Тема 1. Особливості морського транспорту як галузі матеріального виробництва

 

Предмет та завдання дисципліни «Економіка мореплавства». Сутність і структура суспільного виробництва. Основні відмінності транспортної продукції від інших. Загальна характеристика транспортної системи України. Матеріально-технічна база морського транспорту. Особливості транспортно-технологічних систем в мореплавстві.

 

Транспорт України є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях, дозволяє розширити масштаби виробництва, зв’язати виробництво із споживачами і, таким чином, стимулює підвищення рівня активності економіки. Роль і місце транспорту у суспільному виробництві визначають необхідність його пріоритетного розвитку, формування державної політики, спрямованої на забезпечення транспорту підготовленими фахівцями, паливно-енергетичними та матеріально-технічними ресурсами тощо.

Економічні знання сприяють підвищенню ефективності використання транспортних засобів, допомагають швидше знаходити резерви підвищення продуктивності праці, знижувати собівартість перевезень, впроваджувати прогресивні способи управління трудовими ресурсами, використати методи, спрямовані на створення конкурентних переваг морських транспортних засобів на ринку транспортних послуг.

Дисципліна «Економіка мореплавства» вивчає економіку морського транспорту з точки зору виробничих відносин, які виникають в процесі перевезення вантажів або пасажирів.

Мета вивчення дисципліни - отримання курсантами знань, вмінь і навичок, що дозволяють структурувати і вирішувати економічні проблеми використання морського транспорту і, таким чином, забезпечувати його конкурентоспроможність на ринку транспортних послуг.

Транспорт є однією із загальних умов виробництва. Забезпечуючи перевезення всередині підприємств, між підприємствами, районами та країнами, транспорт впливає на масштаби і темпи розвитку економіки держави.

Види транспорту:

– внутрішньовиробничий (промисловий) транспорт – переміщує засоби праці та робітників підприємства;

– транспорт сфери обігу (магістральний) – транспорт загального користування, переміщує товари між виробниками і споживачами, а також призначений для перевезення населення відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.

Внутрішньовиробничий транспорт виконує свої функції на стадії виробництва і є складовою технологічного процесу підприємства. Засоби внутрішньовиробничого транспорту (залізниці, автомобілі, транспортери, канатні дороги, крани, автонавантажувачі тощо) – складова виробничих потужностей підприємства. Даний транспорт не є самостійною галуззю економіки і обумовлений технологічним поділом праці.

Транспорт сфери обігу переміщує різні види продукції між виробниками та споживачами, виконуючи свої функції на першій і третій стадіях кругообігу, тобто на стадіях обігу. Транспорт сфери обігу забезпечує зв’язки, що виникають через територіальне розміщення продуктивних чинників, і в ході історичного процесу виділяється в самостійну сферу виробництва.

У сучасних умовах перевезення в процесі обігу забезпечує в основному транспорт загального користування – залізничний, міський електротранспорт (метрополітен, трамвай, тролейбус), автомобільний, морський, річковий, повітряний, а також спеціалізований транспорт – трубопровідний, лінії електропередачі та залізничні під’їзні колії, що зв’язують підприємства із загальною магістральною транспортною системою. Ці види транспорту (разом із системою складів) утворюють матеріальну основу процесу обігу.

Особливості транспорту відрізняють його від інших галузей економіки.

По-перше, транспорт не виробляє нових продуктів, а є продовженням процесу виробництва в межах процесу обігу і для процесу обігу. Процес виробництва закінчується тоді, коли продукт доставлений до місця споживання, тому транспорт є продовженням процесу виробництва, який розпочато в промисловості та сільському господарстві. Транспортування продукції здійснюється на стадіях обігу.

По-друге, продукція транспорту – перевезення вантажів і пасажирів – невід’ємна від процесу транспортного виробництва. Продукцію транспорту не можна накопичувати, створивши виробничі резерви. На транспорті проблема запасів зводиться до створення резервів пропускної та провізної спроможності, маневрувати якими в районах мережі важко і навіть іноді неможливо. Тому оптимізація пропускної та провізної спроможності має створюватися повсюдно і, у першу чергу, на напрямках із швидко зростаючим вантажооборотом.

По-третє, виробничий цикл починається на одних транспортних підприємствах і закінчується на інших і, на відміну від промислового виробництва, супроводжується передачею не тільки предметів праці (вантажів, пасажирів), а й засобів праці – рухомого складу (суден).

По-четверте, продукція транспорту має спеціальні вимірники. У вантажному русі одиницею вимірювання є тонно-мілі, у пасажирському – пасажиро-мілі. Обсяг сукупної продукції транспорту визначається в приведених тонно-мілях.

По-п’яте, вартість транспортної продукції характеризується специфічним складом і структурою. Вона складається з вартості матеріальних витрат на перевезення та вартості праці транспортних робітників. Продукція транспорту не містить сировини, має велику питому вагу заробітної плати (удвічі вища, ніж у промисловості) і амортизаційних відрахувань. Тому найважливішими факторами зниження питомих витрат на перевезення є зростання продуктивності праці, поліпшення використання транспортних засобів, скорочення споживання палива на одиницю перевізної роботи.

По-шосте, кругообіг коштів, спрямованих на розвиток транспортної сфери, здійснюється за особливою формулою.

Формула наочно демонструє, що транспорт реалізує сам процес виробництва, а не товар в уречевленій формі. Отже, вимоги до підвищення якості та ефективності виробництва, найбільш повного задоволення потреб економіки і населення в перевезеннях безпосередньо належать не до продукції, а до транспортного виробничого процесу. У зв’язку з цим, особливе значення має прискорення та безперервність транспортного процесу, забезпечення схоронності вантажів, безвідмовність у роботі всіх ланцюгів транспортного конвеєру, підвищення якості роботи кожного робітника, бригади, підприємства, виробничого об’єднання, кожного виду транспорту та всієї транспортної системи в цілому.

Усі елементи морського транспорту повинні розвиватися на основі впровадження передових технологій. Основний напрям прискорення науково-технічного прогресу на морському транспорті-створення транспортно-технологічних систем (ТТС); пакетної, контейнерної, ролкерної, паромної, ліхтерної, баржебуксирної. ТТС забезпечує перевантаження народногосподарських вантажів в повних об'ємах і у встановлені терміни від місця їх виготовлення до місця їх споживання.

Транспортно-технологічні системи включають нові типи спеціалізованих, високоефективних транспортних судів; автоматизовані і високомеханізовані перевантажувальні комплекси в портах: пункти відправлення і призначення, оснащені технічно здійсненими засобами, а також високопродуктивні технічні засоби суміжних видів транспорту (залізничні вагони, автомобілі, річкові судна).

ТТС дозволяє скорочувати потребу в робочій силі, підвищувати продуктивність праці, зменшувати час стоянки судів в портах і транспортні витрати.

Першим кроком в цьому напрямі була пакетна транспортно-технологічна система, яка почала розвиватися у кінці 50-х років на перевезеннях генеральних вантажів в каботажному плаванні на Далекому Сході на звичайних універсальних судах того часу. Незабаром перевезення в пакетах цукру, борошна, цементу, металу (в ящиках), цегли, лісоматеріалів отримали поширення в Чорноморсько-азовському, Північному і інших басейнах.

Контейнерна транспортно-технологічна система розвивається на морському флоті з кінця 60-х років. Спочатку вантажі в контейнерах вантажопідйомністю в 3 і 5 т перевозилися на універсальних судах в каботажі. У 1973 р. з'явилися перші судна-контейнеровози "Василь Кучер" та ін.., що вміщували 40 контейнерів. Сучасні контейнеровози вміщують сотні великовантажних контейнерів, в портах створені контейнерні термінали, оснащені засобами механізації для вантаження і вивантаження контейнерів. При контейнерних перевезеннях майже повністю виключається ручна праця докерів, в 10-15 разів підвищується продуктивність праці, в 2 рази знижується вартість вантажних робіт і в 6-8 разів \ підвищується інтенсивність обробки судна. Час стоянки великотоннажного контейнеровоза складає 10-15 діб замість 30-60 діб для судна звичайного типу, в 8-10 разів збільшується пропускна спроможність портів і причалів. Один контейнеровоз замінює 5-6 вантажних суден.

Ролкерна ТТС передбачає перевезення широкої номенклатури вантажів укрупненими партіями на судах з горизонтальним способом вантаження-вивантаження -ролкерах. Ролкери перевозять усі тарно-штучні вантажі в контейнерах, пакетах, трейлери, роллтрейлери, ботстери, великогабаритні і ваговиті вантажі, різні сільськогосподарські, будівельні, дорожні машини, автомобілі. Самохідна колісна техніка, автомобілі (об'єм яких постійно зростає) потрапляють на судно своїм ходом через кормові або носові ворота по апарелях. Продуктивність вантажних операцій 100 – 250 легкових автомобілів/год. Різні крупно габаритні вантажі, залізоконструкції, потрапляють на судно за допомогою великовантажних автонавантажувачів, автоконтейнеровозів, тракторів-тягачів через кормові або носові ворота по апарелям або рампах. Такий спосіб завантаження скорочує витрати часу і праці портових робітників в порівнянні з обробкою універсальних судів в 2 - 3 рази. Ролкери обробляють на комбінованих контейнерно-трейлерних терміналах, оснащених перевантажувачами і для вертикального вантаження-вивантаження.

Паромна ТТС призначена для перевезень вантажів в змішаному морському і залізничному, морському і автомобільному повідомленнях. Перша морська і залізнична паромна переправа в була створена в 1955 р. через Керченську протоку між станціями Крим і Кавказ. У портах створені спеціалізовані комплекси для приймання паромів, вантаження і вивантаження залізничних складів. Перевезення залізничних вагонів на морських поромах виключає необхідність перевалки вантажів з судів у вагони і назад, що прискорює їх доставку, забезпечує збереження і скорочує транспортні витрати.

Ліхтерна система є подальшим розвитком перевезення вантажів укрупненими партіями за схемою «річка - море –річка». Ліхтерну систему широко застосовують для перевезень масових вантажів: добрив, металу, сировини для целюлозно-паперової промисловості, будівельних матеріалів, зернових, наливних вантажів, ваговитого устаткування і контейнерів. Ліхтери приймають на борт ліхтеровози (баржі), завантажуючи і вивантажуючи їх самостійно потужними судовими кранами. Ліхтеровози можуть обслуговувати будь-які порти, здійснювати навантажувально-розвантажувальні роботи на рейді, не займаючи причалів. Буксири відводять ліхтеровози в мілководі або річкові порти. Час стоянки ліхтеровоза складає лише 5–10% часу всього рейсу. Вперше ліхтеровози почали експлуатуватися в Дунайському пароплавстві. Один ліхтеровоз по провозній здатності замінює 5-6 крупних універсальних судів, що забезпечує високу ефективність перевезень.

Баржебуксирна ТТС є прогресивним методом перевезення нафти і нафтопродуктів, вугілля, руди, солі, лісу, зріджених газів. Баржебуксирні склади складаються з однієї або декількох барж і буксира-товкача. Буксири мають потужність від 3 тис. до 22 тис. к.с, дедвейт барж - від 5тис. до 52 тис. т. При барже буксирній системі знижуються транспортні витрати на 10 – 15%, оскільки один буксир веде декілька барж, скорочується чисельність екіпажу. Об'єми перевезень вантажів з використанням ТТС значно зростають, але отримання за рахунок цього великого прибутку не завжди можливо через організаційні недоробки.