ЛЕКЦІЯ 19. Юридичні колізії.

Відомо, що законодавство є високоорганізованою, цілісною системою, яка повинна мати такі інтегруючі ознаки, як гнучкість, гармонійність і несуперечність усіх її елементів. Водночас слід за­значити, що чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, властива певна неузгодженість.

Одним з видів такої неузгодженості є формальні, або внут­рішні неузгодженості — суперечності всередині правової систе­ми. Вони мають суб'єктивну природу і виникають головним чи­ном внаслідок помилок законодавця, передусім порушень правил формальної логіки.

Для позначення формальних суперечностей здебільшого вико­ристовуються терміни “юридична колізія” або “колізія в праві”. До них відносять, зокрема, колізії між різними нормами законо­давства, колізії між нормами права й актами тлумачення, колізії між окремими актами тлумачення, а також суперечності між за­конодавством та іншими джерелами права.

Колізії в законодавстві є різновидом юридичних колізій, що виникають за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між реально або формально чинними нормами права, які закріплені в законодавстві і регулюють однакові фактичні відносини.

Для українського законодавства найбільш поширеними є тем­поральні, ієрархічні та змістовні колізії.

Темпоральна (часова) колізія — це колізія, що виникає вна­слідок видання в різний час з того самого питання принаймні двох норм права. Для подолання такої колізії необхідно доклад­но проаналізувати чотири показники, що характеризують дію су­перечливих нормативних актів у часі: момент набуття актами чинності; напрям темпоральної дії актів; момент, підстави та по­рядок призупинення дії нормативних актів; момент, підстави та порядок припинення (скасування) їх дії.

Загальним колізійним темпоральним принципом, що викорис­товується для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того ж питання скасовує дію попередніх. Ієрархічні (субординаційні) колізії виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що знаходяться на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) струк­турі законодавства і тому мають різну юридичну силу.

Загальний колізійний принцип, який використовується для подолання ієрархічних колізій, звучить так: у разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу.

Подолання ієрархічних колізій неможливе без з'ясування ієрархічної (вертикальної) структури законодавства України. Ця структура визначається юридичною силою нормативних актів, яка, у свою чергу, залежить від місця, що посідають органи, які видають ці акти, в механізмі держави. Місце акта в ієрархічній структурі законодавства визначається також специфічним змістом самого джерела права, що відрізняє його від інших актів, прийнятих тим самим правотворчим органом.

Законодавчо встановлено, наприклад, ієрархічний статус Конституції України (у ст. 8 Конституції сказано, що “Консти­туція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші норма­тивно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй”). Це означає, що в разі суперечності між нормами Конституції та нормами будь-яких інших нормативно-правових актів повинні застосовуватись саме норми Конституції.

Колізії між нормами національного законодавства і нормами ратифікованих Верховною Радою України міжнародних дого­ворів вважаються різновидом ієрархічних колізій і повинні вирі­шуватися на користь міжнародних договорів (крім колізій норм міжнародних договорів з нормами Конституції України).

Змістовні колізії є, конфліктними відносинами між нормами, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовленого специфікою суспільних відносин.

Специфіка цих колізій пов'язана з поділом норм права на за­гальні, спеціальні та виняткові. Загальні норми права, як відомо, поширюються на рід відносин у цілому; спеціальні діють тільки в межах визначеного виду відносин і встановлюють для нього певні особливості порівняно із загальним правилом; виняткові (які є особливим різновидом спеціальних норм права) встановлюють зовсім інший порядок, ніж загальні норми.

Змістовні колізії випливають з цілей законодавця відбити особливості врегулювання специфічних відносин у спеціальних нормах. Іншими словами, об'єктивною причиною цієї колізії є, як правило, специфіка правового регулювання окремих відносин.

При конкуренції загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом: спеціальний або винятковий закон скасовує дію загального.

Прикладом загальної і спеціальної норм можуть бути статті 440 та 450 Цивільного кодексу України 1963 року, що встановлю­ють відповідальність за заподіяння шкоди в загальних випадках (ст. 440) та відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підви­щеної небезпеки (ст. 450). У разі, коли шкода заподіюється авто­мобілем (джерелом підвищеної небезпеки), на регулювання відносин претендують обидві статті, які встановлюють різні пра­вила. Згідно з наведеним колізійним принципом застосуванню в цій ситуації підлягає спеціальна норма — ст. 450 ЦК.

Існують також і так звані складні випадки. При збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш піз­нього введення в дію загальної норми, пріоритет віддається спе­ціальній нормі, хоча її і прийнято раніше. Прикладом збігу темпоральних і змістовних колізій були Указ Президента про єдиний податок і Указ Президента про введення нових видів зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як відомо, спочатку була видана спеціальна норма, що звільняла платників єдиного податку від зборів до Пенсійного фонду, а потім змінена загальна норма, що встановила об'єкт цього збору. У цій ситуації перевагу повинен мати Указ Президента про єдиний податок — як спе­ціальний, хоча і більш ранній акт.

Зменшення колізійності законодавства може відбуватися дво­ма шляхами: шляхом усунення колізій та шляхом подолання колізій.

Під усуненням колізій розуміють зняття колізій взагалі. Ос­новним способом їх усунення є нормоутворення.

Подолання колізій у законодавстві — це їх переборення в конкретному випадку в процесі правозастосування. Основними способами подолання є видання колізійних норм, тлумачення за­кону і застосування правоположень. Вони утворюють колізійний механізм, що повинен включати всі перелічені вище способи і давати можливість у конкретному випадку зменшити шкідливий вплив прорахунків і недбалості законодавця.

Колізійні норми є різновидом спеціалізованих правових норм, що встановлюють правила вибору правової норми, яка підлягає за­стосуванню при наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між реально або формально чинними нормами права, які закріп­лені в законодавстві і регулюють однакові фактичні обставини.

Прикладом колізійних норм є п. 19.6 ст. 19 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІП, який встановлює, що “закони та інші нор­мативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону”.

Багато з колізійних правил на сьогодні є правоположеннями, тобто стійкими типовими рішеннями щодо застосування юридич­них норм, які реально набувають рис загальних правил (ними є всі загальні колізійні принципи, які ми наводили вище). Колізійні правила проіснували як правоположення протягом багатьох століть, та за своєю чіткістю не поступаються правовим нормам.

Тлумачення може бути засобом подолання колізії в тому разі, якщо вибір між конфліктуючими нормами неможливо зробити на підставі колізійних норм і правоположень або їх недостатньо (на­приклад, при колізії спеціальних норм). Запропоновані варіанти тлумачення надалі (після їхнього визнання на практиці і кілька­разового одноманітного застосування) можуть набувати харак­теру правоположень.

 

 

СЕМЕСТР