Державний вищий навчальний заклад

Державний вищий навчальний заклад

Івано-Франківський національний медичний університет

 

Кафедра внутрішньої медицини стоматологічного факультету

 

 

Практикум з внутрішньої медицини

(навчальний посібник для практичних занять та самостійної роботи

для студентів 4 курсу стоматологічного факультету)

 

 

МОДУЛЬ №2 (4 курс)

“Основи внутрішньої медицини”

 

 

Змістовий модуль №2

“Написання та захист учбової історії хвороби”

(26 години, 0,7 кредита)

ІВАНО-ФРАНКІВСЬК – 2013

 

Рекоментовано і затверджено Вченою радою державного вищого навчального закладу «Івано-Франківський національний медичний університет».

 

Рецензенти:

 

Вакалюк І.П. – д.мед.н., професор, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 2 та медсестринства ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет”.

Расін М.С. – д.мед.н., професор кафедри внутрішньої медицини ДВНЗ “Українська медична стоматологічна академія”.

 

Колектив авторів:

Д.мед.н., професор, зав. кафедри внутрішньої медицини стоматологічного факультету ДВНЗ “Івано-Франківський національний медичний університет” Оринчак М. А., к.мед.н., доцент Човганюк О. С., к.мед.н., доцент Александрук Д. П., к.мед.н., доцент Артеменко Н.Р., к.мед.н., доцент Краснопольський С. З., к.мед.н., доцент Вакалюк І.І.

 

Під загальною редакцією д.мед.н., професора Оринчак М.А.

 

 

У навчальному посібнику надані необхідні матеріали для самостійної роботи студентів 4 курсу стоматологічного факультету з написання учбової історії хвороби згідно вимог кредитно-модульної системи. Наведена схема історії хвороби і зміст розділів будуть сприяти логічному обґрунтуванню діагнозу через виявлені при обстеженні симптоми з визначенням провідного синдрому, найбільш частих і загрозливих станів та призначення оптимального лікування.

 

 

ПЕРЕДМОВА

Заняття з курації і написання учбової історії хвороби підводять підсумок навчання студентів з курсу пропедевтики внутрішніх хвороб та основних розділів внутрішньої медицини згідно вимог кредитно-модульної системи. Під час занять студент на практиці застосовує набуті навики і вміння по обстеженню хворого і діагностиці та лікування захворювань.

Конкретні цілі:

· Проводити опитування та фізикальне обстеження конкретного хворого для написання учбової історії хвороби.

· Скласти план обстеження хворого.

· Виявити патологічні зміни в показниках лабораторних та інструментальних методів обстеження.

· Обґрунтувати попередній та клінічний діагноз.

· Проводити диференційний діагноз, обґрунтовувати та сформулювати заключний клінічний діагноз.

· Призначити лікування хворому.

· Визначити, діагностувати та надати допомогу при невідкладних станах у конкретного хворого.

· Визначати особливості надання стоматологічної допомоги у конкретного хворого.

· Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.

 

Результат проведеного дослідження студент оформляє у вигляді учбової історії хвороби.

Історія хвороби – один із важливих медичних документів, який заповнюється на кожного стаціонарного хворого. Цей документ має юридичне та фінансове значення. Тому історія хвороби повинна бути складена таким чином, щоб при її читанні можна було уявити картину захворювання, розвиток і перебіг хвороби, правильність встановлення діагнозу і лікування.

За даними історії хвороби вивчаються причини захворювання, проводиться трудова і судово-медична експертиза, даються рекомендації по лікуванню хворих після виписування зстаціонару, плануються профілактичні заходи.

В процесі обстеження хворого і написання історії хвороби важливо дотримуватись принципів деонтології, вносити в атмосферу спілкування з хворим дух взаємного довір'я і поваги.

Навчальний посібник рекомендується студентам не лише для занять з курації. Він може бути використаний на практичних заняттях в клініці і дозволить оволодіти послідовністю в обстеженні та в оформленні фрагментів історії хвороби.

ТЕМА 1: РОЗБІР СХЕМИ ІСТОРІЇ ХВОРОБИ.

Актуальність теми: Діагностика захворювань грунтується на клінічному обстеженні хворого, основна мета якого – встановлення діагнозу хвороби. Клінічне обстеження – це послідовна система застосування професійних лікарських методів, прийомів і засобів, спрямованих на виявлення в пацієнта ознак хвороби, ососбливостей її перебігу та оцінки морфофункціонального стану органів і систем. Для виявлення симптомів хвороби і спостереження за лікуванням хворого відпрацьований спеціальний метод: складання історії хвороби. Історія хвороби найважливіший інструмент лікарського дослідження хворого, науково-методичний і юридичний документ. Історію хвороби веде лікар за відомою схемою, яка є необхідним елементом діагностичного пошуку.

МЕТА. Вміти розпізнавати і оцінювати значення симптомів і синдромів в діагностиці захворювань.

Знати: основні розділи схеми історії хвороби (паспортна частина,скарги хворого, анамнезу хвороби, анамнез по системах, анамнез життя), які важливі для постановки діагнозу захворювання;

Вміти: проводити опитування конкретного хворого згідно схеми історії хвороби для написання учбової історії хвороби, демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.

Конкретне завдання.

1. Знати основні розділи схеми історії хвороби.
2. Медична документація (форма № 003/о)
3. Паспортна частина.
4. Анамнез.
5. Об’єктивне обстеження.
6. Лабораторно-інструментальні методи дослідження.
7. Основні принципи терапії та профілактики.
8. Використовувати деонтологічні навики в спілкуванні з хворим.

Практична робота студентів.

Кожний студент отримує хворого для курації. Проводить опитування хворого згідно схеми історії хвороби.

Фрагмент історії хвороби (1)

Загальні відомості про хворого (Pars officialis).

Прізвище, ім'я, по-батькові, дата і рік народження, стать, місце проживання, професія, місце роботи, дата госпіталізації, ким направлений, діагноз установи, що направила хворого.

Програма самостійної підготовки студента до наступного заняття.

1. Оформити отримані при збиранні анамнезу хворого даних у вигляді фрагменту учбової історії хвороби.

2. Підготовитись до збору скарг, анамнезу хвороби.

Завдання для НДРС

1. Опроцювати монографію по темі захворювання згідно списку рекомендованої літератури (підготувати реферат).
2. Правила проведення опитування хворого.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ.

Основні:

1. Внутрішні хвороби / За редакцією професора М.С. Расіна, співавтор проф. М.А.Оринчак // Полтава. – 2002. – 345 с.
2. Пропедевтика внутрішніх хвороб / За редакцією професора М.С.Расіна, співавтор проф. М.А.Оринчак. – Полтава. – 2004. – 352 с.
3. Внутрішні хвороби / За редакцією професора Є.М. Нейка // Коломия.: "Вік". – 1997. – 544 с.
4. Пропедевтика внутрішніх хвороб / За редакцією професора Ю.І. Децика // К.: Здоров'я. – 2000. – 504 с.
5. Внутрішні хвороби в 2-х томах / За ред.акцією професора Л.В. Глушка // Івано-Франківськ. – 2004. – 352 с.
6. Пропедевтика внутренних болезней / Под редакцією Акад. РАМН В.Т. Ивашкина и проф. А.А. Шептулина // М. МЕДпресс-информ. – 2008. – 232 с.
7. Пропедевтика внутрішньої медицини / О.М. Ковальова, Н.А. Сафаргаліна–Корнілова// ВСВ “Медицина”. – 2010. – 720 с.
8. Пропедевтика внутренних болезней / Под ред. В.Х. Василенко // М. – 1989. – 400 с.
9. Шелагуров А.А. Пропедевтика внутренних болезней // М. – 1975. – 350 с.
10. Внутренне болезни. Учебник. В 2 томах, T.1 / Под ред. А.В. Сумарокова. // М.: Медицина. – 1993. – 640 с.
11. Polskaya L.V., Krutikov S.N. Nursing Procedures in therapeutic practice. – Simferopol, 2008. - 128 p.
12. Therapy: Manual. – Simferopol: IAD CSMU, 2003. – 444p.
13. Internal diseases. An Introductory Course. Edited by V.Vasilenko and A.Grebeney. – Moscow: Mir Publishers, 1990. – 646p.
14. Introduction to the course of internal diseases. Zh.D. Semidotskaya., O.S. Bilchenko, I.A. Cherniakova, K.P. Zharko. – 2006. – 250 р.
15. „Internal diseases”, edited by V. Perederiy, L. Dudar, I. Zadnipryany.- Kiev, 2008. – 200 р.
16. Radchenko O. Internal Disease. – Lviv. – 2006. – 200 р.
17. Guidelines on Prevention of sudden cardiac Death. ESC Pocket Guidelines. – 2002 The European Society of Cardiology.
18. Kovalyova O.M., Shapovalova S.O., Nizhegorodskaya O.O. Proptedeutices to Internal Medicine. Vinnitsya: Nova Knyha, 2007. – 264 p.

 

Додаткові:

1. Малая Л.Т.Терапия / Л.Т. Малая, В.Н. Хворостинка // Харьков:Фолио. – 2005. –879с.
2. Диагноситка и лечение внутренних болезней. Руководство. / Под ред. Ф.И. Комарова // М. «Медицина». – 1999. – 525 с.
3. Передерий В.Г. Основы внутренней медицины / В.Г. Передерий, С.М. Ткач // К. – 2009. – 784 с.
4. Василенко В.Х. Введение в клинику внутренних болезней / В.Х. Василенко // М. – 1985. – 400 с.
5. Бурчинский Г.И. Внутренние болезни / Г.И. Бурчинский // К. –1981.
6. Шкляр Б.С. Диагностика внутренних болезней / Б.С. Шкляр // К. – 1981. –300 с.
7. Пелещук А.П.Фізичні методи дослідження в клініці внутрішніх хвороб / А.П. Пелещук, В.Г. Передерій, М.І. Рейдерман // К.: Здоров'я. – 1993. – 104 с.
8. Посібник з клінічної лабораторної діагностики / За ред. проф. В.Г. Денисюка // К.: Здоров'я. – 1992. – 290 с.

Список спеціальної літератури (монографії).

Кардіологія та ревматологія.

1. Нейко Є.М. Аритмії серця: Монографія / Є.М.Нейко, І.Г.Купновицька, І.П.Вакалюк // Івано-Франківськ. – Місто-НВ. – 2004. – 144 с.
2. Оринчак М.А. Артеріальна гіпертензія: сто питань і відповідей для пацієнтів (методичні рекомендації) / За ред.проф. М.А.Оринчак – Івано-Франківськ. – 2005. – 18 с.
3. Артериальная гипертензия. Практическое руководство / Под ред. В.Н.Коваленко // К.: Морион. – 2001. – 528 с.
4. Денисюк В.И. Стенокардія (Достижения, проблемы, перспективы) / В.И. Денисюк, В.К. Серкова, Л.Т. Малая // Винница – Харьков. – 2002. – 512 с.

5. Бобров В.О. Постінфарктна стенокардія (механізми розвитку, особливості перебігу та лікування, прогноз)/В.О. Бобров, М.М. Долженко, С.В. Поташев // Київ. – 2009.– 100с.

1. Нетяженко В.З. Гострий коронарний синдром / В.З. Нетяженко // Київ. – 2009. – 191 с.
2. Оринчак М.А., Вакалюк І.І. Постінфарктне серце та метаболічний синдром: особливості перебігу, діагностики та лікування / М.А. Оринчак, І.І. Вакалюк // Монографія. – Івано-Франківськ. – 2013. – 108 с.
3. Сыркин А.Л. Инфаркт миокарда. / А.Л. Сыркин // М.: Медицинское информационное агентство. – 2003. – 466 с.

9. Малая Л.Т. Лечение болезней сердца и сосудов / Л.Т. Малая – 1996. – 546 с.

1. Диагностика и лечение внутренних болезней: Руководство для врачей. В 3-х томах / Под общей ред. Ф.И. Комарова. Т.1. Болезни сердечно-сосудистой системы, ревматические болезни // 2002. – 234 с.

11. Ревматологія / І.М. Ганджа, В.М. Коваленко, Г.І. Лисенко [та ін.] // К.: Здоров'я. – 1996. – 304 с.

12. Ревматические болезни / Под ред. В.А. Насоновой и Н.В. Бунчука // М.:Медицина. – 1997. – 304 с.

13. Нейко Є.М. Ревматологічні захворювання суглобів / Є.М. Нейко, Ю.В. Дельва // Івано-Франківськ. – 2000. – 118 с.

1. Клиническая ревматология. Руководство для практических врачей / Под ред. В.И. Мазурова. // Санки-Петербург. – Фолиант. – 2001. – 412 с.

15. Клиническая ревматология: Пер. с англ. / Под ред. Л.Ф. Каррея // М.: Медицина. – 1990. – 448 с.

Невідкладна допомога

1. Невідкладні соматичні стани в амбулаторних умовах / Під редакцією професора М.А. Оринчак // Івано-Франківськ. – 2009 – 143 с.

2. Неотложные состояния при патологии органов дыхания. Учебное пособие / Под ред. Ю.В. Просветова // Запорожье: “Просвита”. – 2008. – 194 с.

3. Малая Л.Т. Неотложная помощь в кардиологии / Л.Т. Малая // К.:Здоров’я. – 1999. – 320 с.

4. Лікування невідкладних станів / Під ред. Н.М. Середюка. // Івано-Франківськ. – 1992. – 400 с.

5. Гуменюк Н.И. Инфузионная терапия. Теория и практика / Н.И. Гуменюк, С.И. Кирилевский // К. Книга плюс. – 2004. – 208 с.

6. Мюллер З. Неотложная помощь / З. Мюллер // М.МЕДпресс-информ. – 2005. – 456 с.

7. Глушко Л.В. Довідник з інтенсивної терапії невідкладних станів та медицини катастроф / Л.В. Глушко, О.В. Волошинський, І.І. Тітов // Івано-Франківськ. – 2003. – 264 с.

8. Нефрология. Неотложные состояния / Под редакцией Н.А. Мухина // М.: Эксмо. – 2010. – 400 с.

Пульмонологія.

1. Регеда М.С. Бронхіальна астма / М.С. Регеда // Львів: Сполом. – 2005. – 136 с.

2. Регеда М.С. Бронхіти / М.С. Регеда // Львів: Сполом. – 2005. – 82 с.

3. Нейко Є.М. Бронхіальна астма: клініко-генетичні аспекти патогенезу, діагностики, лікування, профілактики / Є.М. Нейко, Н.В. Чернюк, Л.Є. Ковальчук // К.: Здоров’я. – 2003. – 166 с.

4. Регеда М.С. Хронічні обструктивні захворювання легень / М.С. Регеда, І.М. Данилюк // Львів: Сполом. – 2005. – 124 с.

5. Регеда М.С. Плеврити. Вид. 2-е, допов. та перероб. / М.С. Резеда // Львів:Сполом. – 2004. – 115 с.

6. Кокосов А.Й. Хронические заболевания легких / А.Й. Кокосов // К. – 1986.

1. Нейко Є.М. Гостра пневмонія / Є.М. Нейко, Б.Ю. Шпак // К. – 1998. – 110 с.
2. Болезни органов дыхания. Руководство для врачей: В 4т. / Под. общей ред. Н.Р. Палеева. // М. Медицина. – 2000. – 324 с.
3. Козачок М.М. Клінічна пульмонологія / М.М. Козачок // К. – 2005. – 764 с.
4. Христич Т.М. Хронічний бронхіт, варіанти та геріатричні особливості перебігу, диференційована фармакотерапія / Т.М. Христич // Чернівці. – 2001. – 278 с.
5. Бережницкий М.Н. Хроническое легочное сердце / М.Н. Бережницкий // Киев. – 1991. – 246 с.
6. Фещенко Ю.И. Хронические обструктивные заболевания легких. Монография. / Ю.И. Фещенко, Л.А. Яшина, Н.Г. Горовенко // Киев: ООО Морион. – 2001. – 79 с.

Гастроентерологія.

1. Передерій В.Г. Практична гастроентерологія. Сучасна тактика й алгоритми ведення хворих з основними гастроентерологічними захворюваннями і синдромами / В.Г. Передерій, С.М. Ткач // Вінниця. – НОВА КНИГА. – 2012. – 730 с.

2. Клиническая гастроентерология / Под ред. Н.В. Харченко // К.:Здоров’я. – 2000. – 448 с.

3. Нейко Є.М. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в умовах тривалої дії малих доз опромінення (патогенез, клініка, лікування) / Є.М. Нейко, А.Д. Захараш, О.І. Дельцова // Житомир: М.А.К. – 2002. – 156 с.

4. Нейко Є.М. Хронічні гепатити: етіологічні й клініко-патогенетичні особливості / Є.М. Нейко, Н.Г. Вірстюк, М.А. Оринчак // К.:Здоров’я. – 2005. – 168 с.

5. Дегтярева И.И. Заболевания органов пищеварения. 2-е изд., доп. и перер. / И.И. Дегтярева // К. – 2000. – 321 с.

6. Григорьев П.Я. Диагностика и лечение хронических болезней пищевода, желудка и 12-ти перстной кишки / П.Я. Григорьев // Д. – 1995. – 190 с.

7. Христич Т.Н. Хронический панкреатит: нерешенные проблемы / Т.Н. Христич, В.П. Пишак, Т.Б. Кендзерская // Черновцы: Медуниверситет. – 2006. – 280 с.

8. Подимова С.Д. Болезни печени / С.Д. Подимова // М. – 1984. – 250 с.

9. Передерий В.Г. Язвенная болезнь. Прошлое, настоящее, будущее. / В.Г. Передерий, С.М. Ткач, С.В. Скопиченко // Киев. – 2001. – 256 с.

10. Пелещук А.П. Гастроентерологія. / А.П. Пелещук, В.Г. Передерій, А.С. Свінцицький // К: "Здоров'я". – 1995. – 304 с.

1. Хвороби органів травлення (діагностика і лікування) / П.Я. Григор’єв, Є.М. Стародуб, Е.П. Яковенко [та ін.]// Тернопіль: Укрмедкнига. – 2000. – 448 с.
2. Губергриц Н.Б. Хроническая абдоминальная боль. Панкреатическая боль: как помочь больному / Н.Б. Губергриц // Киев. – 2004. – 176 с.
3. Ивашкин В.Т. Гастроентерология / В.Т. Ивашкин, Т.Л. Лапина // 2008. – 300 с.

14. Гастроэнтерология. Пищевод, желудок. Пер. с англ. / Под ред. Дж.Х. Барона, Ф.Г. Муди // М.: Медицина. – 1985. – 304 с. ил.- пер. изд.: Англия, 1981.

1. Гастроэнтерология. В 3 частях. Ч.3. Толстая кишка: пер. с англ. / Под ред. Дж-Александера-Вильямса, Х.Дж. Бидера. -2-е изд., стереотип // M.: Медицина. – 1988. – 320 с.

Захворювання нирок.

1. Нейко Є.М. та ін. Хронічний пієлонефрит: клініко-патогенетичні аспекти діагностики та лікування / Є.М. Нейко, Д.Б. Соломчак, А.Г. Шевчук // Івано-Франківськ. – 2004. – 144 с.
2. Нефрология: Руководство для врачей в 2-х томах /Под ред. И.Е. Тареевой. // М.:Медицина. – 1995. – 557 с.
3. Нефрологія / За ред. Л.А. Пирога // К.:Здоров’я. – 1995. – 277 с.
4. Никула Т.Д. Діагностика гломерулонефриту та хронічної ниркової недостатності. Монографія. / Никула Т.Д. // Київ «Задруга». – 2000. – 136 с.
5. Диагностика и лечение почек / Н.А. Мухин, И.Е. Тареева, Е.М. Шилов [та ін.] // М.: ГЭОТАР-Медиа. – 2011. – 300 с.

 

 

 

Тестові завдання

1. Історія хвороби - це: 1) Алгоритм дослідження хворого; 2) Робочий документ лікаря, який містить необхідні відомості, спостереження за перебігом хвороби, результати досліджень, усі призначення хворому; 3) Важливий науковий документ, який дозволяє вивчати особливості перебігу внутрішніх хвороб залежно від різних умов та обставин; 4) Юридичний документ, що може бути використаний органами правосуддя у випадку скарг на лікаря з боку хворого або його родичів; 5) *Усе перераховане; 6) Правильної відповіді немає.

2. Схема історії хвороби складається із: 1) *Паспортної частини, анамнезу, об’єктивного обстеження, попереднього діагнозу, аналізу даних лабораторних та інструментальних даних і консультацій суміжних спеціалістів, щоденників, епікризу; 2) Паспортної частини, анамнезу, об’єктивного обстеження, аналізу даних лабораторних та інструментальних даних і консультацій суміжних спеціалістів, щоденників, відомості про етіологію та патогенез захворювання, виписного епікризу; 3) Паспортної частини, анамнезу, об’єктивного обстеження, аналізу даних лабораторних та інструментальних даних, відомості про патогенез захворювання, виписного епікризу; 4) Паспортної частини, об’єктивного обстеження, аналізу даних лабораторних та інструментальних даних і консультацій суміжних спеціалістів, диференціальний діагноз, щоденників, обґрунтування фармакотерапії; 5) Усе перераховане.

3. Діагноз – це: 1) Проведення медичного обстеження хворого; 2) статистичний облік хвороби; 3) *Короткий медичний висновок про хворобу; 4) Методи клінічного обстеження; 5) *Термінологічне визначення хвороби; 6) Усе перераховане;

4. Що таке анамнез захворювання? 1) З’ясування причин виникнення наявного захворювання; 2) З’ясування умов виникнення наявного захворювання; 3) *Відомості про симптоми хвороби в динаміці їхньої появи та розвитку; 4) Загальні відомості про хворого; 5) Усі відповіді правильні; 6) Жодна відповідь неправильна.

5. Анамнез життя включає визначення: 1) перенесенні захворювання у минулому, професійний анамнез, перенесені операції, фактори ризику; 2) сімейний анамнез, стан здоровя родичів, спадковість; 3) алергологічний анамнез, алергічні реакції на харчові продукти, лікарські середники, промислоіві і побутові алергени, алергічні захворювання у родичів; 4) радіологічний анамнез, шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю, міцної кави, наркотиків); 5) *усе перераховане вище; 6) жодна відповідь неправильна.

6. Що таке синдром? 1) Знання походження симптомів; 2) *Сукупність симптомів, які пов’язані патогенетично; 3) Сукупність симптомів, які не пов’язані патогенетично; 4) Ознаки, які відрізняють хвору людину від здорової; 5) Усі відповіді правильні; 6) Жодна відповідь неправильна.

7. Що таке виписний епікриз? 1) *Висновок лікаря про стан хворого, діагноз і прогноз захворювання, що включає лікувально-трудові рекомендації; 2) Записується в історії хвороби кожні 10-14 діб; 3) *Записується в історії хвороби при виписці з стаціонару; 4) Висновок лікаря про заключний діагноз, встановлений в клініці на підставі всебічного аналізу всіх необхідних діагностичних даних; 5) Висновок лікаря про симптомокомплекс, яким проявляється основний патологічний процес.

8. Які основні види діагнозу? 1) *Попередній, диференціальний, заключний; 2) Попередній, клінічний, диференціальний, заключний; 3) Діагноз при поступленні, клінічний, діагноз при виписці; 4) Попередній, діагноз при поступленні, диференціальний, клінічний; 5) *Усі відповіді правильні.

9. Що належить до медичної документації? 1) Амбулаторна карта; 2) Історія хвороби; 3) Виписка з історії хвороби; 4) Епікриз; 5) *Усі відповіді правильні; 6) Жодна відповідь неправильна.

10. Хто вперше запропонував схему історії хвороби? 1) Ф.Г.Яновський, 2) *М.Я.Мудров; 3) М.Д.Стражеско; 4) М.М.Губергріц; 5) Гіпрпократ.

 

ТЕМА 2: КУРАЦІЯ – СКАРГИ, АНАМНЕЗ.

Актуальність теми: Розпізнання хвороби ґрунтується на обстеженні хворого і вивченні проявів, або симптомів хвороби. Дані, одержані при опитуванні пацієнта, можуть стати ключовими в подальшому визначенні діагнозу. Методично правильно послідовно проведене розпитування хворого дає 70% підстави для встановлення попереднього діагнозу. Розуміння методики опитування хворого необхідне для подальшої діагностики захворювання.

МЕТА. Вміти розпізнавати і оцінювати значення симптомів і синдромів в діагностиці захворювань.

Знати: основні розділи схеми історії хвороби (паспортна частина,скарги хворого, анамнез хвороби, анамнез по системах, анамнез життя), які важливі для постановки діагнозу захворювання;

Вміти: проводити опитування конкретного хворого згідно схеми історії хвороби для написання учбової історії хвороби, демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.

Конкретне завдання.

1. Скарги: основні та загальні. Деталізація та аналіз отриманих скарг. Оцінка скарг.
2. Анамнез захворювання. Динаміка виникнення та перебігу основного та супутніх захворювань зі слів хворого.
3. Анамнез по системах.
4. Анамнез життя (розвиток хворого у дитинстві, перенесені захворювання, спадковість, професійний, гінекологічний, алергологічний анамнез, шкідливі звички, радіологічний анамнез).
5. Використовувати деонтологічні навики в спілкуванні з хворим.

Практична робота студентів.

Кожний студент отримує хворого для курації. Проводить опитування хворого згідно фрагменту схеми історії хвороби. Провівши аналіз отриманої інформації робить попереднє заключення про ймовірну патологію певного органу чи системи.

Фрагмент історії хвороби (2)

С карги хворого (Querellae aegroti).

Необхідно перерахувати відчуття хворого з детальним аналізом їх. Описуються всі виявлені у хворого скарги з максимальною деталізацією, наприклад, болю при виразковій хворобі по локалізації, іррадіації, характеру, силі, часу появи чи зникнення, причини появи, їх сезонність і періодичність перебігу, залежність від прийому їжі, хвилювання, фізичного напруження. Куратор записує скарги після повного обстеження, виділяючи основні скарги - ті, що найбільше турбують хворого в даний момент і в зв’язку з чим він звернувся до лікаря, вказують на патологію певної системи, і загальні скарги - ті, що свідчать про загальну реакцію організму на патологічний процес, про інтоксикацію: загальну слабість, недомагання, зниження працездатності, пітливість.

Історія захворювання (Anamnesis morbi).

В даному розділі детально описується перебіг основного захворювання. З’ясовується коли і при яких обставинах виникли перші ознаки захворювання, причини його виникнення, перші прояви, послідовність розвитку, перебіг захворювання до моменту обстеження хворого. Виявити періоди погіршення та покращення, можливі причини загострення, появу ускладнень, чи звертався хворий медичною допомогою, які результати лабораторного, інструментального дослідження. При хронічному перебігу захворювання відображають динаміку захворювання: періоди загострення, їх причини, частота рецидивів, результати лабораторних і інструментальних досліджень (при наявності), методи лікування, ефективність. Уточнюють працездатність до госпіталізації, мотиви, причини, порядок (в плановому, ургентному порядку) госпіталізації.

Опитування по системах органів (Anamnesis communis).

В цьому розділі описуються скарги, не пов'язані з його основним захворюванням, а є проявом супутнього захворювання. Скарги необхідно висвітлювати в певній послідовності по органах та системах.

- серцево-судинна система: Біль чи неприємні відчуття в ділянці серця в спокої, при фізичному навантаженні, ірадіація болю, його характер, інтенсивність і тривалість, чим знімається. Серцебиття, час і характер їх появи. Перебої в роботі серця. Задишка. Набряки, їх локалізація, час появи, після чого проходять;

- дихальна система: Кашель сухий, зхаркотинням, характер харкотиння: слизисте, гнійне, кров'янисте; колір, запах, кількість. Кровохаркання. Задишка, умови виникнення, тривалість, після чого проходить. Біль в ділянці грудної клітки при диханні, чи не пов'язаний з диханням;

- травна система: Біль в животі: локалізація, ірадіація, залежність від часу прийому і характеру їжі, інтенсивність, характер болю, тривалість, сезонність болю. Диспепсичні прояви: апетит, спрага, сухість і гіркота в роті, спотворення смаку, ковтання, печія, відрижка, нудота, блювання. Стілець: частота, колір, характер, домішки слизу, крові, гною, гельмінти. Гази: здуття живота, гурчання, тенезми, сакрепи, проноси.

- органи сечовиділення: Біль у поперековій ділянці: характер (тупий, гострий), ірадіація, тривалість, фактори, що сприяють появі чи підсиленню болю та полегшенню. Сечопуск вільний, болісний, частота (вдень, вночі), кількість сечі за добу, колір, запах, осад сечі. Мимовільний сечопуск;

- нервова система: головний біль: локалізація, інтенсивність, тривалість, чим полегшується. Запаморочення. Сон. Працездатність, подразливість;

- локомоторний апарат: біль в суглобах, кістках, м'язах, летючість, зв'язок із зміною погоди. Припухлість, деформація суглобів, болі при рухах у хребті.

Історія життя (Anamnesis vitae).

Матеріально-побутові умови в різні періоди життя. Професійний анамнез, шкідливості, режим дня. Перенесені захворювання, травми, операції, туберкульоз, фактори ризику, СНІД.

Сімейний анамнез. Стан здоров'я родичів, причини смерті близьких родичів хворого. Спадковість.

Алергологічний анамнез. Алергічні реакції на харчові продукти, лікарські засоби, промислові чи побутові алергени. Алергічні захворювання у родичів.

Шкідливі звички. Куріння, вживання алкоголю, наркотиків, міцного чаю, кави та інші.

Радіологічний анамнез.

Програма самостійної підготовки студента до наступного заняття.

1. Оформити отримані при збиранні даних анамнезу хворого у вигляді фрагменту учбової історії хвороби.

6. Підготуватись до проведення об’єктивного обстеження конкретного хворого (огляду, пальпації, перкусії, аускультації).

ЗАВДАННЯ ДЛЯ НДРС

1. Види алергенів.
2. Складання спадкового анамнезу (родоводу) хворого.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ - див. попередню тему.

Тестові завдання

1. Що таке скарги хворого? 1) *Ознака патологічного стану, характерна для даної хвороби; 2) Прояв хвороби, який виявляється під час об’єктивного дослідження; 3) Нарікання хворого на неприємні відчуття; 4) Усе перераховане; 5) Правильна відповідь 1.

2. Що таке анамнез захворювання? 1) З’ясування причин виникнення наявного захворювання; 2) З’ясування умов виникнення наявного захворювання; 3) *Відомості про симптоми хвороби в динаміці їхньої появи та розвитку; 4) Загальні відомості про хворого; 5) Усі відповіді правильні; 6) Жодна відповідь неправильна.

3. Анамнез життя включає визначення: 1) перенесенні захворювання у минулому, професійний анамнез, перенесені операції, фактори ризику; 2) сімейний анамнез, стан здоровя родичів, спадковість; 3) алергологічний анамнез, алергічні реакції на харчові продукти, лікарські середники, промислоіві і побутові алергени, алергічні захворювання у родичів; 4) радіологічний анамнез, шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю, міуної кави, наркотиків); 5) *усе перераховане вище; 6) жодна відповідь неправильна.

4. Які скарги хворого називаються основними? 1) Скарги, які не відіграють вирішальної ролі у діагностуванні хвороби; 2) *Скарги, характерні для патології певної системи чи органу; 3) Скарги, пов’язані з функціональними розладами нервової системи; 4) *Скарги, які змушують хворого звернутись до лікаря; 5) Усе перераховане.

5. Що потрібно уточнити при наявності скарги на біль? 1) Характер, локалізація, ірадіація, інтенсивність, 2) У зв’язку з чим виникає, 3) Від чого зменшується чи припиняється, чим супроводжується, 4) Тривалість, періодичність; 5) *Усе перераховане.

6. Основні легеневі скарги хворих: 1) Задишка; 2) Кашель; 3) Мокротиння; 4) Кровохаркання; 5) Біль в грудній клітці; 6) *Усе перераховане;

7. До основних серцевих скарг належить: 1) Біль за грудиною чи в ділянці серця; 2) Інспіраторна задишка; 3) Серцебиття, перебої в роботі серця; 4) Набряки; 5) *Усі відповіді правильні; 6) Жодна відповідь неправильна.

8. Основні скарги, характерні для захворювання печінки та жовчних шляхів усі перераховані, крім: 1) Біль в правому підребер’ї; 2) Жовтяниця; 3) *Відрижка кислим; 4) Свербіж шкіри; 5) Геморрагічні прояви.

9. До основних скарг, характерних для патології сечовидільної системи, належать усі, крім? 1) Біль в поперековій ділянці; 2) Набряки; 3) Зміни ритму виділення сечі; 4) Гарячка; 5) *Свербіж шкіри; 6) Усі відповіді правильні.

10. Попередній діагноз: 1) Встановлюється сімейним лікарем на догоспітальному етапі; 2) Формулюють у вигляді гіпотези в період отримання всіх необхідних діагностичних даних; 3) Може бути підтверджений або змінений повністю; 4) Потребує верифікації (підтвердження) за допомогою допоміжних методів дослідження; 5. *Усі відповіді правильні.

 

ТЕМА 3: КУРАЦІЯ – ОБ’ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ, ПОПЕРЕДНІЙ ДІАГНОЗ.

Актуальність теми: Розпізнання хвороби ґрунтується на обстеженні хворого, виявленні проявів або симптомів хвороби. Дані, одержані при розпитуванні пацієнта, його огляді, можуть стати ключовими в подальшому визначенні діагнозу. Методично правильно послідовно проведене розпитування та об’єктивне обстеження хворого дають підстави для встановлення попереднього діагнозу.

МЕТА. Вміти розпізнавати і оцінювати значення симптомів і синдромів в діагностиці захворювань.

Знати: основні розділи схеми історії хвороби (паспортна частина,скарги хворого, анамнез хвороби, анамнез по системах, анамнез життя), які важливі для постановки діагнозу захворювання; методику проведення об’єктивного обстеження хворого (загальний огляд, дослідження по органах і системах).

Вміти: ретельно проводити фізикальне обстеження пацієнта: огляд, пальпацію, перкусію, аускультацію легень, серця, органів черевної порожнини, нирок і виявляти ознаки певної патології, провести обґрунтування попереднього діагнозу.

Конкретне завдання.

1. Провести загальний огляд (загальний стан, свідомість, положення хворого у ліжку, будова тіла, зріст, вага).

2. Провести огляд шкіри, видимих слизових, підшкірно-жирової клітковини, пальпацію лімфатичних вузлів.

3. Кістки. М’язи. Суглоби.

4. Дослідити органи дихання: огляд, пальпація, перкусія, аускультація.

5. Дослідити органи кровообігу: огляд, пальпація, перкусія, аускультація.

6. Дослідити органи травлення і черевної порожнини: огляд, стан зубо-щелепної системи та язика, пальпація, перкусія, аускультація.

7. Дослідити органи сечостатевої системи: огляд, пальпація, перкусія. Симптом Пастернацького.

8. Обгрунтувати попередній діагноз.

9. Використовувати деонтологічні навики в спілкуванні з хворим

Практична робота студентів.

Кожний студент отримує хворого для курації. Проводить фізикальне обстеження хворого згідно схеми історії хвороби. Провівши аналіз отриманої інформації, робить попереднє заключення про ймовірну патологію певного органу чи системи, обгрунтовує попередній діагноз та складає план додаткових методів обстеження конкретного хворого.

Фрагмент історії хвороби (3)

ОБ'ЄКТИВНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРОГО (Status presens objectivus).

1. Загальний огляд.

Загальний стан - задовільний, середньої тяжкості, тяжкий. Стан свідомості - ясна, потьмарена, ступор, сопор, кома. Положення в ліжку - активне, пасивне, вимушене. Вираз обличчя, будова тіла. Стан живлення (ожиріння, кахексія). Антропометричні дані (зріст, маса тіла, індекс маси тіла). Термометрія. Стан шкіри (колір, тургор шкіри, вологість, наявність рубців, патологічних елементів), слизових оболонок, підшкірно-жирової клітковини. Лімфатичні вузли (при виявленні вказати локалізацію лімфовузлів, стан шкіри над ними, пальпуються, не пальпуються (розмір в сантиметрах, консистенція, поверхня, болючість, рухомість, спаяність між собою і оточуючими тканинами). Ротова порожнина. Огляд голови, очей, тулуба і кінцівок. Стан м'язів, кісткового скелету і суглобів.

Дихальна система.

Огляд грудної клітки: статичний - форма грудної клітки в нормі нормо-, гіпер-, астенічна), патологічні форми (емфізематозна, паралітична, рахітична, кіфосколіотична, човноподібна, воронкоподібна). Положення лопаток. Надчервний кут.

Динамічний огляд: синхронність рухів грудної клітки при диханні (відставання правої чи лівої половини), участь допоміжних м'язів в диханні. Задишка (відсутня, визначається – експіраторна, інспіраторна, змішана). Типи дихання (черевний, грудний, змішаний), частота дихання, ритм. Патологічні типи дихання (Чейн-Стокса, Біота, Кусмауля).

Пальпація: болючість, голосове тремтіння (незмінене, посилене, послаблене, відсутнє).

Порівняльна перкусія: характер перкуторного звуку: ясний легеневий, тимпанічний, коробковий, притуплений, тупий.

Аускультація легень: характер дихання (везикулярне – звичайної інтенсивності і тривалості, подовжений видих, посилене, послаблене, жорстке, переривчате або сакадоване; бронхіальне – місця вислуховування фізіологічного бронхіального дихання; патологічне – амфоричне, металічне, стенотичне), хрипи – локалізація, кількість, характер (сухі – свистячі, дзижчачі, розсіяні; вологі – дрібно-, середньо-, великопухирчаті); крепітація (запальна, застійна), шум тертя плеври (локалізація), відношення додаткових дихальних шумів до фази дихання (на вдосі чи видосі). Бронхофонія (незмінена, підсилена, послаблена, відсутня).

Серцево-судинна система.

Огляд ділянки серця (видимий верхівковий поштовх серця, серцевий поштовх, серцевий горб); пульсація судин (шийних, підключичних), надчеревна пульсація.

Пальпація ділянки серця. Верхівковий поштовх: локалізація, сила, висота, резистентність, площина. "Котяче муркотіння", пульсація аорти в яремній ямці, в епігастрії.

Перкусія: визначення меж серця - відносної серцевої тупості: правої, верхньої і лівої. Визначення ширини судинного пучка.

Аускультація серця і великих судин на верхівці серця, над аортою, легеневою артерією, тристулковим клапаном та точці Боткіна. Звертають увагу на перший та другий тон, силу, роздвоєність та розщепленність, акценти, ритмічність, шуми систолічні та діастолічні, їх характер, силу, тривалість, місце найкращого вислуховування та проведення, наростаючий та спадаючий характер, залежність від фізичного навантаження, положення тіла, шум тертя перикарду.

При вислуховуванні артерій звертають увагу на подвійний шум Дюроз'є і подвійний тон Траубе.

Визначення пульсу на променевих артеріях правої та лівої руки: pulsus differens, частота, ритм, наповнення, величина, висота, твердість, рівномірність, швидкість, дефіцит пульсу.

Вимірювання артеріального тиску за Коротковим та за Ріва-Рочі в мм рт.ст.

Органи травлення.

Огляд ротової порожнини: Відкриття рота – вільне, утрудненене, тризм; запах з рота – відсутній, гнилісний, солодкуватий, аміаку, ацетону, алкоголю; губи – симетричність кутиків рота, стан носогубних складок, форма і товщина губ, вологість, набряклість, порушення цілістності, наявність крововиливів, висипних елементів, вроджених дефектів; зуби – форма, цілісність, формула: кількість відсутніх, каріозних, штучних, хитання зубів, зубний наліт; ясна – колір, пігментація, набряклість, розрихленість, кровоточивість, порушення цілістності, наліт, сіра кайма; язик – величина, колір, вологість, наявність складок, нерівність поверхні (“географічний язик”, лейкоплакія), стан сосочків (нормальні, виражені, атрофовані, гіпертрофовані), порушення цілістності (тріщина, ерозії, виразки, рубці), нашарування (локалізація, колір, товщина, відбитки зубів по краях, наявність ознак запалення), слизова оболонка пристінку і дна ротової порожнини, щік, твердого і м’якого піднебіння, язичка: колір, пігментація, вологість, набряклість, нашарування, порушення цілістності, наявність крововиливів, пухлин, рубців, висипних елементів.

Огляд живота: конфігурація - звичайна, вип’ячування, втягнутий, “жаб'ячий” живіт. Наявність розширених підшкірних вен, видимої перистальтики. Стан пупка. Рубці, висипання, участь передньої черевної стінки в диханні.

Перкусія живота, наявність тимпанічного, тупого звуку, виявлення рідини в черевній порожнині.

Поверхнева пальпація живота: напруження, болючість, наявність ущільнень та вип’ячувань, грижевих отворів.

Глибока ковзна методична (топографічна) пальпація за Образцовим і Стражеско: сигмовидної, сліпої кишки, висхідний та низхідний відділи товстої та поперечно-ободової кишки – їх ширина, форма, поверхня, консистенція, рухливість, болючість, бурчання.

Шлунок: нижня границя шлунка (перкуторно-аускультативною методикою).

Печінка: Перкусія - визначення розмірів за Курловим, положення нижнього краю печінки, її край, характер, болючість, щільність. Симптом Кера, Курвуаз’є, Ортнера, діафрагмальний.

Підшлункова залоза: СимптомиДе-Жердена, Губергріца, Мейо-Робсона, Гротта, зона Шоффара.

Селезінка: розміри, консистенція. Перкусія селезінки.

5. Сечовидільна система.

Огляд поперекової ділянки: гіперемія шкіри, вибухання ділянки проекції нирок, пальпація нирок (у горизонтальному і вертикальному положеннях хворого). Больові точки. Симптом Пастернацького. Пальпація і перкусія сечового міхура.

Ендокринна система.

Огляд і пальпація щитоподібної залози. Очні симптоми. Наявність вторинних статевих ознак.

7. Нервова система.

Розумовий розвиток, інтелект. Контактність. Поведінка. Координація рухів. Симптом Ромберга. Нюх, смак, зір, слух, характер дермографізму.

Локомоторна система.

Стан верхніх та нижніх кінцівок: ступінь розвитку м’язево-­кісткової системи, наявність викривлень, вкорочень, форма та функція суглобів, чутливість.

ПОПЕРЕДНІЙ ДІАГНОЗ (Diagnosis preliminaris) з виділенням основного синдрому.

Попередній діагноз обгрунтовують за наступною схемою:

- на основі скарг (вказати основні скарги по певній системі);

- анамнезу захворювання (особливості початку, перебігу захворювання, з чим пов'язує, динаміка появи симптомів, ефективність лікування);

- анамнезу по системах (які зміни в інших системах
підтверджують наявність захворювання);

- анамнезу життя (фактори ризику, провокуючі, спадковість);

- даних об'єктивного обстеження, у хворого діагноз: формулюється згідно класифікації хвороби.

Програма самостійної підготовки студента до наступного заняття.

1. Оформити дані об’єктивного обстеження хворого у вигляді фрагменту учбової історії хвороби.

2. Скласти план додаткового обстеження конкретного хворого.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ НДРС

1. Скласти алгоритм діагностики захворювання у курованого хворого.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ - див. попередню тему.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Мета загального огляду: 1) оцінити загальний стан хворого; 2) оцінити стан свідомості, положення хворого у ліжку; 3) визначити будову тіла, тип конституції, зріст, масу тіла; 4) оцінити стан шкірних покривів; 5) *усі відповіді вірні.

2. Яким буває загальний стан хворого? 1) Задовільний, середньої тяжкості, тяжкий, вкрай тяжкий; 2) Задовільний, середньої тяжкості, тяжкий, вкрай тяжкий, агональний; 3) Легкий, середньої тяжкості, тяжкий, агональний; 4) *Задовільний, легкої, середньої тяжкості, тяжкий, вкрай тяжкий., агональний.

3. Який показник індексу маси тіла свідчить про ожиріння? 1) 25-29,9 кг/м²; 2) 18,5-24,9 кг/м²; 3) *понад 30 кг/м²; 4) понад 25 кг/м²; 5) Правильної відповіді немає.

4. Положення хворого в ліжку може бути:1) активне положення; 2) вимушене положення; 3) пасивне положення; 4) *усі відповіді правильні; 5) немає правильної відповіді..

5. Які основні конституціональні ознаки астенічного типу? 1) високе стояння діафрагми; 2) переважання грудної клітки над животом; 3) * значне переважання поздовжніх розмірів тіла над поперечними; 4) переважання кінцівок над тулубом; 5) Усі відповіді правильні; 6) правильної відповіді немає.

6. На що звертають увагу під час огляду шкіри хворого? 1) колір; 2) наявність висипань, рубців, крововиливів; 3) вологість; 4) еластичність; 5) *у сі відповіді правильні; 6) жодна відповідь неправильна.

7. У яких випадках над легенями виникає тимпанічний перкуторний звук? 1) *пневмоторакс; 2) бронхіальна астма; 3) пневмонія; 4) ХОЗЛ; 6) Усі відповіді правильні.

8. Що таке акроціаноз? 1) *це синюшне забарвлення дистальних частин тіла; 2) рефлекторне розширення шкірних судин; 3) шкіра на дотик тепла; 4) *шкіра на дотик холодна; 5) відсутність пігменту на окремих ділянках тіла.

9. Коли посилюється ІІ тон над аортою? 1) *за наявності артеріальної гіпертензії; 2) за наявності стенозу лівого передсердно-шлуночкового (мітрального) отвору; 3) при недостатності мітрального клапана; 4) *у разі склерозування клапанів аорти; 5) усі відповіді правильні; 6) жодна відповідь неправильна.

10. Для якого захворювання характерний ранній біль в надчеревній ділянці? 1) у випадку зневоднення організму (блювота, діарея); 2) при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки; 3) *при виразковій хворобі шлунка; 4) при ахалазії стравоходу; 5) усі відповіді правильні.

Деякі тести можуть мати декілька правильних відповідей.

 

ТЕМА 4: КУРАЦІЯ – ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ, ОБГРУНТУВАННЯ КЛІНІЧНЬОГО ДІАГНОЗУ.

Актуальність теми: У загальній структурі діагностичного пошуку крім анамнестичного і фізичного обстеженя хворого застосовують методи лабораторного й інструментального досліджень.

МЕТА. Вміти розпізнавати симптоми і оцінювати їх значення і синдромів в діагностиці захворювань.

Знати: основні розділи історії хвороби основні і загальні скарги хворого, значення анамнезу хвороби і життя об’єктивного дослідження, обґрунтування попереднього діагнозу; нормальні величсини основних клінічних, біохімічних констант людини, нормальні показники основних інструментальних методів дослідження.

Вміти: проводити аналіз даних лабораторних та інструментальних досліджень конкретного хворого, сформулювати попередній діагноз.

Конкретне завдання.

1. Послідовно викласти результати опитування хворого.

2. Описати результати об’єктивного обстеження хворого.

3. Інтерпритувати загальноклінічні (загальні клінічні аналізи крові, сечі, калу, термометрія, антропометрія), спеціальні (біохімічні дослідження крові, біохімічні дослідження сечі) методи дослідження.

4. Інтерпритувати інструментальні методи дослідження (електрокардіографія, рентгенографія, тонометрія, ультразвукові, ендоскопія, радіоімунні, магнітно-резонансні, імунологічні).

5. Виділити основний синдром.

6. Використовувати деонтологічні навики в спілкуванні з хворим.

Практична робота студентів.

Студент складає план додаткових обстежень, необхідних для підтвердження діагнозу (не слід включати дослідження, які не знайдуть застосування в проведенні диференціального діагнозу). Вносяться результати цих обстежень і заключення консультантів інших спеціальностей. Проаналізувати анамнестичні дані, результати фізикальних, лабораторних і спеціальних методів дослідження.

Фрагмент історії хвороби (4)

ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ.

У кожного хворого визначаються результати обов’язкових досліджень:

- клінічний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор;

- біохімічний аналіз крові;

- аналіз калу;

- реація Вессермана (на сифіліс);

- вимірювання АТ;

- флюорографія (рентгенографія) органів грудної клітки;

- електрокардіограма;

- інші дослідження, необхідні для обгрунтування попереднього діагнозу.

Не слід включати дослідження, які не знайдуть застосування при обгрунтуванні попереднього діагнозу чи проведенні диференціального діагнозу.

ОБҐРУНТУВАННЯ КЛІНІЧНОГО ДІАГНОЗУ проводить за наступною схемою:

- на основі скарг (вказати основні скарги по певній системі);

- анамнезу захворювання (особливості початку, перебігу захворювання, з чим пов'язує

- динаміка появи симптомів, ефективність лікування;

- анамнезу по системах (які скарги з боку інших систем підтверждують наявність захворювання);

- анамнезу життя (фактори ризику, провокуючі, спадковість);

- даних об'єктивного обстеження;

- даних лабораторно-інструментальних методів дослідження, які підтверджують наявність патологічних змін (вказати наявність чи відсутність патологічних змін).

- встановлюємо клінічний діагноз.

Програма самостійної підготовки студента до наступного заняття.

1. Оформити отримані дані лабораторно-інструментальних методів дослідження хворого у вигляді фрагменту учбової історії хвороби.

2. Опрацювати монографію по темі захворювання у пацієнта.

3. Обґрунтувати діагноз.

4. Визначити з якими захворюваннями проводити диференціальний діагноз.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ НДРС.

1. Нові методи діагностики захворювання, виявленого у пацієнта.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ - див. попередню тему.

Тестові завдання

1. Зміна кількості яких компонентів лейкоцитарної формули свідчить про зсув лейкоцитарної формули вліво? 1) збільшення кількості моноцитів; 2) *збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів; 3) зменшення кількості лімфоцитів; 4) збільшення кількості еозинофілів; 5) збільшення кількості лімфоцитів.

2. Лейкопенія характерна для: 1) гострий живіт 2) бактеріальний ендокардит; 3) *хронічна променева хвороба; 4) усе перераховане; 5) пневмонія.

3. Наявність слизу на поверхні калу свідчить про: 1) *запальний процес нижніх відділів товстого кишечника; 2) запальний процес верхніх відділів товстого кишечника; 3) запальний процес верхніх відділів тонкого кишечника; 4) запальний процес нижніх відділів тонкого кишечника; 5) запальний процес шлунка.

4. Кольоровий показник – це: 1)зменшення об¢єму еритроцита; 2) зміна форми еритроцита; 3) *величина, яка показує ступінь насичення еритроцита гемоглобіном; 4) збільшення кількості еритроцитів у периферичній крові; 5) зменшення кількості еритроцитів.

5. Зміна кількості яких компонентів лейкоцитарної формули свідчить про нейтрофільоз? 1) збільшення кількості еозинофілів; 2) зменшення кількості моноцитів; 3) зменшення кількості лімфоцитів; 4) *збільшення кількості нейтрофілів; 5) збільшення кількості моноцитів.

6. При якому захворюванні сеча набуває кольору м¢ясних змивів? 1) гострий пієлонефрит; 2) *гострий гломерулонефрит; 3) хронічна ниркова недостатність; 4) діабетична нефропатія; 5) механічна жовтяниця.

7. Дьогтеподібний стілець є ознакою: 1) гострий панкреатит; 2) цироз печінки; 3) *виразкова хвороба шлунка, ускладнена кровотечею; 4) неспецифічний виразковий коліт; 5) хронічний холецистит.

7. Ознаки правильного синусового ритму на ЕКГ: 1) *позитивний зубець р перед комплексом QRS в усіх стандартних відведеннях; 2) негативний зубець р перед комплексом QRS в усіх стандартних відведеннях;3) різниця інтервалів R-R не перевищує 0,1 с; 4) частота серцевих скороченть 60-80 ударів за хв; 5) усі відповіді правильні.

8. У якому відведення ЕКГ зубець Т у нормі завжди відємний: 1) у ІІІ стандартному відвененні; 2) у І стандартному відведенні; 3) *у відведенні aVR; 4) у відведенні aVF; 5) усі відповіді правильні.

9. Дихальний об'єм в нормі за показниками функції зовнішнього дихання складає: 1) 100 – 250 мл, 2) *250-500 мл; 3) 500-750 мл; 4) 750-100 мл; 5) понад 1000 мл.

 

 

ТЕМА 5: КУРАЦІЯ. ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ, ЗАКЛЮЧНИЙ ДІАГНОЗ.

Актуальність теми: Диференціальний діагноз являє собою провідний метод діагностики хвороби. У процесі диференціальної діагностики лікар повинен перейти від основних симптомів – до синдрому, а від нього до нозології. Тільки лікар, який володіє методикою диференціального діагнозу, може виявлені у пацієнта симптоми та синдроми оформити в клінічний діагноз.

МЕТА. Навчитись розпізнавати і виділяти спільні та відмінні симптоми і синдроми у конкретного хворого та характерних для можливих інших нозологій (діагнозів).

Знати: основні синдроми при захворюваннях органів і систем, їх спільні і відмінні ознаки в залежності від етіологічного та патогенетичного чинників.

Вміти: проводити диференціальний діагноз конкретного хворого для написання учбової історії хвороби, сформулювати заключний діагноз.

Конкретне завдання.

1. Послідовно викласти результати опитування, об’єктивного обстеження, даних додаткових методів обстеження хворого.

2. Основні синдроми при захворюваннях органів дихання. Диференціальна діагностика. Стоматологічні прояви.

3. Основні синдроми при патології серцево-судинної системи. Диференціальна діагностика. Стоматологічні прояви.

4. Основні синдроми при патології травної системи системи. Диференціальна діагностика. Стоматологічні прояви.

5. Основні синдроми при патології органів сечовиділення. Диференціальна діагностика. Стоматологічні прояви.

6. Основні синдроми при патології системи крові. Диференціальна діагностика. Стоматологічні прояви.

1. Обґрунтування заключного діагнозу.
2. Використовувати деонтологічні навики в спілкуванні з хворим.

Практична робота студентів.

Вибрати провідний синдром у конкретного хворого, скласти перелік захворювань, що перебігають з цим синдромом, провести послідовне та повне порівняння усіх клінічних, лабораторних та інструментальних ознак цих захворювань з аналогічними показниками у курованого хворого. Обґрунтування діагнозу проводиться за участю всіх студентів. Формулюється розгорнутий діагноз основного захворювання.

Фрагмент історії хвороби (5)

ДИФЕРЕНЦІАЛЬНИЙ ДІАГНОЗ (Diagnosis differentialis).

Визначити при яких захворюваннях можна зустрітись з симптомами, синдромами, що мають місце у даного хворого. При проведенні диференціальної діагностики слід враховувати основні патологічні ознаки при опитуванні, фізичному обстеженні хворого та отримані результати додаткових методів дослідження. Диференціальний діагноз проводиться з захворюваннями, клінічна картина яких має спільні ознаки із захворюванням даного хворого.

Перший етап диференціальної діагностики – визначити провідний синдром.

Другий етап диференціальної діагностики – визначити групу захворювань, яким притаманний визначений синдром (не менше 3).

Наступний етап диференціальної діагностики – порівняння усіх клінічних, лабораторних та інструментальних ознак цих захворювпань з аналогічними показниками у конкретного хворого з виявленням спільних і відмінних ознак.

Диференціальній діагноз проводиться по схемі: спільні ознаки (скарги, анамнез, дані фізичного і додаткових методів дослідження); відмінні ознаки (шляхом співставлення виділяються ознаки, якими захворювання відрізняється від наявного у даного пацієнта).

Рекомендується проводити диференціальний діагноз з наступними захворюваннями: Пневмонія з ексудативним плевритом, туберкульозом легень, абсцесом легень, із захворюванням на рак.

Бронхіальна астма з серцевою астмою, хронічним обструктивним бронхітом, набряком Квінке;

Хронічне обструктивне захворювання легень з пневмонією, раком легень, бронхіальною астмою, туберкульозом легень.

Гіпертонічна хвороба з нефрогенною гіпертензією, недостатністю аортального клапана, ендокринною гіпертензією (тиреотоксикоз);

ІХС. Стенокардія зінфарктом міокрада, міокардитом, артеріальною гіпертензією;

ІХС. Інфаркт міокарда з нестабільноюстенокардією, міокардитом, тромбоемболією легеневої артерії;

ІХС. Кардіосклероз дифузний. Хронічна серцева недостатність з постінфарктним кардіосклерозом, хронічною нирковою недостатністю, хронічним легеневим серцем.

ІХС. Кардіосклероз дифузний. Фібриляція передсердь з шлуночковою екстрасистолією, шлуночковою пароксизмальною тахікардією, синдромом Морган’ї-Адамаса-Стокса;

Хронічний панкреатит з виразковою хворобою, хронічним холециститом, хронічним гепатитом;

Хронічний гастрит з виразковою хворобою, хронічним холециститом, хронічнимпанкреатитом;

Виразкова хвороба з хронічний гастритом, хронічнимпанкреатитом, раком шлунка;

Хронічний гепатит з цирозом печінки, хронічним каменевим холециститом, хронічнимпанкреатитом;

Цироз печінки: гепатит, рак печінки, серцева недостатність;

Хронічний пієлонефрит з хронічним гломерулонефритом, гіпертонічною хворобою, діабетичною нефропатією.

Сучасний лікар-стоматолог повинен бути не тільки орієнтований в особливостях перебігу найбільш поширених соматичних захворювань, а й надавати допомогу при загроджуючих життю невідкладних станах. Необхідно знати основні невідкладні стани, що можуть виникнути у курованого хворого, невідкладну допомогу при них. Лікар-стоматолог повинен оцінити термін і об’єм стоматологічної допомоги у курованого хворого.

 

ЗАКЛЮЧНИЙ ДІАГНОЗ (Diagnosis definita).

Обґрунтування заключного діагнозу проводиться шляхом синтезу всіх даних, отриманих в процесі обстеження і спостереження за хворим в динаміці.

Слід співставити симптоми і синдроми, виявлені у хворого, з описанням клініки типового перебігу захворювань в монографічній літературі, пояснити патогенез виявлених ознак і їх інформативність для підтвердження діагнозу.

Провести обґрунтування клінічного діагнозу по такій схемі:

· На основі скарг (вказати основні скарги по певній системі)

· даних амнезу захворювання (особливості початку, перебігу захворювання, з чим пов'язує, динаміка появи симптомів, ефективність лікування...);

• даних анамнезу життя (фактори ризику, провокуючі, спадковість);
• даних об'єктивного обстеження (по певній системі організму);
• даних лабораторно-інструментальних методів дослідження (вказати наявність патологічних змін);
• проведення диференціального діагнозу у конкретного хворого.

Клінічний діагноз: Формулюється згідно класифікації хвороб.

Програма самостійної підготовки студента до наступного заняття.

1. Знати немедикаментозне, медикаментозне та хірургічне лікування (в разі потреби) у конкретного хворого.

2. Вивчити існуючі стандарти лікування.

3. Знати заходи по профілактиці даного захворювання.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ НДРС.

1. Нові методи діагностики захворювання, виявленого у пацієнта.
2. Сучасні класифікації та стандарти лікування розповсюджених захворювнь внутрішніх органів.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ - див. попередню тему.

ПРИКЛАДИ ФОРМУЛЮВАННЯ ДІАГНОЗУ

1. Негоспітальна пневмонія ІІ групи, нижньої частки правої легені, нетяжкий перебіг.

2. Бронхіальна астма, середньої тяжкості персистуючий перебіг,чи тяжкий ступінь, загострення.

3. Хронічне обструктивне захворювання легень, ІІ ступеня тяжкості, інфекційне нетяжке загострення.

4. Гіпертонічна хвороба ІІ стадія, 2 ступінь, група ризику 3 (високий). Гіпертрофія лівого шлуночка.

5. ІХС.Стабільна стенокардія напруги ФК ІІ.

6. ІХС. Карідосклероз постінфарктний. СН 0. ФК І NYHA.

7. ІХС. Кардіосклероз дифузний. Фібриляція передсердь, перманентна форма. СН І. ФК ІІ NYHA.

8. ІХС. Кардіосклероз дифузний. Хронічна серцева недостатність ІІА ФК ІІІ NYHA.

9. Неатрофічний Нр-асоційований хронічний антральний гастрит помірної (ІІ) активності.

10. Виразкова хвороба, активна фаза, з підвищеною секреторною функцією шлунка. Пептична виразка дванадцятипалої кишки, Нр-позитивна, ускладнена шлунково-кишковою кровотечею.

11. Хронічний безкамяний холецистит, рецидивуючий перебіг, больова форма, стадія загострення.

12. Хронічний вірусний гепатит С (anti-HCV+, HCV-РНК+, 1в генотип) з вираженою активністю запального процесу.

13. Цироз печінки етанолової етіології, декомпенсований, активна фаза, портальна гіпертензія ІІІ (кровотеча з вен стравоходу, 2009), гепатоцелюлярна недостатність ІІ, печінкова енцефалопатія.

14. Хронічний первинний (алкогольний) панкреатит, больова рецидивуюча форма, фаза загострення, середньої тяжкості, з помірно вираженою зовнішньосекреторною недостатністю.

15. Хронічна хвороба нирок ІІ стадії. Пієлонефрит правобічний, загострення, І ступінь активності. Артеріальна гіпертензія І ступінь. Гіпертрофія ЛШ. Анемія легкого ступеня.

17. Хронічна хвороба нирок ІІІ стадії: Гломерулонефрит. Артеріальна гіпертензія, ІІІ ступінь. Анемія.

Тестові завдання

1. Диференціальна діагностика госпітальної і негоспітальної пневмонії проводиться на основі виявлення: 1)Збудника пневмонії; 2) *Місця де і коли виникла пневмонія; 3) Місця, де локалізується пневмонія; 4) Тяжкості пневмонії; 5) Rtg-дослідження легень.

2. При проведенні диференціальної діагностики між бронхіальною астмою і серцевою астмою в користь бронхіальної астми є дані: 1) Молодий вік, лівограма на ЕКГ, «скловидне мокротиння», перкуторно коробковий звук в легенях, напади ядухи; 2) Пінисте рожеве мокротиння, експіраторна задуха, коробковий звук, право грама на ЕКГ; 3) *«Скловидне мокротиння», експіраторна задуха, дистанційні свистячі хрипи, коробковий звук; 4) Клекочуче дихання; 5) Акроціаноз.

3. Для постановки діагнозу гіпертонічна хвороба проводять диференціальну діагностику з усіма наведеними захворюваннями, ОКРІМ: 1) Хронічний гломерулонефрит; 2) *Мікседема; 3) Феохромоцитома; 4) Тиреотоксикоз; 5) Хвороба Іценко – Кушинга.

4. Для диференціальної діагностики інфекційного ендокардиту з гарячкою іншої етіології найважливішим є проведення: 1) загальний аналіз крові; 2) *Посів крові на стерильність, ЕхоКг;3) ЕхоКС, ЕКГ; 4) ЗАК, посів крові на стерильність; 5) ЕКГ, посів крові на стерильність.

5. Вирішальними для диференціальної діагностики між хронічним гастритом та виразковою хворобою є проведення: 1) Rtg-дослідження шлунку; 2) визначення H. pylori; 3) *ФЕГДС;4) КТ шлунку; 5) Розпитування хворого.

6. При виникненні больового синдрому в ділянці серця проводять диференціальну діагностику стенокардії з: 1) Інфарктом міокарда; 2) Плевритом; 3) Аортальними вадами серця; 4) Міжреберною невралгією; 5) *З усіма вище перерахованими захворюваннями.

7. Вирішальним лабораторним тестом для диференціальної діагностики імфаркту міокарда та стенокардії є визначення рівнів: 1) СРБ; 2) АсАТ, АлАТ; 3) Титр анти «О» стрептолізину; 4) *Тропоніни крові; 5) Білкові фракції крові.

8. При виникненні жовтяниці проводять диференціальну діагностику з усіма захворюваннями окрім: 1) Цироз печінки; 2) *Виразкова хвороба; 3) Хронічний гепатит; 4) Рак головки підшлункової залози; 5) Хронічний каменевий холецистит.

9. Для диференціальної діагностики між хронічним гастритом типу А і Б вирішальним є: 1) ФЕГДС; 2) * Визначення H. pylori; 3) КТ шлунку; 4) Ph- метрія; 5) Біопсія слизової оболонки шлунка.

10. При виявленні набряків на нижніх кінцівках проводять диференціальну діагностику з: 1) Серцевою недостатністю; 2) Нирковою недостатністю; 3) Хронічним легеневим серцем; 4) Цирозом печінки;

5) *Всіма вище перерахованими захворюваннями.

ТЕМА 6: КУРАЦІЯ. ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА

Актуальність теми: Лікарі-стоматологи, як лікарі першої ланки, які спілкуються з широкими верствами населення, повинні відігравати суттєву роль у профілактиці поширених внутрішніх хвороб на основі тих знань, які вони здобувають при навчанні.

Знати: принципи лікування захворювання у даного хворого, існуючі стандарти лікування, первинну та вторинну профілактику, прогноз та працездатність;

Вміти: призначити лікування конкретного захворювання згідно існуючих стандартів, визначити заходи по первинній та вторинній профілактиці, визначити прогноз захворювання та працездатність хворого.

Конкретне завдання.

1. Основні принципи лікування патології органів дихання. Профілактика захворювань дихальної системи. Прогноз. Працездатність.
2. Основні принципи лікування патології органів кровообігу.