передбачених частинами 2 або 3 ст. 345 КК України, відповідальність винної особи настає з 14 років (див. ч. 2 ст. 22 КК України).

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 345 КК, характеризу прямим умислом.

У частині 2 ст. 345 КК України закріплений самостійний склад злочину.

Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Нанесення побоїв полягає у нанесенні ударів (двох або більше) потерпілому у різний спосіб. Удари можуть бути нанесені, зокрема, руками, ногами, за допомогою будь-яких предметів матеріального світу (кастету, палиці, спеціальних засобів, будь-яких важких предметів тощо).

Легкі тілесні ушкодження — це порушення анатомічної цілісності органів, тканин тіла людини, а також порушення функцій органів, що не потягло за собою короткочасного розладу здоров'я або незначну втрату працездатності. До таких тілесних ушкоджень відносяться ушкодження, що не пов'язані із втратою працездатності та потягли за собою розлад здоров'я не більше б днів, або ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів але не більше як три тижні (21 день), або незначну втрату працездатності до 10 %.

Середньої тяжкості тілесне ушкодження характеризується наявністю двох обов'язкових умов: 1) вказане тілесне ушкодження не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, властивих тяжкому тілесному ушкодженню; 2) наявність певної шкоди для здоров'я людини, що характеризується тривалим його розладом або значною стійкою втратою працездатності менш як на одну третину.

Під тривалим розладом здоров'я розуміється безпосередньо пов'язана з ушкодженням тимчасова втрата працездатності (захворювання, порушення функцій організму). Тривалим розладом визнається таке ушкодження, строк відновлення якого складає більше трьох тижнів (понад 21 день).

Значна стійка втрата працездатності не менш як на одну третину характеризується постійною втратою загальної працездатності в розмірі від 10 до 33 %.

Частиною 3 ст. 345 КК України передбачається відповідальність за умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Тяжким тілесним ушкодженням визнається таке порушення анатомічної цілісності органів, тканин тіла людини, а також порушення функцій органів, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднану зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Частина 4 ст. 345 КК України передбачає кваліфікуючу ознаку цього злочину — вчинення дій, передбачених частинами 1, 2 та З означеної статті, організованою групою.

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших (іншого) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

135. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК України). Підроблення посвідчення або іншого документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, або збуту такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форм власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією ж самою метою або їх збут,

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —

3. Використання завідомо підробленого документа,

Безпосередній об'єкт — це існуючий порядок обігу та використання офіційних документів, печаток, штампів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

Предметом злочину визнаються:

— посвідчення;— інші документи, які видаються чи посвідчуються підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і які надають права або звільняють від обов'язків;— печатки;— штампи;— бланки підприємств, установ чи організацій незалежно від форм власності;— інші офіційні печатки, штампи чи бланки.

Документ — це належним чином оформлений матеріальний носій будь-якої інформації, призначений для посвідчення юридичне значимих фактів.

Посвідчення — це документ, у якому міститься інформація про власника і офіційно посвідчує особу та його правовий статус.

Іншими документами вважаються документи що, надають відповідні права або звільняють від певних обов'язків, зокрема, атестати, дипломи, рішення суду, виконавчі листи, лікарські рецепти, листи тимчасової непрацездатності тощо.

Печатки, штампи — це спеціальні пристрої (форми-кліше), на яких містяться рельєфне або заглиблене дзеркальне відображення текстів, знаків, малюнків та інших позначок, для отримання відбитків на поверхні різних матеріалів. Печатки, штампи використовуються для посвідчення юридичне значимих фактів.

Бланки — це стандартна форма документа з частково надрукованим текстом і потребує подальшого заповнення відповідних реквізитів. Після оформлення належним чином бланки стають документами.

Офіційними є документи, печатки, штампи чи бланки, які складені або виготовлені належним чином (відповідно до вимог законодавства), та використання яких надає певні права або звільняє від обов'язків особу, яка володіє зазначеними предметами.

З об'єктивна ст полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння. Діяння має 5 форм:

1) підроблення посвідчення або іншого документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків;

2) збут підробленого посвідчення або іншого документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків;

3) виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форм власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків;4) збут підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форм власності,а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків;5) використання завідомо підробленого документа.

Підроблення посвідчення або іншого документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків — це 1) повне або часткове створення фальшивого документу; 2) внесення у справжній документ неправдивої інформації (видача листка тимчасової непрацездатності здоровій людині); 3) зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій (підчистка, дописування, витравлення тексту тощо); 4) підроблення відбитків штампів, печаток.

Збут підробленого посвідчення або іншого документу, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків — це будь-яка форма відчуження підробленого посвідчення чи документу, як самим підроблювачем, так і іншою особою, яка знала, що документ є фальшивим. Форми відчуження можуть бути різними, наприклад, продаж, обмін, дарування тощо.,

Виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форм власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків — це створення їх будь-яким способом (як кустарним способом, так і іншим, як шляхом повного створення фальшивих форм-кліше, так і часткова зміна окремих реквізитів печатки, штампа, бланку).

Збут підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форм власності, а так само інших офіційних печаток, штампів чи бланків — це будь-яка форма відчуження підробленої печатки, штампу чи бланку, як самим підроблювачем, так і іншою особою, яка знала, що печатки, штампи чи бланки є підробленими, недійсними. Форми відчуження можуть бути різними, наприклад, продаж, обмін, дарування тощо.

Використання завідомо підробленого документа може полягати у: 1) пред'явленні підробленого документа; 2) наданні такого документа до органів влади, а також підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Злочин має формальний склад. Він буде вважатися закінченим з моменту вчинення хоча б одного із зазначених у диспозиції статті 358 КК України діянь, незалежно від настання суспільне небезпечних наслідків. Суспільне небезпечні наслідки у цьому складі винесені за межі об'єктивної сторони.

Суб'єктом злочину, передбаченого статтею 358 КК України, є особа фізична, осудна і яка досягла загального віку кримінальної відповідальності, тобто 16 років.

Вчинення цього злочину службовою особою з використанням свого службового становища кваліфікується за ст. 366 КК України, як службове підроблення.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом і спеціальною метою — використання підроблених посвідчень, документів, печаток, штампів, бланків, інших офіційних документів.

Кваліфікуючими ознаками:— вчинення дій, вказаних у ч. 1 ст. 358 КК України повторно — вчинення дій, вказаних у ч. 1 ст. 358 КК України за попередньою змовою групою осіб. Це означає, що його спільно вчинили декілька суб'єктів злочину (два або більше),